Вже сьогодні у Нідерландах стартують Ігри Нескорених (Invictus Games). Українська збірна днями прилетіла до Гааги для участі у міжнародних спортивних змаганнях “Ігри Нескорених”, щоб усьому світу з честю та гідністю показати, хто такі українці.

В аеропорту Амстердама українську команду зустрічали бурхливими оплесками загорнуті у синьо-жовті стяги українці та нідерландці, представники українського посольства в Нідерландах та, зрештою, усі, хто впізнавав українську символіку. Більшість учасників збірної та команди забезпечення – діючі військовослужбовці, які стоять на захисті нашої держави в силах тероборони, ЗСУ, Нацгвардії та інших структур сектору безпеки і оборони. На змагання прилетіла майже вся збірна, окрім однієї учасниці. Відома волонтерка, Народний герой України та парамедик Юлія Паєвська (позивний Тайра) - у полоні. Її схопили окупаційні російські війська в оточеному Маріуполі.

Про зусилля української збірної, яка намагається визволити Тайру з полону, біль втрати через загибель тренера зі стрільби із лука та місію команди в Гаазі в інтерв’ю Укрінформу розповіла координатор Ігор Нескорених в Україні Оксана Горбач.

МІСІЯ У ГААЗІ НЕСКОРЕНИХ УКРАЇНЦІВ

- Українську збірну в аеропорту Амстердама зустрічали як справжніх героїв. Адже сьогодні весь світ на екранах своїх гаджетів може бачити, яке пекло в Україні влаштувала росія та як українські бійці відстоюють свою гідність і свою свободу. Розкажіть про свою місію у Гаазі та як під час війни давалося рішення щодо участі української збірної у міжнародних спортивних змаганнях “Ігри Нескорених”?

- Я думаю, що в перші два тижні після початку війни у нас усіх був один пріоритет – це боротьба за життя нації, за існування самої України як країни. Ми всі чули, що путін сказав, що мета так званої спецоперації – денацифікація та демілітаризація, яка фактично означає зупинку існування України як незалежної держави та українського народу, який говорить своєю мовою і сам визначає своє майбутнє. Коли почалася війна, мова йшла про те, щоб захистити сам факт, що ми як нація існуємо і маємо відвойовувати право на те, щоб приймати рішення як нація самостійно. Тому відповідно перші три тижні питання про “Ігри Нескорених” просто випало з порядку денного повністю. Однак в якийсь момент воно з’явилося, оскільки “Ігри Нескорених” плануються і ми розуміли, що вони відбудуться. І на рівні уряду з міністерством у справах ветеранів ми почали порушувати це питання, тобто чи доречно і чи можемо ми зараз говорити про те, щоб українська збірна поїхала представляти Україну на “Іграх Нескорених”. Це питання обговорювалося на засіданні Уряду і за повної підтримки Кабінету і Прем’єр-міністра було прийнято рішення, що Україні важливо бути представленою.

Однак фінальне рішення, звичайно, мала приймати збірна, тому що це люди, які фактично стоять на передовій, які захищають Україну. І зараз більшість учасників збірної, в тому числі представники з команди забезпечення, зокрема, наша парамедик, наш психолог, я, – служать, є військово зобов’язаними. І відповідно, чи ми можемо лишити наші пости, наші місця, щоб поїхати на фактично спортивний захід. Ми це обговорювали разом з нашою збірною, з командою забезпечення. Ми розуміємо, що зараз є велика увага до того, що відбувається в Україні. Але через велику кількість фейків ворожої пропаганди ми всі бачили, що відбувалося в інформаційному просторі після того, як українські війська зайшли в Бучу. Це жахливий нонсенс, який розповсюджувався в пресі, про те, що це українські військові розбомбили власні міста, що це українські військові спричинили весь цей біль та страждання, вбивства і зґвалтування, що це актори, які лежать на вулицях. І виникає питання, для чого це все зроблено? -  за їхньою логікою, – виявляється, начебто для того, щоб підставити рф. Це власне ті наративи, які підхоплювали окремі медіа. І певні міжнародні організації, навіть країни, казали, що ми подивимося, ми розберемося, ми спочатку відправимо своїх дослідників, експертів подивитися, що насправді сталося. В цей момент стало зрозуміло, що дуже важливо розповідати про те, що відбувається в Україні, вустами людей, які безпосередньо беруть участь у бойових діях.

Для учасників збірної, для мене особисто, для команди забезпечення все те, що Європа читає в новинних зведеннях, є щоденним і практичним досвідом роботи на захист нашої держави. Відповідно, саме цей досвід, саме ці історії, що ми бачимо, переживаємо, є правдою.  Війна відбувається не тільки на полі бою, але й в інформаційному полі, дипломатичному. Інформаційна боротьба стає дуже важливою. І ми як команда можемо допомогти нашій державі у цьому.

Більше того, враховуючи те, що Україна дуже залежить від міжнародної підтримки, зокрема, військової, гуманітарної, фінансової допомоги, а також санкцій проти агресора, нам важливо включитися в цю боротьбу всіма силами на усіх фронтах. Коли ми обговорювали це зі збірною, то прийняли рішення, що нам важливо брати участь в усіх цих напрямах. Звичайно, що було тяжко їхати, бо там лишилися побратими, посестри, і це вибір, який тяжко було зробити.

- Під час онлайн зустрічі Президента України Володимира Зеленського та української команди, коли ви вже прибули до Гааги, він сказав, що зараз вся Україна –нескорені, а українська команда – це вияв нескореності українського духу. Про що говорили з Президентом та яку підтримку отримали?

- Вчора, коли ми спілкувалися з Президентом, він сказав фразу, яка дуже зачепила. Він сказав, що я не вважаю, що ви поїхали з України, я вважаю, що Україна поїхала разом із вами. Ви є нашими правдивими представниками України, адже ви – військовослужбовці, які захищають Україну. І саме в такому форматі ми і сприймаємо нашу місію на Іграх. Бути тут, і розказувати про те, що зараз відбувається в Україні, ділитися нашим особистим досвідом, який ми пережили. В кожного з нас є своя історія. Моя в Києві, але в інших членів збірної це, зокрема, Луганська область, Херсонська область, Миколаївська область, Суми, Харків, Гостомель, тобто наші учасники були всюди.

- Які заходи проводяться, щоб спростовувати фейки російської пропаганди та поширювати правдиву інформацію від першоджерел?

- В Іграх беруть участь 20 націй, серед них, зокрема, США, Великобританія, Австралія та інші країни, які змагаються у 9 видах спорту. Разом з нами приїхали працівники міністерства у справах ветеранів і саме вони беруть участь у зустрічах з очільниками, в тому числі судової влади чи міністерства оборони Нідерландів та інших органів, які мають відношення до безпосереднього напряму роботи. Ми як збірна працюємо безпосередньо з націями “Ігор Нескорених” і відповідно ці зустрічі відбуваються постійно, оскільки ми з націями взаємодіємо досить тісно. Також ми розробили й поширюватимемо інформаційні матеріали про те, що відбувається в Україні, в тому числі про втрати, яких зазнала українська збірна.

ВРЯТУВАТИ ТАЙРУ

- Розкажіть про втрати української збірної.

- Це втрата нашого тренера зі стрільби із лука Діми Сидорука. Член збірної делегації, наш тренер загинув 8 днів тому. Коли ми говорили з ним про поїздку, він сприйняв це із задоволенням, був такий радісний – так, звичайно я поїду, я планую, давайте, це дуже важливо. А наступного дня він загинув... І ми хочемо про це говорити, бо це наш тренер і він мав бути тут!

З нами немає Юлії Паєвської – нашої посестри та учасниці збірної, яка була взята в полон. І зараз мова йде про збереження її життя. Ми хочемо максимально привернути увагу міжнародної спільноти до того факту, що вона незаконно утримується, що це акт страшної несправедливості, ризик фізичної розправи над Юлією, і нам потрібно її рятувати всім світом. Тайра зараз у полоні, але її дочка зараз із нами в Гаазі. Вона бере участь в усіх заходах. Вона наша. Для нас важливо, що вона тут, тому що це трошечки присутність Тайри. І ми хочемо, щоб Тайра, коли повернеться, знала, що її команда про неї не забула. Для нас надзвичайно важливо зробити все для її звільнення, більше, ніж все. Ми плануємо це робити через нашу взаємодію з націями, з тими командами, з якими ми зараз комунікуємо, в тому числі командами США, Грузії, Великобританії, Німеччини та іншими.

Ми всі знаємо, що потрібно Україні з точки зору міжнародної підтримки. Наша задача – не лише проводити зустрічі з представниками різних країн та націями, а й говорити з пресою. Зараз величезний інтерес до української збірної з боку міжнародної преси, яка тут перебуває. І ми, звичайно, використовуємо всі можливості для того, щоб підкреслити вкотре, що в Україні йде війна і ми боремося за наше майбутнє. Ми як країна стоїмо на захисті всієї Європи, якщо не світу. Те, що зараз відбувається, – це страшне порушення будь-яких норм, принципів. Україні потрібна допомога в тому числі військова, фінансова, антиросійські санкції, і ми про це говоримо постійно. Наші зусилля з урядом покладені на те, щоб було детальне, зрозуміле бачення серед учасників і їхнього керівництва, очільників певних напрямів оборонного відомства, ветеранського відомства про те, що Україна зараз потребує підтримки та допомоги, і саме від них залежить, чи ця допомога буде отримана.

ІНФОРМАЦІЙНІ МЕСЕДЖІ ТА ЦІННОСТІ

- Після того, як рф атакувала Україну, майже на кожній вулиці Гааги можна побачити український прапор. Нідерландці активно збирають допомогу Україні, надають підтримку українським біженцям. Як достукатися до інших?

- Ми розробили свої банери, які ми плануємо використовувати на всіх публічних заходах, щоб звернули увагу на те, що є люди, які постраждали від цієї війни, і це тільки члени нашої збірної – нам вони болять, але є багато інших, які загинули, які зараз у полоні, яких треба визволяти. Це серйозна проблема, що може вирости в суттєву загрозу для світового балансу миру. І мені здається, що не всі країни це розуміють. Мені здається, що багато країн вважає, що це їх не стосується, і ця війна далеко та до них не дійде. Ця війна не була спровокована Україною і це означає, що будь-яка країна може стати об’єктом агресії, тому всі повинні розуміти – це наша спільна боротьба.

У кожного інформаційного продукту має бути свій інформаційний меседж. Те, що ми підготували, зокрема, по Тайрі, має ключовий меседж – врятуй Тайру, розповсюдь інформацію, повідом своєму сенатору чи меру, скажи про те, що потрібно говорити про українських полонених. Є люди, які прямо зараз можуть постраждати від російської агресії, знаходяться в полоні. Отже, інформаційний банер з Тайрою – про те, що вона цивільний медик, яка була взята в полон у Маріуполі, коли вивозила мирних громадян, дітей, жінок, і зараз планується показова розправа над нею. Нам потрібно її врятувати.

Ми роздрукували банери, які ми хочемо розмістити на стадіоні в пам’ять про Діму, дати зрозуміти його дружині та дитині, іншим ветеранам, які лишилися, що це для нас дуже важка втрата, і ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо. І відповідно все, що ми можемо робити, буде зроблено.

- Як почувається команда в такі важкі часи?

- Духом надзвичайно сильні, рівень мотивації, рівень включення – надзвичайно високі. Справа в тому, що дух завжди такий і був. Те, що ми називаємо цінностями Ігор Нескорених – хоробрість, обов’язок перед своєю країною, підтримка один одного, гідність, – наша команда завжди розділяла. Зараз із військовими діями команда тільки посилилася. Кожен із них вже фактично виконав свій обов’язок перед суспільством. Ніхто не очікував, що ветерани, які поклали своє здоров’я, будуть ще раз служити Україні, адже вони вже віддали сповна. І тим не менше, вони пішли служити, тобто військовий обов’язок, громадянський обов’язок, патріотизм тільки посилилися. Якщо говорити про хоробрість, то думаю, що тут не потрібно багато слів. Кожен, хто залишився в Україні, особливо ті, хто служить на сході, – це люди, які тільки можуть викликати захоплення своєю сміливістю, гідністю, з якою вони це роблять. Ми готові на 100% стояти за Україну. Згадайте, які стояли величезні черги в територіальну оборону, шалена підтримка один одного.

- З чим плануєте повернутися додому після Ігор Нескорених?

- Ми в Гаазі, щоб показати з честю, з гідністю з достоїнством, хто такі українці. Це нація, яка вразила весь світ. І це буде захід, на якому ми ще раз підтвердимо, що українці це є нація, яка не здається, надзвичайно відповідальна, смілива, хоробра і сильна, це наша ключова задача на цих змаганнях і ми її виконуємо. Я вже казала, що це було для нас дуже важке рішення – чи ми їдемо, чи ми не їдемо. І навіть якщо б дві людини погодилися їхати, ми б їх привезли. Але те, що погодилися всі 19, бо 20-та, Тайра, у полоні, зараз це є підтвердженням факту, що ми всі визнаємо важливість боротьби на всіх фронтах. Ми хочемо повернутися додому з повною підтримкою України з боку націй учасників “Ігор Нескорених” у військовому плані, фінансовому, гуманітарному, інформаційному. Ми хочемо повернутися також з хорошими новинами. Ми хочемо, щоб український народ пишався нашими захисниками, що Україна гідно представлена на міжнародній арені. І після цього повернутися в Україну на свої пости, на свою службу.

Ірина Драбок, Гаага

Фото автора та Invictus Games: Team Ukraine