З магнатів - у дипломати: чи стане Тіллерсон новим главою Держдепу?

З магнатів - у дипломати: чи стане Тіллерсон новим главою Держдепу?

Аналітика
2063
Ukrinform
Кадрові новації в США навряд чи призведуть до позитивних наслідків для України, яка продовжує протистояти російській агресії

Офіційна заява Трампа у вівторок про призначення Рекса Тіллерсона - крупного нафтового магната з лояльними до Кремля поглядами - кандидатом на пост держсекретаря США навряд чи застала зненацька американців та решту світу. Дональд Трамп почав готувати всіх до цього рішення заздалегідь - ще з минулого тижня, коли стараннями його команди дозовані порції інсайду регулярно "просочувались" у ЗМІ. Тим часом, впливові прихильники України в США не приховували, що кандидатура Тіллерсона з його давньою дружбою з Кремлем не відповідає інтересам Америки. Як у подальшому це може вплинути на інтереси України, і які шанси має кандидат на затвердження верхньою палатою Конгресі США?

РОСІЙСЬКИЙ ВИКЛИК ДЛЯ КОМАНДИ ТРАМПА

Новій адміністрації Білого дому після набуття повноважень у січні в спадок залишиться ряд серйозних викликів для світового лідерства США у зовнішній політиці. Це, зокрема, російська агресія на Сході Європи; амбіції Китаю в боротьбі за глобальний вплив; вогнище проблем на Близькому сході. Безумовно, нова команда у Вашингтоні намагатиметься зменшити рівень загроз, у тому числі шляхом перегляду своїх позицій на окремих напрямах. Насамперед, це стосується Росії, про що Дональд Трамп неодноразово заявляв як під час президентської кампанії, так і після обрання.

Номінація Рекса Тіллерсона, який веде спільний бізнес з РФ та має прямий контакт із президентом Путіним, для багатьох є чітким сигналом з боку адміністрації Трампа про бажання покращити відносини з Москвою навіть за найскладніших обставин. Разом з генералом у відставці Майклом Флінном (радником Трампа з питань національної безпеки, який також висловлював проросійські погляди) Тіллерсон стає ще однією потужною фігурою в новій адміністрації, яка має історію близьких відносин з нинішнім керівництвом Кремля.

Переважає думка, що це навряд чи призведе до позитивних наслідків для України, яка продовжує протистояти російській агресії. Головний ризик полягає в тому, що Сполучені Штати можуть втратити лідерство у відстоюванні принципів неподільності кордонів, а відтак - і інтересів цілісної України. В такій ситуації, з одночасним тиском спрямованої пропаганди Кремля Захід (особливо країни Старої Європи) може відмовитися від примушення РФ виконувати зобов'язання, у яких Москва наполегливо визнає себе не стороною конфлікту, а посередником.

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ ТІЛЛЕРСОНА

Згідно зі статутом компанії ExxonMobil, Рекс Тіллерсон при досягненні 65-річного віку в березні наступного року повинен піти на пенсію. Компанія має виплатити йому близько $300 млн впродовж наступних років - в разі якщо бізнес, звичайно, залишатиметься успішним. Це залежить від подальшої реалізації міжнародних проектів нафтового гіганта, інвестицій іноземних партнерів у корпорацію та успіху роботи спільних підприємств, у тому числі з Росією.

Така ситуація створює рамки прямої фінансової залежності Тіллерсона від успіху компанії, що, своєю чергою, породжує конфлікт інтересів у разі призначення його на пост держсекретаря. Очевидно, це з'ясовуватимуть сенатори на слуханнях під час засідання профільного комітету для того, щоб встановити доцільність призначення бізнесмена на цей важливий для зовнішньої політики США пост. Одним із гострих питань може стати нинішня позиція щодо продовження санкцій проти Росії.

За процедурою, новий кандидат на посаду держсекретаря США має пройти слухання в профільному комітеті Сенату - з питань міжнародних відносин. Якщо комітет підтримує номінанта, остаточне рішення про затвердження виноситься на голосування всього Сенату. Кандидат повинен отримати просту більшість зі 100-мандатної палати, щоб рішення було прийнято позитивно.

На сьогодні американські оглядачі й політологи в цьому питанні губляться в прогнозах. Одні кажуть, що для блокування кандидатури Тіллерсона достатньо трьох голосів республіканських сенаторів за умови одностайної підтримки всіх 48 демократів (розстановка сил у переобраному Сенаті США: 52 республіканці, 48 демократів). При цьому вже зараз називаються деякі прізвища з цього потенційного "списку трьох", у тому числі, сенатора Джона Маккейна, який відкрито не підтримав бізнесмена. В інших прогнозах наголошують: ніхто не гарантує, що абсолютно всі демократи проголосують "проти", тож трьох республіканців буде замало для блокування призначення.

Тим часом, у команді Трампа вже заявили, що розпочинають інформаційну кампанію на підтримку своїх кандидатів. Не слід виключати також зусилля лобістів у Конгресі, на яких гроші в такій справі, скоріше за все, не доведеться довго шукати.

ЧИ ДІЙСНО ТІЛЛЕРСОН ПОГАНИЙ ВАРІАНТ ДЛЯ УКРАЇНИ?

Насправді, Рекс Тіллерсон - це бізнесмен світового рівня, який власноруч зробив своє ім'я та заробив мільярдний статок. Він приєднався до корпорації ExxonMobil молодим інженером-технологом ще понад 40 років тому - в 1975 році. З 1 січня 2006 року Тіллерсон очолив цю корпорацію, яка зараз входить в першу десятку найбільших світових компаній-гігантів та перебуває на першому місці у списку енергетичних компаній.

На його рахунку - десятки крупних угод з країнами на п'яти континентах, у тому числі авторитарними урядами, по відношенню до яких політика США має особливі підходи (в основному, обмежувального характеру). Це стосується і Росії, де Тіллерсон підтримує прямі контакти з президентом Путіним і главою "Роснефти" Сєчиним.

В кабінеті Трампа вважають це перевагою, оскільки, на їхню думку, це допоможе отримати новий контакт з російським керівництвом, щоб вплинути на ситуацію. Але далі - справа дипломатії. Нескладно спрогнозувати, що Москва в такій ситуації спробує досягти своїх основних цілей - послабити (якщо не зняти повністю) санкції та зменшити присутність НАТО на кордонах з Росією, щоб знешкодити зовнішню загрозу, яку вона вважає однією з головних. Крім того, в такій ситуації створюються умови для поглиблення розколу між Сполученими Штатами і Європою, що також лежить в полі найбільших інтересів Москви.

Тут Тіллерсону не завадив би досвід дипломатичних боїв, яким напроти - в достатній мірі володіє російський міністр закордонних справ Сергій Лавров. На це також працює заточений весь державний апарат Російської Федерації разом з повним комплектом свого інструментарію - пропагандою, військами та енергетичними угодами.

Тим не менше, зараз не можна спрогнозувати ні перемоги, ні поразки американської чи російської дипломатії у спробі відновити відносини. Навіть, складно сказати точно, чи взагалі відбудеться така спроба. Поки кабінет Трампа повністю не сформований, і поки його основні "рушійні механізми" не притерлися, щоб формувати єдину політику, говорити про розвиток подій на такому складному напрямі зарано. Можливо, й самі росіяни, попри позитивні вигуки щодо призначення "друга Москви" Тіллерсона, недооцінюють його можливостей як керівника з глобальним у прямому сенсі слова досвідом діяльності.

ШАНСИ В СЕНАТІ

А що як Сенат не затвердить номінації нафтового магната на керівну посаду в Держдепі? Безперечно, багатьом прихильникам жорсткої політики Вашингтона проти агресії РФ хотілося б завадити приходу на ключову посаду людини зі сформованою проросійською позицією. Але за фактом, подібні речі дуже рідко траплялися в історії Сполучених Штатів. Востаннє - в 1989 році, за президентства Джорджа Буша-старшого, коли Сенат не підтримав кандидатури Джона Тауера на пост міністра оборони. Тоді результат голосування становив 53 проти 47 через брак політичної підтримки номінанта.

Ще один такий випадок стався в 1959 році, наприкінці терміну президента Ейзенхауера, коли Сенат не підтримав (49 проти 46 голосів) номінації Льюїса Страусса на пост міністра торгівлі.

Треба визнати, що Сполучені Штати мають зовсім невеликий політичний досвід, коли кандидати на ключові міністерства, запропоновані президентом, були провалені на голосуваннях в Сенаті. Верхня палата Конгресу ухвалювала кандидатури міністрів навіть попри гостру критику, як, наприклад, у випадку з Кондолізою Райс. Вона була номінована на пост держсекретаря наприкінці 2004 року, після того як тривалий час обіймала впливову посаду радника президента Буша-молодшого з питань національної безпеки. Її жорстко критикували за провал операції США в Іраку, і сенатор Джон Керрі (нинішній держсекретар) був одним із найбільш активних опонентів. Але це не завадило Райс отримати підтримку спочатку профільного комітету (16-ти проти 2-х), а також і самого Сенату - 85 "за" та 13 "проти".

Очевидно, що в перехідній команді Дональда Трампа постараються докласти максимум зусиль і достатньо коштів, щоб заручитися підтримкою Тіллерсона в Сенаті. Однак якщо законодавці зрештою провалять голосування за лояльного Росії кандидата, це означатиме, що система стримування і противаг в американській політичні системі працює.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>