- Ми зробили багато висновків на основі наших оцінок агресії Росії проти України і наслідків цієї агресії. Звичайно, на стратегічному рівні головним наслідком є вплив на стабільність європейської системи безпеки, враховуючи, що Росія порушила всі правила, які сама ж допомагала прописати у Гельсінському заключному акті, інших ключових документах, зокрема, в Паризькій хартії, Будапештському меморандумі та інших.

Ми також детально вивчали застосування методів гібридної війни під час незаконної анексії Криму та дестабілізації на Донбасі. Жодна з цих технік не є новою, однак спосіб їх використання росіянами у комплексі та за високої інтенсивності став важливим уроком не тільки для майбутньої безпеки України, але і для нашої безпеки.

Ми в НАТО працюємо над створенням стратегії протидії гібридній війні, яка була затверджена міністрами країн-членів. Це свідчить про важливість зазначеного питання. Ми зараз також працюємо в Альянсі і з Європейським Союзом для формування комплексних інструментів попередження, протистояння і завдання поразки гібридній агресії.

Я проводив зустрічі з українськими посадовцями, які чітко заявили, що Україна також готова ділитися своїм досвідом. Ці уроки можуть бути дуже цінними для наших союзників, тому потрібно співпрацювати з Україною.

Наша стратегія враховує реальні дії Росії по дезінформації, підривній діяльності, прихованим діям, кібератакам, всім іншим елементам з набору гібридної війни. Таким чином, ми готові, якщо вони спробують застосувати їх проти нас.

- Ви кажете, що готові, але упродовж останніх 10 років країни-члени НАТО знижували видатки на оборону та свої оборонні бюджети. Звичайно, це вплинуло на бойову готовність Альянсу. Що плануєте робити, аби розв'язати цю проблему і дійсно бути готовими?

Те, що трапилося в Україні 2 роки тому, підштовхнуло союзників по НАТО переглянути свої підходи

- Це дійсно великий виклик для Альянсу. Із завершенням холодної війни всі намагалися використати дивіденди мирного життя і знизили видатки на оборону. Однак, я думаю, те, що трапилося в Україні два роки тому, підштовхнуло наших союзників переглянути такий підхід. Тому одним із найбільш важливих рішень під час Уельського саміту було зобов'язання наших лідерів припинити урізання і розпочати збільшення видатків на оборону на рівні 2% ВВП. Минулого року 16 з 28 країн Альянсу вже реально збільшили оборонні бюджети. Кілька країн затвердили плани досягти видатків на рівні 2% ВВП протягом кількох років.

Таким чином, ми почали процес і переглядаємо свої підходи, однак робота ще далека від завершення.

- Ні, я точно не думаю, що Москва досягла своєї мети. Чітко зрозуміло, яка це була мета - встановити нові лінії розділу в Європі, де б такі країни як Україна, Грузія, Молдова вважалися російською сферою впливу, і не дозволити цим країнам бути повністю суверенними і незалежними. Вони (Росія – ред.) цього не досягли. НАТО і ЄС цього ніколи не приймуть.

Однак, ми маємо вжити заходів і не дати Росії досягти своєї мети. Частиною цього є посилення нашої оборони. І ми повинні допомагати країнам, які прагнуть розвиватися за європейськими стандартами, як Україна, стати успішними. Тому одним із моїх завдань візиту в Україну є допомога у здійсненні реформи сектору безпеки і оборони, яка є складовою загального порядку денного реформ, що їх  Україна має провести зараз, за нового уряду. Безумовно, ми можемо допомогти Україні, однак Україна має допомогти й сама собі. Не дозволити Росії досягти своєї мети є нашим спільним завданням, і Україна має тут ключове значення.

- Чи маєте ви якісь плани по проведенню змін у форматі «Партнерство заради миру», враховуючи російську агресію?

- Програма «Партнерство заради миру» все ще представляє собою корисний формат для налагодження співпраці з Україною, з іншими країнами в Європі. Навіть з деякими країнами у Центральній Азії проводиться активна робота, а саме - з Киргизстаном і Казахстаном. У нас є інші подібні формати «Партнерства», зокрема, з близькосхідними країнами, країнами Східної Азії.

Однак щодо Росії, то вся наша практична співпраця припинилася і у форматі Ради НАТО-Росія, і в «Партнерство заради миру». Це не означає, що ми не спілкуємося з Росією, однак практична співпраця припинена на всіх рівнях.