Зібрати $1 мільйон за 180 хвилин: досвід благодійного івенту KSE Foundation в США

Велика роль в цьому лежить на українських волонтерах.

Роль волонтерів у війні з росією важко переоцінити. Та за останні 7 місяців багато чого для них було вперше. Нові ринки, нові люди, нові цілі та завдання — все це значний виклик, який потребує чималої роботи і підготовки, все заради збору допомоги нашій країні у цей складний час.

Як вдається долати ці виклики та досягати неймовірних результатів? Досвідом проведення масштабної благодійної події в США, що зібрала фантастичний 1.140.000 доларів на допомогу українцям, та порадами для волонтерів ділиться директорка благодійного фонду Київської школи економіки Світлана Денисенко.

Грати на сильних сторонах

Для KSE ця подія стала першою, яку ми організували на підтримку України саме в Штатах. Це був експеримент: ми свідомо йшли в аудиторію, яка нас не знає, ми не були активними представниками України на подіях місцевої діаспори й не брали участь в міжнародних заходах. Та попри це, ми дуже прагнули розширити коло благодійників і тих, кому не байдужа Україна.

Готуючись до події, наша команда вирішила поєднати дві наші сильні сторони — потужну спільноту і професійні знання. Обговоривши це між собою та з нашими партнерами, ми об’єднали два різні формати. Перший — це конференція, де ми обговоримо всі актуальні питання, що постають перед світовою спільнотою та Україною: від нового світового порядку до аграрної та енергетичної безпеки. Для цього ми мали залучити найсильніших академічних дослідників та практиків України й світу, а також бізнесменів зі світовим ім'ям.

Другий формат — благодійний вечір, куди ми хотіли запросити поважних гостей зі Штатів. Для цього ми звернулися до наших партнерів, що уже тривалий час працюють з американською аудиторією. Це Razom for Ukraine, президентський фонд United 24, а також небайдужі бізнеси, що вже з початку війни підтримували благодійний фонд Київської школи економіки. Все це ми вирішили зробити з однією головною метою — донести правду про Україну до тих, хто читає про війну хіба у новинах.

Донести головне

Безперечно, нас підтримують в Америці не лише у владних кабінетах. Коли ми проходили контроль в аеропорту, людина яка нас зустрічала, запитала звідки ми. Ми відповіли, що з України. Коли він почув, що ми будемо збирати гроші для гуманітарної допомоги українцям, він зичив нам удачі та великого успіху і додав, що його родина і він сам моляться за Україну та українців.

“Україна ніколи не залишалася сам на сам з агресором та викликами війни. На сьогодні ми отримали близько 90 млрд доларів допомоги від наших міжнародних партнерів та друзів. Це посилює наш фінансовий сектор та допомагає певним чином зміцнити економіку України. І звісно ж, я не можу оминути те, що мільйони українців отримали прихисток та гуманітарну допомогу з усього світу. Ми щиро вдячні кожному за це”, — розповіла під час нашої конференції міністр економіки України Юлія Свириденко.

Цифри вражають, та чи достатньо лише зусиль урядів? Люди все більше починають жити власним життям і власними проблемами. Перший шок вже минув: Буча, Ізюм та інші трагедії лишаються в минулому. Здається, дії росії уже нічим не можуть здивувати світову спільноту. Саме тому на кожному з нас лежить важлива місія: більше говорити про Україну, намагатися достукатись, працювати особисто з людьми, яким не байдуже, які можуть і хочуть підтримувати нас.

Не треба забувати й про цілі, які ви ставите перед собою. Все ж, ця подія мала на меті не просто нагадати про Україну, не просто поговорити про те, чому підтримка нашої держави важлива, але й безпосередньо допомогти нашим громадянам. Перший наш проєкт — це побудова сучасних бомбосховищ для 100 українських шкіл, щоб попри війну діти могли навчатися і здобувати знання заради майбутнього. Другий проєкт — це відбудова зруйнованих лікарень на звільнених територіях, без яких не можна собі уявити нормальне життя для сотень тисяч українців.

Зібрати все докупи

Почнемо з того, що різниця в організації в Україні й за кордоном просто колосальна. І перш за все, мова йде про вартість: те, що в Україні означатиме неперевершену подію з набором найкращої техніки та команди, в Штатах (а особливо в Нью-Йорку) це означатиме камерну подію середнього рівня.

Нам надзвичайно пощастило, що наш івент підтримували 2 потужні агенції, власниці яких є українками. Вони роблять події світового рівня, як в Україні, так і за кордоном та допомогли нам організувати подію в Гарвардському клубі Нью-Йорку.

Гарвард — університет зі столітньою історією і Київська школа економіки як передусім освітня організація дуже цінує те, що наша перша подія відбулася саме в Гарвардському клубі, де панує атмосфера поваги до академічності. Саме таке місце стало ідеальним як для конференції та дискусій, так і для благодійного аукціону. В цьому поєднанні академічності та ділового духу Нью-Йорку ми відчули ту підтримку України в Америці, про яку повторюють експерти під час різних івентів.

Година Ікс

Перша подія дня — це велика стратегічна конференція, яка зібрала громадських діячів з усього світу, зокрема лауреатів Нобелівської премії, військових, економістів, інвестиційних банкірів, істориків та урядовців. Відразу в кількох аудиторіях відбулися панельні дискусії на теми глобальної безпеки, економічного аналізу, енергетичної кризи та продовольчої безпеки.

Серед доповідачів — провідні економісти та інвестори, історики, посли та міністри, серед яких Перший віцепрем'єр та міністр економіки України Юлія Свириденко, міністр енергетики України Герман Галущенко, заступники міністрів та ключові експерти світових компаній. Подія видалася справді представницькою та багатою на ідеї.

Одна з найпопулярніших думок пролунала під час обговорення змін в енергетиці, які принесла з собою війна в Україні: “Без енергетичної безпеки немає національної безпеки й не може бути економічної безпеки”. Експерти шукали шляхи подолання криз, намагалися віднайти формулу успіху під час і після війни, а також активно говорили про місце України на Заході. І мова йшла не лише про санкції проти агресора.

З цього приводу слушно зауважив економіст і професор Quantedge у Каліфорнійському університеті Берклі Юрій Городниченко: “Сьогоднішня дискусія не лише про те, як покарати Росію, але й про те, як допомогти Україні. Всі розуміють: йде війна на виснаження, що може тривати місяці або й роки. У такій війні важливо не лише те, в кого більш навчені війська, але й в кого більш стійка економіка”.

Лот продано!

Так, ми поступово перейшли до благодійного вечора. Нам вдалося зібрати неймовірну для себе аудиторію: понад 250 гостей з-поміж американського та українського істеблішменту, серед яких два нобелівські лауреати — Пол Круґман і Роджер Маєрсон — долучилися до збору коштів на гуманітарні ініціативи. Під час прийому перед гостями мер міста Нью-Йорк Ерік Адамс відзначив: “Коли ця війна лише почалася, і люди казали, що «через кілька днів український народ впаде», я відповів: «Ви просто не знаєте українського народу»”. Саме у такій атмосфері підтримки українців у їхній боротьбі й відбулась ця подія.

Організувати благодійний аукціон на підтримку українців — здавалось би, що може бути простішим? Та ще у червні, коли лише почали залучати аудиторію до нашого івенту, ми відчували різницю в подібних івентах між Україною та США. Американці й навіть українська діаспора, яка тривалий час живе в Америці, дуже відрізняються від українців.

Спочатку ми очікували великого резонансу пов'язаного із лотами, що уособлювали війну. Та прямо напередодні  аукціону ми свідомо їх прибрали, оскільки отримали чіткий сигнал: жодних згадок про мілітарі під час благодійних івентів. Виключно “тихий” аукціон. Разом з тим люди дуже щиро відгукнулися на лоти, що уособлювали людяність – горе, страждання, але разом з тим надію та кроки до перемоги. І те, що переживали ці люди, було надзвичайним потрясінням для аудиторії нашої події. Гості дуже щиро відгукнулися саме на лоти, що були пов'язані з життям іншої людини.

Так, більше ніж за 200 000 гривень ми продали звичайну склянку води,  яка була найціннішим для людей в окупації. Схожим лотом став малюнок дівчинки віком 13 років, який вона намалювала олівцями, перебуваючи в евакуаційному потязі Укрзалізниці.

Усього за 3 години було оголошено про неймовірну суму — $1.140.000 на допомогу Україні, надзвичайний успіх для першого (!!!) івенту для нашого благодійного фонду в США.

Поради колегам у нотатник

Подібні події дарують кожному причетному неймовірну емоцію та заряд працювати далі. Це був складний, але надзвичайно успішний івент. У чому його складність? Не лише в тому, що він відбувався в іншому часовому поясі чи самій організації у незнайомому для тебе середовищі, але й в тому, що культура проведення подібних заходів дуже відрізняється від звичної в Україні.

Вдома все простіше: ти знаєш, до кого звернутися, які меседжі популярні, як обрати формат і кого запросити для того, щоб досягнути потрібного результату. Інша країна — це гра навпомацки, коли ти вже по ходу справи розумієш “Ось це не ок” чи “Тут потрібно змінити” або ж і взагалі “Від цього потрібно відмовитися” тощо. Таких моментів десятки, а може й сотні.

Ще у червні, коли лише почали залучати аудиторію до нашого івенту, ми відчули, наскільки по-різному в Україні та США працює маркетинг. Наша команда сильно переймалася через те, що людям може бути не цікаво йти до спікерів та організаторів, які їм не відомі. Подій на підтримку України дійсно багато. І не було зрозуміло, чому треба йти саме до нас, хто ми такі, чому ця тема важлива. Та врешті, ми упоралися з цими завданнями.

Короткі хайлайти з події від орга:

• шукайте місцевих партнерів
• опирайтеся на свої сильні сторони і не намагайтеся зробити ставку 100% на невластиві вам елементи
• будьте готові платити за все :) навіть якщо це благодійний івент, для людей закордоном – це бізнес
• не панікуйте, якщо щось іде не за планом
• будуйте мережу амбасадорів

Лупаймо сю скалу!

Багато хто каже, що українці та наші друзі за кордоном вже вичерпали всі свої ресурси на підтримку, армії, благодійності, всього, що пов'язане з війною. У лютому-березні всі пережили перший шок, зробили внески із чистою душею, вважаючи свою місію виконаною. Але ця місія триватиме допоки російські солдати знаходяться на території України.

Міжнародна спільнота має й надалі об'єднуватися навколо України не лише в політичних чи дипломатичних колах, але й силами громадянського суспільства кожної держави. Мені здається, що є сенс постійно нагадувати кожному: регулярна пожертва із зарплати на підтримку українців так само важлива, як і одномоментний великий внесок.

Саме тому українські громадські організації, політики та публічні діячі мають робити більше для того, щоб залишатися на слуху в США й інших країнах. І ми не будемо зупинятися й надалі.

Світлана Денисенко, директорка благодійного фонду KSE Foundation

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства