У Пекіні з 4 до 20 лютого триватимуть зимові Олімпійські ігри, а упродовж 4-13 березня – зимові Паралімпійські ігри. Напередодні цих спортивних подій Укрінформ поспілкувався з головою підкомітету з питань спорту вищих досягнень та спортивної діяльності Комітету Верховної Ради з питань молоді і спорту, українською легкоатлеткою та бронзовою призеркою Олімпіади-2012 Ольгою Саладухою.
В інтерв’ю агентству народна депутатка розповіла про роль держави у процесі підготовки спортсменів до олімпійських змагань, зокрема, у контексті фінансового забезпечення. Вона висловила сподівання, що українські спортсмени здобудуть медалі, попри всі невтішні прогнози. Представниця спортивного парламентського комітету також заявила, що українська влада впевнено прямуватиме до проведення Олімпіади в Україні.
ПЛАНУЮ ВІДКРИТИ СПОРТИВНИЙ КЛУБ АБО ФОНД БІЛОЇ ПАНТЕРИ
– Буквально кілька тижнів тому ви офіційно завершили свою спортивну кар‘єру. Як наважилися на такий крок?
– Чесно кажучи, у 2016 році після Олімпійських Ігор у Ріо-де-Жанейро я вийшла зі стадіону і подумала, що, мабуть, настав час завершувати спортивну кар‘єру. У мене були травми хребта. Лікування тривало дуже довго, потім реабілітаційний період… Але я все одно вирішила, що не можу так просто піти. Вирішила відновитися і через чотири роки здобути золоту медаль Олімпіади, про яку мріяла з дитинства.
Я дала собі ще чотири роки, адже розуміла, що якби Олімпійські Ігри відбулися в 2020 році, мені було б 37 років, а це вже той вік, коли варто попрощатися зі спортом. Однак COVID-19 подарував мені додатковий рік.
Уже після Токіо була пропозиція ще постартувати, але в мене стався надрив стегна. Вирішила, що вже зробила все, що могла, все, що хотіла, отже – треба завершувати кар‘єру.
Довго думала, як завершити так, щоб залишити після себе якийсь слід. Напередодні Олімпіади в Токіо журналісти назвали мене Білою пантерою. Ця назва запала мені в серце, тому з’явилася ідея організувати змагання для дітей – Кубок Білої пантери. На цей захід завітали багато спортсменів, серед яких Дар‘я Білодід (дзюдоїстка), Ірина Коляденко (борчиня), Жан Беленюк (борець греко-римського стилю). Діти побачили справжніх спортсменів, поспілкувалися з ними. Усі були в захваті.
Розумієте, молодим спортсменам дуже важко. Багато хто з них не з заможних сімей. Іноді їм буває важко навіть кросівки купити… Мене свого часу дуже змотивувало спеціальне взуття для занять спортом, яке отримала в подарунок від батьків. Пам’ятаю, як сказала батькові, що зроблю все для того, аби виграти Олімпіаду. На змаганнях в Кубку Білої пантери переможці отримували кросівки Nike. Це символічно, адже цей бренд майже 15 років був поруч зі мною. Мені хотілося, щоб дітей змотивувало класне взуття так, як колись мене.
– Ви плануєте надалі розвивати ці змагання?
– Звичайно, розвиватиму. Можливо, відкриємо спортивний клуб або фонд Білої пантери. Хочу, щоб змагання з легкої атлетики відбувалися взимку і влітку, щоб вони стали міжнародними, щоб у них брали участь зірки спорту.
– Це будуть суто дитячі змагання чи в них зможуть брати участь спортсмени інших вікових категорій?
– Планую, що вони будуть і для дорослих. Можливо, у рамках Кубку Білої пантери відбуватимуться змагання не лише з легкої атлетики, а й з інших видів спорту.
– Як вам упродовж 2,5 років вдалося поєднувати політичну діяльність і спортивну кар’єру? Не наставали емоційне вигорання і фізичне виснаження?
– Це важко... Однак мій колега Жан Беленюк довів, що людина за бажання може й зірку з неба дістати.
У дні підготовки до змагань, коли у Верховній Раді тривала робота в комітетах, я брала відпустки за власний рахунок.
Виснаження і вигорання, як такого, не було, навпаки я намагалася кайфувати, бо розуміла, що такого більше не буде.
– У політичному майбутньому ви б продовжували роботу в парламенті чи хотіли б обійняти якусь посаду в Міністерстві молоді та спорту?
– Напевно, все-таки – парламент, тому що це платформа для дискусій та напрацювання законодавчих ініціатив. У нас невеликий комітет, усього сім депутатів, ми товаришуємо і працюємо на один результат. Спорт – це завжди позитив. Він об‘єднує.
СТВОРЕННЯ АНТИДОПІНГОВОЇ ЛАБОРАТОРІЇ ДОЗВОЛИТЬ ЗАОЩАДИТИ КОШТИ
– Верховна Рада 26 січня ухвалила урядовий закон "Про антидопінгову діяльність у спорті". Документ суттєво оновлює чинне українське законодавство в цій сфері. Розкажіть про основні новації документа.
– Під час напрацювання законодавчих актів до розгляду в сесійній залі Комітет співпрацював із Всесвітньою антидопінговою агенцією, проводив засідання за участі представників Міністерства з питань молоді та спорту. Разом із згаданим документом був також ухвалений спеціальний закон №5640, авторами якого стали усі члени нашого комітету. Ним регулюється процес роботи Національної лабораторії антидопінгового контролю. Ми вирішували безліч дискусійних питань і врешті-решт ухвалили ці закони.
Насамперед, йдеться про створення антидопінгової лабораторії. Вона буде контролювати всі процеси у відповідній сфері, а також надавати послуги, зокрема – брати аналізи крові, проводити тестування.
В Україні зараз ця система недієва. У нас був Національний антидопінговий центр, але він не мав акредитації Всесвітньої антидопінгової агенції, а отже не мав права перевіряти проби на допінг. Спортсмени тестувалися, але проби надсилалися за кордон, наприклад – до Польщі або Німеччини. Одна проба коштує майже 500-600 євро. У легкій атлетиці під час проведення чемпіонату світу потрібні три позазмагальних проби і одна змагальна, тобто чотири проби на людину. Витрачаються шалені гроші (якщо на змагання планують поїхати 60-90 людей). Створення антидопінгової лабораторії дозволить залишати в Україні кошти, які витрачаються спортсменами на допінг-контроль.
Також буде створено наглядову раду, яка контролюватиме процес вживання допінгу. Цей орган розслідуватиме можливі порушення спортсменами антидопінгових правил.
Окрім цього, законом передбачається, що номінаційний та терапевтичний комітети надаватимуть рекомендації щодо вживання ліків. Навіть під час лікування застуди треба обов’язково дивитися, які препарати є забороненими. Перед літніми Олімпійськими іграми в Токіо і перед зимовими в Пекіні проходили багато семінарів, на яких Національний антидопінговий центр вказував спортсменам, які ліки не можна вживати.
– Коли в Україні може запрацювати така лабораторія?
– Сподіваюся, що президент незабаром підпише закон. Потім будуть обиратися керівники лабораторій. Зараз такі лабораторії є в Україні, але вони діють лише на національному рівні. Для переходу на міжнародний будемо йти за принципами Всесвітньої антидопінгової агенції.
– Чи зміниться якимось чином процедура допінг-контролю?
– Ні, вона залишається в такому вигляді, в якому є зараз. Тобто, тебе перевіряють без попередження: тестують, беруть проби, під час чого навіть руки не можна мити. Якщо спортсмен уперше здає такі проби, допінг-офіцер має розповісти про чинні правила. Перед цим офіцер обов’язково має показати посвідчення, видане організацією, яку він представляє. Це може бути і якась всесвітня організація, і національна, і Міжнародний олімпійський комітет. Все залежить від того, коли проводяться ці тестування – перед Олімпійськими Іграми чи перед чемпіонатами світу.
КОРУПЦІЯ ПІД ЧАС ДОПІНГ-ТЕСТУВАНЬ ВИКЛЮЧАЄТЬСЯ
– Чи передбачають положення документу антикорупційні запобіжники під час проведення тестування? Взагалі, корупція можлива в таких ситуаціях?
– По-перше, іноді для перевірки приїжджають представники Всесвітньої антидопінгової агенції. Вони контролюють наших агентів. По-друге, спортсмен не знає, коли його приїдуть тестувати. Всесвітня антидопінгова агенція може надіслати своїх робітників, офіцерів антидопінгових лабораторій, для того, щоб проконтролювати, чи дійсно був здійснений тест і яким чином він був здійснений. Це все контролюється.
– Тобто будь-яка корупція виключається?
– Гадаю, що так. Ми знаємо, які бувають наслідки, на прикладі сусідньої країни. Я сподіваюся, що це стане великим уроком, і наші співробітники подібного не допустять.
СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ ДЛЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ Є ЗАСОБОМ ЇХ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ
– У вересні минулого року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт про створення окремого виду спорту – спорту ветеранів війни. Ви – співавтор відповідної законодавчої ініціативи. Згідно з текстом документу, поданого до другого читання, спорт ветеранів війни – це напрям, що забезпечує залучення ветеранів та членів їхніх сімей до занять спортом з метою їх психологічної та соціальної адаптації, участь і підготовку спортивних команд ветеранів війни у всеукраїнських та міжнародних спортивних заходах. Як це реалізовуватиметься?
– Усі члени нашого комітету є співавторами цієї законодавчої ініціативи. Її підтримали голосуванням 327 депутатів, тому що навіть на тлі війни спорт залишається позитивом. Мета законопроєкту здебільшого реабілітаційна. Для ветеранів створення такого виду спорту є соціально-психологічною підтримкою. Ветерани матимуть можливість тренуватися, брати участь у міжнародних змаганнях, а також спілкуватися між собою.
– Чи планується створення окремої спортивної федерації для ветеранів війни, яка матиме свою спортивну базу? Або вони тренуватимуться на базі вже існуючих федерацій?
– Тренуватимуться на базі вже існуючих спортивних федерацій.
– Яким чином представники цього виду спорту братимуть участь у міжнародних змаганнях? Це буде окрема команда чи вони входитимуть до складу існуючих українських збірних?
– Напевно, по-різному. Я думаю, що вони входитимуть до складу існуючих збірних. Напевно, будуть спілки ветеранів. У нас є досвід проведення Ігор нескорених. Думаю, що це питання з часом буде врегульовано.
– Стипендії за перемогу у міжнародних змаганнях для ветеранів війни відрізнятимуться від тих, які отримують звичайні спортсмени?
– Це питання ще потребує вирішення. Ветерани постійно скаржаться, що вони тренуються і їздять на змагання за власний кошт. Вони просять запровадити хоча б якусь "вдячність" від держави. У цьому напрямі теж треба працювати.
– Коли парламент може ухвалити цей законопроєкт у другому читанні?
– Сьома сесія розпочалась 1 лютого. На жаль, ми йдемо на карантин. Я не підтримувала це рішення, оскільки парламент має працювати на тлі загроз, що зараз існують. Сподіваюсь, що ми, як члени профільного комітету, домовимося поставити питання на порядок упродовж найближчих двох пленарних тижнів.
ВИДАТКИ НА СПОРТ У ДЕРЖБЮДЖЕТІ-2022 Є РЕКОРДНИМИ
– Якщо я не помиляюсь, Держбюджет-2022 передбачає видатки у розмірі 1,6 млрд грн на підготовку й участь українських спортсменів у зимових Олімпійських, Паралімпійських, літніх Дефлімпійських іграх, а також у Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту. На вашу думку, цього достатньо?
– Взагалі, бюджет передбачає спрямування на спортивну галузь понад 8 мільярдів гривень. Це рекордний бюджет за всю історію незалежності України. У попередні роки на спорт передбачалося виділяти і чотири, і п‘ять, і шість, і сім мільярдів.
З цих коштів 1,6 мільярдів виділено на підготовку до зимових Олімпійських та Паралімпійських Ігор, Всесвітніх ігор, Дефлімпійських ігор. Я б не сказала, що це великі гроші, але з розмов зі спортсменами можу зробити висновок, що цього вистачає.
Також цього року виділено 2,7 мільярдів гривень на спортивну інфраструктуру. Планується розбудова льодових об‘єктів. Так би мовити, прагнемо до проведення в Україні зимових Олімпійських Ігор. Треба відновлювати українські традиції. Все-таки перша українська олімпійська чемпіонка з фігурного катання – Оксана Баюл.
– Які стипендії у 2022 році отримуватимуть спортсмени за перемогу в Олімпіадах та інших міжнародних змаганнях?
– Щодо Олімпіади – нічого не змінювалося. "Золото" – 125 тисяч доларів, "срібло" – 80 тисяч доларів, "бронза" – 55 тисяч доларів. Стипендії за призові місця на міжнародних змаганнях вираховуються відповідно до прожиткового мінімуму. Якщо він змінюється, стипендія також змінюється.
СПОДІВАЮСЬ, ЩО УКРАЇНА ЗДОБУДЕ МЕДАЛІ НА ЗИМОВИХ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ
– Зимові Олімпійські Ігри триватимуть з 4 до 20 лютого в Пекіні. Згідно з прогнозами аналітичного порталу Gracenote, Україна не отримає жодної медалі на цій Олімпіаді... Що Ви можете сказати про такі прогнози?
– Як людина, яка майже 30 років віддала спорту, знаю, яка це колосальна праця, знаю, скільки спортсмени часу проводять у спортивних залах, як наполегливо йдуть до своєї мети. Я сподіваюсь, що в нас все-таки будуть медалі.
Раніше нам постійно казали, що Україна – незимова країна, що у нас ніколи не буде нагород, але Олександр Абраменко (український фристайліст, олімпійський чемпіон 2018 року) довів, що це не так.
Упродовж останніх років додалися перепони, пов’язані з COVID-19, але попри це в зимовій Олімпіаді візьмуть участь 45 українських спортсменів. Це на 12 більше, ніж у попередній. Прогрес є.
– З 4 до 13 березня у Пекіні також пройдуть зимові Паралімпійські ігри. Скільки спортсменів отримали ліцензій на участь у них?
– Чесно кажучи, не знаю, скільки ліцензій, але точно більше, ніж на звичайну Олімпіаду. Нам постійно дорікають за те, що олімпійці недопрацьовують порівняно з паралімпійцями. Треба розуміти, що там конкуренція дещо інша.
Я думаю, що на Паралімпіаді буде багато медалей. У нас дуже сильні паралімпійські збірні.
ДЕРЖАВА ЗРОБИЛА ВСЕ МОЖЛИВЕ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ЗИМОВИХ ІГОР
– Ви спілкувалися із майбутніми учасниками олімпіад? Давали їм настанови?
– Так, ми спілкувалися. Я знаю, з якими перепонами вони зіштовхнулися. Дорогою до Пекіна спортсмени провели багато часу в аеропорту Стамбула через несприятливі погодні умови. Окремих тренерів відсторонили через COVID-19. Проте всі спортсмени в гарному гуморі. Кажуть, що робитимуть усе від них залежне для того, аби здобувати перемоги і прославляти рідну Україну.
– Не плануєте полетіти в Пекін, щоб особисто підтримати спортсменів?
– Якби не було COVID-19, можливо, я би розглядала такий варіант, але мені відомо, як було в Токіо. Я як учасниця Олімпіади не мала можливості поїхати та повболівати за свого колегу Жана Беленюка під час його виступу. Нікого нікуди не пропускали. Трибуни були порожніми. Це дуже важко. Навіть під час змагань з легкої атлетики, які відбуваються на відкритому повітрі, нам не дозволяли аплодувати, вигукувати слова підтримки.
Зараз спортсмени теж виступатимуть за порожніх трибун. Це дуже важко, бо ти не відчуваєш емоційної віддачі від уболівальників.
– Чи можете ви з упевненістю сказати, що держава зробила все можливе для забезпечення належної підготовки команд?
– З парламентського боку – так. Міністерство також запевняє, що вони доклали максимум зусиль. Звісно, фінансів у нас постійно не вистачає, але я знаю, що спортсмени були забезпечені всім необхідних у процесі підготовки. Вони були на закордонних зборах, отримали хороше екіпірування. Я сподіваюся, що всі задоволені і все буде добре.
МИ БУДЕМО ВПЕВНЕНО ЙТИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ОЛІМПІАДИ В УКРАЇНІ
– Президент Володимир Зеленський висловив ідею проведення Олімпійських Ігор в Україні. Пізніше голова Міжнародного олімпійського комітету Томас Бах привітав її. Кому, як не вам, відомий стан української спортивної інфраструктури, тож, як ви вважаєте, Україна готова проводити такі змагання?
– Те, що почали говорити про проведення зимової Олімпіади в Україні в 2030 році, є дуже позитивним сигналом.
Не варто казати, що наша країна незимова. У нас є Карпатські гори, де можна будувати чудові бази для спортивних тренувань. Також можна облаштувати льодові арени. Якщо ці та ще деякі інші інфраструктурні проєкти будуть реалізовані, Олімпійські Ігри в Україні пройдуть успішно.
У нас проходив футбольний чемпіонат Євро-2012. Усі знають, як держава до цього готувалася, тобто є реальний досвід проведення таких масштабних заходів. Ми будемо впевнено йти до проведення Олімпіади в Україні.
– Окрім Олімпійських ігор, з яких видів спорту в Україні можна проводити міжнародні змагання вже зараз?
– До України поступово повертаються європейські і міжнародні змагання, які презентуватимуть Україну як спортивну державу. Наприклад, Євробаскет, Кубок Європи з легкої атлетики, чемпіонати світу та Європи зі стрибків у воду.
Треба проводити в Україні якомога більше міжнародних змагань. Чим частіше вони відбуватимуться, тим активніше у нас популяризуватиметься спорт. Люди йтимуть до спортивних секцій, спортивних шкіл, можливо, хтось із них згодом почне професійну спортивну кар’єру. Це здоров‘я нашої нації. Це наше майбутнє.
Ангеліна Страшкулич, Київ
Фото Володимира Тарасова