ІТ-кластер на Закарпатті — це історія успіху в регіоні, хоча і стався він через війну. До початку великої війни в області працювали всього дві тисячі айтівців, зараз сфера зросла до тридцяти тисяч фахівців. Кластер на Закарпатті пробували створити шість разів, але вийшло тільки цьогоріч, коли в область релокувалися понад двісті ІТ-компаній та зо три сотні ФОПів, що працюють в сфері ІТ та діджитал. У їхніх планах - жити тут найближчим часом та перетворювати дещо відсталий у сфері діджиталізації регіон на, як самі кажуть, “місцеву Каліфорнію”. Цікаво, що створювати одну велику “закарпатську Кремнієву долину” не планують — айтівці не зосередилися в обласному центрі, а розпорошені по всій області. Саме тому квантовий стрибок можливий для всього регіону. Потужна присутність айтівців позитивно відбивається на податках: не секрет, що в айтівців — одні з найвищих зарплат в країні, відтак завдяки їм область може звітувати про перевиконання бюджету. Згодом, кажуть у кластері, це відчують освітня, медична система, сфера послуг і навіть будівельний бізнес. Адже один айтівець створює навколо себе 4-5 робочих місць. 

Про всі деталі діджиталізації Закарпаття з появою ІТ-кластера — в інтерв'ю Укрінформу із головою кластера Закарпаття Жанною Капіцею. 

ДО ВІЙНИ ТУТ БУЛО 2 ТИСЯЧІ ІТ-ФАХІВЦІВ, ЗАРАЗ — ПОНАД 30 ТИСЯЧ

- ІТ-кластер на Закарпатті з'явився внаслідок переселення українців через війну — чому до того часу його тут не було?

- До війни на Закарпатті було плюс-мінус дві тисячі айтівців — це не та кількість людей, яка є передумовою створення кластера. Більшою частиною це було ком’юніті, сконцентроване переважно в Ужгороді та Мукачеві. Ну а з початком війни усе кардинально змінилося — з 24 лютого до нашої області, яка стала одним із центрів евакуації, вимушено переїхало більше 30 тисяч айтівців, тобто кількість спеціалістів збільшилась більше ніж в 10 разів. Мова йде про представників таких великих ІТ-компаній як PettersonApps, Astound Commerce, SoftServe, Sigma Software, Genesis, 4team, ЕPAM, Intellias, Squad, CanFly. Вони й стали співзасновниками кластера.

- Тобто їхні співробітники наразі працюють тут?

- Так. Чи залишаться - ми не знаємо напевно. Але з того, що я бачу — ці люди переїхали сюди і зрозуміли, що це прекрасне місце для життя та роботи. Вони облаштовуються на новому місці, діти йдуть тут у школи, університети. Інший фактор — на жаль, багатьом із них поки немає куди повертатися, бо домівки знищені. Дуже багато людей з Харкова, Маріуполя, Миколаєва, Запоріжжя, Дніпра, Києва та області... Ну а з іншого боку — замовники в ІТ-сфері вимагають, аби люди, з котрими вони продовжують контракти, працювали в безпеці. Це умова роботи. Власне, в тому числі і через це так багато працівників ІТ-сфери виїхали із зони бойових дій.

- Коли з'явилася ідея об'єднатися в кластер — одразу ж у лютому-березні?

- В кінці березня айтівців запросили на велику зустріч в ОВА, щоб спитати, яким чином можна допомогти такій великій кількості релокованих людей. Серед присутніх була і я, побачила своїх друзів, знайомих, тих, із ким роками працюю у сфері ІТ, діджитал та дотичних. Ми вирішили об'єднатися.

П'яте квітня ми вважаємо своїм першим днем народження, а другим — 13 квітня, коли офіційно була зареєстрована громадська спілка. Ми себе позиціонуємо як об’єднання IT-бізнесу, яке створює на Закарпатті новий центр технологій та інновацій в Україні, водночас посилюючи економіку країни та краю. Для цього генеруємо проєкти всередині спільноти та активно взаємодіємо з органами центральної та місцевої влади, освітніми закладами, різними видами бізнесів та організацій.

Щодо Закарпаття — насправді це наразі найперспективніший регіон в межах країни. Релокація такої великої кількості айтівців, їх інтеграція в потужне ком’юніті, тісне партнерство з місцевою владою, різними організаціями та бізнесом відкривають великі можливості для розвитку регіону.

- Щодо резидентів — скільки їх в закарпатському кластері?

- Наразі понад 100 ІТ-компаній та 390 ФОПів подали заявки на участь до ІТ-кластера Закарпаття. Більшу частину ми вже прийняли, інші кандидати процесяться. Словом, це вже достатньо велика спільнота наразі.

- Як стати резидентом?

- Після подання заявки її розглядають на загальних зборах. Голосують 10 членів правління. Учасниками кластера можуть стати всі охочі IT-компанії та незалежні фахівці, котрі вже перебувають на Закарпатті постійно чи тимчасово або планують невдовзі переїхати. Це як компанії з найманими працівниками в штаті, так і ФОПи. Ні податкове, ні фізичне резидентство не є обов’язковими умовами.

КЛАСТЕР ОХОПЛЮЄ ВСЮ ОБЛАСТЬ

- Де знаходиться серце кластера — це великі, за масштабами Закарпаття, міста типу Ужгорода чи Мукачева?

- У нашому випадку не працює ця історія великих міст, тому що люди розпорошені по всій області. Тільки в Ужгороді відкрито 13 офісів, в Мукачеві — 7, Хуст, Шаян — трохи менше, але наближається до мукачівського рівня, також Іршава, Перечин, Виноградів, Поляна, Свалява — тобто майже всюди. Тому де людям зручно — там вони організовуються й працюють. Враховуючи той факт, що більша частина айтівців за ковідні часи звикла працювати дистанційно, оперативно бути в комунікації і гібридному форматі, поєднувати онлайн і офлайн нам не важко.

- Цікавий момент, адже айтівці — це люди з певними вимогами до якості життя. І тут з ними трапляється щось на кшталт закарпатського, скажімо, Виноградова, де рівень комфорту трошки відрізняється від звичного їм у Харкові чи Дніпрі...

- Я розумію, про що ви. І треба сказати, що, їдучи сюди, дуже велика кількість колег уявляла собі Закарпаття як регіон такий трошки відсталий, де, умовно, люди на конях їздять. Але коли вони переїжджають сюди і бачать, що тут прекрасні перспективи для розвитку, екологія, європейські містечка, та власне і Європа поруч — вони для себе обирають насамперед зручне місце для життя, а вже далі підлаштовують робочий процес. Ну і ми розуміємо, що багато айтівців тут опинилося не з власної волі, їх змусила війна.

Тому ми задумали створити децентралізований технологічний хаб, котрий буде драйвером в регіоні, підтримає економіку та допоможе створити безпечні та комфортні умови для життя та роботи. І маємо ще одну амбітну ціль — створити в регіоні такий рівень життя та комфорту, щоб у момент, коли ми переможемо, у людей була би можливість вибрати, залишатися чи їхати.

Я чую зараз від колег, котрі виїхали на початку року в Європу від війни, що зараз багато хто вже повертається або планує повернутися після перемоги. Не прижилися, не комфортно, ментальність не та — словом, їм важко, і вони повертаються в Україну. Багато хто осідає в Закарпатті. Тому тут треба створювати умови, аби люди залишалися. Це стане запорукою стійкого розвитку регіону надалі.

ПЕРШИМИ В УКРАЇНІ СТАЛИ ДОЛУЧАТИ ДО КЛАСТЕРА ФОПІВ

- Якщо людина з іншого регіону вирішує долучитися до Закарпатського ІТ-кластера, які в неї мотиви? Ну, окрім головного бонуса — що тут їй не падають на голову російські бомби й ракети?

- Ми надаємо резидентам чимало переваг. По-перше, це ефективний діалог з державними органами влади, ОВА та органами центральної влади. Наше ком’юніті задає такий темп на Закарпатті, що навіть зазвичай не дуже оперативні державні структури рухаються значно швидше. Це стосується й інфраструктури, і питань безпекових, освітніх, логістичних.

По-друге, щодо логістики та безпеки: ми можемо надати контакти компаній, які допоможуть з перевезенням обладнання або серверів на Закарпаття. Наприклад, весною для цього контактували з гуманітарними штабами, котрих є безліч на території Закарпаття, і в один бік вони відправляли гуманітарку на фурах, а назад ці фури їхали завантажені технікою наших резидентів.

По-третє, вже створюємо програму лояльності, маркетплейс, де буде безліч наших партнерів. Локальні партнери також: це і таксі, і заклади харчування, і медичні заклади, альтернативні приватні школи, ліцеї, садочки – ведемо перемовини щодо розширення партнерської мережі. Також сприяємо побудові нашими партнерами мережі рекреаційних реабілітаційних закладів за програмою підтримки ментального здоров'я. Так, наче снігова куля, розбудовуватиметься все Закарпаття. Це регіон з великим потенціалом, і тут є всі передумови, аби бізнес залишався у своїй країні, розвивався, платив податки та підтримував економіку.

До речі, ми першими в Україні надали можливість вступити до кластера не тільки компаніям, а і ФОПам, даючи можливість долучатися до ініціатив кластера напряму. 

- Скільки релокованих на Закарпаття підприємств саме у сфері ІТ? Звідки переїхало найбільше компаній?

- За останніми даними ОВА – 201 підприємство. Географія — вся Україна. Харків, Київ, Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв... Міграція в Україні триває, до нас переїжджають айтівці з Франківська та Львова, звідси їдуть туди.

- Оце вже цікаво!

- Закарпатський ІТ-кластер — це про розвиток IT-екосистеми насамперед. Зазвичай це відбувається так: люди переїжджають, перевозять свої потужності і працівників, працюють - а потім розуміють, що тут добре, і вирішують залишитися вже не тимчасово.

- Чи багато таких людей, які релокувалися сюди, попрацювали два-три місяці, а потім їдуть далі: в ЄС, Канаду, США?

- Знаєте, цей процес триває і буде тривати, рівно як і зворотній – коли з-за кордону люди повертаються в Україну. Проте якщо фахівці побачать, що тут є можливості для роботи і життя — їм не треба буде шукати кращого десь за кордоном.

- Тобто зараз більшість айтівців лишається на Закарпатті через почуття патріотизму?

- І це також. Ну і те, що я вже згадувала: дуже багато колег повертаються із сім'ями сюди, бо в Європі добре бути туристом. А жити, вести бізнес та платити податки краще в Україні.

НА ЗАКАРПАТТЯ ЗАВДЯКИ АЙТІВЦЯМ ПЕРЕХОДИТЬ ВЕЛИКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ БІЗНЕС

- Кластеру вже більше 4 місяців, тобто якийсь критичний період пройдено. Чи робили ви якісь заміри досягнень? І ще — яку користь від кластера отримала область, окрім іміджевої?

- 55% релокованого бізнесу на Закарпаття — це ІТ-компанії. Тобто нам керівники області прямо кажуть: дякуємо, ви тут на Закарпатті зараз створюєте економічне диво. На що відповідаємо, що ми іще навіть не починали (сміється).

- О'кей, але це диво якось можна помацати? Воно обліковується?

- Так, це ті надходження, які дозволяють Закарпаттю зараз звітувати про перевиконання бюджету області. Можна сміливо сказати, що без нас його б не було. Також це непрямі податки. Через те, що сюди релокувалася велика кількість підприємств — сюди переїхали також люди, які купили чи винайняли житло, меблі для його облаштування, одяг, їжу для дітей, користуються місцевими послугами. Тобто вони підтримують місцеву економіку. Фактично, один айтівець навколо себе створює додаткових 4-5 робочих місць. Часто ІТ-компанії наймають на роботу місцевих і переселенців. Тобто це така собі інтеграція ІТ в місцеві громади.

Ну і ще — ми дуже потужно підтримуємо напрямок розвитку IT-ком’юніті, де даємо можливість розвивати і софти, і харди, і просто підтримати та стати опорою один для одного. Це безліч онлайн- та офлайн-івентів.

І треба окремо сказати, що велика кількість релокованих айтівців стимулює розвиток інфраструктури та будівництва нових об'єктів.

- О, Закарпаття і будівельний бізнес — це теж нова історія, адже він тут існував переважно в Ужгороді та десь точково у Хусті й Мукачеві.

- Є багато підприємців, які зараз не готові продовжувати свій бізнес у містах, що були під окупацією або в тих, які досі під ударами росії. Але вони готові диверсифікувати ризики і починати будувати тут, на Закарпатті. Фактично зараз вони звертаються до нашого ІТ-кластера із партнерськими пропозиціями: мов, розкажіть, що потрібно айтівцям, а ми будемо пропонувати вашим резидентам суперлояльні умови для інвестування, викупу чи оренди житла.

- Можемо зараз говорити, що на Закарпатті з'являтимуться міні-ІТ-містечка?

- Так, звісно, вже такі містечка по області будуються.

НАВІТЬ ЗА НАЙГІРШОГО СЦЕНАРІЮ ІТ-СФЕРА РОСТИМЕ

- Жанно, поясніть, наскільки це складна історія - релокувати ІТ-бізнес?

- Все органічно відбувалося і якихось додаткових складнощів не створювало. Не важко сконектити потрібних людей, коли вони готові до змін, проактивні та мотивовані.

Окрім інших бізнесів, я є засновницею 4TEAM, що вже 17 років займається персональним рекрутингом, глибинною психодіагностикою особистості та HR-консалтингом в ІТ та інших сферах. Маю досвід у формуванні потужних команд, тому ідея долучитись до створення та очолити нове ІТ-ком’юніті не викликала у мене побоювань, а навпаки, дала відчуття драйву та натхнення.

Кажуть, на Закарпатті збиралися та створювали ІТ-кластер шість разів. Не виходило. Сьомий раз — наш — видно, був щасливий, або ми просто не знали, що так не можна (сміється). Тому відповідаючи на питання, чи це важко, ось що маю сказати: ми всі просто робимо що можемо. Кожен українець та українка наразі робить максимум і трохи більше, щоб наблизити нашу спільну Перемогу. Дивлячись на те, що півроку роблять наші військові, стримуючи та перемагаючи ворога — у нас тут узагалі не виникає питань про “важко”, “немає сили, мотивації” чи іще чогось. Ти робиш, що можеш та вмієш. Бо у нас є, по суті, свій фронт — економічний.

- От про нього давайте поговоримо також. Кілька разів з вуст економічних експертів звучало, що до масштабної війни в Україні було три потужні експортні галузі — металургія, сільське господарство та ІТ. Перші дві дуже постраждали від війни, а ось третя, навпаки, стає флагманом зараз.

- Нещодавно з колегами обговорювати результати всеукраїнських досліджень, зокрема IT Research Resilience, мета якого — аналітичний прогноз для української ІТ-індустрії за різних варіантів розвитку поточних подій. Узагалі, ІТ, діджитал та дотичні галузі — дуже мобільні: фактично для роботи потрібен сам фахівець, його комп та хороший інтернет. І от вам кілька цифр з цього дослідження. Кількість ІТ-спеціалістів до війни в Україні становила 280 тисяч, зараз їх 228. З початку війни країну залишили 57 тисяч спеціалістів. 203 тисячі донейтять на ЗСУ, 14% донейтять понад 25% свого сімейного бюджету. 41% українських ІТ-компаній планують відкривати нові офіси: частина за кордоном, і тут лідирує Польща, але більшість — у західних областях України, Києві та Дніпрі.

Тепер щодо прогнозу. Експерти дають три сценарії розвитку. У разі реалізації першого, “євроінтеграція і лібералізація розвитку”, 78% ІТ-фахівців залишаться в Україні, 27 тисяч намагатимуться виїхати за кордон. Якщо буде сценарій “євроінтеграція та державне регулювання”, 62% фахівців залишаться, 52 тисячі намагатимуться виїхати. Третій сценарій найгірший, де мова йде про зупинку євроінтеграції та повне державне регулювання: 30% фахівців залишаться в Україні, а 118 тисяч намагатимуться виїхати.

Але цікаво, що дохід від експорту ІТ-галузі України навіть за найгіршим сценарієм може становити 7,2-7,5 млрд доларів. Перші два оптимістичні сценарії — це 8,5 млрд доларів. Для порівняння: минулого року експорт ІТ був на рівні 6,9 млрд доларів.

Словом, ми точно та сила, яка впливатиме на те, аби економічний фронт України встояв.

10 ТИСЯЧ АЙТІВЦІВ СТАЛИ ДО ЛАВ ЗСУ ЧИ ТРО

- Наскільки Закарпатський ІТ-кластер інтегрувався в ту систему кластерів, яка була до війни в країні? Іншими словами, який імідж має Закарпатський кластер серед інших у своїй ніші?

- В Україні до повномасштабної війни існували 22 кластери загалом. Ми зараз виступаємо як рівний партнер. Нас запрошували на зустріч на початку серпня поділитися досвідом організації із центральними й східними кластерами — як приклад осередку, що має найбільшу швидкість зростання в країні. На зустрічі нас запитували, мов, скільки років ви вже існуєте? Наша відповідь “Три місяці” викликала подив.

- Цікава історія навколо кластера була із заявою Закарпатської ОВА про бронювання ІТ-фахівців від армії. Чи допомогло це збільшити кількість релокованих ІТ-підприємств на Закарпаття?

- Свого часу це було на слуху, але наразі питання бронювання від армії вже далеко не є тим, що визначає переїзд фахівців ІТ-сфери на Закарпаття. Перше — це питання безпекове, бо в області немає обстрілів, комендантської години, решти обмежень. Зараз людей турбує трохи інше — де діти підуть в садочки, школи та університети.

Закарпатський ІТ-кластер ніколи не робив заяв, мовляв, колеги, приїжджайте сюди, ми всіх забронюємо від армії. Фактично, кожен кластер подає клопотання або ж консультує щодо рекомендації фахівців-резидентів органам місцевої та центральної влади, профільним міністерствам. Рішення ухвалює Міноборони, наказ видає Мінекономіки. Це так працює не тільки щодо ІТ-кластерів, а і в інших формах бізнесу. Так, ми маємо успішні кейси — тому що нас консультують перехресно три юридичні компанії і було цікаво розібратися в механізмі, як подавати такі клопотання, щоб не отримувати відмов.

Разом із тим відома цифра по країні, що, за різними даними, близько 10 тисяч айтівців служать в лавах ЗСУ чи ТрO. Багато їх серед моїх особистих знайомих в тому числі. І краще, що зараз може зробити бізнес, — це продовжувати платити їм зарплату. Тобто ми говоримо, що є люди, котрі мотивовано йдуть на цей крок, на службу в ЗСУ. А є також люди, які офігенно уміють кодити і завозити валюту в Україну, платити великі податки і "подавати набої" тим, хто стріляє на передку. Їм варто дозволити це робити. Бо битви виграє армія, а війну — економіка. Зараз дуже важливо те, як ми вистоїмо і як спільно зробимо рестарт економіки після Перемоги.

НАУКОВИЙ ПАРК, ФЕСТИВАЛЬ СТАРТАПІВ ТА МЕРЕЖА MENTAL HEALTH ЦЕНТРІВ

- Насамкінець про освіту. Ви голосно заявляли про революцію в системі освіти регіону. На Закарпатті зараз чотири факультети в національному університеті готують айтівців. Але загалом регіон — досить провінційний, сільський край. То ж чи могла б історія з кластером водночас бути історією інтеграції Закарпаття в діджитал-сферу?

- У нас є дуже амбітні плани щодо цієї інтеграції. Наразі напрацьовуємо в робочій групі "софтову" та "хардову" частини стратегії трансформації освіти. І ми говоримо не тільки про трансформацію освітніх програм, котрі уже наразі є. Йдеться про створення альтернативних інституцій, які об'єднають найкращий освітній досвід і будуть сконцентровані тут, на Закарпатті. Зараз у тому ж Харкові дуже багато освітніх закладів або зруйновані, або не можуть працювати. Тому на Закарпатті є шанс інтегрувати фахівців звідти. Можливо, це буде певний освітній кампус, який дасть можливість людям, і місцевим, і приїжджим, отримувати якісну ІТ-освіту та підвищити кваліфікацію. Також у нас є партнерські відносини із засновниками альтернативних шкіл в Україні, котрі вже свого часу розбудовували мережу шкіл-ліцеїв по всій країні. Вони вже релокувалися на Закарпаття та відкривають мережу тут. Ми з ними партнеримося, аби посилити один одного.

У нас також є бачення, як ми інтегруємо ІТ в позашкілля. Додатково, в серпні ми провели спільно з ОВА та УжНУ IT-кемп, де за тиждень навчання пройшли понад 200 дітей. Будемо проводити такі кемпи і далі, бо маємо натхненні відгуки та безліч запитів.

- Маєте ідеї щодо інших сфер, крім освітньої?

- Дуже багато проєктів в розробці. Восени плануємо фестиваль стартапів — це триденний івент для резидентів та партнерів кластера, де учасники матимуть змогу за два дні представити свої проєкти, допрацювати і пройти пітчинг, тобто одразу ж отримати фінансову та експертну підтримку та можливість реалізації цих проєктів. Хочемо розвивати стартапову історію на Закарпатті, бо інноваційні рішення зараз здатні перезапустити економіку.

Ну і ще у нас на меті підтримувати парнерські ініціативи. До прикладу, наші партнери планують запустити на Закарпатті ментал-хелс центри (від англ. mental health - ментальне здоров'я. - ред.), котрі об'єднають китайську, японську, аюрведичну, квантову, традиційні та нетрадиційні системи медицини, і люди матимуть змогу відновлюватися. Це дуже важливо зараз, бо стосується всіх українців. Ведемо перемовини, допомагаємо організаційно, інформативно та ресурсно, вірю, що скоро такі центри з'являться в регіоні.

- Жанно, ви казали, що, як усі, переїздили сюди на місяць-другий, доки не стихне, - а зараз очолили тут кластер. Як далі плануєте собі цю історію?

- Ми якраз нещодавно говорили з чоловіком про те, як далі облаштовувати життя. І якось дуже просто, “між іншим” вирішили, що переїхали вже в Закарпаття не тимчасово. Наразі у мене роз'їзний режим: до прикладу, три дні в Ужгороді, день в Мукачевому, день в Сваляві, два дні в Хусті - і так по всьому Закарпаттю, де розміщені наші резиденти та партнери. Останні 20 років до війни ми жили душа в душу з Києвом, а зараз повернулися на Закарпаття, я звідси родом. Наразі якось розмите відчуття, де конкретно буде наш дім згодом, але я точно знаю, що — в Україні. Дім там, де мої рідні та близькі люди. У нас була можливість виїхати за кордон — нас чекали в Штатах, купа родичів та друзів в Угорщині і по всій Європі. Але у мене є чітке розуміння, що я не хочу виїздити нікуди, бо не бачу себе ніде більше. Протягом ще довгого часу, навіть після Перемоги на нас усіх чекає велика робота - ми всі потрібні Україні.

Де я буду після Перемоги? Не знаю. Але у Всевишнього є на кожного особливий план, і у нього точно зараз немає інших рук, крім наших. Ми зараз потрібні тут, щоб робити те, що добре вміємо. Точно це знаю.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото Сергія Гудака