Володимир Лущак, професор, біохімік
Справжні науковці за гроші не працюють
19.06.2016 09:00 3143

Востаннє я був у Росії три роки тому. Тоді там прочитав лекцію у своїй альма-матер. Можу сказати, що тенденції розвитку науки в Україні та в Росії тоді були дуже подібними. Реально - це падіння рівня наукової підготовки. Студент став слабшим, почав менше працювати. За наслідками, це гірше вдарило по Україні. 

Раніше я це скромно замовчував, але тепер скажу: люди не хочуть багато працювати. Навіть ті, хто хоче жити дуже і дуже добре. А у вчених немає ані відпустки, ні вихідних, але є величезна перевага: ми отримуємо найбільше задоволення від того, що робимо. І хто готовий присвятити себе науці, має великі можливості на міжнародному рівні. Європейські держави приділяють велику увагу, аби фундаментальна наука була промотором, рушієм суспільства. Вона там реально є виробничою силою.

- А як в Україні? Роками українські вчені говорять про безгрошів'я, а в суспільстві апелюють до них тим, що й наука у нас "відірвана від життя". Чи є формула прориву для розвитку української науки, і які її складові?

- Я не вірю у формули прориву. Не вірю навіть у революції, хоча є людиною, схильною до таких речей. Скажу про свій особистий досвід. Кілька разів я направляв власні інтереси лише у прикладну галузь. Я не геній, але вмію навчити людей робити наукову справу. Жодний мій проект досі не отримав практичної реалізації. Хоча, ідеї були прекрасні! 

Можливо, я незручна людина, бо хочу працювати, вчити людей і виховувати фахівців світового рівня, а не створювати закриті команди. Містечковість заважає українцям. 

Так, я повертався сюди з далеких і близьких світів. Люди сприймали це, крутячи пальцем біля скроні. Там, правда, було простіше працювати. Але інакше я не міг. Життя - це ризик, і моє повернення з найкращого університету Німеччини, з Тюбінгена, було моїм черговим випробуванням.

- Які ж традиції ви привезли сюди?

- Коли мене запросили сюди, я, насамперед, пообіцяв запровадити тут систему підготовку фахівців від науки. Що це означає? Аби підготувати сучасного біохіміка, треба дати йому можливість працювати в науці. Студент - це "пластилін". Коли заносиш його з вулиці, з холоду - він твердий. Після того, як нагріваєш його, розминаєш, тоді можна щось ліпити. Ось це найцікавіше. Мені закидали, що студентам, які "сидять" у лабораторії, не вистачає часу на навчання. Я на це маю одну відповідь: той, хто не хоче вчитись, не буде цього робити за жодних обставин. І мене студенти ніколи не підводили.

У 2014 році був ухвалений добрий Закон України "Про вищу освіту", а у 2015 - Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність". Утім, ці закони досі не працюють на повну силу. Ми знаємо новітні системи підготовки студентів і готові їх запроваджувати. Бо яка наша підготовка біохіміків? Вона базується на системі, створеній ще 40-50 років тому. А світ змінився! Він вимагає фахівців, які володіють точними науками, технологіями.

- А скільки часу потрібно для підготовки біохіміка?

- Не менше 10 років після закінчення магістратури. Сьогодні реально потрібно відділити загальну підготовку студента від професійної. У програмі вищої освіти зараз є українська мова, історія, яка є моїм захопленням. Але якщо випускник школи цих загальних дисциплін не знає, чи варто йому взагалі навчатись у вищому навчальному закладі? Мені потрібно готувати біохіміка, який би вмів спілкуватись не лише рідною, а й англійською.

- До речі, як вам вдається запровадити іноземну на такому рівні, що студенти пишуть і захищають свої наукові роботи англійською?

Хочете працювати на комп'ютері, будь-ласка, - лише англійською

- Тут я запровадив досвід, за яким навчав своїх дітей. Систему Windows на нашому першому домашньому комп'ютері ми поставили лише англійською. Хочете працювати на комп'ютері, будь-ласка, - лише англійською. Так, був спротив, невдоволення. Але вища освіта - це вищий рівень. 

Випускники мають працювати, вільно володіючи іноземною. На нашій кафедрі англійською викладають уже з другого курсу. Це реально працює. Я в жодній країні не бачив, щоб студенти в університетах не говорили англійською. Про викладачів - просто промовчу. Я люблю своїх учнів. Але у світі немає професії "гарна людина". Є фахівці. І їх потрібно готувати на високому рівні.

- А це правда, що ви відмовились брати участь у конкурсах на отримання українських грантів?

- Ні, не правда! Дурять. Я брав участь у цих конкурсах. Але ще на Майдані я виступив з критикою. Це так! Тоді я сказав, що мене не влаштовують непрозорі схеми фінансування наукових проектів, коли гроші отримують не ті, хто їх вартий. 

- Відразу після Майдану ви заявили, що в Україні немає попиту на інтелектуалів. За цих два роки ви відчули зміни?

- Не багато. Як на мене, після Революції Гідності "верхи" почали звертати увагу на "низи". Якщо після Майдану 2004 року люди припіднялися з колін, то тепер стали на повний зріст. Якщо раніше більшість сповідували принцип: "Отримав по одній щоці, підстав іншу", то тепер люди навчились ту руку, що б'є, хапати і можуть навіть відламати, аби їх та рідних не кривдили.

- В одному з інтерв'ю ви заявили, що наука без свободи не можлива…

Наука починається тоді, коли ми отримуємо те, чого навіть не очікували

- Однозначно! Я завше відчував потребу у свободі і, за необхідності, боровся за неї. Науки рабської не буває. З-під палиці можна робити хіба що прості речі, технологічні, але не правдиво наукові. Мене часто просять: "Напишіть, що ви відкриєте". Та це неможливо! Ми можемо лише прогнозувати напрямок, але ніколи те, що знайдемо. Наука починається тоді, коли ми отримуємо те, чого навіть не очікували.

- А як почувається сьогодні український учений?

- Мені дивуються. Та я переконаний, що справжні науковці за гроші не працюють. Дуже добре, аби їх було достатньо. Ідеально, аби вчені і не думали про зарплату, про підробітки. Так. Тут зарплата невисока. Абсолютно усі працівники нашої кафедри час від часу їздять за кордон. Переконаний, науки без таких відряджень не буває. Наука - це мобільність. Усі вчені їздять на конференції. Таких запрошень багато. Зізнаюсь, я часто від них відмовляюсь через брак грошей. Просто відповідаю: "No monеy". 

Втім, з мого досвіду можу засвідчити, якщо людині додати трохи більше грошей, не обов'язково, що вона працюватиме краще. Людина має бути трохи голодною. Якщо вона сита, то відпадає потреба у праці. Життя тоді стає прекрасним і без роботи. Так заохочується лінь та паразитизм. Але ж хтось має працювати і на нероб?

- Сьогодні ви працюєте над проблемами старіння організму за фінансування німецької компанії "Фольксваген". На який результат сподіваєтесь? Невже процесом старіння можна буде керувати?

- Ми лише почали працювати в цьому напрямку. Досліджуємо старіння на дріжджах, на плодових дрозофілах та на мишах. Найцікавіше, що подібні відповіді отримуємо на всіх цих організмах. Адже більшість головних життєвих процесів у них подібні. Їм усім потрібна енергія, вони відтворюються, розвиваються і гинуть. Умовно, середній вік людини становить 60-70 років. Усі її життєві процеси миша проходить за 2 роки, дрозофіла - за 60 днів. Тобто, день життя дрозофіли приблизно відповідає року життя людини. Тому на них можна вивчати процеси старіння організму набагато швидше. 

Наша стратегія полягає в тому, щоб загальні молекулярні процеси старіння людини спочатку вивчити на більш примітивних організмах. Отримані результати далі перенесемо на вивчення ссавців та людини. Ми можемо встановити певні механізми: чому якась маніпуляція впливає на тривалість життя, чи покращує фізичний стан організму. Вже потім ми зможемо впливати на встановлені шляхи у бажаному напрямку, з метою зміни характеру старіння. Основна мета цих робіт - не стільки продовження тривалості життя, як покращення фізичного і ментального стану людей старшого віку.

Які маніпуляції можна задіяти? У нашого народу є величезна мудрість. Її варто лише збагнути, осмислити. Пам'ятаю, ще моя бабця один раз на тиждень, у середу, почала постити, відмовлялась від їжі, вживала лише воду. Пізніше, вона повторювала це ще й у п'ятницю. І тепер мені приходить думка, що таке харчування з перервами позитивно впливає на здоров'я. Насамперед, для здорових людей. Ось такі банальні маніпуляції можуть покращити стан здоров'я. Я не говорю про хвороби, а про попередження їх виникнення. 

З часом ми будемо досліджувати організми при моделюванні хвороб Паркінсона і Альцгеймера (захворювання головного мозку, - авт.). На черзі - вивчення ожиріння, бо за всіма прогнозами, через 10-15 років близько половини населення розвинутих країн матиме надлишкову вагу. А це - комплекс проблем: цукровий діабет 2 типу, серцево-судинні, нейродегенеративні та онкозахворювання. Загалом їх пов'язують із так званим метаболічним синдромом.

- Тобто, все лише починається?

- Ми далеко просунулись у дослідженнях на дрозофілах та дріжджах. Маємо вже достатньо наукових публікацій міжнародного рівня. Більше того, тут ми провели серію досліджень на одній з лікарських рослин. Результати, які я очікував, підтвердились! Стан старших осіб покращується. Впливати на це можна двома шляхами: зменшення кількості їжі та використання рослинних композицій. Мене давно цікавлять рослини, які називаються адаптогени. Усім відомий женьшень. Є ще родіола рожева, лимонник. Є ціла серія маловивчених рослин, і вони можуть бути несмачними, але досить корисними для організму.

- Я не згодний з таким категоричним твердженням. Все це у кожного організму індивідуально. Є три складові старіння: раціональне харчування, фізичне навантаження і обов'язковий компонент - розумова праця. Якщо її нема, шанс отримати хворобу Паркінсона чи Альцгеймера - вищий. До прикладу, науковці можуть працювати й до 100 років. Цікаво, що середня тривалість життя серед учених істотно перевищує цей показник у пересічних громадян. Вважається, що, окрім іншого, причиною цього є розумова активність.

- За кілька тижнів розпочнеться вступна кампанія у вузах. Як би ви порадили зорієнтуватись молодим людям у виборі професії?

- Скажу щиро. В останні роки IT-технології засліпили людей. Інколи вони створюють новий продукт, додану вартість. Але біохімія - це номер один у світі протягом останніх двох десятиліть. Адже це - наука про основи життя, база теоретичної і практичної медицини, клітинної біології, молекулярної фізіології, біотехнології та інших дисциплін, які потребують фахівців. Біохімія забезпечує їм фундамент, основу. І тепер, до того ж, є виробничою силою. Вона щодня змінює світ!

- А кого б ви хотіли бачити на своїй кафедрі з учених? 

- Ми постійно запрошуємо видатних учених. На цій кафедрі читали лекції двоє лауреатів Нобелівської премії: Берт Закман та Ервін Неєр. Тут читали лекції мої колеги з університетів Швеції, Канади, Польщі, США, Угорщини, Німеччини, Великобританії. 

Зараз ми активно співпрацюємо з університетами Тюбінгена (Німеччина), Оттави (Канада) та Кракова (Польща). Наші випускники, практично, всі працевлаштовані. Найкращі учні залишились на кафедрі, поїхали до Києва, Львова, багато - за кордоном.

З цього року ми студентів із першого курсу прийматимемо на кафедру біохімії. Ця програма - експериментальна і близька до європейської. Сучасний студент не може засиджуватись лише в одній лабораторії. Нам важливо вигравати гранти, їздити в інші країни, отримувати нові знання, досвід.

Ми справді шануємо своїх студентів і постійно мотивуємо їх до навчання! А ще - шукаємо молодих та амбітних. Ось недавно ми використали практику так званих "наукових пікніків", яку молоді співробітники кафедри привезли з Донбасу. Зміст їх полягає у демонстрації біологічних дослідів для школярів. Щорічно ми проводимо вже традиційні літню біохімічну школу для молодих учених та осінню школу для учнів-старшокласників. Цього року за кошти уряду Німеччини влітку проведемо ще одну школу-семінар - англомовну. Так що є всі можливості для молоді нас почути, побачити і головне - зробити правильний вибір.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ

Фото: Юрій Рильчук, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-