Найскладнішим в евакуації дітей є небажання батьків виїжджати - глава ювенальної поліції

Про це очільник української ювенальної поліції Василь Богдан повідомив у коментарі Укрінформу.

«Найскладніше у процесі евакуації дітей сьогодні – це поєднання кількох факторів одночасно. Передусім – безпекова ситуація в прифронтових регіонах. Окремим викликом залишається потреба в спеціалізованих засобах індивідуального захисту для дітей. Стандартні бронежилети не підходять за розміром і вагою, а потреба в дитячих бронежилетах і шоломах постійно зростає. Значне навантаження також лягає на особовий склад, бо ювенальні поліцейські паралельно виконують і багато інших завдань, пов’язаних із захистом дітей в умовах війни. Втім, найбільш складним викликом часто стає не техніка і навіть не кадровий ресурс, а людський фактор – небажання рідних залишати свої домівки», – пояснив він.

Богдан повідомив, що батьки бояться невідомості, хвилюються за майно, за літніх родичів, інколи просто звикають жити в постійній небезпеці і відкладають рішення до останнього.

«Саме тому ключовим інструментом залишається не тиск, а довіра та відкрита комунікація. Найефективніше працює пояснення реальних ризиків простою мовою, залучення соціальних служб, психологів і місцевої влади, коли родина чітко розуміє, куди саме вона їде, які умови там створені для дітей і хто буде поруч після евакуації», – заявив керівник ювенальної поліції.

Він пояснив, що досвід показує, що коли люди відчувають не примус, а підтримку, то вони значно швидше погоджуються на безпечні рішення.

Богдан зазначив, що тут головне – це говорити чесно, пояснювати, що евакуація – це не про втрату дому, а про збереження життя і майбутнього дитини, і бути поруч.

«Головний висновок за цей період – суспільство стало більш згуртованим і свідомим у питаннях безпеки дітей. Повномасштабна війна показала, що навіть у найскладніших умовах поруч із дитиною завжди має бути дорослий, який здатний її підтримати і захистити, і саме ця спільна відповідальність стала основою всієї роботи під час евакуаційних процесів», - сказав Богдан.

Він нагадав, що з початку повномасштабної війни ювенальні поліцейські долучалися до евакуаційних заходів разом із прифронтовими регіонами, рятувальниками, соціальними службами та місцевою владою.

«І цей досвід показав, наскільки важливою є не лише організація безпечного переміщення, а й людська підтримка в найскладніші моменти. За ці роки стало очевидно, що головною силою стала єдність людей. Громади, волонтери, представники різних служб об’єдналися навколо спільної мети – захистити дітей», - заявив очільник української ювенальної поліції.

Богдан вважає, що наразі люди більше підтримують одне одного, швидше реагують на небезпеку, а батьки частіше дослухаються до безпекових рекомендацій.

Він переконаний, що при цьому війна навчила всіх відповідальності: рішення про евакуацію перестали сприйматися як щось тимчасове чи необов’язкове, а стали усвідомленим кроком заради життя дитини.

«Разом із цим ми бачимо й іншу сторону – втому від війни, страх залишати дім, небажання змінювати звичне життя навіть під обстрілами. Саме тому роль ювенальних поліцейських сьогодні значно ширша, ніж раніше: це не лише профілактика, а й щоденна комунікація з родинами, підтримка дітей під час переїзду та допомога у взаємодії з іншими службами, пояснення ризиків», - повідомив правоохоронець.

Як повідомляв Укрінформ, заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко заявила, що поліція може скласти адміністративні матеріали щодо батьків із дітьми, які відмовляються виїжджати з дітьми з прифронтових територій, і що в окремих випадках цих дорослих може очікувати кримінальна відповідальність.

Президент Володимир Зеленський 2 березня підписав закон щодо врегулювання обов’язкової евакуації.

Документ, зокрема, передбачає, що військові адміністрації за письмовою пропозицією військового командування та за погодженням з координаційним штабом можуть ухвалити рішення про обов’язкову евакуацію дітей у примусовий спосіб. Така евакуація проводиться органами опіки та піклування або поліцією і здійснюється у супроводі батьків чи інших законних представників, а за їхньою згодою – без супроводу або з іншими особами. У разі відмови батьків супроводжувати дитину евакуація здійснюється без них. Відібрання такої дитини від батьків проводиться без позбавлення їх батьківських прав.

Водночас батьки мають право протягом шести місяців звернутися із заявою про повернення дитини за умови проживання на безпечній території, а в разі невикористання цього права орган опіки та піклування звертається до суду.

Фото: НПУ