«Динамо» і «Шахтар» у колі грандів європейського футболу. Екскурси в минуле

Тільки сім країн нашого континенту представлені в новому сезоні Ліги чемпіонів двома і більше командами. І серед них Україна. Це, звісна річ, досягнення українського футболу. А як було раніше? Чи часто нашим повпредам випадало потрапляти до кола європейських грандів і як серед них вони виглядали? Перед стартовими поєдинками в групових турнірах, у яких «Динамо» й «Шахтарю» випали дуже непрості суперники, не зайве хоча б коротко згадати історію їхніх попередніх виступів у найпрестижніших змаганнях клубних команд Європи і, не буде перебільшенням сказати, всього футбольного світу.

ДАВНІ ЗНАЙОМІ «ДИНАМО»

Вперше на арену цих змагань «Динамо» з української столиці вийшло ще в далекому 1967 році. Причому вже в першому раунді їм дістався володар Кубка європейських чемпіонів попереднього сезону шотландський «Селтік». Кияни стали тоді авторами гучної сенсації, обігравши фаворита у Глазго 2:1 і звівши матч внічию 1:1 на полі Республіканського стадіону.

Той матч у Києві викликав небачений ажіотаж. Скажімо, щоб отримати заповітний квиток на повторну гру з «Селтіком», мені довелося провести в черзі ніч біля кас стадіону. На жаль, розвинути цей очевидний успіх динамівцям не вдалось. У наступному раунді вони поступилися польському «Гурніку» із Забже (1:2 в Києві і 1:1 у гостях).

Так само в другому раунді змагань за Кубок європейських чемпіонів вибуло «Динамо» і в сезоні 1969-1970 років. Перегравши віденську «Аустрію», кияни після цього за сумою двох матчів поступилися італійській «Фіорентині». Через три роки динамівцям вдалося таки – після перемог над австрійським клубом «Сваровськи Ваккер» і реваншем у «Гурніка» із Забже – подолати бар’єр другого раунду. Але у чвертьфіналі на їхньому шляху постав грізний мадридський «Реал», нинішній суперник донецького «Шахтаря». У домашньому для динамівців матчі суперники розійшлися миром (0:0), але на «Сантьяго Бернабеу» мадридці не залишили гостям жодних шансів (3:0).

Потім був переможний виступ «Динамо» в Кубку кубків. Як відомо, у 1975 році вони виграли цей трофей, переконливо перемігши у фіналі угорський «Ференцварош» 3:0 (нині знову шляхи обох команд зійшлися). Того року кияни стали володарями і Суперкубка УЄФА, де на виїзді і дома переграли знамениту мюнхенську «Баварію», яка в середині сімдесятих три роки підряд здобувала Кубок європейських чемпіонів.

Здавалось, що кияни розвинуть цей успіх і в наступному розіграші Кубка європейських чемпіонів. На жаль, так не сталося. В сезоні 1975 – 1976 років їх у чвертьфіналі зупинив французький «Сент-Етьєн» (перемога на своєму полі 2:0 і поразка в гостях 0:3). Зате в наступному сезоні відбувся один з найуспішніших виступів «Динамо» у Кубку європейських чемпіонів. Українська команда змогла дійти до півфіналу У першому півфінальному матчі динамівці перемогли «Боруссію» з Менхенгладбаха 1:0, але в повторному поступилися 0:2. «Борусія», з якою нині гратиме «Шахтар», тоді поступилася в фіналі англійському «Ліверпулю» 1:3. Потім, у наступному розіграші, була прикра поразка динамівців у одній восьмій від шведського «Мальме».

У вісімдесяті роки кияни чотири рази виходили на старт змагань за найпрестижніший єврокубок. Просувалися турнірними східцями по-різному. Так, у сезоні 1987-1988 років зупинились в одній шістнадцятій фіналу, пропустивши вперед шотландський «Рейнджерес». Двічі (в 1981 – 1982 та 1982 – 1983 роках) проходили до чвертьфіналу.

Але був і вихід у півфінал, другий в історії нашої команди. Стався він після того, як динамівці в дні чорнобильської тривоги у прекрасному стилі виграли Кубок кубків Європи і на цій переможній хвилі розвинули свій успіх у Кубку європейських чемпіонів, послідовно перемігши югославську команду «Бероє», шотландський «Селтік» і турецький «Бешикташ». Уболівальники команди та й футбольні фахівці були переконані, що динамівці не матимуть проблем і в півфіналі з португальським «Порту». Але обидва матчі португальцям наша команда несподівано програла з однаковим рахунком 1:2. З таким же рахунком «Порту» виграло тоді й фінал у мюнхенської «Баварії». 

І був третій вихід киян у півфінал Ліги чемпіонів (так став називатися турнір єврочемпіонів, починаючи із сезону 1992 – 1993 років). Цей вихід припав на час, коли до керівництва командою у 1987 році, після відрядження на Близький Схід – в ОАЕ і Кувейт, повернувся легендарний Валерій Лобановський. До цього в дев’яності роки динамівці грали з перепадами. Були перемоги над португальською «Бенфікою» (1:0, листопад 1991-го), празькою «Спартою» (1:0, квітень 1992-го), московським «Спартаком» (3:2, вересень 1994-го) і навіть над іспанською «Барселоною» (3:1, вересень 1993 р.). Але були й прикрі поразки, які, зрештою, перекреслювали ці епізодичні успіхи.

Оскільки тепер доля знову звела динамівців з «Барселоною», про двобої з цією командою варто сказати окремо. Шляхи «Динамо» з каталонським клубом пересікаються з певною періодичністю, в якій, мабуть, годі шукати якоїсь системи чи закономірності. Вперше це сталося в березні 1991 р. у чвертьфіналі Кубка кубків. Кияни тоді поступилися вдома 2:3 і звели внічию гру на «Камп Ноу» – 1:1. Наступного року команди зустрілися вже в груповому турнірі Кубка європейських чемпіонів і в обох матчах кияни програли – 0:2 у Києві і 0:3 у Барселоні. Ще через рік жереб звів обидві команди в одній шістнадцятій фіналу. Кияни знову поступилися, але тільки тому, що пропустили на гол більше у повторному матчі в гостях (3:1 у Києві і 1:4 у Барселоні). 

І тільки при Лобановському «Барселона» беззастережно поступилася динамівцям. Це був турнір Ліги чемпіонів сезону 1997 – 1998 років. Кияни в ньому потрапили у сильну групу, де, крім «Барселони», грали голландський «Ейндховен» і англійський «Ньюкасл». І саме в матчах з каталонцями динамівці набрали максимум очок. Особливо переконливо виглядала перемога в Барселоні: 4:0! Після неї динамівці очолили турнірну таблицю в групі. 

Дозволю собі невеличкий відступ. Мені випало бути свідком того матчу і, зокрема, того, як негостинно зустріли динамівців та й усю нашу делегацію в Барселоні. У затяжну, нервову процедуру перетворилося проходження митного і паспортного контролю. Увечері приймаюча сторона невиправдано затримала від’їзд команди на тренування. А тренування вранці наступного дня було по суті зірване: спочатку киян доставили на непристосоване для цього гареве поле, потім футболістів перевезли на інше поле, але не встигли вони почати розминку, як з’явилися поліцейські і виставили наших гравці за ворота, запропонувавши переїхати на… третє поле. Дісталось навіть нам, журналістам. Перед грою нас водили з одного сектора в інший і врешті привели в одну з кімнат, де стояв монітор. У цей час за стінами вже почалася гра, а нам пропонували дивитися її по телевізору. І тільки після заяви, що ми звернемося з протестом до УЄФА, один із чиновників вивів нас з лабіринту коридорів аж на п’ятий ярус бокового сектора «Камп Ноу». Такого «прийому» зустрічати не доводилось… Але все вирішувалось на полі. А там домінували динамівці, провівши у ворота барселонців чотири сухих м’ячі, три з яких записав на свій рахунок Андрій Шевченко, а четвертий з його подачі забив Сергій Ребров, нинішній тренер угорського «Ференцвароша».

Після цього у чвертьфіналі «Динамо» чекав туринський «Ювентус». Із Турина, де наша команда зіграла внічию 1:1, всі поверталися з хорошим настроєм. Але Валерій Лобановський в аеропорту нам зауважив, що «зіграно лише перший тайм, і все вирішить повторна зустріч у Києві». На жаль, у ній кияни поступилися 1:4 і вибули з турніру. 

Зате у наступному сезоні якраз і відбувся згаданий третій вихід «Динамо» у півфінал. На шляху до нього наша команда впевнено виграла групу, в якій її суперниками були англійський «Арсенал», грецький «Панатінаїкос» і французький «Ланс». Далі – чвертьфінал з мадридським «Реалом»: нічия в іспанській столиці 1:1 і перемога в Києві 2:0. «Динамо» впевнено провело і півфінальні поєдинки з мюнхенською «Баварією». У першому з них у Києві динамівці спочатку вели 2:0, потім 3:1, але досвідчені гості зуміли рахунок зрівняти. Не вдалося киянам реалізувати вигідних моментів і в Мюнхені, а господарі поля завдяки фантастичному голу Маріо Баслера схили шальки терезів на свою користь. Жаль, бо в тому розіграші киян, судячи з якості й рівня гри, яку демонстрували, були, як ніколи, близькі до виходу в фінал. 

У двотисячні роки «Динамо» не раз виходило на старти змагань за найпрестижніший футбольний трофей континенту. Що із цих спроб запам’яталося? Перемоги над лондонським «Арсеналом» (2:1, жовтень 2003 року), італійською «Ромою» (2: 0 і 3:0, осінь 2004 р.), московським «Спартаком» (4:1 і 4:1, серпень 2008 р.), португальським «Порту» (1:0, листопад 2008 р. і 2:0, листопад 2015 р.), «Борусією» з Менхенгладбаха (3:1, серпень 2012 р.). Однак динамівцям з кожним роком вдавалося все важче долати кваліфікаційний етап Ліги чемпіонів, а тим більше виходити з групи в наступне коло змагань. Скажімо, у сезоні 2015-2016 років цей прорив вдалося здійснити, але в одній восьмій на киян чекав на очах прогресуючий «Манчестер Сіті». Далі пройшли англійці, вигравши в Києві 3:1 і утримавши нічию дома – 0:0. 

Були в ці роки й поєдинки з «Барселоною» і «Ювентусом», з якими нині випало грати динамівцям. Всі вони закінчилися перемогами суперників киян. Тож у нинішнього покоління динамівців є можливість поквитатися, відновити престиж і нагадати про колишню силу і славу київського «Динамо». 

ЛІГОЧЕМПІОНСЬКІ ВИПРОБУВАННЯ «ШАХТАРЯ»

У донеччан коротша історія участі у найавторитетнішому турнірі клубного європейського футболу. Але в ній теж не бракує гострих сюжетів і пам’ятних матчів. «Шахтарю» не випало грати у Кубку європейських чемпіонів, а лише в Лізі, зате в останні роки він виступає в ній з року в рік. 

А перші матчі в цьому турнірі українська команда зіграла два десятиліття тому, коли її очолював незабутній Віктор Прокопенко. Причому довелось тоді гірникам починати з другого кваліфікаційного етапу, де вони без проблем подолали естонського чемпіона «Левадію» 4:1 і 5:1. Відкрив лік забитим «Шахтарем» голам у Лізі чемпіонів і провів тоді чотири м’ячі в обох матчах з «Левадією» Сергій Ателькін, якого цими днями, на превеликий жаль, не стало…

Більш серйозне випробування чекало донеччан у третьому кваліфікаційному раунді, де їхнім суперником була празька «Славія». У першому матчі, до того ж на своєму полі, «Шахтар поступився 0:1. Зате в Празі завдяки влучним ударам Сергія Ателькіна і Андрія Вороб’я була здобута перемога – 2:0. Груповий турнір донеччани почали з трьох поразок – від лондонського «Арсенала», римського «Лаціо» і празької «Спарти». І хоч далі здобули дві перемоги, в тому числі над «Арсеналом» 3:0, але цього їм не вистачило для продовження змагань.

Наступного сезону гірники знову стартували з другого етапу кваліфікації, подолавши швейцарську команду «Лугано», але в третьому колі попередніх змагань їм перегородила шлях дортмундська «Боруссія». Цей же бар’єр не вдалося подолати їм і через рік. Цього разу вони поступилися «Брюгге». Два матчі з ним закінчились з однаковим рахунком 1:1, однак у серії пенальті точнішими були бельгійці. Не вдалося пройти гірникам етап відбору і ще через рік. Цього разу в третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів за співвідношенням м’ячів (1:0 і 1:3) у груповий турнір пройшов московський «Локомотив». 

Але гравці «Шахтаря» набували досвіду і грали все більш впевнено. Наприклад, у сезоні 2004 – 2005 років їм таки вдалося завоювати путівку в Лігу чемпіонів, взявши, зокрема, реванш у «Брюгге» (4:1 на своєму полі і 2:2 на виїзді). Тоді їм дісталася дуже потужна група з «Барселоною», «Селтіком» і «Міланом», чинним чемпіоном Ліги, в складі якого виділявся своєю грою Андрій Шевченко. «Мілану» донеччани поступилися в обох матчах, зате з двома іншими суперниками обмінялися перемогами. Особливо запам’ятався виграш в каталонців у Донецьку, де два сухих м’ячі провів Агахова.

Права виступати в груповому турнірі сезону 2005-2006 років гірників позбавила команда, з якою й нині зійшлися дороги «Шахтаря». «Інтер» завжди був грізною командою для будь-якого суперника: і в італійському чемпіонаті, і в єврокубках. П’ятнадцять років тому «Інтер» виявився сильнішим від гірників. Правда, за сумою двох матчів: у Донецьку наші футболісти поступилися 0:2, а на «Джузеппе Меацца» зіграли 1:1.

Сезон 2006-2007 років. «Шахтар» в обох матчах третього кваліфікаційного раунду обігрує польську «Легію», але не виходить з групи, де його суперниками були грецький «Олімпіакос», іспанська «Валенсія» та італійська «Рома». Так само на груповому етапі завершує команда змагання і в наступному сезоні, не зумівши скласти належну конкуренцію таким сильним суперникам, як «Мілан», «Бенфіка» і «Селтік».

Не вийшов «Шахтар» з групи і в сезоні 2008-2009 років. Але в протистоянні з «Барселоною», швейцарським «Базелем» і португальським «Спортингом» зайняв третє місце і отримав право продовжити боротьбу за інший престижний європейський трофей – Кубок кубків (у дужках зазначимо, що це був останній турнір під такою назвою – далі він був перейменований у Лігу Європи). Нам усім пам’ятна блискуча гра і перемога донеччан у тому турнірі. До півфіналу вони перемогли лондонський «Тоттенгем» (2:0 і 1:1), московський ЦСКА (0:1, 2:0) і марсельський «Олімпік» (2:0 і 2:1).

А потім був український півфінал (жаль, що не фінал): у Києві з «Динамо» «Шахтар» зіграв унічию 1:1, а в Донецьку виграв 2:1. Переміг «Шахтар» з рахунком 2:1 і у фіналі, де йому протистояв німецький «Вердер». 

Як складалася доля донецької команди в Лізі чемпіонів упродовж останніх років? Крім сезону 2016 – 2017 років, коли «Шахтар» виступав у Лізі Європи і вибув у одній шістнадцятій, в інші роки він грав у групових турнірах Ліги чемпіонів. В активі нашої команди перемоги над «Челсі», «Ромою», «Манчестер Сіті», «Аталантою», «Наполі» та рядом інших провідних у Європі команд. 

Чотири рази за цей час донеччани виходили з групи в наступне коло змагань. Тричі зупинялися в одній восьмій. Найуспішніше зіграли в сезоні 2012-2013 рр., коли, вийшовши з групи і обігравши в одній восьмій «Рому (3:0 і 3:2), вони потрапили до вісімки найсильніших команд континенту. Там їм протистояла «Барселона», яка виграла у «Шахтаря» обидва матчі – 1:0 у Донецьку і 5:1 на «Камп Ноу».

Ще чотири рази за цей час донеччани займали у своїх групах треті місця і переходили у плей-оф Ліги Європи. Два з цих виступів можна вважати для «Шахтаря» успішними. Так, у сезоні 2015-2016 років команда дійшла до півфіналу, де поступилася майбутньому переможцеві Ліги іспанській «Севільї» (2:2 і 1:3). 

А другий успішний виступ в Лізі Європи відбувся минулого євросезону. Він нам добре пам’ятний. Зайнявши третє місце в групі Ліги чемпіонів, в якій «Шахтарю» протистояли «Манчестер Сіті», «Динамо» (Загреб) і «Аталанта», донеччани в Лізі Європи впевнено обіграли шведський «Мальме» 5:1, німецький «Вольфсбург» 5:1 і швейцарський «Базель» 4:1.

Півфінальний бар’єр однак подолати не вдалося – «Інтер» у ньому був сильнішим, забивши п’ять сухих м’ячів.

Але зараз шляхи «Шахтаря» й «Інтера» знову зійшлися. Тепер уже в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Так що в гірників є можливості поквитатися за цю поразку. Як і за ту, що відбулася п’ятнадцять років тому. А чому б не взяти реванш у мадридського «Реала» за два програші в груповому турнірі сезону 2015-2016 років (0:4 і 3:4)? І тільки з «Боруссією» (Менхенгладбах) «Шахтареві» ще не доводилося грати. Листопад покаже, хто з них сильніший. Хочемо й віримо, що нею буде українська команда.

Михайло Сорока

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства