Молдова: об'єднання з Румунією як шлях до ЄС?

Молдова: об'єднання з Румунією як шлях до ЄС?

3374
Ukrinform
Десятиліття тому за об'єднання двох держав висловлювалися від сили 10-15% громадян Молдови, зараз - 21%

Пік мітингових пристрастей у Молдові пішов на спад, і в республіці стало налагоджуватися звичайне життя. Уряд повернувся до розгляду повсякденних проблем, парламент відновив обговорення життєво важливих для країни питань. На площі Великих національних зборів поступово почали розбирати «в'янучий» форпост протестуючих проти нинішньої влади членів Платформи «Гідність і Правда», що перетворилася на партію (з однойменною назвою) і включилася в кампанію з виборів президента.

Однак у неділю головна транспортна магістраль молдавської столиці і всі прилеглі до неї вулиці знову були перекриті. А центр міста заповнили уніоністи (так тут називають прихильників об'єднання Молдови з Румунією), щоб відзначити 98-у річницю приєднання Бессарабії (територія сьогоднішньої Молдови між Прутом і Дністром) до Румунії.

ІСТОРІЯ ПОВТОРЮЄТЬСЯ?

За 25 років незалежності країни її громадянам довелося бути свідками не однієї такої маніфестації, учасники яких вимагали «негайного відновлення історичної справедливості» - возз'єднання «двох румунських держав». Варто відзначити, що всерйоз ці марші (в основному, чисельністю близько двох сотень людей) не сприймалися. Але і не припинялися.

Недільний мітинг у Кишиневі, в якому взяли участь (за твердженням організаторів заходу) близько 50 тисяч, показав, що все не так просто.

Багатотисячним зборам передував установчий з'їзд, що відбувся у Національному Палаці республіки, який носить ім'я видатного молдавського виконавця народних пісень Ніколає Сулака, і в якому, як правило, проходять офіційні заходи. На з'їзді був обраний і "Сфатул Церій - 2" ("Рада країни - 2"), названий так за аналогією з органом влади Молдавської Народної республіки, що проголосував 27 березня 1918 року за приєднання Бессарабії (території сучасної Молдови між Прутом і Дністром) до Румунії.

До складу Сфатул Церію зразка 2016 року увійшли дуже відомі в Молдові і далеко за її межами особистості: режисер театру і кіно Іон Унгуряну, голова першого молдавського парламенту Олександра Мошану, композитор Євген Дога, брат голови Конституційного суду Молдови Сільвіу Тенасе, журналіст Петру Багату та багато інших.

З'їзд же ухвалив дорожню карту, в якій вказується дата об'єднання Молдови і Румунії - березень 2018 рік (коли виповниться рівно сто років після прийняття акта про приєднання Бессарабії до Румунії), необхідні для цього дії та фінансові ресурси.

Нагадаємо, в 1940 році румуни під тиском Москви покинули територію Бессарабії, і сюди увійшли радянські війська, і згодом була утворена Молдавська РСР, до складу якої увійшла і територія лівобережжя Дністра (до 1940 року Молдавська Автономна РСР, зі столицею у місті Балта). Сьогодні це територія Придністровського регіону.

Лише через п'ятдесят з гаком років, у серпні 1991 року Молдова вийшла зі складу Радянського Союзу, проголосивши свою незалежність. Тим самим питання про об'єднання перестало бути актуальним.

До речі, у молдаван побутує жарт з приводу об'єднання двох держав. Коли їх запитують, коли жилося краще - при румунах чи при радах, вони відповідають: найщасливішими молдавани були, коли пішли румуни, але ще не прийшли росіяни. Стверджують, що це крилатий вислів вперше прозвучав з вуст вже згадуваного Ніколає Сулака, чиє ім'я носить сьогодні Національний палац в Кишиневі.

Однак, «якщо зірки запалюють, отже це комусь потрібно». Маховик об'єднання став поступово розкручуватися після приходу до влади у 2009 році проєвропейських партій. За 7 років жменька уніоністів, що марширувала околицями міста, перетворилася на багатомільйонну силу, готову серйозно «зайнятися» питаннями об'єднання Молдови з Румунією. А якщо називати речі своїми іменами, то відкрито виступати проти державності країни.

МІЛЬЯРДИ НА КОН

Вражає фінансовий бік питання. Якщо раніше один з керівників унионистского руху Джеордже Сіміон заявляв, що для об'єднання територій Румунія повинна витратити понад 20 мільярдів євро, то в дорожній карті фігурують зовсім інші цифри: після возз'єднання двох держав румунський бюджету протягом 20 років повинен буде додатково витратити до 8,5 мільярдів євро щорічно. Тобто, вже не 20, а 170 мільярдів за 20 років. Вражає.

Є ще один нюанс, який не може не насторожувати. Якщо 10-15 років тому за об'єднання двох держав висловлювалися від сили 10-15% громадян Молдови, то, згідно з даними останнього соціологічного опитування (грудень 2015 року), цей показник перевищив 21%.

Змінюється світогляд і в стані політиків, в тому числі парламентських. Два роки тому єдиною парламентською силою, що відкрито виступає за об'єднання, була Ліберальна партія. А тепер до уніоністів сміливо може приєднатися і Ліберально-демократична партія, яка ще кілька місяців тому входила до складу правлячої коаліції. Саме її представники виступили з законопроектом про оголошення 27 березня (день приєднання Бессарабії до Румунії) національним святом і, відповідно, вихідним днем.

І якщо в попередні роки офіційна влада досить жорстко реагувала на заклики про фактичну ліквідацію державності, то нинішня реакція на недільний мітинг уніоністів була дуже лояльною й толерантною. Спікер парламенту Андріан Канду у зв'язку з цим зауважив: «Ми зобов'язані поважати і дотримуватися права на вільне вираження думки, якщо це відбувається в рамках закону». Навряд чи варто проводити паралель, якою була б реакція влади у будь-якій іншій державі, якби на центральній площі столиці лунали заклики до ліквідації існуючого конституційного ладу.

Різко відреагували на виступи уніоністів опозиційні партії. Соціалісти провели свій контрмітинг. А лідер проросійської «Нашої партії» Ренато Усатий закликав владу притягти до кримінальної відповідальності тих, хто виступає за повалення конституційного ладу в Молдові. І пригрозив створенням Комітетів із захисту суверенітету Молдови.

Самі учасники недільного заходи не приховують «дитячого захвату», стверджуючи, що європейська інтеграція Молдови - перший крок до її об'єднання з Румунією. Мабуть, їм нема коли уважно вивчити відповідні документи, що визначають обраний Молдовою політичний вектор.

Ідею об'єднання «двох румунських держав» продовжує активно просувати і колишній президент Румунії Траян Бесеску, озвучуючи повсюдно власний «бренд»: Молдова (протягом найближчих 20-25 років) не зможе стати членом Євросоюзу, і її єдиним шансом пробратися в Євросоюз може стати лише об'єднання з Румунією. Саме Бесеску належить заява про те, що «наступним національним проектом для Румунії після її вступу в ЄС і НАТО, має стати об'єднання з Молдовою».

ЗА КАДРОМ ОБ'ЄДНАННЯ

Тим не менше, дуже навіть протверезним (після недільної ейфорії) стало для недільних маніфестантів висловлювання посла Молдови в Румунії Міхая Грибінча. «Хоч би якими б гарячими не були наші голови, не можна забувати, що Республіка Молдова 2016 року - це не Бессарабія року 1918-го, - зазначив дипломат. - І за внутрішньою ситуацією, і за кордонами, і за міжнародною обстановкою, так і за національним складом».

Свого роду «холодним душем» і офіційною відповіддю на уніоністські «проекти» стала і прийнята парламентом Молдови (менше тижня) Декларація про недоторканність суверенітету, незалежність і територіальну цілісності Молдови. Документ, як наголосили парламентарії, спрямований на збереження державності країни.

Залишається додати, що сьогодні ці питання вирішуються виключно шляхом референдуму, а не парламентськими постановами. Тим більше, що народ Молдови, як власне і політична еліта країни, навряд чи готовий покласти на вівтар об'єднання 25 років вистражданої незалежності.

До того ж, треба пам'ятати, що Молдова навряд чи погодиться відмовитися від Придністровського регіону і від молдавського півдня, де проживають в основному гагаузи, болгари, які традиційно жорстко виступають проти об'єднання Молдови і Румунії та погрожують вийти зі складу республіки у випадку «кроків» у цьому напрямку. Резонно враховувати і думку українців Молдови, які у більшості своїй проживають на півночі країни. А це майже 500 тисяч громадян. Друга (після титульної) нація в країні. Без урахування їхньої думки навряд чи вдасться здійснити цей «вражаючий» проект. Та й у європейських партнерів, як і всього світового співтовариства, черговий «замах» на переділ вже існуючих кордонів навряд чи викличе захоплення.

Зінаїда Гурська, Кишинів
 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-