Скромний паралімпійський мультипризер – Євгеній Богодайко

28 серпня стало воістину золотим днем для української паралімпійської збірної, яка тріумфально виступає у Токіо: у залік нашій команді додалося одразу п’ять золотих медалей у плаванні! Одну з них завоював учасник трьох Паралімпійських ігор, 13-разовий призер Паралімпіад 27-річний полтавець Евгеній Богодайко.

Спортсмен виграв третю поспіль Паралімпіаду на дистанції 100 метрів брасом, на якій уже перемагав 2012-го у Лондоні та 2016-го в Ріо-де-Жанейро, і цим довів, що він найсильніший у світі у брасі на стометрівці. Його час – 1:20,13 хв.

“НІКУДИ З БАСЕЙНУ НЕ ПІДУ, БУДУ ТУТ ЖИТИ”

Цікаво, що коли Женя прийшов на своє перше тренування до басейну, він умів плавати тільки “по-собачому”.

- І то було великим успіхом, –  посміхається мама Євгенія Богодайка Світлана. –  Син, незважаючи на те, що любив воду з дитинства, боявся купатися навіть у ванній. Про те, щоб водити дитину в басейн, у мене навіть думки не виникало. Хоч він і народився з серйозними ураженнями опорно-рухової системи, чудово грав у настільний теніс і футбол.

Про незвичайного хлопчика випадково дізнався директор Полтавської обласної дитячо-юнацької спортивно-реабілітаційної школи Сергій Калайда (на жаль, уже покійний) і вмовив Світлану привести сина на плавання, пообіцявши зробити з нього паралімпійського чемпіона. «Мене вразив вогонь у його очах», –  пригадував Сергій Олексійович. Та першим тренуванням у басейні інструктор був розчарований і мусив сказати мамі, що він погарячкував. Мовляв, плавця з її сина не вийде.

- А мені так сподобалося в басейні, що я сказав: «Нікуди звідси не піду. Буду тут жити!» –  посміхається Женя. –  Мене ледве звідти витягли. На щастя, через кілька днів з відрядження повернулася дружина Сергія Олексійовича, заслужений тренер України, тренер Полтавської обласної дитячо-юнацької реабілітаційно-спортивної школи інвалідів Галина Бойко. Подивившись на мене, вона сказала: «Я його не відпущу». З тих пір плавання стало сенсом мого життя. Я навіть уроки прогулював, аби не пропустити жодного тренування. Ми жили тоді в Розсошенцях (передмістя Полтави, –  авт.), і всі родичі по черзі возили мене в басейн «Спартак», що в центрі міста. Спочатку я ніяк не міг навчитися лягати на воду спиною. Вода здавалася мені холодною. Я так замерзав! Тоді Галина Миколаївна знайшла вихід –  повела мене в інший басейн, не такий глибокий. Там вода була набагато теплішою. Входила туди разом зі мною і проводила тренування доти, доки я, нарешті, не поплив-таки на спині.

До своєї першої Паралімпіади Женя готувався, по суті, цілих сім років. Щотижня –  десять тренувань у басейні по 2-2,5 години. Та ще по 1,5-2 години –  в спортзалі. Бувало, прокидався вранці, ішов вмиватися і розумів, що на воду дивитися не може.

Уже через три роки тренувань, у 14-річному віці, Євген Богодайко брав участь у міжнародних змаганнях. Хоча, зізнається, довго не міг потрапити навіть на чемпіонат України, оскільки вище шостого-восьмого місця піднятися не вдавалося. Йому ж так хотілося завоювати хоча б одну медаль! Але потім на турнірі в Полтаві якимось дивом вдалося виграти «бронзу», а у 2009 році на чемпіонаті Європи, який проходив у Ісландії, взяв два призові місця.

ПЕРША ПАРАЛІМПІАДА –  ПЕРШЕ ЗОЛОТО

Зі своєї ж першої Паралімпіади в Лондоні (2012 р.) спортсмен повернувся одразу з чотирма медалями –  двома золотими і двома срібними, незважаючи на те, що за кілька місяців до цього зламав робочу ліву руку й розтягнув ахіллове сухожилля.

- Руку я зламав якраз у момент активної фази підготовки до Паралімпіади, –  розповідає Євген. –  У мене тоді почалася паніка, бо розумів, що можу взагалі нікуди не поїхати. Тому вже на восьмий день умовив лікаря зняти гіпс, щоб відновити тренування. А треба було хоча б пару тижнів походити в гіпсі. У результаті кістка зрослася неправильно, кожен рух завдавав болю.

Та у Євгена – бійцівський характер, тому він завжди домагається поставленої мети. І тільки близькі знають, якою ціною йому це дається. До речі, навіть після перенесеної застуди, уже в Лондоні, Жені вдалося встановити світовий рекорд на дистанції сто метрів брасом!

ТРІУМФАЛЬНЕ РІО: ВІСІМ ЗАПЛИВІВ –  ВІСІМ МЕДАЛЕЙ

Через чотири роки у Ріо-де-Жанейро Євген Богодайко став володарем повного комплекту нагород, здобувши чотири золоті, дві срібні та дві бронзові медалі. Вісім запливів –  і вісім медалей! А ще установив один світовий і два європейські рекорди! Тоді, у вересні 2016 року, він став першим мультипризером Паралімпійських ігор.

Сенсацією другого дня змагань у Ріо стало те, що наш спортсмен, подолавши стометрівку на спині, на фініші випередив своїх найближчих суперників –  англійця Джонатана Фокса й бразильця Італо Перейру. Для самого Євгена це теж стало несподіванкою, оскільки він, хоч і є універсальним плавцем, дуже не любить плавати на спині, а чемпіон світу Джонатан Фокс спеціалізується на цьому стилі. Женя випередив непереможного раніше Фокса буквально на один помах руки!

Вельми відповідальною на Паралімпіаді в Ріо була для Євгена і його коронна дистанція –  200 метрів комплексним плаванням. У Лондоні він установив світовий рекорд, відібравши титул рекордсмена в американця Руді Гарсіа-Толсона. Сенсацією стало те, що Богодайко був новачком на змаганнях такого рівня, а для Руді лондонська Паралімпіада була вже третьою, і він завжди на цій дистанції перемагав. У Ріо ситуація повторилася.

- Роки виснажливих тренувань принесли результат, –  скромно пояснює Євген свій блискучий успіх.

Талановитий спортсмен справді є дуже скромним. Даючи інтерв'ю, не виставляє себе як героя, обов'язково підкреслює, що його успіх –  заслуга тренерів, лікарів, масажиста, рідних.

- Під час тренувань ти, напевно, показував і кращі результати? –  цікавлюся.

- Ні, що ви! Тренування –  це розробка м'язів, постановка дихання, розвиток витривалості, відпрацювання гребка, стрибка з тумбочки, повороту при стрибку… Загалом – техніка, яка потім виливається в результат. На тренуванні можеш змагатися з самим собою. А зайвий адреналін навіть шкідливий для здоров'я.

За високі спортивні результати на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, проявлену мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України – Євген Богодайко удостоєний ордена «За заслуги» II ступеня. А також був названий кращим спортсменом року в Україні.

Ганна Волкова, Полтава