Молдова за крок від хаосу

Молдова за крок від хаосу

Аналітика
1609
Ukrinform
Ледве стримувана «протестна річка» у Кишиневі вийшла з берегів

Прем'єріада у Молдові підняла на загрозливий рівень антиурядові акції. У число організаторів протестів увійшли дві проросійські політсили і одна проєвропейська. Їхні вимоги - не багато не мало - відставка всього політичного класу країни і проведення дострокових парламентських виборів.

2015 РІК БУВ БІЛОЮ СМУГОЮ?

Минулий рік експерти і політики, в тому числі європейські, називають втраченим для Молдови. Це визнають і громадяни країни. За рік змінилося три уряди, країну лихоманило від постійних корупційних скандалів, головним з яких стала крадіжка мільярда доларів з банківської системи.

Заключним акордом кризової хвилі, що накрила країну, стали арешт у жовтні минулого року звинуваченого у корупції колишнього прем'єр-міністра, ліберал-демократа Влада Філата, відставка уряду під керівництвом знову ж ліберал-демократа Валеріу Стрельца і розпад правлячого Альянсу за європейську інтеграцію.

У жовтні, власне, і почалися болісні пошуки виходу з глухого кута. Спочатку політики ніяк не могли домовитися про створення нової правлячої коаліції, а без коаліції про затвердження прем'єра й мови не могло бути.

І ось під завісу 2015 року, коли начебто і вималювалася коаліція, у неї увійшли демократи, депутати-комуністи, що відкололися (14 голосів), ліберали і частина ліберал-демократів, що залишили фракцію; і кандидатуру прем'єра, можна сказати, «в муках народили», після чого президент запропонував власного кандидата на посаду прем'єра, колишнього главу уряду, успішного бізнесмена Іона Стурзу, який нині проживає в Румунії.

Депутати, однак, проігнорували вибір президента, і на засіданні, що відбулося у розпал новорічних свят (4 січня) безцеремонно «прокотили» його, просто не з'явившись на засідання.

Після цього новоспечена парламентська більшість запропонувала президенту власного кандидата - олігарха Володимира Плахотнюка, який на той момент, за даними соціологічного дослідження, мав рейтинг, що дорівнював нулю. З цього моменту маховик протестів пішов стрімко розкручуватися.

Люди вийшли на вулиці, блокуючи резиденцію президента і вимагаючи не призначати олігарха на посаду прем'єра. І президент сказав «ні». Давши демократам два дні на роздуми, він відбув у заміську резиденцію. Однак демократи заявили, що «або Плахотнюк, або дострокові вибори», маючи намір запропонувати Плахотнюка вдруге після того, як президент відкинув його кандидатуру.

Ситуація «зависла», а потім стала розвиватися настільки стрімко, що країна ледве встигала стежити за останніми новинами. З'явилася інформація, що «більшість» ніби і не більшість: хтось відкликав свій голос, хтось не зрозумів, за що його віддав. Хоч би там що, а надати письмове підтвердження своїх підписів, як того вимагає глава держави, «більшість» не змогла.

Президент призначив свого кандидата - генсека президентської адміністрації Іона Педурару. Демократи, у свою чергу, висунули представника тієї ж Демократичної партії, чинного міністра інформаційних технологій Павла Філіпа. Наступного дня Іон Педурару відкликав свою кандидатуру, мотивуючи недоцільністю її обговорення. У парламенті знову з'явилася «більшість» для затвердження Павла Філіпа. 15 січня президент підписав указ.

Час парламентського засідання для голосування за новий склад уряду тримався в таємниці, кілька разів переносився, наче повинен був бути затверджений не головний виконавчий орган управління державою, тобто - молдавськими інститутами влади і народом, а таємний синдикат. І все ж необхідна для затвердження «парламентська більшість» зібралася наприкінці робочого дня 20 січня. В залі були відсутні майже всі депутати від соціалістів, комуністів, які, за їхніми же словами, навіть не були проінформовані про засідання. Тим не менше, воно відбулося, розпочавшись зі скандалу, тому що кілька соціалістів заблокували трибуну, і кандидат у прем'єри вперше за всю історію сучасної Молдови був змушений говорити з урядової ложі. Вже потім йому запропонували пересісти у президію.

Надійшла «дуже оригінальна» пропозиція від лідера демократів Маріана Лупу: опустити презентацію програми уряду, не проводити дебати, а одразу ж перейти до голосування. Таке собі «ноу-хау» молдавського парламентаризму. Проголосували. Одним махом затвердили і урядову програму, і новий склад кабінету міністрів. Уклалися в півгодини. Деякі телеоператори не встигли навіть апаратуру розкрити.

Через кілька годин, під покривом ночі сталося зовсім несподіване. У державній резиденції, не повідомивши про це ні журналістві, ні громадськість, новий уряд приніс присягу президенту, хоча прес-службою президента було заявлено, що час присяги буде уточнено наступного дня, 21 січня. Вранці стало відомо, що прес-секретар президента Влад Цуркану подав у відставку під тиском «власної совісті», тому що вважав, що обдурив громадян і пресу.

А керівник Гагаузької автономії Ірина Влах (вона, через негоду і невідання, не змогла прибути до резиденції президента тієї ночі: Комрат - столиця Гагаузької автономії знаходиться за 100 кілометрів від столиці) і президент Академії наук Георге Дука, які автоматично є членами уряду, взагалі принесли присягу через два дні після затвердження уряду.

ЄВРОАЗІАТИ ТА ЄВРОІНТЕГРАТОРИ В ОДНОМУ ТАБОРІ?

Поспішне і непрозоре формування уряду на чолі з людиною від олігарха стало «останньою краплею». Спрацював вибуховий механізм», закладений ще у жовтні. Тисячі прихильників Партії соціалістів, політформування «Наша партія» Громадянської платформи «Гідність і правда» заблокували будівлю парламенту. Вони одностайно стверджували, що ставленик демократів Павло Філіп «є тим самим Володимиром Плахотнюком», але не де-юре, а де-факто. Крім того, обставини затвердження уряду занурили громадськість в шок.

Протести поступово переросли у заворушення. Прорвавши поліцейський кордон біля парламенту, протестувальники увірвалися в будівлю законодавчого органу. У бійці, що розпочалася, постраждало 27 осіб, у тому числі 10 поліцейських, яким згодом була надана медична допомога у лікарні швидкої медичної допомоги.

Ледве стримувана «протестна річка» у Кишиневі вийшла з берегів. Незважаючи на всі запевнення про те, що вже тепер життя стане краще, знизяться ціни на електрику та газ, зупинити акції протесту не вдалося. Депутатів, які покидають будівлю парламенту, освистували, голові ліберальної партії Міхая Гімпу і зовсім під загальне улюлюкання й крики «Юда!» надавали «по шапці», а буквально - по голові. З міністра освіти Коріни Фусу зірвали берет, а міністру культури Моніці Бабук «зіпсували» зовнішній вигляд службової машини.

Мітингувальники пікетували Конституційний суд, Міністерство оборони і Національне телебачення, вимагаючи негайного надання ефірного часу. Ефір за 15 хвилин надали, як кажуть, «не відходячи від каси», на що лідери рухів, мабуть, не дуже розраховували. Однак, діалогу, як зазначив директор телебачення Мірча Сурду, не вийшло. Присутні в студії організатори протестів - Ігор Додон (Партія соціалістів), Василе Нестасе (Громадянська платформа) та Ренато Усатий («Наша партія») говорили, в основному, тими ж гаслами: «Геть олігархів», «Геть Плахотнюка», «Повернемо країну народу», «Дострокові вибори» тощо. Відповіді на запитання «А що натомість?» так ніхто і не почув.

Подив викликав і той факт, що три політсили, що досі демонстративно діяли кожна за власним сценарієм, об'єдналися. Незважаючи на те, що головним гаслом Громадянської платформи є європейська інтеграція, а інші дві сили виступають за згортання європейського курсу і переорієнтацію на путінську Євразію. Об'єднанню сприяла, можливо, і головна вимога - скасувати підсумки парламентського голосування щодо уряду, оголосити в країні дострокові парламентські вибори і повернутися до процедури всенародного обрання президента.

У неділю, 23 січня, у молдавській столиці пройшов багатотисячний мітинг. Громадянська платформа «Гідність і правда», Партія соціалістів і «Наша партія» провели Велике Національне зібрання. Після чого вони перекрили на годину в'їзди в Кишинів на основних напрямках і, пройшовши маршем по одному з головних проспектів міста, зачитали у присутності кількох десятків тисяч людей декларацію. Головний, адресований владі, посил - відставка всього політичного класу країни і проведення (не пізніше квітня нинішнього року) дострокових парламентських виборів під наглядом ООН та інших міжнародних організацій. І поставили ультиматум: до 17.00 четверга мітингувальники чекають на відповідь. Що буде після закінчення ультиматуму, організатори протестного руху не повідомили. Час пішов...

ЧОМУ МОВЧИТЬ ЄС І КОГО ПІДГОДОВУЄ МОСКВА?

У сформованій ситуації не можна не відзначити пасивність представників Євросоюзу в цілому, і найближчого сусіда Молдови, Румунії, зокрема. Румунські експерти відкрито навіть заговорили про непростиму бездіяльность політиків держави по відношенню до Кишинева. Якщо б такі події сталися два або три роки тому, європейські політики, безсумнівно, по-іншому відреагували б на те, що відбувається. Однак, факт зникнення з банківської системи у невідомому напрямку мільярда доларів дещо остудив почуття європейців до молдавської «історії успіху». А боротьба з корупцією і реформа судової системи, які насправді виявилась нічим іншим, як «мильною бульбашкою», стала для довірливих європейців, які вкладають чималі суми у Молдову, дуже прикрим сюрпризом. Результатами від інвестованих у країну більш як двох мільярдів євро (саме такий, за попередніми підрахунками, обсяг наданої ЄС та іншими донорами Молдови фінансової допомоги) сьогодні ніхто не може похвалитися. Не кажучи вже про те, що й сама Угода про асоціацію з Євросоюзом, точніше її реалізація, застрягла у «кризових нетрях». Ось і доводиться європейським політикам тепер міцно подумати, перш ніж робити якісь конкретні кроки і заяви.

Дуже оригінальною виявилася реакція на події у Молдові екс-президента Румунії Траяна Бесеску. «У Москві, - написав у соціальних мережах Бесеску, - президент Росії Володимир Путін скликав Раду безпеки, щоб обговорити погіршення політичної ситуації у Молдові. У Бухаресті президент Йоханніс і прем'єр Чолош уважно стежать за подіями у сусідній країні по сторінках Facebook. Господи, - вигукує Бесеску, - в якому світі живуть наші керівники?!»

Глава проросійської «Нашої партії», мер молдавського міста Бєльці Ренато Усатий, а також і лідер ще однієї проросійської партії - соціалістів - досить часті гості у Москві. Як зізнався сам Ренато Усатий, він дає гроші маніфестантам, що прибувають в Кишинів з районів, але з власних «заощаджень». «Щоб було на що поїсти в Кишиневі». Дуже щедрі «підгодовування», якщо врахувати, що кількість протестувальників часом сягає десятків тисяч осіб.

На фоні безперервних протестів та мітингів, з різних куточків світу на адресу Молдови тим не менш продовжують надходити вітальні листи і заяви про те, що затвердження прем'єра і кабінету міністрів - перший крок до отримання довгоочікуваної стабільності. Затвердження нового уряду, нехай і за таких дуже незвичайних обставин, все ж дає надію на те, що країна не зануриться в хаос. На вівторок у нового прем'єра запланований і перший закордонний візит у Бухарест, де мова, швидше за все, піде про «реанімацію» угоди про надання румунською стороною 150 мільйонів доларів кредиту.

Втім, у Молдові реанімація вже потрібна не тільки угоді.

Зінаїда Гурська, Кишинів.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-