Роман Греба, заступник міністра освіти і науки України
Нам більше підійшов би термін не «фізична культура», а «тіловиховання»
07.06.2018 13:50 16030

Роман Греба – заступник міністра освіти і науки України, президент Української федерації учнівського спорту, з травня цього року став членом Виконкому Міжнародної федерації учнівського спорту (ISF). Про проблеми учнівського спорту він розповів Укрінформу.

- Оскільки фізична культура входить до кола вашої діяльності, то одразу виникає запитання: чи ви задоволені її станом на сьогодні?

- Безумовно – ні! Я вкрай не задоволений станом фізичної культури в освітянській сфері. Мені, навіть, не подобається сам термін «фізична культура». Нещодавно, перебуваючи у Львівському університеті фізичної культури, відкрив для себе новий термін «тіловиховання». Якщо чесно, то він мені більше подобається, бо поняття демонструє ставлення до особистості, розвитку своїх фізичних можливостей та свого тіла.

Наразі стан незадовільний, бо нема інтересу ані в школярів, ані в студентів до занять спортом. Часто вони відбуваються через примус. Ми зруйнували радянську систему в тій частині, що в нас нема такого матеріально-технічного забезпечення, як було тоді. Але, натомість, не створили нові умови і не сформували нового підходу до занять фізичною культурою і спортом у школах. Отже, цей підхід треба міняти: від зобов'язання до заохочення, виявлення інтересу в школярів і студентів займатися спортом, тіловихованням.

На підставі нового Закону про освіту розробляється абсолютно новий стандарт у галузі фізичного виховання. Вже розроблені 24 варіативні модулі зі спорту. Це і є якраз запровадження нового підходу до проведення уроків у школах. Кожен учитель може вибрати те, що йому подобається, і впроваджувати на уроках.

- Освітяни досить консервативні. Наскільки шкільні вчителі готові змінювати себе і підходи до проведення уроків з фізкультури?

- Це складна просвітницька робота. Особливо з мотивування вчителів. Так, освітяни – консервативна частина суспільства, яка дотримується старих традицій, стандартів, важко звикає до нового. Але, тим не менше, є значна частина молодих учителів, які хочуть змін. Вони розуміють, що треба привносити щось нове в українську школу, і тому залюбки викладають ці модулі. Їхня кількість із кожним днем повільно, але зростає.

Тільки-но їх стане чимало, переконаний – підтягнуться і консерватори. Вони побачать, що у їхніх колег кращі результати, школярі відвідують уроки через власне бажання, а не примусово, і тоді вони самі захочуть вийти на новий рівень і зрівнятися з тими, хто попереду. Тому для нас важливо, щоб були ніби агенти впливу на рівні шкіл, громад, міста.

Ще один важливий момент – поєднання реального світу й віртуального. Ми хочемо зробити ігри з доповненою реальністю. Це будуть квести, частина завдань яких має виконуватися в реальному часі. Вчитель фізкультури розставлятиме просторові орієнтири-підказки за допомогою смартфона, які учні мають знайти. Використовуючи гаджети, також прагнемо заохотити учнів до занять руховою активністю. Невдовзі ми представимо цю новітню ідею.

- Чи не стало б додатковою мотивацією для школярів запровадження спортивних стипендій для навчання у вишах, яких, наскільки знаю, поки нема? Думаю, що цьому могли б сприяти й різноманітні міжнародні змагання...

- Так, поки таких стипендій нема. Якщо ми порівнюємо закордонну систему з нашою, то нашу систему вищої освіти, коли талановиті студенти у нас навчаються безкоштовно, часто недооцінюють. Проте в нашій країні це не сприймається. У нас чимало студентів вчаться за бюджетний кошт. Якби ми скоротили систему навчання за бюджетний кошт, натомість більше людей платило за навчання, тоді це більше цінувалося б.

Згоден, що популяризувати спорт можна і через різні змагання, які є в наших планах. Будемо проводити їх через Українську федерацію учнівського спорту. Для прикладу візьмемо Всеукраїнські гімназіади. Ми також докладаємо зараз чималих зусиль, аби в Україну прийшли різні дитячі чемпіонати Європи та світу. Що стосується стимулювання, то на майбутні Всесвітні гімназіади в планах є заохочення переможців цінними подарунками та грошовими винагородами. Ми хочемо, щоб це було закладено й у бюджеті.

Але я прихильник того, що треба тут залучати й спонсорські кошти. Є чимало соціально відповідального бізнесу, який отримає вигоду від рекламування своїх послуг, товарів через учнівські та студентські спортивні події. Як на мене, то для школярів ключовими є не стільки матеріальні блага, як моральна винагорода. Візьмемо дітей, які були на Всесвітній гімназіаді в Марокко. Винагород вони не отримали, частина з них їхала за власний кошт, натомість школярі отримали колосальну мотивацію для майбутніх занять спортом. Я бачив, як горіли очі у переможців і переможниць! Адже для частини це були перші змагання такого високого рівня.

- Повертаючись до варіативних модулів: чи є в нас відповідна матеріально-технічна база для їхнього запровадження?

- Насправді, для більшості цих модулів у школах узагалі не потрібно нічого змінювати. Так, є нові види спорту, які потребують мінімальних капіталовкладень, наприклад, петанк, фрізбі, фрібол та інші. Але ж є ще громада, яка також зацікавлена в розвитку спорту на їхній території. Це їхні, наші, спільні діти. Наразі, згідно з державною політикою децентралізації, багато грошей разом із відповідальністю передано на місця. Є повноваження, є гроші, тож, будь ласка, вкладайте їх у спорт та фізичну культуру. Тому нема ніяких складнощів у закупівлі обладнання для різних видів спорту.

Складніше, коли потрібно будувати басейн. Федерація плавання зацікавлена, аби плавання було на уроках фізкультури. Але функціонування басейнів – збиткове, тож має бути той, хто їх утримуватиме. Потрібно продумати спільне використання басейнів і школою, і федерацією. Спочатку – уроки фізкультури в басейні, а потім часткове його використання з комерційною метою. Для цього повинні бути компанії з управління активами басейнів. Розумію, що буде критика, що хочуть приватизувати їх. Але без зміни підходів, без залучення інвестора нічого не вийде. У нас багато майна, яке треба не просто утримувати, а й модернізувати, ремонтувати. Повністю забезпечити це держава не зможе.

Так, у Фонді регіонального розвитку передбачено спрямовувати 10% на розвиток спортивної інфраструктури, у нас є відповідальні органи місцевого самоврядування, які вкладають у будівництво. Але це – крапля в морі, у порівнянні з тим, що можна отримати, залучивши приватного інвестора, який ефективніше використовуватиме майно, що знаходиться в нього в управлінні.

- Які стосунки між Українською федерацією учнівського спорту (УФУС) і Міжнародною федерацією учнівського спорту (ISF)? Чи сприймають Україну в ISF?

- Довгий час вони були не надто стійкими, але зараз змінилися кардинально: спрацювали наші зусилля і бажання. У лютому на Зимовій гімназіаді в Греноблі відбулася низка зустрічей із керівництвом ISF. У нас багато в чому збігається бачення розвитку, функціонування учнівського спорту. Ми зрозуміли, що Україну сприймають як серйозного партнера в спорті, одну з найсильніших країн, яка бере участь у гімназіадах. Нас раді вітати й бачити і в усіх інших змаганнях. Це налагодження зв'язку привело до того, що минулого місяця на перевиборах Виконкому ISF мене ввели до його складу. Президентом знову переобрано Лорана Петринку. В нього, до речі, українське коріння.

- Чи є в планах Української федерації учнівського спорту освітні проекти, адже Лоран Петринка наполягає на тому, що учнівський спорт – це, в першу чергу, спілкування, освіта, дружба, а потім уже спорт?

- Погоджуюсь із ним, адже напередодні Всесвітніх гімназіад я говорив, що основною метою є не перше загальнокомандне місце, величезна кількість медалей, а можливість показати нашим школярам, який він – інший світ, життя, різноманіття людей. Щоб вони могли налагодити культурні зв'язки. Щоб після приїзду додому вони могли пропагувати здоровий спосіб життя, толерантність, нетерпимість до расизму і т.д. Усе це первинно: освіта через спорт. Поєднання цих двох напрямів розвитку особистості. Тому, звісно, ми підтримуватимемо освітні проекти, поєднані зі спортивною діяльністю.

В Олімпії у Греції кожного року проводиться фестиваль, де юні спортсмени знайомляться з історією Олімпійських ігор разом із тренуваннями. Наступного року ми також плануємо до нього долучитися. Також у нас у планах є проведення заходів з толерантності, протидії расизму і дискримінації, дотримання гендерного паритету.

- Які найближчі кроки діяльності Федерації?

- Популяризація Федерації та учнівського спорту. Максимальне залучення органів місцевого самоврядування, осередків для втілення ідей, які ми розробляємо на державному рівні. Аби вони підтримували своїх учнів, організовували різноманітні змагання. Найголовніше для нас – масовість. Щоб якомога більше дітей через бажання й зацікавленість займалися руховою активністю, фізичною культурою, спортом.

Анастасія Волобуєва. Київ.

Фото: Тарасов Володимир, Любімов Євген, Грига Вадим

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-