Людмила Лузан – найтитулованіша веслувальниця України. Вона є багаторазовою чемпіонкою світу та Європи, переможницею і срібною призеркою Європейських ігор. На Олімпіаді-2020 у Токіо в каное-одиночці завоювала бронзову нагороду, а у двійці, разом з Анастасією Рибачок, – срібну. На Олімпійських іграх-2024 у Парижі, знову ж у тандемі з Рибачок, виборола титул віцечемпіонки.
Людмила Лузан розповіла Укрінформу про свої враження від минулого сезону, про змагальний календар цього року і готовність вступити до відбіркової боротьби на Олімпійські ігри-2028 в Лос-Анджелесі.
«НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКИХ СТАРТІВ ПЕРЕБУВАЄМО У ГАРНІЙ ФОРМІ»
- Торік ви стали авторкою рекорду країни за кількістю нагород на одній світовій першості. Чи очікували такого результату, який відкрив нову сторінку в історії українського веслування?
- Чесно кажучи, ні. Відчувала, що можу здобути чотири медалі. Але те, що всі вони будуть золотими – цього не очікувала. Тому такий успіх був удвічі приємнішим. Дві нагороди найвищого ґатунку виграла в одиночці на 200 і 500 метрів, і ще стільки ж на тих же дистанціях – у двійці, разом із Іриною Федорів. Хочу підкреслити, що в цих перемогах велика заслуга і наших тренерів, і всіх, хто нас підтримував.
- Узимку тренувальний процес продовжувався чи просто відпочивали?
- Відпочивали тільки у вересні-жовтні. З листопада до весни активно працювали за планом. Провели кілька тренувальних зборів – у Горішніх Плавнях, на Львівщині, виїжджали до Туреччини. Навантаження достатньо об’ємні. Тобто, зима – теж не «мертвий» сезон.
- Чим запам’ятався цьогорічний перший старт?
- Стартувала у квітні на Кубку України в Умані. Свої дистанції в одиночці виграла. Запам’ятався старт перш за все тим, що знову сиділи в одному човні з Анастасією Рибачок. Вона пропустила минулий сезон через народження дитини. Відновили наш тандем. Виступили дуже добре, перемогли, начебто не було перерви. Навіть перевиконали той час, який планували. Це свідчить про те, що напередодні великих стартів перебуваємо у гарній формі. Зараз готуємося до Кубка світу.
- Де і коли проходитимуть ці змагання?
- У травні відбудуться два етапи Кубка – в угорському Сегеді та німецькому Брандербурзі. У липні пройде третій етап – у канадському Монреалі.
«ТРЕБА ВИКЛАДАТИСЯ НА КОЖНОМУ СТАРТІ»
- Взагалі, яким є ваш змагальний календар на нинішній рік?
- Графік дуже насичений і важкий. Він пов’язаний із початком олімпійського відбору. Вже з першого ж міжнародного старту цього року розпочинається боротьба за рейтингові бали. Плануємо пройти п’ять стартів – окрім етапів Кубка світу, це буде першість Європи в португальському Монтемор-у-Велью, яка відбудеться у червні, та чемпіонат світу в польському місті Познань – він пройде наприкінці серпня.
Раніше ми ще за рік до Олімпіади виборювали ліцензію. Тоді було трохи простіше: якщо потрапляєш до вісімки кращих на чемпіонаті світу, це означає, що ліцензія у тебе в кишені. Тепер система відбору змінилася. У нинішньому циклі треба викладатися на усіх стартах, тому що кожен із них дає необхідні бали до рейтингу. Наприклад, Кубок світу дає тисячу очок, чемпіонат світу – півтори тисячі. Окремий рейтинг нараховуватиметься суто на олімпійських дистанціях. За ліцензії треба буде битися до кінця циклу, докладати максимум зусиль на кожному змаганні. Дуже серйозний виклик. Проте, думаю, все буде гаразд.
- На яких дистанціях плануєте відбиратися на Олімпійські ігри?
- Тут усе без змін. Буду зосереджуватися на базових, для мене, дистанціях. Як і раніше, в одиночці – 200 метрів, у двійці – 500 метрів. Саме цим дисциплінам приділятиму найбільшу увагу.
У мене є олімпійська «бронза», у парі з Анастасією Рибачок маємо два «срібла». Не вистачає головної нагороди – олімпійського «золота». Як і для кожного спортсмена, це наша заповітна мрія. Вважаю, щоб у Лос-Анджелесі зійти на вищу сходинку п’єдесталу Ігор у нас із Анастасією є все – досвід, сили, відчуття одна одної та велике бажання досягнути мети. Треба лише наполегливо працювати.
«МИ ПОВИННІ ПЕРЕМАГАТИ, ЩОБ ЛУНАВ НАШ ГІМН І ПІДНІМАВСЯ ПРАПОР»
- Яке сьогодні ставлення у Міжнародній федерації каное до участі в змаганнях спортсменів із країн-агресорів?
Упевнена, що так звані «нейтральні» не мають права виходити на старт
- На жаль, на змаганнях росіяни і білоруси присутні. Як і в деяких інших видах спорту, у веслуванні їх допустили до змагань під нейтральним прапором. Хоча для них існує певний фільтр. Вони підписують якийсь документ, що не підтримують війну. Не всі з них беруть участь у змаганнях, одиниці, але вони є.
Хай усі бачать, що нас не зламати, ми непереможні
Упевнена, що так звані «нейтральні» не мають права виходити на старт. Проте, минулого року ми бачили таких веслувальниць. І перемагали їх, що було вкрай приємно. Стоячи на п’єдесталі, ми дружно кричали «Слава Україні!». У складні часи для спортсменів змагання високого рангу – це передова. Ми повинні перемагати, щоб лунав наш гімн, піднімався український Прапор. Хай усі бачать, що нас не зламати, ми непереможні.
- Хоча зараз про це говорити зарано, проте, ким ви себе бачите після завершення спортивної кар’єри?
- Так, про це говорити зарано. Сьогодні я діюча спортсменка. Все, що можу зараз робити – це виступати на змаганнях і досягати своїх цілей. Попереду – Олімпійські ігри. Що буде потім – час покаже. Життя таке не передбачуване. Я у спорті з чотирьох років, не уявляю себе без нього. Тому точно можу сказати, що спорт у моєму житті буде присутній завжди.
Ігор Чемерис
Фото: Павло Багмут, Укрінформ