Шимон Моджеєвський, голова громадської організації «Магурич» (Польща)
Помста на померлих - це виняткова підлість
27.02.2017 09:00 6822

ВІДНОВЛЕННЯ КЛАДОВИЩ - РОБОТА, ЯКА НЕ ЗАВЕРШИТЬСЯ НІКОЛИ 

- Якщо врахувати, що усіх українських кладовищ є приблизно 700, а відремонтовано вами зараз 101, то роботи ще є дуже і дуже багато...

Після ремонтів просимо місцеву владу і людей, аби вони продовжували опікуватися цими кладовищами

- Це робота, яка ніколи не завершиться. У нас вже були випадки, коли ми поверталися на кладовища, які ремонтували наприкінці 80-х років. Причиною є те, що ними або ніхто не опікувався після ремонтів, або матеріали у той час були не такими досконалими, як зараз. 

У період комуністичної Польщі ми уникали відносин з будь-якою владою. Зараз діємо з точністю до навпаки: після ремонтів просимо місцеву владу і людей, аби вони продовжували опікуватися цими кладовищами. 

Займаюся цим вже 30 років, крім нас це роблять ще кілька організацій, які періодично займаються українськими кладовищами, наприклад, товариство "Спадщина карпатських меншин" або "Товариство для природи і людини". Тобто ми не самі. Але навіть, якщо б ми усі разом розподілили всю роботу, то потрібно було б понад 50 років, шоб відремонтувати пам'ятники. Тому, це робота, яка ніколи не завершиться. 

- А які регіональні відмінності між українськими кладовищами, адже територія їх розміщення є доволі значною?

- У Старому Брусно на Розточчі був найбільший в передвоєнній Польщі регіональний центр каменярства, там все село цим займалося. Вироби каменярів цього села з XVIII століття  ще спокійно можуть постояти 200-300 років. Але є каменярі з інших районів, які виконували надгробки з набагато гіршого каменю, який легше обробляти, і на який більший вплив мають атмосферні умови. Часто ці новіші надгробки, які вже робилися у великій кількості, виконано гірше, ніж старіші, яких було виконано набагато менше.

- А що тобі найбільше запам'яталося за ці 30 років на українських кладовищах?

Найстаріший надгробний пам'ятник, який мені зустрічався, був на Бойківщині - 1644 рік

- Найстаріші надгробки з Розточчя із згаданого села Старе Брусно, у більшості випадків, без дат. Ми їх зараховуємо до XVII, інколи навіть XVI століття, з огляду на форму - надгробні хрести мають нерівну форму. Хрести з XVIII століття вже є рівнішими і мають платформу, оскільки старіші просто вкопувалися в землю і часто, згодом, повністю западали під землю. Найстарший надгробний пам'ятник, який мені зустрічався, був на Бойківщині. Його поставлено для Февронії Орлицької, яка померла в 1644 році. При цьому, цей пам'ятник є унікальним, оскільки це велика надгробна плита з епітафією кирилицею, шляхетським гербом, датою. 

За багато років ми бачили дуже багато різних цікавих й оригінальних елементів. Але особисто у мене викликає захоплення роботи каменяра Гриця Бухвака з колишнього села Береги Горішні в Бескидах, який помер в 1939 році. Він за життя зробив надгробок ще й собі, в 1926 році, але серед каменярів це не було чимось незвичним. Надзвичайним є те, що він ніде не вчився, але був непересічною постаттю. Він виконав загалом п'ять надгробних пам'ятників і один придорожній хрест. Цей хрест зараз не існує, але у нас є його фото і ми хочемо поставити його копію приблизно в тому ж місці, де він стояв перед війною. Його надгробки були неповторними і не мають аналогів серед інших майстрів. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-