Перша поразка «Шахтаря» в ЛЧ: справедливо й з надією на майбутнє
В нинішніх реаліях «Шахтаря» очікувати на інший результат було складно. Можливо, навіть самонадіянно. За якістю гри й підбором виконавців, за досвідом «Реал» і «Шахтар» - це небо і земля. Водночас, у матчі сталося-таки декілька позитивних зрушень. Про історичний момент і розбірки за місце в збірній читайте в матеріалі від Укрінформ.
Вимушена українізація «Шахтаря»
Донецькому клубу часто дорікали за те, що у їхньому складі повно бразильців. Власне, керівництво «Шахтаря» цього не цуралося, ба більше, акцентувало увагу на своїй зацікавленості до гравців з латиноамериканською пропискою. Українці ж в силу своєї непоступливості займали позиції в захисті й воротах. Найвище серед українців у «Шахтарі» останні років десять розташовувався Степаненко.
Вторгнення росії ситуацію змінило. Тут, хоч би це було доречно, не було б щастя… Масовий від’їзд легіонерів відкрив дорогу українським виконавцям. Як наслідок, «Шахтар» вперше в історії своїх виступів в ЛЧ вийшов на матч 11-а українцями у складі. Це трапилося на 127 поєдинок «гірників» у Лізі чемпіонів. І не сказати, що українці виглядали безпорадними.
«Ми грали сміливо, ризикували і зрештою не просто програли з різницею в один м'яч, а могли зробити рахунок 2:2. Нам необхідно утвердитися в тій думці, що якщо так гратимемо проти найсильніших, то зможемо добитися більшого в матчах з командами рівнем нижче», - сказав після матчу тренер «Шахтаря» Ігор Йовичевич.
Хоч пропустив більше, але зіграв краще
Аналіз гри проти мадридського «Реалу» варто розпочинати з голкіпера. На рахунку Анатолія Трубіна 13 сейвів у матчі. Так, він розгубився під час першого голу і був безпорадним у моменті з другим. На противагу, саме гра Трубіна залишала «гірників» у грі до останньої секунди матчу. Мінімум двічі, по разу Бензема і Вінісіус, мали 99-відсоткові шанси на взяття воріт. В обох моментах на заваді цьому став Трубін.
На іншій половині поля ворота захищав ще один українець Андрій Лунін. Українська спортивна спільнота давно прозвала його майбутнім першим номером збірної України і для цього були передумови. Поряд з тим, коли ти пропускаєш єдиний акцентований удар суперника, то виникають логічні запитання.
Лунін і так не має ігрової практики в «Реалі», а з такою грою ще й забезпечить собі місце в кращому випадку на лаві запасних збірної України. Не забуваймо, що першим номером «синьо-жовтих» залишається Георгій Бущан.
Жовтогарячий блискіт на «Бернабеу»
Востаннє повторимо, закріпимо, так би мовити: «Реал» сильніший за «Шахтар». Правду кажучи, у всіх аспектах. Командна гра мадридців, їх комбінації і взаємодія на полі - це витвір футбольного мистецтва. До прикладу можна взяти другий м’яч «вершкових». Після такої комбінації, яку розіграли Бензема, Родріго і Вінісіус, шукати винних безглуздо.
Навіть різниця в класі не скувала гру «гірників». В окремих епізодах «Шахтар» приємно радував. Чого тільки вартий гол Зубкова ножицями. Це вкотре доводить, що навіть між Алабою і Мілітао можна знайти вільний простір і забити.
Відрізками дуже непогано виглядав Мудрик. Якби зіграв простіше в штрафному «Реала», то міг би взагалі зрівняти рахунок на табло. Не знітилися під тиском і Бондаренко, і Судаков, якісний матч провів Матвієнко. «Шахтар» не відходить від ідеї грати в футбол, а не «битися на полі». Тому в цієї команди є майбутнє. У неї є теперішнє, за яким приємно спостерігати. А матчі з «королівським клубом» - це неоціненний досвід, який може знадобитися вже за тиждень у Варшаві.
«Матч у Варшаві наступного тижня збере багато українських уболівальників. Буде непросто, але ми маємо показати, чого варті. Постараємося перемогти, і знову ключем до успіху буде запеклий опір. Для нас це неоціненний досвід», - підсумував після матчу Ігор Йовичевич.
Фото: shakhtar.com
Віталій Ткачук, Київ
