Ігор Жданов, міністр молоді та спорту
Феномен Ісландії спонукає й Україну відновити масовий відбір у ДЮСШ
06.07.2016 13:00 2891

Підписання конвенції повинно поліпшити взаємодію органів правопорядку і полегшити обмін інформацією та особистими даними, що стосуються проведення міжнародних футбольних матчів. Йдеться про фундаментальні загальні принципи та положення, які країни-підписанти повинні будуть впровадити через конкретні заходи. Буде введено координацію внутрішніх органів, заборону на використання піротехніки під час матчів, унеможливлення расистських, ксенофобських та дискримінаційних проявів на стадіонах, визначення ролі та відповідальності поліцейських органів. Нова конвенція підштовхне країни, які підпишуть, а згодом і ратифікують її положення, до більш серйозного ставлення до заходів безпеки на стадіонах і під час футбольних матчів та інших спортивних подій.

У цьому контексті, яка додана вартість для України?

- У гуманітарній сфері важко говорити про додану вартість. Але існують проблеми і у нас в країні, коли під час футбольних заходів чути певні дискримінаційні заклики, має місце застосування піротехніки. Після цього страждають наші стадіони, наші уболівальники, оскільки стадіони отримують дискваліфікації, і на них не можна проводити певні заходи й футбольні матчі. Наше завдання - максимально забезпечити безпеку на стадіоні, унеможливити прояви расизму та інші проблеми

Чи передбачають положення конвенції усунення упередженості до країн-підписантів і майбутніх організаторів подібних спортивних свят? Зокрема, під час Євро-2012 до України та Польщі були висунуті жорсткі вимоги щодо обладнання стадіонів, а на Євро-2016 неозброєним оком помітно, що ці вимоги країна-господар чемпіонату не виконала. Я маю на увазі, наприклад, вимогу УЄФА щодо встановлення ростових турнікетів на стадіонах.

- Певні недоліки мають місце. Але це поодинокі випадки. Вимоги УЄФА та інших міжнародних спортивних організацій до організаторів стандартні. Наприклад, одне з перших положень вимагає, щоб країна мала окремий координаційний орган між спортивними організаціями, правоохоронними органами, стадіонами, організатором футбольних матчів, щоб забезпечити безпеку глядачів. Перед Євро-2012 Україна ухвалила нормативну-правову базу, яка передбачає алгоритм, яким чином усе це організувати та впровадити. У нас розписано, як це робиться, у нас затверджений комплексний план із безпеки, що, до речі, передбачено конвенцією, є інші вимоги. Якщо організатори у нас мають певну проблему з проведенням якогось спортивного дійства, то я обов'язково збираю організаційно-координаційну нараду, на якій присутні заступник міністра внутрішніх справ, начальник національної поліції Києва, представники СБУ, ФФУ, клубу, міської влади і ми обговорюємо яким чином забезпечити безпеку. Іноді нам це вдається, іноді, на жаль, через ситуацію в країні, дуже вибухонебезпечна, соціальна енергія перевищує певні межі. Тому ми бачимо, що на стадіонах не все так просто. Хоча іноді, коли ми говоримо про прояви расизму, вони мають штучне підгрунтя, вони швидше мають провокаційні ознаки. Українці - абсолютно толерантні люди. Так, є окремі прояви, але вони не носять масовий характер. Але все одно ми несемо відповідальність за кожний такий випадок і маємо діяти адекватно. 

- У них ситуація трохи інша. Не так давно ситуація в країні була складною. На острові мали місце демографічні проблеми, великі соціальні виклики, на кшталт наркоманії, алкоголізму, скорочення чисельності мешканців. Ну й умови для життя м'яко кажучи, далекі від райських. Тривалість світового дня невелика, субарктичний клімат, погода може різко змінюватися від теплої до пронизливо-вологої за лічені хвилини.

Ісландці вирішили розібратися зі своїми проблемами за допомогою розвитку спорту. Зокрема, і футболу. За кілька років вони збудували багато закритих манежів, де можна грати у футбол цілий рік. До того ж, багато ісландців отримали ліцензії тренерів УЄФА для того, щоб тренувати молодь, юнаків та дорослих. Частина з цих тренерів працює у середніх школах, вчителями фізкультури або тренерами. Це їм дало змогу створити ефективну систему масового відбору до футболу. А цього року ми всі стали свідками ісландського футбольного дива. Незалежно від рахунку гри на «Стад де Франс».

Ми разом із президентом ФФУ паном Андрієм Павелком обговорювали цей феномен, ми говорили на цю тему з іншими зацікавленими особами, і дійшли висновку, що в Україні потрібно відновлювати повністю систему масового відбору до дитячих юнацьких спортивних шкіл. Фактично в Україні є дві футбольні академії в широкому розумінні цього слова, у ФК «Шахтар» та ФК «Динамо Київ», але ці заклади не покривають усю країну. Тобто десь грає талановита дитина, але її можуть не помітити, і це проблема. Потрібно відновлювати систему масового дитячого спорту і потім відбору з нього до спорту вищих досягнень. І це стосується не лише, скажімо, футболу, а й загалом більш широкого спортивного контексту.

Тобто ви маєте оптимізм, що згодом дворовий футбол стане масовим явищем?

- Він був реальністю. Дітей завжди тягне до ігрових видів спорту. Малеча знаходить вуличні майданчики і грає на них. Сам таким був колись. Ми не грали на спортивних аренах, а починали з асфальтованого двору. Грали у школі. Падали, забивалися, вставали, знову грали і забивали (голи). Потім з'являлися можливості виїхати на якісь стадіони, щоб пограти на траві.

На жаль, зараз ситуація в країні складна. Головною проблемою є безпека країни, її обороноздатність, і саме туди йдуть основні кошти. Але я завжди кажу «на уряді» (на засіданнях Кабінету Міністрів України - ред.), що нам потрібно займатися спортом, оскільки молодь потім ітиме в армію. А зараз 60-70% призовників мають проблеми зі здоров'ям, і хто ж тоді захищатиме Україну? Тому це пов'язані  речі. Але хочу відзначити, що міністри оборони пан Полторак і внутрішніх справ пан Аваков дуже велику увагу приділяють спорту у своїх відомствах. Вони опікуються цим, і я їм вдячний за цю підтримку.

ЗАКРИТТЯ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ В УКРАЇНІ МОЖЕ СТАТИ КАТАСТРОФОЮ

- Пане Ігоре, повернемося до футболу. Чому зараз банкрутують українські футбольні клуби? У чому головна проблема цього явища?

Отримувати 1 млн доларів на рік - велике випробування для людини, якій виповнилося 20 років

- В економічній кризі, браку коштів. У докризовий період ситуація виглядала по-іншому. Футбольні гравці отримували великі гонорари. Українські клуби могли законкурувати зі світовими клубами. Вони показували рівень. Клуби від цього мали популярність. Навіть українські футболісти заробляли пристойні кошти. Отримувати 1 млн дол. США на рік - це велике випробування, скажу вам, для людини, якій виповнилося 20 років. На мій погляд, це не дуже позитивно впливало на внутрішню атмосферу в командах і клубах. А потім сталася криза. Клуби не могли тримати світовий рівень гонорарів. Багато іноземних легіонерів завершили свою кар'єру в Україні. Брак грошей спричинив банкрутство та закриття футбольних клубів. І це велика біда. Оскільки нам потрібна достатня кількість клубів, щоб проводити повноцінний національний чемпіонат. Зниження до критичного рівня з 10 команд буде катастрофою. Потрібно думати, як проводити чемпіонат.

З іншого боку, скажу відверто, міністерство не може безпосередньо впливати на цю ситуацію. Але нинішнього року стало помітним економічне зростання. З'являться кошти, які можна буде вкласти у спорт, у тому числі й у футбол.

- Розчарування - це щось емпіричне, емоційне. Я схиляюсь до прагматизму. Моя позиція проста. Вживаєш допінг - відповідай. Скоїв злочин - отримуй ув'язнення. За кожен вчинок потрібно відповідати. Звісно, що можна пожаліти атлетів, які багато готувалися, у тому числі й українських, але всі вони попереджені. Їм чудово відомий перелік заборонених препаратів. Правила гри відомі: вживаєш допінг - неси відповідальність. Те ж саме стосується й росіян. Але в Росії не лише спортсменами потрібно розчаровуватися. Російська ситуація має зовсім іншу природу, відмінну від України та інших країн. Там створено державну систему допінгу спортсменів, яку очолює міністерство спорту РФ. Тому таке відношення до Росії та її спортсменів.

У Росії, попри антидопінгову риторику, створена й працює державна система підміни проб, приховування цього системного явища

- Тобто це елемент «сучасної спортивної культури» Росії?

- Це швидше характеристика держави, складова політичної системи сучасної Росії. Якщо в Україні борються з вживанням допінгу, то у Росії, попри антидопінгову риторику, створена і працює державна система підміни проб, приховування цього системного явища, і так далі. Усе це відображено у ЗМІ та висновках авторитетних міжнародних спортивних організацій.

- Чи помічені українські атлети у антидопінгових скандалах? Скільки українських спортсменів у результаті постраждало і скільки у справі?

- Є кілька зафіксованих випадків. Вони не мають масовий характер.

- Наведіть приклад, назвіть імена...

- Наприклад, випадок з українською біатлоністкою Оленою Абрамовою. Лікарі прописали їй заборонений препарат мельдоній до 1 січня 2016 року. У грудні 2015 року спортсменка перестала його вживати. Як казали лікарі, він виводиться з організму за два-три тижні. Коли у січні 2016 року в неї взяли пробу, аналізи дали позитивний результат. Виявляється лікарі помилилися. Ми цього не приховували. Публічно визнали, що мав місце такий випадок. Федерація біатлону України звернулася з відповідним рішенням до усіх зацікавлених органів, де пояснила ситуацію. До речі, Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA), якщо не помиляюсь, у квітні цього року ухвалило рішення щодо рівнів концентрації заборонених речовин в організмі спортсменів. Якщо показники низькі, у долях та сотих доль відсотка, то, швидше за все, відбулося неповне виведення. Якщо ж показники відрізняються на порядок, то має місце систематичне і свідоме вживання допінгу. Отже є чітка шкала оцінювання від WADA, якщо препарат заборонений, його вживати не можна. Хто вживає - має відповідати.

- Як це відобразиться на складі нашої збірної на Олімпіаді?

- Про українську збірну мова взагалі у цьому контексті не йде. Йдеться про конкретних атлетів, які вживали заборонені препарати, і ці факти встановлені.

- А як ви оцінюєте ефективність національної системи контролю за допінгом?

- Україна підписала міжнародну конвенцію із запобігання вживанню допінгу. Вона ратифікована Верховною Радою України. Це закон України, його потрібно виконувати. В Україні, відповідно до вимог WADA, створено національний антидопінговий центр, у рамках якого діє спеціалізована лабораторія. Оскільки 1 січня 2015 року WADA ухвалила нові антидопінгові правила, ми повинні були переобладнати спеціалізовану лабораторію, що мала акредитацію цього агентства. Це коштувало 5-7 мільйонів євро. Бюджет України, який був затверджений раніше, цих коштів не передбачав, знайти їх у тій ситуації було фактично неможливо. Відтак, Україна не мала можливостей для переобладнання лабораторії, тому торік у жовтні лабораторія втратила акредитацію WADA.

- Нічого катастрофічного у цьому немає. Після цього ми стали надсилати проби аналізів українських спортсменів до лабораторії у Кельні й до Варшави. Звичайно, ми сплачуємо за це державні кошти. Україна була поставлена на контроль WADA, оскільки після 2015 року було висунуто деякі вимоги до країн. У березні 2015 року Україну зняли з моніторингу, у травні - ми прийняли місію WADA на чолі з головою агентства Робертом Келером. Фахівці WADA ознайомилися з нашими можливостями і висловили побажання й далі розвивати національну антидопінгову організацію, навіть не лабораторію. Відповідний закон, що відповідає новим вимогам WADA і передбачає розподіл повноважень антидопінгового органу, інших різноманітних комісій, вимоги до спеціалізованої  лабораторії, поданий на розгляд парламенту. Він пройшов слухання у комітетах і, я сподіваюсь, найближчим часом буде ухвалений у першому читанні. Для нас це дуже важливо перед Олімпіадою у Бразилії. Ми підтримуємо нормальні робочі контакти з WADA, співпрацюємо.

- А як бути з лабораторією?

- Наразі ми не маємо необхідних коштів. З іншого боку, ситуація не стоїть на місці, за кілька років WADA знову змінить правила і вимагатиме придбання нового обладнання, знову потрібні будуть кошти. Тому поки що ми знайшли оптимальне рішення, співпрацюємо з іноземними лабораторіями.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ НА ЄВРО У ФРАНЦІЇ БУЛИ ЖОРСТКИМИ

- Чим може стати у нагоді досвід розвитку спорту та молоді Франції?

Поїхали з Євро-2016 росіяни - і поступово ситуація заспокоїлася

- Ми вивчаємо французький досвід. Українські громадські організації неодноразово приїздили до Франції, вивчали їхні досягнення, надбання з патріотичного виховання, суспільної консолідації. Саме зараз цікавим і корисним для нас є досвід сучасної організації заходів безпеки на спортивних змаганнях рівня Євро-2106. Ситуація у Франції є дуже непростою. На додаток до надзвичайного стану та терористичної загрози, місцеву ситуацію розбурхали своїми провокаціями російські уболівальники, особливо, як повідомляли спецслужби та ЗМІ, «уболівальники в погонах». Я спостерігав із трибун за поведінкою фанатів, був на кількох матчах особисто. Порівнюючи з українським досвідом та атмосферою на Євро-2012, різниця разюча. У Польщі та Україні панувала дружелюбна та привітна атмосфера, а у Франції, особливо під час перших матчів відбіркового туру, приємного було мало. Дивіться, поїхали росіяни, і поступово ситуація заспокоїлася. Досвід французів дуже цікавий для нас. Вжиті заходи є досить жорсткими. Скажу вам, навіть офіційних членів делегації не хотіли випускати з готелю без супроводу. Нам потрібно вивчати такий досвід.

- Поговоримо про молодь, які програми розвитку молоді в Україні ви вважаєте на часі і пріоритетними?

- Міністерство підтримує розвиток різноманітних молодіжних програм. Цього року ми маємо бюджет десь на рівні 7 млн грн. Багато українських громадських організацій виступають з різними ініціативами, ми їх підтримуємо. У пріоритетах: громадянська освіта, патріотичне виховання, розвиток спроможності місцевих громад, тобто міністерство не є ініціатором проведення заходів. Як правило організаторами виступають обласні органи влади або громадські організації, які ми підтримуємо.

- Як у цьому контексті ви використовуєте досвід Ради Європи?

- У нас налагоджені тісні та постійні контакти з Радою Європи. Ми на регулярній основі зустрічаємося з генеральним секретарем цієї організації, як у Страсбурзі, так і в Києві. Ми сприяємо нашим НУО залучати європейські гранти для розвитку. Тут у нас абсолютний контакт. 

- В умовах війни, якої немає, чи є запит з боку молодіжних організацій на військово-патріотичну активність?

- Як тільки я прийшов на посаду міністра, для мене це було важливо відродити систему національно-патріотичного виховання, оскільки, наші «папєрєднікі» її повністю зруйнували. Ми спільно з Міносвіти торік відродили Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»). Це перспективний рух, що не лише розвиває спортивні вміння, там вивчають історію козацтва, національно-визвольних рухів. А для дітей це дуже важливо. У рамках гри відбуваються змагання не лише спортивні, а й інтелектуальні. Щороку проводимо «українську зірницю». Це масове явище, що проходить щороку в кожному районі, області, на всеукраїнському рівні. Проводимо спартакіади допризовної молоді з Міноборони. Торік була у Житомирі. Працюємо з громадськими організаціями, у форматі семінарів, літніх таборів, тренувань, конференцій, "круглих столів"...

Роман Сущенко, Париж.

Фото: Анастасія Сироткіна, Володимир Тарасов, Олена Худякова, Ільєнко Юрій / Укрінформ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-