15 років: Facebook досяг підліткового віку

Рівно 15 років тому, 4 лютого 2004 року студент Гарвардського університету Марк Цукерберг разом з сусідами по кімнаті в гуртожитку створив веб-сайт — соціальну мережу Facebook. Передбачалось, що вона слугуватиме для спілкування лише між студентами. Проте мережа стала популярною, і її розробники змушені були надати доступ спочатку студентам інших вишів Бостона, а потім, з 2006 року - не лише студентам, а й усім користувачам інтернету.

Що ми маємо тепер, 15 років по тому? Промовисті факти: соціальна мережа має понад 2 мільярди користувачів. Добова активна аудиторія — 720 мільйонів. Щоденно користувачі лишають 6 мільярдів лайків і коментарів, публікують 300 млн фотографій. А Марк Цукерберг ще в 23 роки став наймолодшим мільярдером планети.

У нас, українців, стосунки з Facebook’ом в останні кілька років складаються не найкращим чином. З одного боку, соціальна мережа стала нам в нагоді під час Революції гідності, під час анексії Криму та російського вторгнення на Донбас, вона неймовірно допомагала в комунікації між волонтерами, політиками та пересічними громадянами, але з іншого — Facebook став інструментом тих-таки росіян у гібридній війні з Україною. Наших лідерів суспільних думок за скарги “ватників” відправляли в “бан” без жодних на те підстав, “ольгінські тролі” втручались у наше політичне життя. Насамкінець, росіяни, великим чином через Facebook “зробили” собі сприятливий результат виборів в США та низці країн Європи, «забезпечили» Brexit, розпалювали сепаратизм в Каталонії та із зовсім “свіжого” - підтримували і підтримують бунти “жовтих жилетів” у Франції...

І тим не менш, Facebook — це те, без чого ми не можемо уявити своє повсякденне життя. Чи таки можемо? Укрінформ запитав відомих українців, які ведуть активне “фейсбучне” життя, що б вони відчували, якби завтра соціальну мережу повністю вимкнули?

Борислав Береза, народний депутат України:

“Якби завтра Facebook відключили, мені було б важко”

Якби завтра Facebook відключили, навіть незважаючи на те, що мене кілька разів вже “банили”, мені було б важко. Адже він для мене є насамперед інформаційним каналом — можливістю донести свою думку або ж необхідну інформацію до суспільства. Для політика це дуже важливо. Адже, наприклад, зараз мене деякі канали не запрошують на ефіри саме через те, що я маю іншу точку зору, аніж та, яку вони пропагують. В цьому сенсі Facebook є універсальним.

Особисто для мене Facebook — немов щоденник, в якому я залишаю собі нагадування про те, що відбувається, щоб за декілька років чи десятків років подивитись, пригадати... Словом, це архів. Я на Facebook уже 10 років, тому і заводив його як щоденник, а перетворився він на канал політичної комунікації.

Чи можливе життя суспільства без Facebook? Думаю, що можливе. Не варто його переоцінювати, є й інші соціальні мережі. Раніше були і “Однокласники”, і “Вконтакте”, і тільки нещодавно їхня аудиторія “мігрувала”: частково - у Facebook, хтось — у Twitter, хтось у Instagram. Молодше покоління зараз майже не використовує Facebook, віддає перевагу “інсті”. Тобто, відбувається зміна трендів. Хоча є й категорія людей, уже залежних від Facebook. Навіть термін придумали такий - “недолайканість” - коли у людини замало лайків, підтримки, коментів.

Оксана Забужко, письменниця:

“Мені б стало зрозуміло, що це з людством щось відбувається”

Якби Facebook завтра відключили повністю? Стало б зрозуміло, що це з людством щось відбувається. Адже в ньому сидить кілька мільярдів землян. Я б себе почувала, очевидно, як і ті мільярди землян, зареєстрованих у соціальній мережі. Розуміла би, що відбувається велика інформаційна революція.

Facebook уже не можна називати трендом. Тренди приходять і йдуть. Це вже певна інформаційна технологія, яка може бути замінена якоюсь іншою технологією. Facebook — це нова форма соціалізації глобального суспільства. І це є об’єктивна реальність, подобається нам це, чи ні.

Як усе воно виглядатиме через 50 років — сьогодні важко сказати. Коли з’явився кінематограф і з екрану “поїхав” на публіку поїзд братів Люм’єр, ще років 30 ніхто і не думав, що кінематограф стане видом мистецтва. Думали, що це забавка, на кшталт ілюзіону, цирку, “бородатої жінки”.

За 15 років існування соціальної мережі ми можемо говорити, які з Facebook виникають проблеми, які в ньому є плюси чи мінуси, що він нам додає, а що - відбирає. Про це уже говорять, про це щодня пишуться товсті книжки, які, щоправда, живуть не довше, ніж пост на Facebook. Але так чи інакше, Facebook - це технологія, яка наповняється людськими смислами, і людство змінюється уже відповідно до факту існування цієї технології. Наприклад, змінюється право: з’являються судові позови за хейтерство, за цькування в соціальних мережах. Змінюється і свідомість людства в XXI столітті, і це є факт, як 150 років тому змінювалась свідомість з появою електрики чи водогону. Ми з цим живемо, і це є частина нашого життя.

Павло Казарін, журналіст, блогер:

“Якби Facebook зник — його функції перебрала б інша соціальна мережа”

Так сталось, що в різних країнах Facebook виконує різну функцію. В деяких країнах на кшталт України, Росії, Єгипту, Тунісу Facebook — дуже політизований майданчик. Якщо в деяких країнах його функціонал — це рецепти приготування нових страв і фотографії дітей на відпочинку, то в Україні після Майдану (та й напередодні) Facebook став засобом політичної комунікації. І з урахуванням того, що більшість лідерів суспільних думок є в соціальній мережі Facebook, то цей майданчик комунікації для України має особливе значення. Якби завтра він би зник — думаю, так як природа не терпить порожнечі, то через певний період ці функції перебрала б на себе інша соціальна мережа.

Усе покоління українських топ-блогерів з’явилось років 5 тому — під час Майдану, коли традиційні ЗМІ не справлялись з суспільним запитом на новини, репортажі і т.д., цю функцію стали виконувати користувачі Facebook, які писали з місця про те, що відбувається. Так було під час Майдану, так було під час анексії Криму, так було під час російського вторгнення на Донбас.

Згадаймо, до Майдану топ-блогерами в Україні вважались Сергій Лещенко і Мустафа Найєм, у яких було по 5 тисяч “френдів”, і це вважалось абсолютно недосяжним показником. Але як тільки з’явилась функція “підписок”, тільки-но були створенні умови для того, щоб люди зацікавлювались чимось, що не показують по телебаченню, зросла й українська аудиторія Facebook - в 2014-2016 роках і з’явився весь сегмент українських топ-блогерів, який нам зараз відомий. Українська блогосфера у Facebook — явище достатньо молоде, але це відгук тієї реальності, в якій опинилась країна в час та після Майдану.

Що далі? Для того, щоб залишатись на плаву в блогосфері, треба використовувати одразу кілька платформ. Наприклад, блогери одночасно розвивають свої Youtube-канали, адже аудиторія Youtube достатньо велика, і люди, які хочуть отримувати інформацію не читаючи тексти, а дивлячись відео, слухаючи тексти, віддають перевагу саме Youtube. А хтось одночасно розвиває свої Instagram та Twitter канали. У кожної соціальної мережі в кожній країні є своя цільова аудиторія — вікова і так далі. І дорослішає аудиторія разом із соціальною мережею. Тому зараз молодше покоління вже віддає перевагу Youtube, а не Facebook’у.

Микола Романюк, Київ