Номер перший. За що ми пам’ятатимемо СаШо

Воротар київського «Динамо» та збірної України став уособленням цілої епохи в нашому футболі. Як будь-яка непересічна особистість Шовковський викликав різні емоції у вболівальників та медіа, але повага за професіоналізм та клубний патріотизм до нього залишиться назавжди.

One club men

Аби зрозуміти масштаб кар’єри Шовковського варто побачити лише один показник. За період з 1994 по 2016 роки лише в чемпіонаті України він зіграв за першу команду «Динамо» 426 матчів. За той же час усі інші динамівські воротарі разом зіграли в УПЛ лише 272 матчі. Причому остання цифра була б значно меншою, якби Шовковський через травми не пропустив у загальній кількості майже 4 роки!

Усього, починаючи з березня 1994 року, Олександр відіграв за «Динамо» 633 матчі та 92 поєдинки за збірну. У його колекції 14 титулів чемпіона України, 11 Кубків України, вихід до півфіналу Ліги чемпіонів-98/99 та до чвертьфіналу ЧС-2006. Нагадаємо, що успіх на тому чемпіонаті світу в Німеччині ми досягли, обігравши Швейцарію в серії пенальті. В серії де Шовковський не пропустив жодного м’яча!

Щодо інших рекордів, то Олександр став першим українським футболістом, який зіграв більше 100 матчів в єврокубках. Він один з чотирьох воротарів в історії футболу (поряд з такими легендами, як Касільяс, Кан і ван дер Сар), хто відстояв більше 100 поєдинків в Лізі чемпіонів, та єдиний голкіпер, хто взяв участь одразу в 15 розіграшах ЛЧ!

Особлива цінність усіх цих досягнень в тому, що здобуті вони у воротах одного клубу – київського «Динамо». Подібна вірність на сьогодні – це рідкісне явище. За це Шовковський увійшов до престижної категорії One club men. А там дійсно гідні люди – Мальдіні («Мілан»), Гіггз та Скоулз («Манчестер Юнайтед»).

Протиріччя Шовковського

Навіть статус великого трударя і насправді сильного воротаря не захищали Шовковського від критики протягом усієї кар’єри. Як і у кожного футбольного голкіпера у нього поряд з зірковими поєдинками (вже згадуваний матч зі Швейцарією на ЧС-2006, героїчні ігри проти збірної Франції та «Реалу» наприкінці 90-х), були і провали. Скажімо, одна помилка в пам’ятному матчі проти Словенії в 1999 році чого варта. Або ж його ляп в півфіналі ЛЧ проти «Баварії».

Дорікали Шовковському як його огріхами у воротах, так і його зарозумілістю у спілкуванні з журналістами. Казали, «СаШо (найпопулярніше прізвисько воротаря) упіймав зірку, поводить себе зверхньо, не реагує на критику». В останні роки, особливо коли пішли травми і довелось поступитися місцем Пятову у воротах збірної, ЗМІ почали називати Шовковського баластом в «Динамо», легендарним футболістом, який не відчув слушного моменту коли треба було красиво піти.

Втім, ніби спростовуючи все це, президент «Динамо» пропонував воротареві новий контракт. А головний тренер команди говорив, так, Шовковському вже під сорок, але він все одно наш кращий голкіпер. І це була правда, бо ніхто з численної плеяди «правонаступників СаШо» (Богуш, Коваль, Рибка) так і не заграв на стабільно високому рівні. Лише в цьому році вік взяв своє. Помилки Шовковського в матчі ЛЧ проти «Наполі» примусили Сергія Реброва зробити ставку на молодого Рудька, а гра проти «Зорі» 18 вересня, стала останньою для Шовковського.

Більше у ворота «Динамо» його не ставили.

Правила життя

Попри усі невдачі та критику Олександр Шовковський все одно залишиться на довгі роки в статусі  «Першого номеру українського футболу». Кращого воротаря у нас не було і невідомо хто зможе перевершити СаШо за сукупністю слави, статистики і авторитету. В чому ж секрет його спортивного довголіття?

За словами самого Олександра, можливо причина в тому, що «я більше 30 років займаюсь улюбленою справою і не вважаю, що ходжу на якусь важку марудну роботу». При цьому «я ніколи на зациклювався на суто цілях, я завжди отримував задоволення від докладених зусиль на шляху до досягнення цих цілей». На його думку, для успішної та тривалої кар’єри в спорті потрібні три речі – постійно вчитися новому, не робити собі штучних обмежень та вміти відпочивати.

Багато хто забув, але у Шовковського журналістська освіта. У нього, як кажуть, підвішений язик, він любить поговорити, проаналізувати, зробити висновки. Однак йти в медіа чи ставати блогером СаШо не бажає. Він переконаний, що в майбутньому працюватиме тренером і вже навіть завершив тренерські курси. Каже, колись і він спробує зробити свою команду-зірку. Щоправда сьогодні це важко, бо в сучасному футболі важко знайти одинадцятьох футболістів, які власні амбіції ставлять нижче за амбіції команди.  

Святослав Василик, Київ.