6 березня 2026 року в Мілані (Італія) розпочинаються зимові Паралімпійські ігри.
Загалом «синьо-жовті» вибороли 25 ліцензій на Паралімпійські ігри-2026. Тож представлятимуть нашу країну 35 учасників – 25 атлетів-паралімпійців та 10 спортсменів-гайдів.
Змагатися українці будуть у чотирьох видах спорту – парабіатлоні, паралижних перегонах, парагірськолижному спорті та парасноубордингу.
25 ліцензій – найкращий показник в історії України на рівні зимових Паралімпійських ігор. Досі найбільше представництво збірна мала на Паралімпіаді-2014, коли за країну виступили 23 атлети у трьох видах спорту.
Україна буде представлена у гірськолижному спорті вперше з 2014 року, а в сноубордингу – уперше з 2018-го.
Найдосвідченішими паралімпійцями у складі збірної України є Олександра Кононова, Григорій Вовчинський і Оксана Шишкова, які змагалися ще у Ванкувері-2010.
З якими спортивними й не лише намірами їде на змагання українська паралімпійська команда; як готувалися наші атлети в умовах війни і що при цьому було критичним; чи буде в українських паралімпійців свій «шолом» і як в останню мить їм заборонили патріотичну спортивну форму на змаганнях…
Напередодні Паралімпіади розмовляємо з Валерієм Сушкевичем, президентом Національного паралімпійського комітету України.
- Які очікування й сподівання у нашої збірної перед Паралімпіадою?
- Якщо сказати загалом, то головне – участь, а не перемога. Але ми завжди, як національна паралімпійська команда, їдемо за перемогами для України. Це було завжди, якщо подивитись історію нашого національного паралімпійського руху, навіть перші Паралімпійські ігри.
Багато років тому в Атланті, в Сполучених Штатах (Паралімпіада-1996, на якій вперше виступала незалежна Україна, – ред.), ми навіть не думали, що завоюємо хоч одну медаль. Але ми єдину, одну-однісіньку медаль завоювали, і це була золота медаль в Атланті. І тоді ми посіли 44-те місце в світі. А зараз ми – одні з лідерів разом із Китаєм, Британією, Штатами. Ми в лідерах. Тому, якщо ми ставимо таку мету, а ми завжди її ставимо, то у Мілан-Кортіну ми також їдемо перемагати, піднімати прапор України – у справедливій, чесній боротьбі за перемогу України – так, як завжди ми це робили.
Якщо ви знаєте, я ніколи перед Паралімпіадою не прогнозую, тому що будь-які прогнози не можуть бути достовірними повною мірою. Я знаю одне, що команда сьогодні готувалася дуже важко, ну просто надзвичайно важко, критично важко. Але готувались для того, щоб їхати за перемогою.
- Складність підготовки пов’язана з війною?
- Безумовно. Головним чинником проблемності нашої підготовки є війна. Адже близько 800 спортивних споруд України зруйновано повністю або частково. Якщо говорити про можливість проведення навчальних тренувальних зборів, то це основа плану підготовки. А коли ти кожної хвилини можеш отримати зверху балістику, вбивчий дрон – це важка підготовка. А ще є такий чинник дуже проблемний, коли наш атлет або атлетка перебувають далеко від сім'ї, за кордоном. А їхні сім’ї в цей час знаходяться у Харкові, Києві, Запоріжжі, Дніпрі чи на Волині під обстрілом країни-вбивці. І в цей момент кожен із паралімпійців хоче бути поряд із донькою, синочком, мамою, татом. А він перебуває далеко, і таке бажання, часом, є критичним для тренувального процесу.
- А що зараз із фінансовою підтримкою держави?
- За роки від початку повномасштабної війни ми маємо наполовину менший бюджет, аніж той, що мали до початку повномасштабки. Тобто, на паралімпійську підготовку кошти набагато, набагато менші. Я не буду називати конкретні цифри, і чи варто про це говорити в абсолютних цифрах. Питання в іншому…
- У чому ж полягає це питання?
- Питання в тому, що коли чотири роки тому почалася повномасштабна війна, і ми приїхали в Китай (зимова Паралімпіада-2022, – ред.), то побачили, що там, наче нічого й не сталося, уже знаходяться паралімпійські російська та білоруська команди. Ми зробили все можливе і неможливе – більше неможливе – об’єднали всю спільноту і змусили Міжнародний паралімпійський комітет вигнати цих спортивних суб'єктів країни-вбивці з Паралімпіади в Пекіні. І вони вимушені були виїхати. Бо світ тоді розумів, наскільки ганебно під час Паралімпійських ігор почати повномасштабну війну на знищення європейської країни. Країну-вбивцю з її представниками та її сателіта прибрали зі спортивних змагань.
А зараз ми бачимо тенденцію зростання лояльності – я б сказав, ескалацію лояльності з боку спортивних суб'єктів до країни-вбивці – і в Олімпійському комітеті, і Паралімпійському, та й не тільки там. У футболі подивіться, FIFA, наприклад. Ми так захоплювались президентом FIFA, він у нас у гостях був, тут його приймали, почесті робили, був високий рівень зустрічі. І що ж трапилося, він тепер чітко слідує тенденції зростання лояльності (до країни-агресора, – ред.). При всьому тому найганебніше те, що вся Європа готується, щоб захистити себе від країни-вбивці Росії, терміново вкладає величезні кошти в зброю, армію, оповіщає своїх громадян про небезпеку і попереджає, що це все може статися дуже скоро. І раптом Міжнародний паралімпійський комітет відкриває двері до центру Європи, причому поза регламентом, шести суб'єктам російського та чотирьом – білоруського паралімпійського спорту.
- А як будуть наші паралімпійці реагувати на росіян і білорусів під час змагань, чи є якісь настанови щодо цього?
- Немає в нас ніяких настанов. Подивіться на історію нашої поведінки й роботи, не тільки спортивної, починаючи з 2014-го року. На кожній Паралімпіаді ми робили відповідні кроки, щоб реально забезпечити об'єднання світової спільноти навколо України проти країни-вбивці. Тобто завжди у нас був, я б сказав, такий дуалізм – два напрямки нашої діяльності на Паралімпійських іграх. Це спортивний результат – підняти прапор України, здобути перемогу для України. А друге – об'єднати світ навколо України, боротися за мир, проти носіїв війни, проти країни-агресора, проти того, щоби ці суб'єкти були присутні в найгуманнішому спортивному русі в світі, бо паралімпійський рух називають досягненням людської цивілізації. Але я не можу вам сказати, що ми будемо робити. Ми не готуємо «шолом» (протест українського спортсмена В.Гераскевича на Олімпіаді-2026, – ред.).
- А в якого дизайну спортивній формі вийдуть наші паралімпійці на змагання?
- Ми підготували нашу спортивну, ні – навіть не спортивну, а парадну форму для нашої команди. Міжнародний Паралімпійський комітет сказав: "Ні, ні, ні – так не піде!" Мовляв, ця форма політична. І сказали, що ніхто не допустить, щоб ми вийшли в такій формі. Ця форма була дуже красива, дуже символічна і дуже акцентовано «кричала» про те, що є Україна в світі, в Європі, зі всіма своїми територіями без окупації Росією.
- На цій формі була карта цілісної України, правильно розумію?
- Ну, майже вгадали. Вона (карта України, – ред.) глобалізована була на формі. Її робив відомий наш дизайнер Віктор Анісімов, який робив форму для нас і на Паралімпіаду в Парижі (літня Паралімпіада-2024, – ред.). Ми тоді вийшли в формі, яка мала акценти військові, бо там крім жовто-блакитного був той колір, який є у наших захисників на фронті. Нам його дуже довго не затверджували, але ми пробили це тоді.
А зараз ми були більш радикальні. Наша радикальність пояснювана тим, що після Парижа ось ця ескалація лояльності до «раші» відбулася з новою силою, новою хвилею. Тобто там уже сидять суб'єкти паралімпійського чиновництва, які стережуть, щоб не дати Україні заявити про себе, як країні без окупації, і що вона буде боротись у такій формі проти країни-агресора.
- То вам довелося виготовити нову спортивну форму?
- Ми ледве встигли виготовити нову форму, ледве встигли. Ми цю нову форму терміново автобусом везли в Італію, де вже знаходиться вся наша команда. А могли одягнути хлопців і дівчат ще тут у форму, яка вже була готова, а нам її заборонили. Ось така ситуація.
- А як сприймають зараз наших паралімпійців у світі?
- Знаєте, дуже дружньо. Дуже. Підходять із солідарністю з різних континентів: американці, канадці, німці, британці, японці, корейці, австралійці. Ну практично всі підходять до нас, і ми дуже популярні. Ми і в Парижі були найпопулярнішою командою – від представників уряду Франції – до мера Парижа. Постійно запрошували нас до себе на спеціальні зустрічі, вшановували наших паралімпійців та Україну.
- Успіхів нашій команді на зимовій Паралімпіаді-2026 – і Слава Україні!
- Дуже дякую! Героям слава!
Розмову вів Павло Бальковський, Київ
Фото: paralympic.org.ua та з аріхву Укрінформу