“Не хочу, щоб на моїх руках хтось помер”, – мріє Катерина Галушка із медичного батальйону “Госпітальєри”, яка послугувала прообразом для Lego-моделі української парамедикині.
Ці серйозні українські дівчата ніколи гадки не мали, що потраплять до світової індустрії розваг, а їхні пластмасові фігурки стануть героїнями великого американського бізнесу. Тим часом у ХХІ столітті датська корпорація “Lego Group” будує своїми інтегральними конструкторами переможний світ, світ великої Перемоги. І без України – тепер нікуди. Чому? Бо за влучним виразом голлівудської кінозірки Шона Пенна, котрий нещодавно на Берлінале-2023 представив документальну стрічку “Наддержава” (“Суперсила”):
- Україна – це сучасний аналог “Бітлз”.
Ось чому американська компанія “Brickmania”, яка від 1999 р. створює історично достовірні набори для унікальних військових конструкторів, торік започаткувала ексклюзивну серію “Ukrainian Benefit” (“На підтримку України”). Виконана у дизайні Деніела Сіскінда ціла лінійка нестандартних Lego-моделей новітньої військової техніки із солдатиками в українському пікселі! Зізнатися, забавка преміум-класу – не з дешевих іграшок, бо поєднує минуле та майбутнє військової техніки.
Від виробника з’явилася не лише сучасна військова техніка: танки “Леопарди 2” і “ХАЙМАРСи”, але невдовзі – й українські парамедикині, буквально списані з оригіналів. Моделями майбутніх Lego-фігурок стали реальні українки, бойові медики і волонтерки: 29-річна Аліна Михайлова із Черкас, 1-а окрема штурмова рота ДУК ПС, 25-річна Катерина Галушка на псевдо “ООН”, медичний добровольчий батальйон “Госпітальєри”, та 22-річна Анна Архипова на позивний “Цунамі”; спецпідрозділ “Сенека” 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний яр”.
ВІЙНА ЗА СВОЄЮ ПРИРОДОЮ... ПРОТИПРИРОДНА, АНОРМАЛЬНА
Звідки взялося оте нове покоління непереможних українок, всесильних гуманітарних войовниць, яке тепер захоплює світ? Не само насіялося... Ексклюзивно для читачів агентства “Укрінформ” ми розшукали одну з героїнь – Катерину Галушку родом із Полтавщини. І попри планову фізичну реабілітацію парамедикині, вона погодилася поговорити – про пережите і наболіле.
Що випливало із підготовлених до інтерв’ю матеріалів, у дівчини на позивний “ООН”, бо свого часу Катя працювала в проєктах ООН і НДО (недержавні організації), – уже дві відзнаки від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, одна відзнака від міністра оборони Олексія Резнікова... Про це під час розмови вона так і не сказала. Не в нагородах суть. Тоді в чому?
- Три останні роки на фронті ви рятуєте життя воїнів ЗСУ... Складно бути українською парамедикинею?
- Якщо чесно... Фізично – навряд чи складно, швидше, морально було важно, перший час. Важко звикнути до того, що навколо тебе відбувається на передовій. Війна за своєю природою... протиприродна, анормальна. Психологічно випрацювати в собі стійкість до того, що ти на власні очі бачиш, – ось що найскладніше. Та коли минає перший етап знайомства з війною і завершується перший психологічний злам, перша терапія, ти вчишся жити в нових умовах нового світу. Brand new day… Тоді стає доволі легко: ти робиш те, що маєш робити – і все.
- Коли, у свої 25 років, ви дійшли думки, що “ми, українці, – не селяни, не землероби, а нація воїнів”?
- Коли ще навчалася в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – років, думаю, у 20-21. Під час навчання у школі мене сильно вибішувало, коли читаєш підручник з історії України – а там обов’язкова вступна частина. І втлумачується: – “Ось ми, багатостраждальна Україна, нація простих хліборобів та селян, завжди була поневоленою....” Маячня! Коли я вступила до ВНЗ та почала вивчати історію глибше, спираючись на джерела та свідчення очевидців, історія України та українців в моїх очах перевернулася.
- Стала з голови на ноги?
- Саме так! І я дійшла думки, що наша нація з епохи в епоху формує верству військовиків – борців за державність. А коли держава, яку останні п’ятсот років хтось постійно намагається поневолити, вистоює – це точно не нація гречкосіїв та селюків, яких уярмлювали, а нація воїнів, здатних виживати за будь-яких обставин.
- Абсолютно згоден... З давніх-давен Козацька держава знаходилася між трьох регіональних гегемонів, у деякому сенсі – імперій: Оттоманської Порти, Московії та Речі Посполитої – і мала тримати незалежність, вдаючись до тих чи тих тимчасових військових союзів та походів.
- Так.
ДО 24 ЛЮТОГО МИНУЛОГО РОКУ У НАС У СІМ’Ї СПАЛАХУВАЛИ ПОСТІЙНІ СВАРКИ, БО РІДНІ НЕ СПРИЙМАЛИ МОЄ РІШЕННЯ....
Що характерно, від самого початку Lego-набір “Ukrainian Benefit” не розроблявся, щоб вгамувати випещені бажання екзальтованих синочків заможних матерів по обидва боки Атлантики, які до Різдва дарують чадам ексклюзивні подарунки за півтори-дві тисячі зелених, а виготовлявся, щоб фінансово підтримати новітню соціальну ініціативу фірми “Brickmania”. Бо отримані кошти переказувалися українській фандрайзинговій платформі “United24”, створеній 5 травня 2022 р. за участі Міністерства цифрової трансформації та Держспецзв’язку України і Генерального штабу ЗСУ.
Станом на 21 лютого 2023 р. чудова спільнота “Ukrainian Benefit” допомогла зібрати $265 468,09 на користь “United 24”, “Wingmen For Ukraine”, “Direct Relief”, Українського Червоного Хреста та інших організацій, що допомагають українцям у війні проти росії.
Який у складових частин конструктора “Ukrainian Benefit” порядок цін?
Скажімо, модель “Leopard 2A6” коштуватиме €462,58 (18 175 грн), модель високомобільної ракетно-артилерійської системи M142 “HIMARS” – €172,88 (6 800 грн), а багатоцільовий винищувач “F-16” – €574,72 (20 580 грн). І не треба ні в Олафа Шольца, ні у Джо Байдена дозволів питати.
Так, дорого, але бери - не хочу.
Іграшкові українські військовики з фірмовими усмішками – €37,38 (1470 грн).
* * *
- Де історичний факультет КДУ, Катю, а де фронт? Усе у вашому житті змінила волонтерська сотня “Доброволя” при Київському військовому шпиталі?
- Тут не скажеш, що то вплинуло щось одне. Вони діяли, так би мовити, в тандемі. Історичний факультет давав мені освіту та розуміння, формуючи аналітичні вміння, потрібні, аби самостійно оцінювати факти, а волонтерська сотня “Доброволя” познайомила з реальними подіями, що відбувалися навколо, а не були написані в підручниках. У симбіозі ці два впливи вивели мене на дорогу, яку для себе в житті я обрала в 2019-му році.
- Тоді у медслужбу ЗСУ ви не пішли, а як опинились у “Госпітальєрах”?
- До них тривалий шлях довелося мені здолати. Свідомо я шукала в Україні силову структуру, в якій би могла себе зреалізувати. Першопочатково, для старту, я розглядала Національну поліцію та Національну гвардію. Утім, мені пропонували посади діловода, бухгалтерські позиції чи йти на... замполіта. Це мене не влаштовувало – хотілося чогось динамічного, пов’язаного з живою роботою з людьми. Одного дня у Фейсбуці я побачила рекламу вишколу “Госпітальєрів”, подала заявку і пішла вчитися. Так я опинилась у медичному батальйоні.
- Катю, зізнайтеся: вам, жінці, яка має дві вищі освіти та закінчила магістратуру, ніхто не радив народити дитину та не "страждати дурнею"?
- (Сміється). Радили всі, рахуючи батьків та бабусю, від яких я особливо очікувала на підтримку власного вибору в житті. До 24 лютого минулого року в нас у сім’ї спалахували постійні сварки, бо рідні не сприймали моє рішення...
І ТОДІ ВІДВЕРТО Я ЗАПИТУЮ БАТЬКІВ: ЧИ СПРАВДІ ВОНИ ХОЧУТЬ, ЩОБ Я ПРИВЕЛА ДИТИНУ В ЦЕЙ СВІТ?
Тут слід зробити важливі зауваги...
По-перше, якщо не зазначено інше, усі набори Brickmania® постачаються в розібраному вигляді, містять друковані інструкції зі збирання та надходять споживачеві в упаковці.
По-друге, американська фірма Brickmania® офіційно не є частиною датської корпорації “Lego Group”, бо то окрема юридична особа. Проте всі деталі, отримані через два різні підприємства, доступні для широкої громадськості. Однак, набори Brickmania® є продуктом із доданою вартістю, тому коштують дорожче, ніж набори порівнянного розміру, виготовлені “Lego Group”.
І по-третє, в чому полягає самобутність конструктора “Ukrainian Benefit”? Унікальні продукти Brickmania® складаються з базових і нових елементів Lego® та якісних оригінальних товарів – від деяких власних розробок до тих, що надають ретельно обрані сторонні постачальники преміум-класу.
* * *
- Що змінилося для вас після 24 лютого 2022-го?
- Суперечки у нашій сім’ї ще тривають, але мені тепер легше протистояти...
- Які у вас з’явилися аргументи?
- Якщо раніше я відмахувалася, мовляв, у мене кар’єра не стабільна, а треба за щось жити, та й чоловік, кажуть, потрібен, аби дитина з’явилася (сміюся тепер я. – О.Р.), то нині виникли сильніші аргументи. Один із них... Коли мені нагадують про дитину, я наводжу приклад сотень українських дітей, яких убила росія. І тоді відверто я запитую батьків: чи справді вони хочуть, щоб я привела дитину в цей світ?
- Як ви вважаєте, Катю, чому навесні 2022-го ви стали одним із прообразів для створення Lego-моделей американської компанії “Brickmania”?
- Чому вибрали мене, Аліну та Анну із позивним “Цунамі”?
- Так.
- Справа в тому, що рушій цієї теми – дизайнер Ендрю Бікрафт, він сидить у Твіттері купу часу. А це – величезна ком’юніті по цілому світові... Після 24 лютого 2022-го року до України з’явилася шалена увага. Наприклад, на мене підписалася купа іноземців. А Твіттер тоді був для мене важливим комунікаційним каналом, яким я транслювала власні думки – колись навіть блог думала завести...
ЯК АНТОН ХОТІВ ЖИТИ: ПИСАВ ПІСНІ, ГРАВ НА ГІТАРІ, МРІЯВ ПРИДБАТИ СИНТЕЗАТОР І ГРАТИ НА НЬОМУ НА РОТАЦІЯХ!
Серію українських парамедикинь створив головний редактор сайту “The Brothers Brick”, дизайнер Ендрю Бікрафт (Andrew Becraft). Його компанія є підрядником корпорації “Lego Group” і розробляє історично достовірні, ексклюзивні конструктори на військову тематику.
Чому і як це йому спало на думку, Ендрю Бікрафт пояснив:
- На світанку 24 лютого 2022 р. російська федерація почала повномасштабне вторгнення в Україну. На той час у повсякденній роботі я 15 років як працював із групами розробників програмного забезпечення в Україні, переважно – з Харкова, що за 50 км від російського кордону. У перші години вторгнення я благав їх у груповому чаті “Друзі, бережіть себе”.
За перші п’ять місяців після російської агресії більшість учасників його старої команди із Харкова переїхали на Західну Україну, хоча і там ніхто не був застрахований від рашистських ракетних атак і бомбардувань. Тільки деякі айтішники залишитися в Харкові, а один навіть поклав життям, захищаючи своє місто та рідну націю.
- Для моїх друзів в Україні російська війна стала екзистенційною загрозою, що зробила її особистою для мене, – запевняє Ендрю Бікрафт. – Протягом останніх місяців багато інших членів спільноти аматорів Lego® активізувалися, щоб допомогти Україні, включно з нашими друзями з “Citizen Brick”, про яких ми згадали в березні, коли вони зібрали $145 000 для українських благодійних організацій від продажу нестандартних мініфігурок, як ця – із президентом Володимиром Зеленським.
* * *
- Катю, чому ви вважали важливою тодішню активність у соціальних медіа?
- У Твіттері я регулярно викладала власні думки... Особливо – коли 5-го березня 2022-го року втратила коханого хлопця, Антона Гевана на позивний “Перун”, котрий захоплювався скандинавською та слов’янською міфологією. При спробі деблокувати Маріуполь він, 27-річний комвзоду 140-го окремого батальйону, загинув.... Як Антон хотів жити: писав пісні, грав на гітарі, мріяв придбати синтезатор і грати на ньому на ротаціях! Думаю, він потрапив у свою омріяну Вальґаллу.
- Мої глибокі співчуття, Катерино.
- Дякую, Олександре... Коли після похорон з-під Києва, після ротації, ми вирушили на схід, стало важко писати нові твіти. Але Твіттер і надалі дарував можливість ділитися думками і почуттями із шаленою кількістю людей, викладаючи своє бачення всієї ситуації. Це набирало обертів, і я, мабуть, стала помітним блогером в інформаційному просторі. Плюс я дуже багато писала про нашу роботу, медичного батальйону “Госпітальєри”. Це було важливо – показати, що люди, які донатять парамедикам, – не шпурляють кошти на вітер, а гроші йдуть на конкретні цілі.
- Як у Lego-версії звуть вашого милого песика? Теж такого руденького, як і ви...
- (Грайливо, по-дівочому) Це – котик. Прообразом Lego-моделі для Ендрю Бікрафта стала світлина, на якій я тримаю кошеня на руках. Звати його “Сухпай”... Ми багато варіантів придумували, але між собою, у “Госпітальєрах”, зрештою, називали “Сухпай”. Його уже забрала родина і, напевне, перейменувала. На гражданці який може бути “Сухпай?...
ПРАВДА В ТОМУ, ЩО ДОПОКИ ТРИВАЄ ВІЙНА, НОРМАЛЬНОГО ЖИТТЯ НЕ БУДЕ
За кілька місяців копіткої праці 15 липня 2022 р. американський дизайнер Ендрю Бікрафт твітнув спільноті важливий паблік.
- Пропоную Lego-версії деяких із багатьох дивовижних дівчат, які стали на захист #України після того, як #росія вторглася в їхню незалежну країну. Між іншим, у роки Другої світової війни мій дідусь служив американський медиком, і я глибоко поважаю парамедиків та інших, які сьогодні борються з російським фашизмом в Україні. Слава Україні!, – написав він.
* * *
- За останній рік ви з командою врятували сотні людей. Як ви вважаєте, чи настане той день, коли ви скажете собі: “Усе, з мене досить”?
- Відверто кажучи, здається, цей день настане набагато раніше, аніж я передбачаю... Робота на передовій сильно позначається на стані здоров’я. Про це мало хто говорить, але на жінках – у першу чергу. Адже ми маємо деякі особливості організму, на які впливає стрес, що може дати доволі сумні наслідки.
- Настільки все серйозно, Катю?
- Олександре, задля захисту себе і власного майбутнього все це сьогодні мені належало б зупинити та почати нормальну реабілітацію, а не в швидкісному темпі, як я оце роблю наразі... Правда в тому, що допоки триває війна, нормального життя не буде.
- Як часто вам доводиться проходити реабілітацію?
- За три роки, які я працюю парамедикинею, після першого року один раз я пройшла реабілітацію, працюючи з психологом і психотерапевтом. Тоді у мене визначили ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Від січня 2023-го року я проходжу наступну реабілітацію – уже не психологічну, а фізичну... Не так часто реабілітації трапляються (пробує жартувати)
- Останні два-три-місяці ми не чуємо новин про активні бойові дії... Чимало українців вважають, що війна вже виграна, це так?
- Знаєте, я бачу інше... Ті військовики ЗСУ, котрі давно стоять на передку, потроху втомлюються також. На жаль, більшість населення цього не розуміє і про це не думає... Скажу їм так: – “Воюватимемо ми ще довго”.
НАРАЗІ МЕНІ ДУЖЕ ПОЩАСТИЛО – ПІД ЧАС МОЇХ РОТАЦІЙ НЕ ЗАГИНУВ ЖОДЕН ІЗ ПОРАНЕНИХ СОЛДАТІВ ЗСУ, ЯКИХ Я РЯТУВАЛА
Крокуючи у ногу із часом, нещодавно інтернет-магазин “Brickmania” розширив асортимент новою іграшкою Lego, яку показав на стінці “Brickmania Toys” у “Twitter”. Цього разу нею стала M142 “HIMARS”.
Іграшка ця людяна...
Принаймні, покупці можуть налаштувати ракетну систему, змусивши її... усміхатися. Саме таку модель торік помітили на передовій в Україні.
Що цікаво, допомагати Україні американська компанія “Brickmania” почала на місяць раніше першого засідання групи у форматі “Рамштайн”, що відбулося 26 квітня 2022 р. Станом на 16.03.2022 тоді офіційна загальна сума донатів складала $26,884,24! Так, вони пишалися змінами, які ця спільнота прагнула зробити, але вірили:
- Буде більше!
* * *
- Катю, скажіть, коли востаннє ви були на передовій?
- У грудні.
- Воно вам сниться чи це вже робота?
- Усе повертається... Коли здається, що ти до всього звикнув, сни в голові починають крутитися. Війна і побачене породжують нові страхи. Це вже не уявні здогадки, а твоє реальне розуміння того, що може трапитися. І тоді все стає набагато страшнішим, якщо чесно говорити... Особливо для мене. І в той самий час усе, що ти маєш, починає ставати набагато ціннішим. Бо часу, знай, обмаль, часу бракує.
- Чого боїться “госпітальєрка” Катерина Галушка?
- Не впоратися зі своєю роботою... Це – найстрашніше. Наразі мені дуже пощастило – під час моїх ротацій не загинув жоден із поранених солдатів ЗСУ, яких я рятувала. Та це може трапитися, бо на війні такі речі трапляються: людина – не Бог, і вона не всевладна... Дуже не хочу, щоб на моїх руках хтось помер.
- Що додає сил “госпітальєрці” Катерині Галушці?
- (Довге-довге зітхання) Думка про те, що позаду мене ті, за кого належить боротися і не здаватися... Це мій молодший брат Андрій, це моя сім’я – батьки: Віктор Леонідович і Ганна Миколаївна, бабуся Людмила Миколаївна. Це всі мої друзі, які поголовно на передовій, а ще – мій маленький хрещеник, котрий залишився мені у спадок від коханого Антона. Задля таких дітей, задля майбутнього України нам треба надалі працювати. І сили на це знайдуться.
Олександр Рудяченко