Засідання Радбезу: що втратила Росія, крім постпреда Чуркіна?

Засідання Радбезу: що втратила Росія, крім постпреда Чуркіна?

4708
Ukrinform
Кремль використав свого вже померлого постпреда для чергового пропагандистського трюку

Україна у вівторок головувала на відкритих дебатах Ради безпеки ООН із запобігання конфліктам в Європі. Це засідання не можна назвати тривіальним, принаймні з кількох причин. По-перше, частково це був прямий і широкий (хоч і дипломатичний) наступ на російські інтереси, пов'язаний з агресією РФ у Східній Європі. По-друге, росіянам довелося тримати серйозну оборону на другий день після раптової смерті їхнього постійного представника при ООН Віталія Чуркіна. Й по-третє, дебати засвідчили більш тверду позицію нової адміністрації США в українсько-російському питанні, щонайменше по двох важливих пунктах. Останнє, мабуть, є найважливішим досягненням, але все по-порядку.

ЦИНІЗМ НА КІСТКАХ ПО-РОСІЙСЬКИ

Після смерті Віталія Чуркіна в понеділок перед засіданням в Радбезі розігралася ціла драма. Росіяни звинуватили Україну ледь не у відмові вшанувати пам'ять їхнього постпреда. Чого вартий був лише допис офіційного представника російського МЗС Марії Захарової: "У цьому вся нинішня українська "влада": нічого доброго зробити не можуть, тільки все псують, в тому числі й собі". Що ж сталося, в чому причини такої реакції?

Як пояснили Укрінформу в українській Місії при ООН, російська сторона забажала зробити виняток для свого постпреда, тобто відійти від звичної практики висловлення співчуття та прийняти документ чи не вищої політичної ваги.

"Росіяни внесли проект Заяви голови Ради безпеки ООН (офіційна назва документа англійською - Presidential statement). Ми зазначили, що не погоджуємося з такою формою висловлення співчуття, оскільки це не відповідає прийнятій практиці", - розповів у коментарі агентству речник Постійного представництва при ООН Олег Ніколенко.

Він підтвердив, що заява голови Ради безпеки має таку саму юридичну вагу, як і Резолюція РБ ООН. "Тобто, така форма, здебільшого, застосовується для політичних декларацій. Ми сказали, що не проти вшанування пам'яті пана Чуркіна, але давайте це подамо в вигляді Заяви для преси, як це робилося минулого року, в 2010-му, 2006-му роках, що є усталеною практикою", - зазначив український дипломат.

Так і було зроблено в понеділок, причому текст Заяви для преси нічим не відрізнявся від проекту Заяви голови РБ ООН, який росіяни ініціювали з самого початку. Його просто перенесли на іншу офіційну форму, й ніхто в Радбезі не вносив жодних правок чи заперечень.

Наступного дня, у вівторок посол Єльченко, як головуючий у Раді безпеки перед початком дебатів оголосив хвилину мовчання й дав слово всім членам Радбезу (в першу чергу російській місії) та іншим країнам. До слова, російську делегацію представляв перший заступник Чуркіна Петро Ільїчов. Тобто ніхто з Москви в ці дні так і не прибув в ООН, навіть, на рівні заступника міністра, хоча формальних причин вистачало.

Справедливо спитати: чого ж хотіло добитися російське керівництво, запропонувавши "ворожій" для них Україні порушити правила усталеної процедури в ООН? Складно уявити, що вони були до такого ступеню наївними й не усвідомлювали, що вже давно і надовго втратили будь-яку довіру та кредит можливих поступок з боку Києва. 

Знаючи наперед відповідь української делегації, Кремлю потрібен був лише привід для того, щоб зайвий раз звинуватити Київ у "нелюдяності". Як цинічно це не виглядало б, але кремлівська верхівка просто востаннє використала свого вже померлого постпреда для чергового пропагандистського трюку. Справжній цинізм на кістках, але як свідчить історія, до цього Росії не звикати.

СПРИЙНЯТТЯ РОСІЙСЬКОЇ ЗАГРОЗИ

Тема російського втручання в Україну - саме таке формулювання, як не хотіла б того Росія - була однією з домінуючих під час дебатів у вівторок. Звичайно, згадувалася вся історія та географія сучасних конфліктів - від Нагірного Карабаху на сході до Балкан у східній частині Європи. Пригадали й війну Росії проти Грузії в 2008-му, Крим та збройне вторгнення на Донбасі.

Першим по темі виступив новий генсек ООН Антоніо Гутерріш. На цьому засіданні він чи не вперше отримав змогу публічно висловити докладну позицію по російсько-українському питанню. "Триваючий в Україні трагічний конфлікт засвідчує, що насильство на місцевому рівні потенційно може перетворитися в більш серйозну конфронтацію. А це може мати геополітичні наслідки, що може підірвати регіональний та міжнародний мир і безпеку", - заявив Гутерріш.

Його розуміння потенційних масштабів російської загрози не лише в регіональному, але й у міжнародному вимірі дає сподівання, що новий генсек - на відміну від попереднього - не стане займати безініціативну позицію. Наприклад, заявка України на розгортання Спеціального офісу ООН на Донбасі, подана понад два роки тому, так і потонула в бюрократії кабінету Пан Гі Муна.

До речі, про це прямо, без жодних дипломатичних реверансів заявив на дебатах Павло Клімкін, який головував на засіданні. "Україна вважає, що генеральний секретар повинен діяти ініціативно в ситуаціях, пов'язаних з попередженням і впливом на конфлікти", - наголосив він. У якості першого кроку на цьому напрямі, продовжив український міністр, могла би стати розробка генсеком "варіантів для політичної присутності та присутності в плані безпеки ООН в Україні, а також способів співробітництва з ОБСЄ".

А що ж Росія? Насправді, без Чуркіна промови представника російської делегації не відрізнялися креативністю. Все ті ж звинувачення українців у невиконанні "Мінська", а європейців і США - у політиці "подвійних стандартів" та втручання в конфлікти, що "неминуче призводило до нарощування кризи". Новою була хіба що реакція на міжнародну критику про визнання Москвою документів самопроголошених Л/ДНР. Рішення було прийнято "в інтересах людей для реалізації їхніх прав і свобод, в умовах, коли уряд України, здається, досягає протилежного", цинічно заявив наступник у кріслі Чуркіна.

Щоправда, у його виступі був ще один важливий момент, який хоч і не озвучили мікрофони, втім вихопили камери. На це звернув увагу в своєму твітері керівник політичного департаменту МЗС України Олексій Макеєв. "Після критики з боку всіх наших партнерів телекамера в РБ зловила момент, як російський представник випив пігулку. Важка робота - #брехати", - написав український дипломат.

НОВЕ В ПОЗИЦІЇ США

Виступ американського постпреда, Ніккі Гейлі, яка зараз представляє в ООН команду нового президента США Дональда Трампа, звернув на себе увагу двома ключовими моментами.

По-перше, вона визначила чіткі рамки для "дружби" з Росією, про яку так багато останнім часом наговорив сам Трамп. "США вважають можливим покращити відносини з Росією. Зрештою, ми боремося зі спільними загрозами, але більш тісна взаємодія з РФ не можлива за рахунок безпеки наших європейських друзів і союзників", - заявила Гейлі, давши потім недвозначно зрозуміти, що має на увазі, передусім, Україну.

Другий момент стосувався санкцій проти Росії. Якщо уважно простежити офіційні заяви представників адміністрації Трампа, озвучені раніше, то можна помітити, що там чітко йшлося лише про збереження "кримських" санкцій. Однак нічого не стосувалося санкційного пакету, пов'язаного з агресією РФ на Донбасі. Нова команда лише обмежувалась засудженням військового вторгнення та підживлення конфлікту з боку Росії, але позиція по санкціях чомусь прямо не озвучувалась.

Цього разу Гейлі заявила чітко: "США і ЄС залишаються єдиними в підході (щодо засудження агресії РФ в Україні - ред.) та зберігатимуть санкції, поки Москва не виконає в повній мірі своїх зобов'язань за Мінськими угодами". Невідомо, що конкретно вплинуло на появу таких уточнень, однак примітно те, що це прозвучало після того, як з команди президента пішов Майкл Флінн, якого пов'язували з російськими інтересами в Білому домі. Крім того, наприкінці минулого тижня віце-президент США Майк Пенс провів ряд зустрічей в Мюнхені, в тому числі з ключовими європейськими партнерами, які могли додати йому впевненості продовжувати політику стримування Кремля.

Нова американська адміністрація крок за кроком продовжує твердо малювати "червоні лінії", обмежуючи можливий простір для дружби з Росією та більш впевнено починає називати агресора - агресором.

Головування України в Раді безпеки ООН виявилось насиченим на події та видалось своєчасним для вирішення важливих питань. Серед іншого, це посприяло формуванню поглядів нової команди Білого дому на російсько-український конфлікт без пропагандистського шарму "провідних дипломатів" в ООН, англомовного Russia Today та інших "засобів масового впливу" (не плутати зі ЗМІ). На практиці ми бачимо, що Кремлю все важче вдається здаватися "другом" для Трампа та утримувати навколо себе рідіючу кагорту союзників, що охоплює, як правило, країни з подібними режимами на чолі.

Однак це не означає, що на ситуацію, яка склалася, вже нічого не може суттєво вплинути. Як часто кажуть у таких випадках американці, багато чого вже зроблено, втім попереду залишається ще чимало роботи.

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>