Корисні українці

Створення лояльних організацій усередині країни і на міжнародній арені, які підтримують офіційний курс Москви - улюблений прийом комуністичної верхівки часів СРСР. І хоча часи змінюються, але методи залишаються тими ж. Якщо хочеться комусь у Росії нейтралізувати критику російських українців на адресу офіційної влади, технологія відпрацьована - варто лише створити псевдоукраїнську організацію, здатну, серед іншого, підтримувати не завжди зважені дії сучасного Кремля щодо України.

"Корисний єврей" - так у різні часи в Росії називали євреїв, які підтримували офіційну політику держави, хоча вона часто була спрямована проти інших євреїв. Яскравим прикладом "корисного єврея" були свого часу члени спеціально створеного в СРСР "Антисіоністського комітету радянської громадськості" - організації, сформованої в 1983 році за розпорядженням глави КДБ Юрія Андропова. "Напівєврейська" за своїм кадровим складом організація займалася пропагандистською діяльністю у сфері антисіонізму як на внутрішньому рівні, так і на міжнародній арені. Особливо активно АКРГ діяла на міжнародній арені - на тлі напруженого радянсько-американського протистояння вона критикувала своїх же "братів по крові" в Ізраїлі за знищення палестинських військових баз у ході Ліванської війни.

Історія схильна повторюватися. Тільки цього разу - з українцями. У 2012 році спадкоємці Андропова розпочали роботу зі створення вже псевдоукраїнської організації, обравши базою для неї "Федеральну національно-культурну автономію Українців Росії" (ФНКА УР).

Раніше така організація вже існувала - з 1998 по 2010 роки, але була закрита через суд. Як визнав потім глава МЗС РФ Сергій Лавров, відповідаючи на запитання власного кореспондента УКРІНФОРМу, закрили її за нібито політичну діяльність керівництва організації. І ось тепер ФНКА УР знову відтворюють - але вже в іншому складі, з іншими керівниками і засновниками.

Сам формат ФНКА як спосіб громадського життя національних меншин на території РФ дуже зручний, бо спочатку був задуманий для фінансування з держбюджету лояльних державі діаспор. За визнанням глави попереднього ФНКА УР, закритого в 2010 році, Валерія Семененка, саме з надією отримати хоч якусь матеріальну підтримку з боку держави і створювалася національно-культурна автономія (паралельно з існуючою всеросійською "Організацією українців Росії" - ОУР). Щоправда, українська ФНКА за всі роки так і не отримала жодної копійки від російської держави, громадянами якої були її члени.

Не дивно, що для створення лояльної української організації відповідні органи РФ вибрали саме ФНКА - для її реєстрації достатньо представників усього двох-трьох регіональних організацій, які б виступили засновниками.

Сам Валерій Семененко описав механізм підготовки до такої реєстрації у своїй статті "Український детектив". "Богдан Безпалько (хто це - подивіться в Інтернеті або поцікавтеся у співробітників Бібліотеки української літератури у Москві) за короткий час облетів Магадан, Новосибірськ, Татарстан, Мурманськ, Архангельськ, Сиктивкар (справа видно поставлена на широку ногу, фінансування необмежене), намагаючись схилити місцеві українські національно-культурні автономії до заснування федеральної автономії. Себе він уже називає головою Федеральної національно-культурної автономії українців", - написав Семененко.

Подальші події показали, що розвиваються вони за описаним вище сценарієм. 2 березня 2012 року в Москві пройшов установчий з'їзд зі створення нової організації. Хоча іменник "з'їзд" мало підходить для цього заходу, який більше скидався на "зібрання".

По-перше, місцем зустрічі обрано чомусь не загальнодоступний майданчик у Культурному центрі України на Арбаті, а федеральне (читай - державне) видавництво "Воздушный транспорт". Відповідно, доступ до будівлі, що знаходиться в адміністративному кварталі між Луб'янкою та Кремлем, суворо обмежено - лише за пропусками або списками.

По-друге, організатори дуже не хотіли громадської уваги до заходу. Адже навіть в опублікованому про майбутній "з'їзд" оголошенні в урядовій "Российской газете" ніде не вказувалися телефони для акредитації. Сам же Богдан Безпалько напередодні зустрічі, 1 березня, ніяк не відреагував на прохання українських журналістів акредитувати їх. А 2 березня, у день з'їзду, пан Богдан і зовсім не відповідав ні на дзвінки, ні на смс.

Через це охоронці не пустили українських журналістів до приміщення для висвітлення "з'їзду", мотивувавши, що отримали чітку вказівку пускати тільки тих, хто є в списку. У ньому ж було усього 8 прізвищ, серед яких, окрім згаданого Б.Безпалька, числилися також Богдан Лаврів (українська організація м.Мурманськ), Віктор Терешко (українська громадська організація Магадана) та інші. Погодьтеся - для "з'їзду" якось замало буде...

Мало того, виявилося, що саме цього дня охорона видавництва була ще й посиленою. "Напевно, це щоб саме вас не пустити", - пожартував один із охоронців.

Така відверта "партизанщина" тільки стимулювала журналістів до пошуку інформації про ініціатора й організатора відтворення ФНКА УР. Звернувшись, за порадою В.Семененка, до співробітників Бібліотеки української літератури (БУЛ) з питанням "ху із Богдан Безпалько", вони розповіли, що ця особа раніше працювала у них заступником директора. Але зараз звільнена, хоча через суд і намагається стягнути моральне відшкодування.

На думку одного із співрозмовників, Б.Безпалько має безпосереднє відношення до створення ряду проблем у діяльності Бібліотеки. Конфлікт навколо БУЛ триває давно і відомий далеко за межами Росії. Не вдаючись глибоко до його історії, досить згадати лише про розвиток подій на "останній фазі". Тоді, за доносом звільненого на той час заступника директора БУЛ Сергія Сокурова, правоохоронці порушили проти директора Бібліотеки Наталії Шариної справу за статтею "екстремізм": її звинуватили у розповсюдженні української літератури, зміст якої направлений на розпалювання ворожнечі між Україною і Росією. Питання вийшло навіть на міждержавний рівень і його розв'язанням зайнялися високопоставлені чиновники України і Росії.

І ось у розпал слідства у цій справі саме Б.Безпалько пише клопотання про усунення від роботи свого начальника - директора Бібліотеки Наталії Шариної. Співробітники бібліотеки допускають, що таким чином підлеглий хотів позбутися начальниці, оскільки сам претендував на цей пост. Хоча є і другий варіант - хтось "попросив" його це зробити.

Але в результаті справа розвалилася через абсурдність звинувачень - Наталію Шарину відновили на посаді директора, а Безпалька звільнили. І ось тепер, ймовірно намагаючись залишитися в "українській" темі, він затіяв (сам або за вказівкою зверху) створення фіктивної української організації.

Скандальна ситуація ще далека від завершення. Її перші підсумки буде видно після оголошення рішення російського Мінюсту - про реєстрацію фіктивної організації ФНКА УР, а також "Федеральної української національно-культурної автономії" (ФУНКА). Друга створювалася за ініціативою "Об'єднання українців Росії" в екстреному порядку - щоб випередити самозванців. Проте вже сама наявність такого "детективу" змушує констатувати кілька фактів.

По-перше, зрозуміло, що українські представники намагаються "згладжувати кути" і не дратувати й без того роздратований "російський нерв". Але, підтримуючи контакти з "правильними" українцями та ігноруючи "неправильних", але авторитетних людей, такі функціонери вносять розкол у середовище української громади Росії. А охочих отримати вигоду з такого розколу в самій Росії, як показує практика, більш ніж достатньо.

По-друге, умови негласного компромісу між російською владою та її українськими колегами не витримані. Українська сторона виконала свою частину домовленості і віддалила від керівних позицій в українській діаспорі Валерія Семененка, який "дратує" Москву. Ось тільки Росія не поспішає виконувати свою частину домовленості і припинити судове переслідування "Об'єднання українців Росії" (ОУР). Таким чином, не виявивши належної твердості, Київ "здав" найбільш активного і відданого свого прихильника, але натомість (вкотре!) не отримав нічого.

По-третє, Москва продовжує сприймати Україну як ворожий елемент для російської державності - і залучення державного апарату для нейтралізації українських громадських організацій у Росії є свідченняс саме цього.

Тому, скоріш за все, роботу зі створення "корисних українців" Москва продовжить. Благо, досвід накопичено значний.