«Почервоніла» Румунія та Придністровські паралелі

«Почервоніла» Румунія та Придністровські паралелі

Аналітика
1938
Ukrinform
Курс сусідніх регіонів різновекторний: у Румунії – прозахідний, у Придністров'я – проросійський

Румунські соціал-демократи здобули впевнену перемогу на парламентських виборах, що пройшли у країні минулої неділі. Отримавши найвищий за весь час існування Соціал-демократичної партії результат (трохи більше 45% голосів виборців), вони значно обійшли (на 25 %) своїх основних політичних опонентів з пропрезидентської правоцентристської Націонал-ліберальної партії. Більшість місцевих ЗМІ одразу ж заговорили про «почервонілу Румунію» (символ соціал-демократів - троянди на червоному тлі), а політологи та аналітики, у тому числі іноземні, почали аналізувати - чому це стало можливим, і чого чекати від нової, практично, парламентської більшості. Не на останньому місці й питання - чи не дасть країна зовнішньополітичний «крен»?

Дещо спантеличені політологи і результатами виборів, які пройшли одночасно у Придністровському регіоні Молдови, де перемогу здобув колишній «опер», а нині голова Верховної Ради невизнаної ПМР Вадим Красносельський.

Але якщо в Румунії сумніви щодо зовнішньополітичного курсу країни «блискавично» розвіяв лідер Соціал-демократичної партії Лівіу Драгня, заявивши, що зовнішня прозахідна політика країни не зазнає жодних змін і Румунія залишається вірною взятим на себе міжнародним зобов'язанням, у тому числі стратегічним і економічним, то й політичний курс Придністров'я залишається незмінним, спрямованим на відстоювання незалежності з подальшим входженням регіону до складу Росії.

ВЕЛИКА ЛОЖКА «ДЬОГТЮ»

Є, правда, у перемоги соціал-демократів й інший, «зворотній бік медалі». За всієї несподіваності успіху, який звалився на голови соціал-демократів, запаморочити голови та викликати ейфорію в їхніх рядах все ж не вийшло, так як виборча кампанія, як, власне, і самі вибори, проходила на тлі небаченої досі відсутності інтересу виборців до самих виборів і до претендентів на високі місця парламентаріїв.

Виборці, які, можна сказати, «трохи остигнули», продемонстрували втрату інтересу до подій та відсутність бажання проявити громадянську позицію.

За останніми даними Центрального виборчого бюро Румунії зареєстрована найнижча за останні роки явка - трохи менше 40% громадян прийшли голосувати, що майже на 6 відсоткових пунктів менше, порівняно з попередніми парламентськими виборами чотирирічної давності.

Чинний прем'єр-міністр Румунії Дачіан Чолош, коментуючи низький показник явки на виборах, висловив жаль, що румунська влада так і не змогла переконати громадян у тому, що «громадянська активність - це не розкіш, а основоположний елемент сучасної демократії».

Один з відомих румунських бізнесменів, побачивши показники явки, навіть кинув «в серцях» фразу про те, що «раз громадяни не йдуть голосувати, то і до їхнього голосу, голосу тих, хто не голосує, владі не слід прислухатися...». Дуже необачна заява. Так як причину, знати по всьому, треба пошукати не у відносинах громадян, частина з яких повністю зневірилися в обіцянках політиків, а в самих політиках, які, не встигнувши зручно розташуватися в кріслах депутатів, залишають за порогом парламенту обіцяні народу «золоті гори».

Як вірно підмітив відомий румунський політичний консультант Козмін Гуше, причина низької явки, яка доходить до апатії, та низького показника партій влади не в самих виборцях, а в партіях, які поспішили змінити назви, залишивши колишній склад політформувань, а разом з ним - і стару психологію, яка себе не виправдала.

Можна згадати про «знамените» злиття націонал-лібералів з ліберальними демократами, які свого часу були затятими прихильниками екс-президента Траяна Бесеску. А тепер вони так само завзято підтримують чинного главу держави Клауса Йоханніса. Ось і роблять румуни свої, так би мовити, далекосяжні висновки. Народ не проведеш.

Не менш прикрою для цієї виборчої кампанії стала і приголомшливо низька явка молодих виборців. Така собі ложка «дьогтю», що красномовно свідчить про те, що виборців від 18 до 24 років формування головного законодавчого органу країни фактично не цікавить. Їхній показник явки на виборах, опинившись нижче усіх очікувань - трохи більше 7%, «вразив» навіть старожилів політичного життя Румунії.

І НЕ «БІЛІ», І НЕ «ПУХНАСТІ»

Не менш важливе значення в політичному житті країни має і корупційна складова. Слушно згадати кримінальну справу, фігурантом якої став колишній спікер Сенату (Верхня палата парламенту) і керівник Ліберально-демократичної партії Василе Блага, який після згаданого злиття двох партій (до порушення кримінальної справи) був серед керівництва Націонал-ліберальної партії. Блага звинувачують в отриманні хабара у розмірі 700 тисяч євро. Корупційний «шлейф» тягнеться і за самими переможцями парламентських виборів. Аж ніяк не «білими і пухнастими» пройшли через виборчу кампанію і соціал-демократи.

Наприкінці минулого року був змушений подати у відставку з посади прем'єра екс-керівник партії Віктор Понта, якого також звинуватили в корупції та отриманні зиску із впливу, а нинішній лідер політсили Лівіу Драгня навесні 2016 року був засуджений до двох років тюремного ув'язнення (умовно) за фальсифікацію результатів референдуму щодо імпічменту екс-президенту Траяну Бесеску.

Та й над головою лідера ще однієї парламентської партії - Альянсу лібералів і демократів, та її чинного голови Сенату Келіна Попеску Терічану, з яким, за заявами аналітиків, соціал-демократи мають намір зробити парламентську коаліцію, навис меч правосуддя: він звинувачується в наданні неправдивих свідчень. Відповідно, довіра громадян дорівнює «плодам, які дива творять».

Не виправдалися і очікування правоцентристських партій, які понадіялися на голоси зарубіжної діаспори: з майже трьох мільйонів громадян, які перебувають за межами країни, проголосували лише трохи більше 100 тисяч. Їх теж не запідозриш у активній громадянській позиції.

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ

Як тут не згадати, що нинішні суперники на парламентських виборах - соціал-демократи та націонал-ліберали буквально чотири роки тому виступали єдиним фронтом, легко створивши парламентську коаліцію. І так само легко затвердивши уряд на чолі з колишнім керівником соціал-демократів Віктором Понта. Цілі, правда, чотири роки тому були інші - оголосити імпічмент тодішньому президенту країни Траяну Бесеску, і, хоч би що там було, провести вибори нового (кращого) президента. Зараз же, після відвертого провалу на парламентських виборах, лідер румунських націонал-лібералів Аліна Горгю не побачила іншого виходу з ситуації, окрім як подати у відставку з поста керівника політсили.

До речі, партія під керівництвом Траяна Бесеску - «Народний рух» теж, що називається, встигла заскочити до останнього вагону «потягу», який вже відходив, подолавши виборчий поріг за рахунок кількох сотих відсотка. Отже, надії екс-президента на прем'єрство якось потьмяніли. Чи то тому, що виборці не дуже зацікавилися його політсилою, чи то набуте нещодавно молдавське громадянство зіграло з екс-президентом злий жарт: всім відомо, чим закінчуються гонки за двома зайцями. Однак, на думку політологів, причина отриманих на виборах результатів «Народного руху» - сам Траян Бесеску, який під час виборчої кампанії рекламував не стільки платформу партії, скільки самого себе.

Свого роду сюрпризом минулих парламентських виборів став результат правоцентристського Союзу за порятунок Румунії, який набрав близько 10% голосів. Це при тому, що партія була створена лише за кілька місяців до виборів. Головна інтрига в тому, що від участі у виборах в коаліції з пропрезидентською Націонал-ліберальною партією формування відмовилося.

РЕБУС ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА

Результати парламентських виборів «поставили завданнячко» і перед президентом Румунії Клаусом Йоханнісом, який після консультацій з новими парламентськими партіями зобов'язаний запропонувати кандидатуру на пост прем'єр-міністра. Складність завдання полягає у тому, що глава Румунії ще до початку виборчої кампанії заявив, що відкидає будь-яку кандидатуру, у якої «є або були в минулому проблеми з законом». При цьому, як було згадано вище, у лідера соціал-демократів Лівіу Драгня, якого експерти вже пророкують в прем'єри, проблеми з законом таки є, і досить істотні.

Не виключають фахівці і варіанти висунення на пост прем'єр-міністра країни ще одного соціал-демократа Василе Динку, який перед законом чистий, але при цьому «бабка на двоє ворожила», так як знадобиться згода всіх політичних гравців. Тим не менш, до висунення кандидата в прем'єри є ще кілька днів очікувань офіційних результатів виборів, і їхнього затвердження у Конституційному суді. Проте експерти не виключають, що у новий 2017 рік країна увійде з новим урядом, який, хочеться вірити, буде таким же прагматичним, як і сама заява Лівіу Драгня після оприлюднення перших результатів. «Румунія й надалі має намір бути островом стабільності в регіоні», зазначив Драгня. Що і дає підставу стверджувати, що відносини Румунії з Україною, і не тільки економічні, особливих змін не зазнають, про що свідчать і попередні заяви керівників соціал-демократів про повну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.

ПРИДНІСТРОВ'Я: ВІД ОПЕРА ДО «ПРЕЗИДЕНТА»

По-іншому виглядає ситуація по інший бік Прута. Минулої неділі на території Придністровського регіону Молдови також відбулися вибори нового керівника регіону. І якщо виборча кампанія в Румунії пройшла за досить спокійної обстановки, без особливого «прання політичної білизни», то так звані президентські вибори у Придністров'ї, як заявляли місцеві політологи та ЗМІ, були найбруднішими та найбільш неохайними за весь час існування невизнаної ПМР.

І хоч результати виборів не віщували якихось «особливих» змін у політичному векторі бунтівного регіону, боротьба між основними претендентами - чинним главою Тираспольської адміністрації Євгеном Шевчуком і колишнім оперуповноваженим одного з управлінь місцевого МВС, який згодом став міністром, а нині спікером Верховної Ради Вадимом Красносельським, розгорнулася неабияка.

Політична риторика претендентів не особливо відрізнялася: заяви про прагнення до незалежності з подальшим входженням до складу Росії, при цьому збереження дружніх відносин з сусідами, тобто Україною та Молдовою.

Саме час нагадати, що про правобережну Молдову в Придністров'ї говорять не інакше, як про «сусідню державу». І якраз перед виборами Євген Шевчук якось несподівано заявив навіть (про всякий випадок) про необхідність відновлення переговорів з Кишиневом, у тому числі і можливості реалізації нових спільних економічних та екологічних проектів. Риторика не допомогла.

Але якщо у Румунії, як би, вже все усім відомо: подобається комусь розклад сил чи ні, але факт доконаний, офіційні результати були оприлюднені у понеділок вранці, і країна продовжує жити і працювати далі, то офіційних результатів в Придністров'ї народ продовжував чекати протягом цілого дня. Хоча це було чистою формальністю, так як увечері в неділю, за результатами екзит-полів, стало зрозуміло, що чинний лідер Придністров'я Євген Шевчук зазнав приголомшливої поразки.

Вже оприлюднені Центрвиборчкомом невизнаного регіону результати дозволяють говорити про більш ніж впевнену перемогу на виборах голови Верховної Ради ПМР, уродженця Забайкальського округу, вихованця Харківського військового училища Вадима Красносельського. За нього проголосували трохи більше 62% виборців Придністров'я. Ці результати ненабагато відрізняються від оприлюднених у неділю ввечері, 11 грудня, підсумків екзит-полів, які проводив Всеросійський центр вивчення громадської думки близько 70% голосів виборців.

Примітно, що вибори в Придністров'ї пройшли на тлі засідання Міністерської ради ОБСЄ, що відбулося в Гамбурзі, і яке прийняло заяву про те, що ОБСЄ вітає надання регіону особливого статусу у складі єдиної Молдавської держави. Складно сказати, чи слід очікувати від нового Придністровського лідера різкої зміни позицій та потепління відносин з офіційним Кишиневом.

Виступ самого Вадима Красносельського після перемоги на виборах особливого оптимізму не викликає. Обраний лідер регіону підкреслює, що у відносинах з Кишиневом «суєта недоречна», і вести діалог, за його словами, треба з позицій визнання незалежності Придністров'я і його подальшого входження до складу Росії.

Тим не менш, обраний в Молдові відверто проросійський президент Ігор Додон висловив сподівання, що новий Придністровський лідер «відкриє нову сторінку у відносинах між Кишиневом і Тирасполем». Якою буде ця сторінка, і чи вдасться налагодити конструктивний діалог між двома берегами Дністра, покаже час.

Зінаїда Гурська, Кишинів.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>