Ціна паралімпійського срібла Олександра Казіка - 13.03.2018 14:03 — Новини Укрінформ
Ціна паралімпійського срібла Олександра Казіка

Ціна паралімпійського срібла Олександра Казіка

3167
Ukrinform
13 березня в індивідуальній гонці в біатлоні на 12,5 км український спортсмен став срібним призером

Якщо здобутки національної олімпійської збірної у Пхьончхані були дуже скромними, то паралімпійці підняли Україну в командному заліку на друге місце – станом на вівторок у нашій скарбничці 15 медалей і за їх кількістю ми поступалися лише США (пізніше на друге місце вийшла команда "Нейтральні паралімпійські спортсмени" й за результатом дня Україна посіла третє місце – ред.). У вівторок, зокрема, українські спортсмени виграли два золота, два срібла і дві бронзи. Серед призерів – вінницький лижник із вадами зору 22-річний Олександр Казік, який у супроводі свого другого тренера спортсмена-лідера Сергія Кучерявого у вівторок в останній біатлонній гонці четвертого змагального дня Паралімпіади-2018 виборов «срібло».

Тренер паралімпійця Марцин Кучерявий каже, що спортсмени – люди забобонні, отож до кінця змагань прогнозів на подальші результати не робитиме. Та про свого вихованця розповів охоче.

“На хлопців сподівався, вірив у них, але й хвилювався. Для мене їхня перемога – це подвійна радість, адже Сергій, який був спортсменом-лідером у Сашка – мій син, і теж мій вихованець. Він вів його по трасі, адже Олександр незрячий. Одне можу сказати: готуючись, хлопці працювали чесно, порядно, пройшли всі випробування, які Бог дав, і медаль свою заслужили. Усі вітають, питають, чи будуть ще медалі. Але усім кажу, що  до кінця Паралімпіади ніяких прогнозів і висновків не роблю”, – розповідає тренер.

Олександр Казік виріс у селі Балки Барського району, тренувався у місцевій ДЮСШ. Його шлях до перемоги простим не був. Але юнакові дуже пощастило з родиною, каже Марцин Антонович.

“Це дуже хороша сім’я, прості люди. Живуть у селі поряд з райцентром. Батько господарює вдома, мама – операційна медсестра у районній лікарні. Родина дуже добра, бачите, якого сина виростили? Хлопчик був незрячим, а в інтернат не віддали, виховували самі. Хоча у них дуже хотіли забрати його в спеціалізований заклад, відповідні служби приїздили і напосідались. Але вони молодці, виховали самі таку дитину і навіть зробили все, щоб Саша звичайну школу закінчив у Барі, – помагали йому усі. Розум у нього є, зараз вищу освіту здобуває, – він студент першого курсу магістратури Університету розвитку людини «Україна» за спеціальністю фізична терапія і ерготерапія. У 2015 році він виконав норматив майстра спорту з біатлону та лижних перегонів, цього ж року увійшов до складу збірної команди України, штатний спортсмен-інструктор збірної. Бачите, який наполегливий хлопець?”, – чи то питає, чи то стверджує Марцин Кучерявий. 

Тренер розповідає, що з Олександром  працює з 2010 року, він ще маленьким був, 13-річним. Саме до Сергія він тоді прийшов тренуватися. Між ними тісний зв’язок за ці роки склався, і це зіграло свою роль на Паралімпіаді.

“Взагалі, я Сашу своїм вихованцям ставлю за приклад. Усіх своїх дітей з інвалідністю, які в мене займаються в Інваспорті, всіх, хто народився з вадами дитинства, називаю божими дітьми. Адже вони отримують тільки ті винагороди, яких справді заслуговують, як би їм не було важко. Бо як тільки опустять руки – нічого не одержують від життя. А якщо встануть, піднімуться, скажуть собі та іншим «я – людина, я хочу бути, як усі», тоді повноцінно живуть і досягають великих результатів”, – каже тренер.

Начальник КЗ «Вінницький регіональний центр фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» Дмитро Лукавий розповідає, що для Олександра Казіка Паралімпіада-2018 – перша, він спортсмен іще зовсім молодий, але перспективний. Він один із двох вінницьких атлетів, які увійшли до національної паралімпійської збірної.

“Можу переказати слова тренера, які він сказав, коли ми проводжали їх на Паралімпіаду. Коли вони вже сідали у автобус, Марцин Антонович сказав: «Медалі будуть!» Ми віримо в тренера: якщо сказав таке, значить, знає, чого чекати від своїх вихованців. Тим більше, що вони пройшли непогану підготовку на етапах Кубка Світу, – це була Фінляндія, Німеччина. Перед самими параолімпійськими іграми виїздили на навчально-тренувальний збір до Італії. Звідти прибули в Київ, день перепочили – і вилетіли в Пхьончхан.  А взагалі всі вінницькі цьогорічні паралімпійці живуть і тренуються у Барі, в нас тільки там у місцевій ДЮСШ є відділення лижних гонок. Влітку вони займаються на лиж-ролерах, на роликах, – підтримують форму. А як тільки випадає сніг – то на річку виходять, то шукають спуски-підйоми. Таким чином і тренуються”, – розказує Дмитро Лукавий.

Він підкреслює, що дуже пишається перемогою земляка і звісно дуже радий за нього. Тим більше, що  Сашко – людина високоінтелектуальна і цілеспрямована, а ще – дуже добра. 

“У ньому немає ані грама зверхності. Знаєте, як буває, – футболіст заб’є гол – і вже «ловить» зіркову хворобу. А тут людина, яка виступає на такому рівні, – дуже скромна”.

За словами посадовця, Олександр Казік разом зі своїм спортсменом-лідером Сергієм Кучерявим упродовж Паралімпіади вже брав участь у трьох змаганнях. Перша його гонка стартувала 10 березня в біатлоні у спринті на 7,5 км – тоді він посів восьме місце. 12 березня відбулась гонка в лижних перегонах  на дистанції 20 км – Казік завершив її на шостому місці. Сьогодні ж, 13 березня, в індивідуальній гонці в біатлоні на 12,5 км він став срібним призером. 

Попереду ж – іще три гонки, в яких змагатиметься вінничанин.

Антоніна Мніх, Вінниця

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>