Як правильно поховати Пушкінську

Рівні рядки горбочків, що нагадують могилки, і таблички з написами: “Провулок Сурікова”, “Вулиця Радищева... Аксакова... Купріна...” Створену ним локацію Костянтин Аленінський називає артоб'єктом. Автором ідеї є він сам, втілював її також самотужки. Головна мета — привернути увагу до дерусифікації в Сумах, бо наразі це єдиний обласний центр в Україні, де процес ліквідації імперських маркерів досі не розпочався. І це попри те, що на початку широкомасштабного вторгнення Суми місяць були під російською окупацією.

ДЕПУТАТ ВІД ОПЗЖ НЕ ДАВ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ВУЛИЦЮ НА ЧЕСТЬ УКРАЇНСЬКИХ МИТЦІВ

З Костянтином зідзвонюємося під час “вікна” у блекауті, коли художник може поговорити про свій проєкт, а я - записати інтерв'ю, доки не впав зв'язок та не вичерпався заряд на ноутбуці. Жартуємо, що русня, обстрілюючи ракетами тил, хоче спонукати українців вимагати від центральної влади перемовин із росією, а ми натомість — вимагаємо дерусифікації вулиць, наприклад, у такому місті, як Суми. Втім, зазначає Костянтин, якби цього “спадку” позбулися іще на початку Незалежності, зараз, можливо, не було б ні війни, ні блекауту.

Костянтин Аленінський є членом ініціативної групи в Сумах, яка готувала проєкт перейменування міських вулиць з російськими та радянськими назвами. Каже, що особисто своїм внеском у справу дерусифікації вважає те, що у Сумах з'являться вулиці на честь українських митців — братів Василя та Федора Кричевських, Олександра Богомазова...

- У нас у Сумах загалом туго йде процес дерусифікації. Він розпочався після деокупації майже одразу, в квітні. Рух за перейменування вулиць започаткував Максим Корнієнко, патріот, активіст. Загалом до групи увійшло 15 осіб, серед них представники ГО та інтелігенція: історики, краєзнавці, митці, - каже Аленінський.

Зазначає, що це не перша спроба перейменувати русифіковані топоніми в Сумах. Подібні спроби були в 2015 році - їх називали “першою хвилею перейменування”. Але міський голова Олександр Лисенко не надто сприяє процесу, не виступає з ініціативою щодо перейменування, навпаки, - займає позицію “ні вашим, ні нашим”.

- До того ж частина депутатів у місті з колишніх регіоналів та ОПЗЖ дуже активні якраз у зворотному, - додає художник. - Є такий депутат міськради Юрій Перепека, так от він у 2016 році судився проти перейменування вулиці на честь українських митців - братів Кричевських, і таки домігся свого. Діяв досить нахабно, і це йому чомусь сходило з рук.

Цікавлюся, якою була попередня назва і чому це було так принципово.

- Перепека зробив загалом дивну річ: вулиця до перейменування в 2015-му носила ім’я Лазо (більшовицький ватажок, який воював за встановлення радянської влади в Сибіру та на Далекому Сході. - ред.), її збиралися перейменувати на честь Кричевських, але їхня фракція внесла правку: змінити назву на вулицю Оболонську. І мер підписав. А потім з'ясувалося, що поруч вже існує вулиця Оболонська... Тобто у Сумах з'явилися одразу дві Оболонські, відтак одну із них зробили Першою Оболонською. “Опезежисти” просто познущалися, мер вже після підписання проєкту додав одиничку до однієї з тих Оболонських, - розказує Аленінський.

У СУМАХ ТРЕБА ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ТРЕТИНУ ВУЛИЦЬ

Як розповідає Аленінський, комісія з перейменування вулиць у Сумах запрацювала наприкінці травня.

- Ми працювали до 23 липня — саме тоді надали міській раді повний список вулиць по громаді, які треба перейменувати. Йшлося про 185 вулиць у місті Суми, 218 по всій громаді. Загальна кількість вулиць у нашій громаді — це десь 650, тобто перейменувати треба третину. На розгляді нашого проєкту голови фракцій загалом схвалили його. Претензії були до перейменування вулиць, які носили імена героїв радянського союзу, що народилися на Сумщині, - Ковпака і Кожедуба, або Лушпи - комуністичного діяча 80-х років, що очолював міськвиконком та будував у Сумах спальні райони. Ці, сказали, перейменувати не дадуть, і порадили нам їх не чіпати. Зрештою, проєкт рішення був готовий у міськраді ще у вересні, але питання “засипали” - просто перестали про нього говорити узагалі і цим займатися. Ми зрозуміли дії міськради і почали діяти відповідно - нагадувати знову й знову, що вулиці з російськими та радянськими назвами у Сумах треба змінити, - каже Аленінський.

ДИСИДЕНТКА ГОРСЬКА VS “СТАЛІНСЬКИЙ СОКІЛ” КОЖЕДУБ

Костянтин Аленінський пригадує, що перша акція такого штибу в Сумах відбулася у серпні.

- Вона називалася “Спитай у депутата”, навіть хештег відповідний був. Ініціював акцію Максим Корнієнко. Він розміщував на вулицях, які входять до списку “кандидатів на перейменування”, борди з актуальною назвою вулиці та написом: “Чи задоволений твій депутат такою назвою?” Нижче на бордах було посилання на сайт чи офіційну сторінку депутата, де виборці могли його про це адресно запитати.

Згодом Аленінський розпочав у соцмережах так звані батли сумських вулиць.

- Це були постери, де “супротивниками” виступали стара русифікована назва і запропонована нашою комісією для перейменування. Також описувалося, хто є та людина, на честь якої була названа вулиця раніше, та ким є той, на честь кого ми пропонуємо її перейменувати. Ну, наприклад, український художник-авангардист Казимир Малевич — та російський воєначальник Кутузов. Або художниця, дисидентка Алла Горська — та радянський військовий діяч, льотчик-винищувач Кожедуб. Український актор, режисер, сценарист Іван Миколайчук — або російський художник-баталіст Василь Верещагін.

Ці постери активно шерили в мережі, каже художник, і подекуди гаряче обговорювали.

- Закидали, наприклад: чим не підходить для назви вулиці в Сумах Ломоносов, мовляв, це вчений, людина зі світовим ім'ям? Особливо гарячі баталії розгорталися навколо Кожедуба.

Справді, є люди, які вважають його героєм, до того ж він народився на Сумщині. Але те, що він був “сталінський сокіл” і на початку 90-х говорив, що України не існує, про це не знають. Це звичайний для тієї доби персонаж, радянський імперець, - каже Аленінський.

ВУЛИЦІ, МІСЦЕ ЯКИХ — НА ЦВИНТАРІ

Але якщо попередні акції просто починалися і завершувалися, то ідея з цвинтарем русифікованих вулиць у Сумах “вистрілила”.

- Навіть для мене це було неочікувано. Це мистецький проєкт, перформанс, я зробив цей цвинтар у рамках стипендіальної програми КОНТРміф та за підтримки House of Europe, - розповідає художник.

Цвинтар розташований у зеленій зоні одного із мікрорайонів Сум.

- Тут недалеко взуттєва фабрика, біля неї — стихійне сміттєзвалище, місцина така символічна, бо смітник якраз підходить для русифікованих вулиць. За основу ідеї я взяв могилки кішечок та собачок, яких повно в наших зелених зонах. Горбок та паличка, на табличці написано: “Жучок”. Наче й розумієш, що власник це спорудив для того, аби пом'янути тваринку, бо сумував за нею, але водночас це виглядає жалюгідно. Так і з русифікованими вулицями. Ну, бо як інакше поховати вулицю Пушкіна? А якщо не поховати — ми бачитимемо такі ж горбики, але вже на справжніх могилах. З початку великої війни вони всюди, куди змогла дістатися росія, — в Бучі, в Ізюмі, в Херсоні зараз. Тому ті, хто мають якісь сентименти до російського та радянського спадку, просто повинні подумати, - пояснює авторський задум сумський художник.

Наразі на імпровізованому цвинтарі Костянтина Аленінського 32 вулиці.

Художник втішений, що акція має суспільний резонанс. Каже: морально сумчани давно готові до перейменування вулиць, але міські бюрократи перебувають щодо цього питання “в позі лотоса”. Відтак Суми лишаються єдиним обласним центром в Україні, де іще не розпочали навіть часткове перейменування вулиць.

- Нам обіцяли, що проєкт перейменування вулиць у Сумах винесуть на голосування на найближчу сесію міської ради. Я думаю, правки будуть від депутатів, але старі російські та радянські назви все ж поміняють, - сподівається Аленінський.

Зі слів Костянтина, в ініціативній групі сумчан очікують, що дерусифікація вулиць відбудеться до Нового року.

- Топоніміка в місті має стати не те що правильною, а — нашою. Ось це ключове. Мені неприємно, що у місті є вулиця Левітана, але немає вулиці братів Кричевських чи Богомазова, - каже він.

Також Аленінський зазначає, що його проєктом зацікавилися і в інших містах країни, зокрема, у Вінниці та Херсоні. Також зверталися за консультацією із містечок Конотоп, Лебедин та Охтирка на Сумщині.

Так що, ймовірно, такі або подібні мистецькі проєкти можуть з'явитися і в інших локаціях по країні. Адже російського та радянського спадку у нас іще багато.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото з архіву Костянтина Аленінського