Під Києвом зацвів тюльпанами прекрасний парк української мужності
Я приїхала сюди раніше і, очікуючи директора парку, намагалася зрозуміти, що в парку змінилося за рік війни. Біля вхідної зони скупчено стояли «зайці» у вишиванках, певно, чекали, коли їх розвезуть на дитячі локації, а біля однієї атракції була напівспалена залізна рама. І я зрозуміла чого тут нема: триповерхового будинку, центральної споруди. Натомісь - залізна рама, як згадка про неї.
Біля нас зупинився маленький трактор з симпатичним трактористом, а поруч з ним сиділи ще двоє.
- З відкриттям сезону, хлопці, - кажу я.
- Дякуємо, і можете привітати з другим Днем народження, - жартують вони, на їхніх очах рік тому сюди заходила російська бронетехніка. - Ми залишилися ночувати і не знали, що вони Житомирську трасу переріжуть так швидко. Сховалися в ямі, там біля входу, де свердловина з водою. Якби вони побачили нас, то вбили б точно. На наших очах розстрілювали дорогу з цивільними. Ми в ямі пересиділи три дні, а потім під ранок побігли до Мотижина, чуючи вслід постріли.
Історія Олександра Січкарука та Василя Кулакевича нагадує, що тут пережили люди та квіти. Вони розповідають, що переховувалися спочатку в Мотижині, а потім виїхали з тими, хто евакуйовувався. Але тільки-но після визволення Добропарк відкрився - одразу повернулися на роботу.
Непомітно підійшла директор парку Вікторія Рижкова і на моє запитання про відсутню споруду відповіла:
- Тут раніше був триповерховий будинок, це був центральний офіс, на третьому поверсі п’ять житлових номерів, конференц-зал, ресторан, тераси для проведення заходів. На третій день війни сюди зайшли російські війська. Вони жили тут більше місяця. Тут було понад три сотні одиниць важкої техніки. Вони влаштували тут госпіталь для своїх військових, окопалися. Тут був епіцентр бойових дій. Будинку нема вже. Ми раму залишили, це як символічна зона, нагадування про окупацію...
Вікторія наче вибачається за прохолодну погоду і ми прямуємо до головних тюльпанових полів:
- Офіційно сьогодні перший день відкриття. Але погода внесла свої корективи, людей малувато. Дуже багато дощів випало. Тюльпани квітнуть, але не так активно. Втім, погодні умови продовжили період цвітіння, хоча відкриття сезону не таке тепле.
- А як ви визначаєте дату відкриття?
- Її диктують нам тюльпани. Ми дивимося, коли з’являються бутони і коли починають ранні сорти розпускатися. Беремо дату, коли був період цвітіння минулих років і прогнозуємо, коли буде наступний. Зазвичай це кінець квітня — початок травня. Пік цвітіння припадає на 5-6 травня, це коли розкриваються ранні, пізні та середні сорти тюльпанів. 2023 рік - це четвертий сезон Добропарку.
Відкрилися в 2020 році. Аж тут почався КОВІД. Парк був зачинений. Хоча бажаючих подивитися одразу на1 млн 200 тисяч тюльпанів було чимало. Другий сезон був успішний. До відкриття третього сезону ми серйозно готувалися. Будували інфраструктуру, обладнали паркінг. Але почалася війна...
Ми стали перед дерев’яною галерею, навколо якої уже квітнуть тюльпани двох сортів, і я розпитую, як Вікторія зайшла вперше в парк після звільнення Київщини.
- Це були такі щемні відчутття, - ділиться Вікторія Рижкова, - з одного боку, жахливі емоції, коли бачиш зруйнований будинок, сліди нашестя. Там де жили окупанти, трохи далі були будиночки наших робочих. За ними раніше стояла техніка для обробки землі, для обслуговування. Вона вся була понівечена. Вони викинули з будинків всі речі, винесли садові інструменти. У нас після окупації залишився один трактор, і то в жахливому стані, на ньому ще V намальоване. З іншого боку, (Вікторія витирає сльозу) цвіли тюльпани, основна колекція рослин вціліла, хоча вони й поїздили танком по лаванді, тюльпанам. А ще цвіли фіолетові гіацинти, нарциси та крокуси. Ми висадили їх перед війною, приходимо у перші дні, а тут фіолетові поля. І це надихало... У нас там, трошки далі від входу, де ви бачили лебедів, є чаші. В ці чаші ми викладаємо окремі сорти, показуємо які у нас є взірці, як вони ростуть. І від полум’я ті чаші поплавилися, але квіти в них зацвіли. От, матеріал не витримує, а квіти ростуть. Жодна війна не завадить природі... Ми прийшли сюди рік тому, на початку квітня. І почали відновлюватися, почали працювати над розмінуванням території. Сапери працювали, але парк не був замінований.
Тюльпани у ландшафтному парку "Добропарк"
Передні смужки (так називають грядки з тюльпанами) квітів не витримали через те, що адмінбудівля горіла більше двох днів. А на полях тюльпани цвіли прекрасно. Хотілося, щоб прийшли і побачили відвідувачі, але як? З паливом в області була кризова ситуація. Люди не могли приїхати, бо не мали чим заправитися. На пік цвітіння тюльпанів тоді прийшла сотня людей, на лаванду (яка квітне за місяць) люди почали ходити активніше.
Постраждав не лише будинок, як ви зауважили, французька карусель згоріла повністю, бо снаряд зверху впав. Це була фотозона. Але 6 травня 2022 року ми відкрилися, паралельно запустили в онлайні-режимі презентації...
…Зупиняємося біля озера. Який знаменитий пейзаж воно мені нагадує?
- Як у Клода Моне, - кажу я Вікторії.
- Ми його так і називаємо озеро Моне! - посміхається Вікторія. - З першого червня поруч тут почнуть квітнути колекції лілій та кувшинок. Дуже гарно.
І це був далеко не весь імпресіонізм цього дня. Праворуч - дивовижна дерев’яна галерея, навколо якої довгі та густі полоси тюльпанів двох кольорів.
- Ми співпрацюємо з голандськими партнерами, і нам восени на знак підтримки подарували 250 тисяч цибулин, і ми з ними розробили тюльпановий мікс – «Українська мужність» називається. Ukranian brаve. У цього міксу довгий період цвітіння, бо тут є ранні, середні та довгого цвітіння сорти.
Я розпитую, як вдалося отримати такий подарунок?
- Ми ж навіть в евакуації ніколи не відривалися від парку, вірили, що Київщину звільнять, - розповіла Вікторія. - Коли нам прислали фото палаючого верхнього поверху будинку, ми думали, що як вигорить верхній поверх, то, повернувшись, зробимо там оглядову терасу. І в евакуації для нас був час можливостей, для налагодження зв’язків: їздили по розсадниках ялинок, великих дерев, щоб мати посадковий матеріал, оглядали мультипарки, шукали партнерів. Давали інтерв’ю в Нідерландах, розповідали про себе, шукали підтримку - культиватори, рефрижератори… А коли нам надіслали фото зруйнованого будинку, ми його оприлюднили. І голландці пройнялися тим, що росіяни хотіли знищити такий гарний парк, запитували, чи ми будемо знову висаджувати цибулини і частину нам подарували. У нас за чотири роки назбиралося на шести полях вже понад 5 мільйонів цибулин. Але для декоративної колекції для фотозони треба мати нову цибулину.
Вікторія розповідає, як побувала в Нідерландах на найбільшій виставці тюльпанів, там біля кожного сорту стоїть стенд із назвою господарства, яке вирощує. І вона написала всім листи з проханням допомогти.
- Розраховувала, що зберу, може, 20 тисяч цибулин… Мішель де Брюнне — наш друг пройнявся і почав давати інтерв’ю місцевим медіа. Потім каже, що вже є 80 тисяч, а потім - 150 тисяч, 250 тисяч. Усі в Нідерландах хотіли допомогти молодому парку тюльпанів воюючої України, каже директорка.
Ми стоїмо біля основної колекції тюльпанів і мені цей дендропарк здається чимось неймовірним. Німеччина славиться своїми безкрайніми тюльпановими полями, а у нас вони тут є) в Україні; Франція – лавандовими, і сезон лаванди почнеться тут, недалеко від української столиці 15 червня. Після лаванди починається сезон гортензій та багаторічних трав. Тут є 60 тисяч гортензій, і разом з багаторічними травами вони тут будуть квітнути до 15 жовтня… Тож мені це нагадує ще й Марсове поле з багаторічними травами.
А ще в колекції парку є гіацинти, нарциси, крокуси (вони вже відцвіли).
Вікторію хтось кличе і вони йдуть.
Я гуляю полями тюльпанів. Зараз тут кожний рік їх висаджують по-іншому. Лаванду висівають на одній площі, і поле лаванди буде на одному місці п’ять-сім років. А тюльпанам бажано змінювати локацію. Їх викопують після того, як вони перецвіли, роблять підготовку землі та висаджують знову. Якщо цибулина захворіла, то обробляють землю і садять нову культуру через рік.
Добропарк це не лише оці сто гектарів казкової краси. Професійна команда опікуються головною ялинкою країни та ярмарками на свята. Ще їхня компетенція - це фестиваль писанок. Експозиція писанок — окрема історія. Адже Великдень часто припадає на час цвітіння тюльпанів. Тож тут була виставка писанок (великі писанки із характерним розписом кожного регіону України багато разів виставлялися в Києві – на Софійському подвір’ї, на Михайлівській площі), тут же ставили скульптурних зайчиків роботи українських художників... Росіяни знищили писанки. Півсотні лишилося на складі, зараз відбувається щось на кшталт благодійного туру вцілілих писанок по Україні).
Я оглядаю центральну площу, де розбито шатро. На офіційному акаунті парку обіцяють, що тут скоро буде багато всього смачного. Далі гуляю між полями.
Смужки нового поля плавно переходять у наступні з новим сортом, створюючи неймовірне різноманіття.
Відвідувачів небагато, вони майже між собою не говорять - хочуть насолодитися природою. Але Ірина Лозинська та Олександр Єрмоленко погоджуються поговорити. Ірина вирішила провести в парку свій День народження і була, до речі, дуже задоволена нетеплою погодою, бо знала, що тоді людей буде небагато, а так хотілося побути не в людному місці. Вони обоє тільки й кажуть, що в захваті від природи та квітів.
…Повертається Вікторія, і я запитую, чому парк називали Діснеєм?
- Ми ж маємо неймовірно багато атракцій для дітей. У нас є колесо огляду, батутна арена, тюбінгова гірка. Є переправа - атракція, коли через заплаву можна переправлятися на плотах. Минулого року був попит на пляж, водні розваги, ековідпочинок, глемпінг (кемпінг, який включає готельні послуги).
Вікторія каже, що дендропарк займає лише сто гектарів з 360, і в майбутньому тут будуть розташовані нові і нові парки, готельний комплекс.
Вікторію знову кличуть робочі... А я продовжую насолоджуватися українським озером Моне, українськими стежками і квітами, всім тим, що в Європі і дома називають “Українською мужністю”.
Лана Самохвалова, Київ
Фото Володимира Тарасова
