Бездумний фактаж. Російські ЗМІ про «справу Сущенка»

Бездумний фактаж. Російські ЗМІ про «справу Сущенка»

3959
Ukrinform
Тема «українського шпигуна», яка вже була готова до розгортання, раптово зникла спочатку в жовтій пресі, а потім й в типу - аналітичній

Вже десять днів пройшло від часу арешту журналіста Укрінформу Романа Сущенка, і потрібно визнати - ситуація з висвітленням цієї події у російських ЗМІ вкрай дивна. Принаймні, з точки зору звичайного подання таких матеріалів. Наприклад, коли схопили «кримських терористів» - Панова, Захтея - російські телеканали кілька днів поспіль, аж захлинаючись від старання, ділилися все новими і новими деталями. У випадку ж із Сущенком - мовчок.

ТЕЛЕ? ЛЕДВЕ-ЛЕДВЕ

Так, мовчок. За винятком чітко окреслених - за стандартами інформагенцій, інформаційних служб різних медіа - конкретних приводів.

Той сказав те, цей заявив це. Звернулися до того, не допустили туди-то.

Але і це, у переважній більшості випадків (про виключення зазначимо окремо), так і залишилося лежати мертвим вантажем на інформстрічках відповідних інформагентств, ЗМІ.

Щодо наймасовішого та загальнодоступного російського «зомбоящика», то тут ситуація наступна. Тільки у понеділок на російських телеканалах пройшли сюжети про арешт Сущенка. Потім - аж до сьогодні - їх не було (автор матеріалу подивився, з великим ризиком для свого психічного здоров'я, «Перший канал» та Россию1 - головні вечірні випуски за всі дні, з понеділка по неділю включно). Тиша. (Що це? Натяк на особливу значимість «фігури Сущенка», на закритість справи у зв'язку з якимись великими державними, військовими таємницями?..)

Якщо ж говорити безпосередньо про той самий понеділок, 3 жовтня, Перший канал був, як завжди, більш стриманим, а Росія1 глузувала, як могла. Сюжет на Першому каналі закінчився буквально наступними тмяними словами з яскравим відблиском рудих вусів: «У Кремлі відзначили, що Росія не веде жодних кампаній проти українських ЗМІ. Як сказав прес-секретар президента Дмитро Пєсков, затримання Сущенка - у компетенції спецслужб».

Ну а Росія1 почала з уїдливого заголовка: «Полковник явку провалив!», після чого повідомила, що Сущенко, виявляється, «працював під журналістським прикриттям», та «офіційний Київ від полковника відхрестився, назвавши його співробітником інформагентства». А версія ця, за словами дикторів ВГТРК, «ніякої критики не витримує, оскільки затримали Сущенка під час проведення шпигунської акції, іншими словами, взяли на гарячому». Відеоряд був у всіх один і той же, тобто ніякий. У погано освітленому просторі на людину надівають наручники. У просторі, освітленому краще, ведуть людину вже в наручниках. Де тут «взяття на гарячому»?

І «Перший», і Росія1 - кілька разів протягом сюжетів - іменували Романа Сущенка «полковником українських спецслужб». Після цього провладні інтернет-видання стали однозначно писати «полковник Сущенко», «український полковник-шпигун» прямо в заголовках. «Полковник», і все тут - без сумнівів. Видання більш пристойні обмовлялися: «за даними ФСБ», «як стверджує ФСБ - полковник».

ЗАЯВА МЗС РФ І ПЄСКОВА - САМІ-ТО ЗАКОН ХОЧ ЧИТАЛИ?

Але повернемося до формулювання «відхрестився від...». У російських ЗМІ його почали юзати дуже широко, довівши до абсурду: «Укрінформ відхрестився від Сущенка, сказавши, що він приїхав в Москву з особистих справ, перебуваючи у відпустці». Де "відхрещування" в констатації очевидного факту, що працівник періодично буває у відпустці. А перебуваючи у відпустці, може кудись поїхати з приватним візитом? Незрозуміло.

Але, можливо, хоча б так потрібно було виправдати вкрай дивну та нелогічну заяву МЗС Росії, що паризький кореспондент Сущенко в Росії не просив акредитації і тому вже, ніби як, апріорі в чомусь винен. Пізніше цю тезу підхопив і Дмитро Пєсков: «Якщо я правильно розумію, цей чоловік, який називає себе журналістом, не мав акредитації, яку повинен мати закордонний журналіст, - акредитацію міністерства закордонних справ». Дозвольте, а навіщо російська акредитація Сущенкові, який має акредитацію французьку? Для приватного та нетривалого візиту?

Не кажучи вже про те, що в Законі про ЗМІ Російської Федерації (якщо в МЗС і в офісі Пєскова його читали) нічого про такі драконівські жорсткі заходи щодо іноземних журналістів та журналістів, які працюють на іноземні ЗМІ, не сказано. Мовляв, спробуйте тільки сунутися до нас без акредитації - ух, отримаєте! Немає такого! Навпаки, у статті 55 «Закордонні кореспонденти» сказано: «Зарубіжні кореспонденти, які акредитовані в Російській Федерації в установленому порядку, користуються правами та несуть обов'язки як представники іноземної юридичної особи». І все. І ніякого «повинен мати». Є і обов'язки, є і права. Але ніякої юридичної або навіть адміністративної відповідальності за відсутність акредитації!

Про те, що повинно бути, є в іншому положенні Статті 55 того ж закону: «Представництва зарубіжних засобів масової інформації в РФ створюються з дозволу МЗС... Закордонні представництва засобів масової інформації, зареєстрованих в Російській Федерації, створюються в порядку, встановленому законодавчими актами РФ». Але ж Сущенко і не їздив до Москви створювати «Представництво закордонного ЗМІ».

Тому ця заява російського МЗС і Дмитра Пєскова або гучний, або холостий постріл, або постріл по іншій цілі, сенс якої ще потрібно зрозуміти, розгадати.

ТИХЕ «ЕХО» ТА СЛІПИЙ «ДОЩ»

Звичка російської ліберально мислячої людини - якщо хочеш дізнатися, що насправді відбувається, то слухай «Ехо», дивись «Дощ». Але у випадку з Сущенком і цей принцип не спрацював. Різноманітні і цілком креативні новинні програми «Дощу» - немає інформації про арештованого українського журналіста. І тільки якісь рідкісні новостюшки на сайті.

А що ж «Ехо Москви»? Та ж історія - Сущенко лише зрідка з конкретних інформаційних приводів, позначених раніше, у випусках новин. І жодного разу - в проблемних ефірах, програмах-обговореннях. Просто важко було повірити, що це так. Подивився тексти, розшифровки, роздруківки ефірів, викладені на «Ехо». Мовчанка. Троїцький, Невзоров, Бєлковський, Сванідзе, Пархоменко, Латиніна, Альбац, Петровська. НІХТО з них ні під яким соусом на цьому тижні навіть не згадав Сущенка.

Склав репрезентативне коло знайомих, не ховаються від політики, але і не цікавляться нею надмірно. Опитав - що чули про Сущенка? Нічого. А про що чули на тижні? «Про Сирію говорять постійно, про бомбардування». «Про Грузію, про їхні вибори». «Про нові картинки на нових російських грошових купюрах». «Про дитячі бої в Чечні». А про Сущенка - ні, нічого!!!

Тобто в Росії на даний момент потрібно проявити прицільну зацікавленість, щоб зловити цю інформацію.

Дуже цікаво. Не так зазвичай розгортаються в російському медіа-просторі шпигунські історії.

НЕДОВГІ ПОДРОБИЦІ «КОМЕРСАНТА»

Якщо в цілому картина така неприємна і аналізу не підлягає, то, значить, потрібно ловити факти більш дрібною сіткою. Ось, наприклад, «Комерсант» із залишками колишньої солідності. Принаймні з добре поставленою інформаційною службою. І періодично має зливні інсайди. Тут найцікавішим виявився допис від 4 жовтня (вівторок) «Українського журналіста взяли для обміну. ФСБ запідозрила у шпигунстві паризького власкора "Укрінформ"».

І у ньому чітко виділялися три пункти, за якими можна було чекати подальших атак, інсинуацій на адресу нашого колеги.

1. «Чим займався лейтенант Сущенко з 1993 по 2002 рік, коли став кореспондентом "Укрінформ", залишається незрозумілим».

2. «Як би там не було, але через вісім років колишній офіцер, який добре знає англійську та французьку мови, став власним кореспондентом державного агентства "Укрінформ" у Парижі».

3. «Відзначимо, що особиста справа пана Сущенка вчора було вилучена з агентства співробітниками СБУ».

При цьому важливо відзначити, що у статті не було ніякого інсайда, жодного, виключно журналістське розкопування інформації та її загострення в заданому напрямку. Повторюся, подальших атак у цьому напрямку можна було чекати, але вони... не пішли. Більш того, цей досить об'ємний матеріал під рубрикою «Докладно» так і залишився найоб'ємнішим матеріалом про Сущенка в «Комерсанті». Далі пішли тільки інформашки зі стрічки новин.

Чому? Важко пояснити чимось іншим, окрім наявності загального темника, про що вже говорив Марк Фейгін.

КП І LIFENEWS - ХОЛДИНГИ НА БУКВУ «Г»

А що ж з менш пристойними виданнями, які в народі кличуть грубувато, але цілком заслужено г...ноньюс і г...нопреса? Як неважко здогадатися, маються на увазі LifeNews і «Комсомольська правда». Під час спецоперації за розпалювання війни на сході України обидва ці холдинга були в перших рядах. Вони злагоджено били з усіх наявних медіа-платформ - телебачення, радіо, паперова преса, новинна служба, прес-зали. При цьому працювали в тісній координації зі спецслужбами, завдяки чому отримували доступ до инсайдів і унікальних джерел інформації.

Дивним чином в історії з арештом Романа Сущенка нічого такого не було. Замітки й репортажі двох зазначених холдингів на букву «Г» якщо чимось і відрізнялися від інших, середньостатистичних, то тільки готовністю сходу і без усіляких сумнівів дотримуватися версії ФСБ. А значить з самого початку - «полковник Сущенко», «український шпигун» і т. д.

Єдиним винятком стала замітка у «КП» від 4 жовтня (все той же вівторок): «Однак силовики пояснили "КП", що Сущенко тільки маскувався під журналіста. А насправді шпигун збирав з закритих джерел інформацію, витік якої міг зашкодити обороноздатності Росії. Збирав до тих пір, поки про успіхи Сущенка не доповіли в Росію його київські колеги».

Цікаво: тут уже форма подачі, яка зазвичай буває при інсайді, навіть зливі (або їхній імітації) - «силовики пояснили "КП", що про успіхи Сущенка доповіли в Росію його київські колеги». Тобто за версією, що запускається "КП" в минулий вівторок, джерело інформації у Києві про щось «доповіло» в Росію. Дуже цікаво. Знаючи «Комсомолку», легко і логічно було припустити, що далі підуть, умовно кажучи, «льотчики Волошини».

Однак тут, як і у випадку з «Комерсантом», також трапився облом. Далі "КП" розвивати в подробицях шпигунську історію не стала, обмежившись зобов'язалівкою новин з конкретних інформприводів.

СУМНО ВІДОМІ «ИЗВЕСТИЯ»

«Известия» останнім часом скотилися від рівня солідного іміджевого видання до рівня смітника, таблоідної газети, яка незрозуміло чому виходить у великому форматі А2. Нещодавно владою було поставлене завдання: не змінюючи колишній жорстко провладний курс за принципом «фюрер завжди правий», тим не менш облагородити видання, додати йому блиску, солідності. А це з'являється від хорошого аналітики, аргументованих думок, недурних колумністів.

Або за умов, коли пристойних людей розполохали, розігнали, більш-менш талановитої імітації всього цього.

«Известия» спочатку з приводу арешту Сущенко давали середньостатистичні новини. Але до 5 жовтня (середа) дозріли до аналітики. Матеріал одного з втікачів колишніх російських агентів впливу в Україні Віктора Пироженка «Пора приходити до тями. Політолог Віктор Пироженко - про те, як може відбитися арешт Сущенко на відносинах Росії та Заходу».

Скажу чесно, читати цю колонку було приємно, оскільки, на думку автора, в Україні на затримання нашого колеги відреагували досить точно і енергійно: «І якщо Захід підхопить «тему Сущенка», то це означає появу в пропагандистському антиросійському порядкові Заходу ще однієї точки тиску на нашу країну на додачу до двох згаданих і на тлі «теми допінгу», яка вже себе відживає. Запекла антиросійська істерія, що доходить у наших західних партнерів до стану неосудності, вимагає деякої корекції відповідних дій російської сторони. Вже починає здаватися, що червона риска у відносинах Заходу з Росією є близькою. І Москві час приводити «західних партнерів» до тями».

Не забули Романа Сущенка в «Известиях» і наступного дня, 6 жовтня (четвер). Правда, вже набагато менше, він не як основний герой публікацій, а лише як привід для прийняття Україною візового режиму з Росією. Його згадав, зрозуміло, як шпигуна, сумно відомий Анатолій Вассерман у колонці «Від суми та від тюрми віза не рятує. Про те, чому введення візового режиму з РФ обернеться для України самознищенням». Розповіли про арешт Сущенко і автори замітки, побудованої на опитуванні експертів (зрозуміло, з участю бородатого хлопчика за викликом - Михайла Погребинського) «Україна не колонія, щоб відгороджуватися від РФ колючим дротом. Верховну раду розкололо питання про візовий режим з Росією»

А потім «Известия» замовкли, припинили говорити про Сущенка у тоні розмірковування.

ПРО«ЕМКА»КАЛИСЬ

Цікава історія вийшла і з іншою тиражною газетою формату А2 - «Московським комсомольцем». Нешироко, але відомо, що у «Лефортово» біля Романа Сущенка ще на самому початку минулого тижня покрутився журналіст з цього видання з неоднозначною репутацією (вгадайте з трьох разів, хто пустив туди цього журналіста). Однак, очікуваний матеріал поки що так і не вийшов. Проте досьє, судячи з усього, вже зібрано. І якось прикро, що матеріал пропаде.

Тому, в свіжу новину про затримання російського агента в Рівному та принципової можливості його обміну (10 жовтня) вставляється стара заготовка. А саме: «У свою чергу, українські ЗМІ дружно "не помічають" важливу деталь біографії Романа Сущенка. Адже він випускник Київського вищого танкового інженерного училища імені Маршала Радянського Союзу Івана Якубовського, - тобто не зовсім "чистий журналіст", яким малюють його "обурені українці". До свого працевлаштування в "Укрінформ" у 2002 році Сущенко цілком міг дослужитися до майора або підполковника».

Чому заготовка явно стара, точніше - тухла? Тому що в інтерв'ю газеті «День» (7 жовтня, п'ятниця) генеральний директор «Укрінформу» Олександр Харченко чітко сказав: «Але ми не можемо виключати, що все було інакше. Скажімо, ФСБ просто хотіло показати «результати роботи», тому Романа затримали, так би мовити, «ініціативно». У цьому випадку російським спецам, безсумнівно, доброю «базою» для справи стало військове минуле Сущенка - закінчив військове училище, офіцер, служив у гарячих точках і все інше...».

Хлопці емкашники, наш гендиректор сказав про це дуже популярній українській щоденній газеті! Хочу уточнити, ось ви це називаєте «українські ЗМІ дружно "не помічають"»?! А ось що дійсно варто помітити та відзначити, так це акцент на фразі «Сущенко до 2002 року» - пам'ятаєте, ця теза №1 старої нотатки-заготовки «Комерсанта».

Друге питання. Чому це факт навчання у танковому інженерному училищі робить журналіста не зовсім чистим? Подібні домисли природні лише для вашої країни, якою править чекістська хунта - вона нічого, крім спецоперацій, війни, розводок, брехні, пропаганди, робити не вміє.

А в Україні колишньому офіцерові стати «чистим журналістом» - це нормально. Розумієте, офіцер і розвідник - це взагалі не синоніми! Ось, до речі, дарую вам ще інсайд - і сьогодні, зараз співробітників «Укрінформу» відповідно до закону про військовий обов'язок призивають до армії. І вони йдуть служити, в тому числі на фронт, організований зусиллями вашої країни і ваших ЗМІ. Один мій добрий знайомий зі спеціальністю «водій танка» як раз і водить зараз ці самі танки, дай йому Бог здоров'я.

А тепер уперед - можете включати свої мізки на пропагандистські фантазії.

ВИСНОВКИ ТА ПРИПУЩЕННЯ

Здається досить очевидним, що така схожа поведінка і зміна порядку денного, що відповідає термінам, згортання теми, готової до розкручування - не випадкове і координується з єдиного центру. Про що, втім, вже сказав адвокат Фейгін, який пояснив, що в цьому випадку (як і в інших подібних) мова йде про координацію роботи ЗМІ, керованих за єдиним темниками.

Судячи з усього, в середині минулого тижня щось сталося у Москві. Було прийнято якесь, можливо, проміжне рішення по цій справі в Кремлі, або в одній з його веж. І саме воно призвело до того, що тема «шпигуна Сущенка», яка вже була готова до розгортання в різних напрямках, була надійно приглушена, спочатку у жовтуватій та акцентовано новинний пресі, а потім і в типу аналітичних «Известиях».

Сумно також, що не хочуть міркувати про це і підцензурні «ліберальні» ЗМІ: «Ехо Москви», «Дощ», The New Times. Ще сумніше - що не кажуть в аналітичному ключі і непідцензурні медіа, забанені у Росії - Каспаров.ру, Грани.ру, «Ежедневный журнал». Я далекий від того, щоб бачити в цьому злий умисел. Просто вони у даному випадку виявляються занадто прив'язаними до російської інформаційної картини та не бажають визначати свою порядку, змінювати його через чергового українського політв'язня. А про те, як в цьому випадку виглядає журналістська єдність, відчуття колегіальності, я мовчу. «Нудно на цьому світі, панове» (Н.В. Гоголь).

Приємним винятком стала тільки «Новая газета», яка у номері за понеділок, 10 жовтня, досить докладно розповіла про нашого Романа.

Але поки це - виключення з правил. І чим пояснюється таке замовчування, нам ще належить розгадувати.

Тим важливіше стежити за тим, коли і як воно скінчиться.

Олег Кудрін, Таллінн.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-