Відновлювана енергетика: Коста-Ріка на неї перейшла, а Україна — зможе?

Відновлювана енергетика: Коста-Ріка на неї перейшла, а Україна — зможе?

Аналітика
737
Ukrinform
Україна в десятеро більша за далеку Коста-Ріку і набагато далі від екватору, відтак лише “зеленою” енергетикою не обійдешся…

Днями в Мережі з’явилась новина, що Коста-Рика повністю перейшла на альтернативні джерела енергетики. У 2017-му році країна 300 днів отримувала електрику виключно з відновлювальних джерел - гідроенергетичних, вітроенергетичних, сонячних та біопалива. Таким чином, якщо уся світова економіка досі прямо чи опосередковано пов’язана з цінами на газ, нафту та вугілля — костариканці (ціла країна!) цієї залежності позбулись.

Про усі плюси альтернативної енергетики, тобто яка генерується з невичерпних енергоресурсів — сонця, води, або вітру, - сказано дуже багато. Втім, не зайвим буде і повторити. По-перше, джерела альтернативної енергетики — ніколи не закінчаться, на відміну від тих-таки нафти, газу та вугілля. А по-друге, вона здебільшого екологічно чиста. Якщо продукти переробки газу, нафти та вугілля завдають шкоди повітрю та воді, а як наслідок — і нашому здоров’ю, то від альтернативних джерел такої небезпеки не буде. Насамкінець, альтернативна енергетика — це стовідсоткова вірогідність уникнення техногенних катастроф на кшталт Чорнобиля та Фукусіми.

Втім, світова економіка в повній мірі нині залежить від “традиційних” джерел енергії — нафти, газу, вугілля, ядерного палива. Їх видобування, виробництво та експорт становлять левову частку бюджетів декількох відомих всім країн... Натомість для менших країн, таких, як та ж таки Коста-Ріка, альтернативні джерела енергії — можливість зменшувати залежність від великих держав. І цією можливістю, як ми бачимо, вони успішно користуються.

А що ж в Україні? Помітно, що потроху “зелена” енергетика впроваджується — уряд створює умови для будівництва вітрових або сонячних електростанцій, поліпшує “зелений тариф”, ухвалює програми з розвитку альтернативної енергетики. Але цифри кажуть інакше — “зелена” енергетика досі становить лише 1% від усієї генерації країни.

Відтак “Укрінформ” вирішив розібратись, як Коста-Рика досягла такого успіху і які перспективи “зеленої” енергетики України.

Секрет успіху Коста-Рики — географічні та кліматичні умови

Невеличка держава Карибського басейну площею приблизно в 50 000 квадратних кілометрів і населенням в 4,5 мільйони і з Заходу, і зі Сходу омивається океанами Тихим і Атлантичним. Відтак не дивно, що 78% її генеруючої потужності становить гідроенергетика. В 2015-му році уряд країни виділив 1 мільярд доларів на будівництво трьох потужних геотермальних електростанцій (тобто таких, що використовують тепло із надр землі) і вже за два роки ми бачимо наслідки - “традиційні” джерела енергії країні більше не потрібні. Енергія з “традиційних” джерел поки що може генеруватися лише в якості резерву.

Втім, завдячувати енергетичній незалежності, костариканці мають не лише своєму уряду а й географічним та кліматичним умовам зони, в якій знаходиться країна. Спочатку – факт: прекрасні умови (океани, великий відсоток сонячних днів на рік, інтенсивність вітрових потоків тощо) для того, щоб розвивати і сонячну, і вітрову, і, найголовніше, гідроенергетику. І є політика держави, що спрямована на розвиток альтернативних джерел. По-друге, країна за розміром невелика і знаходиться недалеко від екватору, тому вони не потребують опалення і в них немає потужної промисловості.

Тобто конкретний приклад Коста-Рики для України – це хіба що далека мрія. У нас і промисловість потужна, і клімат інший, і опалюваний сезон триває ледве не півроку. І тому – згадайте – ще недавно жодного року не минало без валу істеричних новин про те, що Україні не вистачить енергоресурсів до весни. Плюс те, що будівництво вітрових або гідроелектростанцій, як бачимо на прикладі костариканців, потребує мільярдів доларів. Якщо ж грошей ледь вистачає для генерації енергії, то де ж їх взяти на впровадження “зеленої” енергетики?

Поки що альтернативна енергетика для України дорога, але перспективи - непогані

Але український уряд дивиться в майбутнє з оптимізмом. У затвердженому Національному плані дій з відновлювальної енергетики до 2020 року планується збільшити альтернативну енергогенерацію з 1% до 11%. А до 2035 — вийти на цифру в 25%. Для порівняння, стільки зараз виробляє “зелена” енергетика ЄС. Чи це реально? Щорічний приріст “зеленої” енергетики в Європі — 5,5%. То що, і Україна зможе?

Задля того, щоб знайти відповідь на це питання і оцінити ситуацію із “зеленою” енергетикою в Україні ми звернулись до експерта Інституту енергетичних досліджень Юрія Корольчука.

Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень // Фото: Андрій Дубчак, Радіо Свобода
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень // Фото: Андрій Дубчак, Радіо Свобода

Корольчук: “При нинішній економічній ситуації ми можемо мріяти про 5%. Цифри в 25% до 2035 року Україні реально досягнути лише за умови відновлення потужної економіки і зацікавлення населення загалом, а не лише олігархів. Але зважаючи і на сучасний стан економіки, відсотків 10-15 «чистої» енергії в найближчому майбутньому ми могли би генерувати. І це було б дуже добре, адже не всі країни в Європі забезпечують таку цифру. Досягнення Данії, Швеції чи Балтійських країн не є показовими для всієї Європи. Та ж сама Франція використовує здебільшого атомну енергію, а Іспанія — газ.

Але 25% - цифра для нас фантастична. Якщо ми її і досягнемо, то виникне наступна проблема — енергосистема України може просто не витримати прийому таких обсягів енергії. Відтак доведеться повністю переобладнувати електромережу, а це — колосальні кошти.

Список проблем, з якими зіткнеться Україна в разі переходу на альтернативну енергетику — дуже великий. По-перше, підприємства, що генерують альтернативну енергію, також потребують періодичної модернізації. Кожні 10-20 років необхідно замінювати обладнання.

По-друге, географічне розташування України для виробництва сонячної та вітрової енергії не є найсприятливішим. Тривалість світлового дня є меншою, ніж в тій-таки Коста-Риці, а вітрові потоки не є такими ж постійними за напрямком і силою. Тому треба завжди мати резервні потужності — для генерації з “традиційних” енергоджерел — газу, нафти, вугілля…. Ідеальне співвідношення — 50 на 50. Але тоді виникає ще одна проблема. Якщо зараз є ціна електроенергії, наприклад, в 2 грн за 1 кВт/год, то використовуючи “традиційні” джерела як резервну потужність, ціна на вироблену ними енергетику виросте мінімум в 2 рази. Почнуть зростати витрати на обслуговування. Бо йдеться, наприклад, про ресурс, який розрахований, скажімо, на роботу 100 годин протягом тижня, а не 50-ти...

“Зелена” енергетика — поки що дороге для нас задоволення. Малоймовірно, що Україна зараз може її подужати. Зараз у нас є відновлювальні джерела — їх приблизно 1% від усієї потужності. Але грошей вони забирають на себе майже 10%. Якщо держава має сильний приватний бізнес, сильну економіку, вона в змозі розвивати і вкладати в альтернативну енергетику гроші.

Для України найбільш вигідною на сьогодні є газова генерація. Вона має найменше викидів CO2 серед “традиційних” джерел електроенергії і дуже ефективна по тепловіддачі. Так, вона також не дешева — дороге будівництво газової електростанції, дорогі фільтри, дорогий газ. Але ж і в сонячних батареях також гарантія не 100 років, вони псуються від атмосферних впливів і від часу. Тож і їх середньому кожні десять років доведеться міняти. З вітряками ситуація аналогічна.”

Таким чином не виключено, що ситуація на енергетичному ринку України в найближчі роки кардинально зміниться. І тут дуже багато, майже все на початковому етапі, залежить від уряду. Треба віднайти рішення, які зроблять інвестиції в “зелену” енергетики однозначно привабливими для бізнесу. А якщо цього не буде, то цифри в 11% альтернативної енергії на 2020-й рік і 25% на 2035-й стануть ще одним пунктом в списку обіцянок, які так обіцянками і лишились.

Микола Романюк, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-