Як не прикро констатувати факт того, що наша Батьківщина вже одинадцятий рік перебуває у стані затяжної російсько-української війни, але реалії є реалії, і, зрозуміло, що у площині воєнного сьогодення виникає дуже багато питань щодо соціального захисту прав ветеранів війни.

В інтерв'ю для Укрінформу народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко відповідає на ці питання та розповідає про проблеми соціального захисту прав ветеранів.

- Тарасе Петровичу, скажіть, будь ласка, які на сьогодні в нашій державі є дієві соціальні пакети щодо захисту ветеранів війни, і як їх реалізують?

- На жаль, ми не можемо говорити про «соціальні пакети» саме під таким кутом зору. Ми можемо вести розмову про наявну застарілу систему соціальних гарантій для ветеранів війни та членів їхніх сімей. На сьогодні такі категорії осіб та члени їхніх родин найбільше користуються фінансовими соціальними гарантіями, до яких належать пільги за оплату комунальних послуг та пенсії з інвалідності. Наше завдання – змінити застарілі підходи на краще і створити в державі нову систему «соціальних чи ветеранських пакетів» для підтримки наших Захисників після їхньої демобілізації. Зокрема, ми повинні сформувати пакет фінансової стабільності для демобілізованих осіб на перехідний період, – це мінімум, який має забезпечити держава для всіх, хто її захищав. Надалі зміст «пакету» додаватиметься, розширюватиметься і розрізнятиметься залежно від індивідуальних потреб людини, тому що одні потребуватимуть тривалого реабілітаційного відновлення фізичного здоров’я, інші – відразу будуть готові вийти на роботу. Ба більше, хтось із них забажає брати участь у житті громади або ж ширше – держави,  а хтось – відкрити фермерське господарство, підприємство чи іншу власну справу: отже, подальший «пакет підтримки» у всіх буде різний. Очікуємо від Міністерства ветеранів підготовки проєкту Закону України «Про ветеранську політику», який має чітко визначити нове поняття ветерана і наповнити його змістом, і нові форми та засади його підтримки.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну Ви обіймали посаду Голови підкомітету із захисту прав людини, надалі Ви змінили посаду і перейшли працювати в Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Що мотивувало Вас змінити напрям своєї діяльності і взятися за ветеранську політику?

Мотивувала війна та її наслідки, а також спілкування з бійцями в госпіталях і реабілітаційних центрах. Мотивувало і прогнозування майбутніх наслідків війни. На початку повномасштабного вторгнення я познайомився з уповноваженим Президента України з питань реабілітації військовослужбовців – ветераном війни Свириденком Вадимом, і після спілкування з ним долучився до його поїздок і перевірок умов лікування та реабілітації військових. Для пояснення зазначу, що у 2020 році було ухвалено Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», але самої реабілітації так і не здійснювалося. І не тільки її, а й багато чого: на папері написане одне, зокрема, і у сфері психічного здоров’я, соціальних прав, а в реальності – зовсім інше.  Отже, я вирішив заглибитися в тематику вивчення ветеранської політики і побудови нової сучасної архітектури в цій царині. Це великий пласт роботи, але в нас немає іншого вибору. Війна змінила все і всіх, і ми повинні змінити підходи до політики для того, щоб у повоєнний час утворилася платформа для нового старту з новими можливостями, а не із жалкуванням про минуле. Перші реальні кроки вже зроблено. Поточного року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» щодо формування комплексного підходу до внутрішньої політики у ветеранській сфері». Закон продуманий і виважений, і я глибоко переконаний, що він слугуватиме фундаментом для розбудови майбутнього нашої держави.

- Тарасе Петровичу, Ви маєте членство в Тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушень законодавства України щодо фінансування лікування та реабілітації військовослужбовців у медичних закладах. Скажіть, будь ласка, з якими конкретними проблемними питаннями стикається комісія і як їх Вам вдається розв’язувати?

- Проблеми, зазвичай, у вітчизняних медичних установах одні й ті самі, а саме: завищена вартість лікарських засобів для військовослужбовців та незадовільна якість препаратів. Але це зовсім не ввесь спектр нагальних проблем, з якими нам довелося зіштовхнутися у процесі роботи нашої слідчої комісії. Перерахую вам іще декілька:   

• неналежне харчування під час лікування військовослужбовців;
• зайве перенаправлення під час проходження реабілітації;
• короткі строки для реабілітації військовослужбовців;
• відсутність належної психологічної допомоги;
• відсутність в України затвердженої наркологічної політики і як наслідок програм лікування і реабілітації залежностей;
• відсутність тривалих програм роботи з паліативом та підтриманим проживанням військовослужбовців;
• затягування в оформленні документів на отримання статусів, інвалідності, виплат, пенсій тощо;
• порушення прав ветеранів – внутрішньо переміщених осіб;
• обмеження прав учасників бойових дій – іноземних громадян;
• відсутність єдиних правил і форм поховання Героїв на щиті, які мають бути відпрацьовані на місцевому рівні;

Неналежна діяльність ВЛК і МСЕК, особливо щодо питання надання висновків нашим захисникам, які проходять ці комісії. На жаль, це Ахіллесова п’ята всієї вітчизняної медичної системи. Масивний пласт льоду, який дуже важко пробити, але робити це потрібно. Скажу відверто, я лише назвав проблемні напрями сфери медицини, а якщо говорити про них деталізовано, то кожний із цих пунктів можна розписувати й розкладати на молекули та атоми. Назагал зазначу, що питання відповідальності за прояви таких порушень є обопільними як з боку медиків, так і системи, в якій вони працюють. Ми неодноразово порушували ці наболілі питання на різних рівнях вертикалі влади, але переважно вони залишилися не вирішеними донині. У своїй основі такі порушення відбувалися просто через людський фактор або безвідповідальність посадових осіб чи медичного персоналу. На жаль, мусимо лише констатувати, що неналежне виконання обов’язків конкретних виконавців призводить до порушень прав людей та їхніх думок про те, що держава використала наших громадян на війні, а потім відкинула їх на узбіччя життя.

ПРОЄКТ «ВЕТЕРАНИ – ШЛЯХ ДОДОМУ» – ДІЄВА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ДЛЯ ВСІХ, ХТО ПОВЕРТАЄТЬСЯ З ВІЙНИ

- З початком російсько-української війни в нашій державі почали створюватися ветеранські простори, до мережі яких належить проєкт «Ветерани – шлях додому». Наскільки успішно триває реалізація цього проєкту в Україні, і як часто за допомогою до таких осередків звертаються ветерани війни або ж сім’ї загиблих воїнів?

- Проєкт «Ветерани – шлях додому» – це консорціумна взаємодія учасників бойових дій, як чинних військових, так і демобілізованих Захисників і Захисниць, членів їхніх родин, також родин загиблих, громадських, міжнародних організацій. Цей проєкт нам продемонстрував факт того, що українська нація об’єдналася задля однієї мети, саме: сформувати дієву систему підтримки для всіх, на кому закарбувалося тавро війни. Тепер ми  напрацювали резолюцію щодо основних напрямів діяльності  держави, згідно з якими визначено певні рівні конкретної роботи. Вони побудовані  і представлені у п’яти наступних, взаємопов’язаних між собою, групах:  формування державної політики; турбота про фізичне здоров’я; відновлення психічного здоров’я; соціальна адаптація і економічна незалежність. Ми надіслали цю резолюцію на розгляд Президентові України, Прем’єр-Міністру України, Голові Верховної Ради України та понад десятьом посольствам  для врахування в їхній роботі. І не можу не відзначити, що окремі положення було взято до уваги під час розроблення Стратегії Ветеранської політики, яку затвердив наприкінці 2024 року Кабінет Міністрів України. Зараз проєкт «Ветеран – шлях додому» працює над законодавчими ініціативами щодо самоврядування фахівців із супроводу ветеранів та системою переходу від військової служби до цивільного життя, а також у межах учасників спільноти забезпечуємо підтримку всім, хто цього потребує.

 - У зазначеному Вами переліку допомоги ветеранам є психологічна, юридична, освітня допомога, а також практична допомога нашим Захисникам у фізичній реабілітації та організації дозвілля тощо. Чи забезпечується підтримка ветеранам у їхньому працевлаштуванні або ж отриманні безкоштовних земельних ділянок?

- Я постійно проводжу опитування серед ветеранів з акцентуванням уваги на одному питанні: що актуальніше – фізичне здоров’я чи фінансова стабільність? Переважно саме «фінансова стабільність» набирає більшість балів, зокрема, ветерани говорять, – «якщо у нас буде гарантований дохід, то ми зможемо собі забезпечити й якісніше лікування». Безкоштовне лікування в нашій державі не зовсім є  таким, тому, звичайно, ми працюємо над тим, щоб надавати демобілізованим учасникам бойових дій можливість заробляти – це і працевлаштування, і відкриття власної справи тощо. Зараз ми завершуємо підготовку до другого читання проєкту Закону України «Про ветеранське підприємництво», який вже на законодавчому рівні закріпить п’ятирічну підтримку ветеранам війни для відкриття власної справи. Тобто ми створюємо можливості для реалізації їхніх планів. На мій погляд, у цьому процесі освіта, а також набуті професійні здібності й навички мають першорядне значення, оскільки тривале перебування наших Захисників і Захисниць на фронті змінює їхній погляд на власне життя. Зрозуміло, що комусь потрібно буде після війни відновити свої навички, хтось захоче змінити напрям професійної діяльності, а ще хтось – здобути додаткову освіту. Для цього держава передбачила й запроваджує в дію спеціальні ваучери, якими вона оплачуватиме навчання і перенавчання учасників бойових дій.

Щодо земельних ділянок для ветеранів війни під їхні потреби, то на період запровадженого в Україні воєнного стану діють норми чинного законодавства, згідно з якими видача землі тимчасово призупинена. Я вважаю, що ми повинні надавати землю під наявність конкретного бізнес-проєкту, наприклад, фермерське господарство або створення кооперативу ветеранів для організації садівництва чи щось інше. На жаль, ситуація з виділенням земель у період АТО ООС перетворилася в монетизацію. Тобто земля отримувалася під когось…, а потім продавалася іншим особам за великі гроші. Ми маємо навести в цьому лад і після завершення війни повинні створити умови для чесної фінансової стабільності всіх, а саме: тих, хто її хоче придбати за гроші, і тих, які заслужили на отримання від держави безкоштовно. Я б сказав більше: не всім і ветеранам війни вона потрібна. Землю треба надавати тим ветеранам, які на тисячу відсотків хочуть і будуть на ній працювати, а не для перепродажу з метою збагачення під будь-які інші нецільові проєкти.  

- Я правильно Вас розумію, що мережа проєктів на кшталт «Ветерани – шлях додому» дедалі більше розвивається і розширюється завдяки активній участі регіонів із залученням комунальних установ, організацій, закладів тощо, які надають посильну допомогу ветеранам війни. Чи долучається до Ваших проєктів вітчизняний або ж закордонний бізнес, наскільки активно, і яку допомогу вони надають?

- Проєкт «Ветерани – шлях додому» є у своїй основі унікальним проєктом. Завдяки йому ми об’єднуємо законодавчу, виконавчу владу, громади – громадські організації,  безпосередньо учасників Сил Безпеки і Оборони. 

Якщо оговорити про залученість бізнесу в цей проєкт підтримки ветеранів, то це є невід’ємна частина політики більшості великих компаній, зокрема держави, як найбільшого роботодавця. Він забезпечує і формує підтримку України на міжнародному рівні та її прагнення до відбудови та відновлення. Бізнес із перших хвилин повномасштабного вторгнення росії в Україну почав допомагати армії. Сотні тисяч людей мобілізовано з робочих місць, і вже за три роки багато хто з них повернувся додому до своїх сімей і на свої робочі місця. Шкода, але далеко не до всіх усміхнулася доля, оскільки вони отримали важкі поранення, ампутації, фізичні та психічні травми, які перешкоджають виконанню тих завдань, які вони здійснювали до війни. Сьогоднішній бізнес входить у їхню ситуацію та розуміє, що завдяки цим Захисникам і Захисницям він може нині повноцінно працювати і приносити країні користь. Він надає всебічну підтримку нашим ветеранам у їхньому працевлаштуванні, фінансуванні різних форм реабілітації, підтримці спорту, організації ветеранських просторів тощо.  

- Для повернення ветеранів війни, які отримали фізичні вади, до мирного життя, потрібна допомога спеціалістів із протезування, а це не так просто. Чи входить у проєкт «Ветерани – шлях додому» підтримка Захисників Батьківщини, які втратили на війні кінцівки рук чи ніг і потребують професійного протезування? 

 Фокус нашого проєкту зосереджений саме на адвокації системних змін у державі. Нині на державному рівні достатньо забезпечено фінансування заводів і приватних виробників із виготовлення і обслуговування протезів для наших Захисників, які втратили на війні кінцівки рук та ніг. Згідно з офіційними даними Фонду соціального страхування на сьогодні, осіб з інвалідністю повністю забезпечено необхідним протезуванням. Хоча, справді, є проблема з якісним виготовленням цієї специфічної продукції, особливо протезів рук, і це не через брак грошей, а через недостатність спеціалістів такого профілю діяльності. Ми працюємо над тим, щоб у державі було запроваджено моніторинг якості надання послуг із протезування, оскільки сам процес виготовлення протезів здійснити не так і важко, а ось виготовити його так, щоб його постійно та зручно використовували наші воїни, набагато складніше. Потрібно зробити протезування таким, із яким наші Захисники не повинні зазнавати нових страждань через неякісний виріб чи непрофесійне ставлення спеціалістів, які його виготовляють або ж забезпечують послугами з обслуговування.

МЕТА НАШИХ ГРОМАДЯН ОДНА – НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ТА ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

- Не секрет, що багато різних проєктів, які стартують в Україні й направлені на розвиток і підтримку обороноздатності нашої країни, на своєму шляху стикаються з певними перепонами, що виникають в силу певних неузгоджених моментів у взаємодії із владними структурами, міжнародними партнерами, законодавством тощо. З якими тепер найбільш складними проблемними питаннями стикається проєкт «Ветерани – шлях додому», і в який спосіб Вам вдається їх розв’язувати? 

- Насправді, враховуючи, що проєкт «Ветерани – шлях додому» є об’єднанням різних проєктів, то, звісно, кожний із учасників на етапі формування й розвитку конкретного осередку стикається з однотипними потребами: забезпечення приміщенням, фінансуванням, бюрократичними перепонами тощо. Найскладніше у проєкті – вибудовати формулу об’єднання сотень різних ідей та комунікацій між людьми. Війна змінила всіх і все – ставлення до власного життя та життя довколишніх, і до майбутнього, й одне необдумане слово може викликати в масах агресію, негатив чи відчай. І як би це не було дивно, вирішення цього виклику можливо тільки через правильну комунікацію, яка побудована на довірі, коли сторони готові вислухати одна одну, навіть якщо говорять щось неприємне. Вони готові розширити свій світогляд, подивитися на речі під іншим кутом, забути про себе й подумати про інших. Потрібно зрозуміти, що коли всі рухаються у напрямі досягнення єдиної стратегічної мети, то її досягають, і для наших громадян вона одна – незалежність України та відновлення української нації.  Усі неузгодженості та проблемні питання можна подолати й розв’язати. Для цього необхідно застосувати кращі міжнародні практики, з метою їхньої імплементації у вітчизняний законодавчий простір, або ж на їхній основі зробити свої дієві правові норми, які стосуватимуться всебічного захисту наших ветеранів. Ми разом зможемо й готові подолати системну інерцію, що є у нашій державі, і для цього створюємо нові сучасні й конструктивні проєкти на захист гарантованих прав наших ветеранів.

- Будь-який проєкт, який передбачає допомогу нашим воїнам, ветеранам війни, сім’ям загиблих воїнів, потребує підтримки, яку має здійснювати вся вертикаль  влади, зокрема на місцях. Скажіть, будь ласка, як владні державні інституції на місцях сприяють розвитку таких проєктів, як «Ветерани – шлях додому»?

- Нещодавно я провів системний аналіз щодо кількості та дієвості ветеранських просторів у всіх регіонах України. Зазначу, що в кожній області нашої держави створено від 6 до 12 таких осередків. Найбільш знаковим за кількістю їх створення був 2024 рік. Я є прибічником формування не просто цих осередків, а спільнот, які об’єднують учасників Сил Безпеки і Оборони за різними напрямами та вподобаннями. Хоча і там не все так просто. До прикладу, візьмімо напрям спорту – є незрозумілі для мене випадки в деяких областях нашої країни, де створені комунальні обласні установи «Ветеранський простір», але за рік існування їм не виділено навіть приміщення для роботи, а про організацію проведення спортивних заходів узагалі не йдеться.

Зазначу для пояснення й поширення, що на цей рік Верховна Рада України проголосувала і заклала в державний бюджет України 450 млн грн на створення ветеранських просторів. Зараз очікуємо відповідну постанову Кабінету Міністрів України щодо порядку їхнього створення і функціонування.

Загалом ми у проєкті «Ветерани – шлях Додому» відстоюємо об’єднання всіх ветеранських просторів, хабів в єдину спільну мережу для того, щоб ветеран, як член великого Українського ветеранського клубу, міг отримати всебічну підтримку в Україні та за її межами.

- Розуміємо, що спектр питань у ветеранів війни і сімей загиблих воїнів може бути різним, і навіть виходити за межі діяльності осередків,  і в разі неналежної юридично обґрунтованої та кваліфікованої відмови спеціалістів в такому, особи вважатимуть, що їхні права були  порушені і звертатимуться до суду. Як здійснюється підбір кваліфікованих спеціалістів для роботи в осередках надання допомоги ветеранам війни і сім’ям загиблих воїнів, і хто контролює їхню діяльність?

- У 2023 році в Україні був розроблений експериментальний проєкт Міністерства ветеранів України «Помічник ветерана». Для участі та роботи в ньому було відібрано близько 600 осіб, із них працевлаштовано близько 300. У 2024 році проєктна робота була продовжена з новою робочою назвою «Фахівець із супроводу ветерана». Станом на початок травня поточного року вже відібрано близько 1500 спеціалістів, і більшість із них уже там працює. Усі вони проходять підвищення кваліфікації за сприяння Центрів ветеранського розвитку, які тепер діють у двадцяти восьми вітчизняних університетах. Зокрема, я, співпрацюючи з Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана, також долучаюся до процесу викладання в напрямі підтримки державної ветеранської політики, сповідуючи основоположний принцип: «рівний – рівному». Це мій особистий підхід, оскільки вважаю, що фахівцем із супроводу ветерана має бути учасник Сил безпеки і оборони або член його сім’ї. Вони якнайглибше розуміють сутність такої роботи та її специфіку. Враховуючи початковий стан зародження професії фахівця із супроводу ветерана в Україні, спеціалісти цього профілю працюють і навчаються водночас. Ті, які вже перебувають у цьому проєкті, починаючи ще з проєкту «Помічник ветерана», набули відповідного досвіду роботи з «набиттям власних ґуль», і тепер є найліпшими практиками у наданні необхідної для наших захисників допомоги. Разом із ними ми зараз працюємо над проєктом Закону України  «Про самоврядування фахівців супроводу ветерана». Скажу відверто і ствердно, що ми навчаємо спеціалістів цього профілю діяльності бути виваженими, орієнтованими на ветеранів, незалежними, з набуттям певних владних повноважень та з можливістю якнайґрунтовніше відстоювати права  та інтереси учасників Сил Безпеки і Оборони України.

Олесь Мотлях

Фото Кирило Чуботін та надані Тарасом Тарасенком