Кілька останніх років для української медичної системи сповнені нечуваних випробувань. Не встигли оговтатися від пандемії COVID-19, а вже повномасштабне вторгнення рф підготувало нові виклики. Втікаючи від жахіть «руского міра», мільйони людей покинули свої домівки. Медичну допомогу великій кількості переселенців мали забезпечити вже на місцях прихистку. Брак ресурсу, зокрема фінансового, - лише один із прикладів такого воєнного іспиту для держави, лікарень, самих лікарів. А ще – знищення ворогом десятків закладів, втрати серед медпрацівників, надання послуг в умовах окупації... Та попри труднощі, основні напрями медичної допомоги в Україні сьогодні не закривають, ба більше, заплановано нові.

Про особливості комунікації з медзакладами після 24 лютого, про те, що чекає на Програму медичних гарантій нинішнього та наступного року, Укрінформу розповіла голова Національної служби здоров'я України Наталія Гусак.

ІЗ ПЕРШИХ ДНІВ ВТОРГНЕННЯ НСЗУ ЗРОБИЛА ВСЕ, ЩОБ ЛІКАРНІ СВОЄЧАСНО ОТРИМАЛИ СВОЇ КОШТИ

- Чи витримує нинішні навантаження медична система і чи вдається медзакладам впоратися з наданням медичних послуг за укладеними контрактами?

- До 24 лютого складно було цілковито підготуватися, в повномасштабне вторгнення ніхто не хотів вірити. Хоча НСЗУ готувалася. На той період ми зуміли завершити контрактування медзакладів на 2022 рік. Тому принципово важливим було те, що до 24 лютого всі надавачі медпослуг, які виконали вимоги НСЗУ, мали нові договори, за якими ми могли їх фінансувати впродовж цих надскладних 5 місяців.

Окрім того, ми мали договори на закуплену певну кількість послуг і розраховане чітке фінансове зобов’язання за цими договорами.

Водночас ми розуміли, що може виникнути безліч непередбачуваних ситуацій: ми можемо залишитися без інтернету, без звичних телекомунікаційних засобів передачі певної інформації. І тоді б це позначилося на звичній стабільності отримання медзакладами виплат. А саме від цих виплат залежить безпосередня готовність надавати послуги, можливість закуповувати ліки, сплачувати зарплату, стимулювати персонал залишатися на своїх місцях, надавати якісну медичну допомогу.

Ще в перші дні повномасштабного вторгнення ми зрозуміли: у нас вже є території, що не мають змоги співпрацювати з НСЗУ за стандартними механізмами. У деяких з них не було світла й інтернету, а більшість наших платежів пов’язані з електронною системою охорони здоров'я і її наповненістю. Тому ми ухвалили рішення і разом з МОЗ та КМУ внесли зміни до нормативних документів, які дали змогу сплачувати закладам стабільно у розмірі місячної частини договору. Таким чином ми забезпечили лікарні у перші місяці війни коштами, а пацієнтів - медичною допомогою.

З іншого боку, ми розуміли, що, приміром, міграція населення - внутрішня, зовнішня – безперечно, впливає і на навантаження певних лікарень, відповідно і на їх виплати. Окрім того, важливо розуміти, що людські втрати, які були в перші дні, і досі існують. Ми бачимо аналітику від РНБО, що лікарні здебільшого є тією локацією, що цікавить рашистів. Ми маємо втрати серед медичних працівників. Також дехто із них, рятуючи своїх дітей, сім'ї, залишали роботу і шукали безпечних місць. Тому, безумовно, виконання деяких вимог НСЗУ також мало певні особливості. У нас за окремими пакетами є вимога щодо кількості медпрацівників. Приміром, щоб у штаті медзакладу було 4 анестезіологи. Приклад із життя: один анестезіолог загинув дорогою на роботу від ракетного обстрілу, інший, рятуючи дітей, поїхав у безпечне місце. Залишилося двоє анестезіологів. Лікарня продовжує працювати, надавати меддопомогу і цивільним, і військовим. У мирний час це було б невиконання вимог щодо кількості кадрів. Ми б уже мали призупиняти договір.

- А у воєнний час ви не враховуєте цю вимогу?

- Одним із пунктів договору між лікарнею та НСЗУ є форсмажор. Торгово-промисловою палатою країни війна визначена як форсмажор і відповідно до цього пункту обидві сторони можуть не виконувати в певній частині свої договірні зобов’язання. Ось це поняття форсмажору і дає зараз змогу лікарням продовжувати надавати медичну допомогу, а НСЗУ — оплачувати її.

Але я не хотіла б говорити про взаємовідносини між НСЗУ і надавачами медичних послуг як виключно про фінансові речі.

Гроші мають значення. Якби 1 березня медзаклади не отримали на свої рахунки кошти від НСЗУ, не змогли б виплатити зарплату, то, можливо, був би інший сценарій розвитку ситуації в галузі.

Ми з перших днів вторгнення зробили все, щоб усі своєчасно отримали свої виплати. І з тих відгуків, які я отримую з окупованих територій, - Херсонщини, Мелітополя, це навіть дещо більше, ніж гроші за виконання договору. Це створює своєрідний місточок між окупованими територіями і Україною. Люди там розуміють, що країна і далі виконує свої зобов'язання.

Але тут не просто про гроші, я більше ніж переконана, що великий відсоток українців за весь цей період дуже багато що переосмислили. Лікарі, з якими ми спілкуємося безперервно, і після Бучі, після Ірпеня, і на Харківщині, і на Херсонщині, - ніхто не припинив би надавати медичну допомогу виключно через те, що НСЗУ припинила виплати. Це про інший обов’язок нас усіх. І я знаю дуже багато таких прикладів.

НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ РАШИСТИ НЕ ПОСПІШАЮТЬ ВИТРАЧАТИ СВОЇ КОШТИ ДЛЯ МЕДДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ

- Ви сказали, що з деякими лікарнями ви втратили зв’язок з перших днів. Скільки медзакладів не можуть зараз обмінюватися з вами інформацією через ЕСОЗ. Як це позначається на їх роботі?

- Ми маємо окремі заклади, відключені від електронної системи охорони здоров'я. Але ми спілкуємося з головними лікарями, маємо зв’язок з департаментами охорони здоров'я через наші регіональні департаменти. Однак з питань безпеки деякі заклади відключені від електронної системи охорони здоров’я. Це рішення приймається відповідно до методичних рекомендацій МОЗ і повідомлень від уповноважених органів. Але це не означає, що цей заклад не працює, це означає, що у них є небезпека вторгнення саме в нашу систему.

Ми також маємо свій внутрішній алгоритм: якщо надходить інформація від органів безпеки, військової адміністрації, чи інших, хто може надавати таку інформацію, про те, що головний лікар або адміністрація медзакладу мають якесь відношення до колаборанства або співпрацюють з країною-агресором, ми призупиняємо виплати таким медзакладам. Бо є небезпека того, що перераховані НСЗУ кошти можуть використовуватися не на користь українців і наших медпрацівників. Що означає призупиняємо? Ми не розриваємо договір, ми говоримо про те, що тимчасово з казначейського рахунку не переказуємо на банківський рахунок закладу відповідну суму коштів. На 9 серпня це 41 заклад. Цифра щодня змінюється.

Тому що, попри всі міжнародні конвенції, рашисти не поспішають використовувати свої кошти для надання медичної допомоги.

З іншого боку, ми не можемо залишити без меддопомоги наших людей. Це не просто - залишити медпрацівників без виплат, а їхні сім’ї - без засобів для існування, тому що вони прийняли рішення залишитися там і надавати медичну допомогу людям. Це означало б залишити людей на тих територіях без медичної допомоги. Існує загальний міф, що на тих територіях якщо і надається медична допомога, то виключно рашистам, військовим. Це дуже узагальнено, тому що там ще велика кількість українців, які з тих чи інших причин не виїхали. І здебільшого це люди, які не хотіли їхати, тому що вони не мали куди їхати, тому що їх тримали родичі, яким також потрібна меддопомога.

Тож допоки у нас є чинні договори, допоки ми впевнені, що кошти використовують на надання меддопомоги для українців і на заробітні плати, ми здійснюємо такі виплати.

- Що очікує нас із медичною допомогою на наступний рік? Як фінансуватимуться медичні заклади?

- Ми готуємося до контрактування медзакладів 2023 року. Поки що ніхто не може спрогнозувати, яка ситуація буде завтра. План Б має бути завжди. План А - ми перемагаємо і переконтрактовуємо заклади охорони здоров’я. План Б — залишається ситуація, яка є на окремих територіях, і вона не погіршується. Наприклад, ситуація в країні на момент контрактування не змінюється, ті ж медзаклади на Херсонщині відключені від ЕСОЗ і не зможуть продовжувати контракти з НСЗУ.

Зараз у ВР розглядається правка до законопроєкту №7422, яка надасть можливість продовжити договори 2022 року для окремих закладів на окремих територіях відповідно до порядку, визначеного Кабміном.

Я з подивом чула різні необґрунтовані речі, що ці лікарні працюють виключно на окупантів. Хочу наголосити, що не можна узагальнювати, не маючи чіткої інформації, вириваючи ситуацію з контексту. Із 3427 закладів з договором НСЗУ (всіх форм власності), відповідно до наказу Мінреінтеграції, 737 закладів є зараз на тимчасово окупованих територіях і там, де ведуться бойові дії, 123 із цих закладів відключені від ЕСОЗ.

І тільки СБУ, військові адміністрації надають чітку інформацію про те, що там відбувається. Напевно, там люди знають більше, ніж я тут в центральному офісі, чи хтось інший, хто робить узагальнення. І залишити без оплати ці медзаклади, без медичної допомоги українців на тих територіях — це складна ситуація.

- Якщо медзаклади, які знаходяться на окупованих територіях, фінансуватимуться, то в яких обсягах? Це буде фіксована сума?

- Зараз НСЗУ, відповідно до змін у постанову КМУ №1440 про Порядок реалізації Програми медгарантій виплачує лікарням, які знаходяться на території бойових дій і на території окупації, одну N-нну від їхнього контракту. Є наказ Мінреінтеграції, в якому чітко визначено перелік територій, відповідно до цього переліку ми відбираємо медзаклади і оплачуємо їм одну N-нну від їхнього контракту. Ми не можемо платити їм за фактом з дуже об’єктивних причин. Перша — ті з них, які відключені від ЕСОЗ, не можуть внести дані, щоб отримати оплату наданих медпослуг за фактом. Друга, будьмо відверті, яка кількість людей, до прикладу, була в мирний час в Мелітополі, а яка зараз? Якби ми платили за фактом за ту кількість людей, які залишилися, це означає, що заклади фінансово неспроможні.

Крім того, аби стабілізувати ситуацію, ми розробили ще такий механізм - пакет Програми медгарантій збереження кадрового потенціалу. Ми запустили його під час війни. Він означає, що коли фінансування від НСЗУ не вистачає, щоб оплатити навіть зарплату медпрацівникам, то ми дофінансовуємо з цього пакету лікарню, щоб зберегти її кадровий потенціал. Не можна говорити, що лікарня там не потрібна, бо немає людей. Можливо, зараз і немає, але хто оцінить, що буде завтра? Ми не можемо просто так відмовитися від лікарні, бо люди виїдуть за кордон і отримуватимуть там гідну заробітну плату. Якщо говорити про різні плани відбудови, то основний ресурс відбудови навіть не фінанси, інвестиції, інфраструктура, а кадри. І зараз політика має формуватися так, щоб була можливість максимально зберегти людський потенціал країни.

Загалом Програма медгарантій на 2023 рік має відповідати і завжди відповідає реаліям, які є в галузі охорони здоров’я. Зараз розробляється окремий пакет, який ми сподіваємося запустити у вересні — пакет з надання психологічної допомоги на первинній ланці. А також новий пакет за більш тривалою реабілітацією, тому що збільшиться кількість і військових, і цивільних, яким буде необхідна довготривала реабілітація.

- У Програмі медгарантій реабілітація є, що має змінитися?

- Тих трьох пакетів (реабілітація дорослих та дітей з ураженням опорно-рухового апарату, реабілітація дорослих та дітей з ураженням нервової системи і реабілітація немовлят, народжених передчасно) недостатньо для того, щоб надати в повному обсязі ту медичну допомогу, якої потребують сьогодні наші люди.

Це новий пакет з нейрореабілітації. Він уже поданий на розгляд МОЗ. Це реабілітація при нейротравмі, після складних хірургічних втручань, травм.

РЕАБІЛІТАЦІЯ ВКЛЮЧАТИМЕ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ, ПСИХОЛОГІЧНИЙ, ПСИХІАТРИЧНИЙ І НАВІТЬ ПАЛІАТИВНИЙ СУПРОВІД

- МОЗ вже оголосив про впровадження Міжнародної класифікації функціонування, згідно з якою і формуватимуть плани з реабілітації конкретної людини. Хто у нас готовий надавати такі комплексні довготривалі послуги, чи вистачає фахівців?

У ресурсному забезпеченні і полягає проблема. Адже потреба в таких послугах є значно більшою, аніж наразі готові забезпечити наші заклади. Тому, безумовно, ця послуга і надалі розвиватиметься за двома напрямами. Зокрема і завдяки країнам-партнерам, які забирають наших цивільних і військових на таку реабілітацію за кордон. Величезна подяка їм за те, що вони відновлюють якість життя людей, які цього потребують. Але паралельно з тим, через те, що попит зростає, у нас є заклади, які мають хороший досвід надання такої допомоги. Ми готові їм пропонувати значно вищий тариф, ніж це передбачено нашими пакетами. Зараз він становить близько 10 тис. грн. і не охоплює ті обсяги медичної допомоги, що має надаватися таким пацієнтам. Ми висуваємо потужніші вимоги і щодо кількості кадрів у такому закладі, і щодо кількості ліжок реабілітації, щоб надати певну кількість послуг за певний період. Це вузько спеціалізовані заклади, які працюють роками в цьому напрямі, мають хороші напрацювання і методики, необхідне обладнання і готові брати участь в цьому пакеті. В ньому буде обов’язково психіатрична, психологічна реабілітація і паралельно реабілітація опорно-рухового напряму, нейрореабілітація, післяопераційна реабілітація. В рамках цього пакету також буде реабілітація після протезування. І ця реабілітація є тривалішою, і вартіснішою - близько 1,5 тис. грн на день.

- Які вимоги ви висуваєте до медзакладів, які захочуть проводити таку реабілітацію, крім забезпечення кадрами? Скільки часу триватиме така реабілітація?

- Ми говоримо про не менш як 21-28 днів. Зараз у пакеті з реабілітації значно менша кількість днів. І навіть в ЕСОЗ ми помічали, що іноді дуже швидко надають цю послугу. І середня кількість днів реабілітації подеколи навіть може викликати занепокоєння, чи ця послуга насправді була надана в повному обсязі. І достатньою для того, щоб пацієнт міг сказати, що ця послуга була йому надана. Тому вимоги будуть і щодо кількості днів, і щодо кількості персоналу, і кількості фахівців з реабілітації. Їх і так небагато в країні, але ми зберемо саме ті заклади, що зможуть виконати ці вимоги. Попередньо, якщо не помиляюся, це понад 30 закладів в Україні, які готові працювати за нашими вимогами.

- Це військові шпиталі?

- В тому числі, але не всі. Тому що не всі військові шпиталі відповідають вимогам. Ми говоримо про реабілітацію як медичну послугу, лікарі повинні мати чіткий план лікування пацієнта та повний обсяг медичної допомоги. Однак це у жодному разі не означає, що надалі людині не будуть, за необхідності, надавати інші види медичної допомоги.

Є багато випадків, коли людина отримала найбільший обсяг значущої меддопомоги, що дозволяє стабілізувати стан. Далі реабілітація проходить поступово вже в рамках іншого пакету - амбулаторного, за направленням сімейного лікаря. Якщо людині потрібна психіатрична допомога, то це вже інший вид допомоги, який також може паралельно надаватися.

НСЗУ також має пакет, який називається мультидисциплінарні мобільні бригади з надання психіатричної допомоги. Ця бригада приїжджає до людини додому і може надавати допомогу як пацієнту, так і його родині. До мультидисциплінарної бригади включено і соціального працівника, психолога, психотерапевта.

Мушу зазначити, що певна кількість таких людей потребуватиме і паліативної допомоги. У нас також є пакет, що передбачає мобільну паліативну бригаду. Це може бути велика кількість напрямів медичної допомоги, яка надаватиметься одній людині в рамках Програми медичних гарантій. Для цього потрібно тримати контакт із сімейним лікарем, щоб отримати направлення.

ПОПИТ НА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ТІЛЬКИ ЗРОСТАТИМЕ

- Скільки коштів знадобиться для забезпечення ПМГ на наступний рік, щоб вона функціонувала, зокрема, з новим пакетом з реабілітації?

- Ми усвідомлюємо економічне становище країни і те, як працює економіка, як наповнюється державний бюджет. Тому як керівниця НСЗУ я хочу сказати, що за 5 місяців повномасштабного вторгнення Програма медичних гарантій не зазнала скорочення. Це важливо розуміти. Наголошу, що в країні, яка воює з таким психологічним, моральним, фізичним навантаженням, попит на медичну допомогу тільки зростатиме. Ми всі реалісти, кожен із нас постарішав за цей час на 10 років. Даватимуться взнаки хронічні захворювання, я вже не кажу про необхідність постійної психологічної підтримки, бо на час війни багато хто відкладає питання здоров’я. Цей чинник впливатиме на зростання потреби в медичній допомозі вже незабаром, а у майбутньому - на зростання потреби у високовартісних медичних послугах. У 2022 році обсяг Програми медгарантій безпрецедентно зріс. Але ми розуміємо, що всі ці чинники ще більше стимулюватимуть його до зростання.

Водночас ми реалісти і розуміємо: якщо з економікою країни, надходженнями до бюджету буде ситуація така, як зараз, то в 2023 році обсяг фінансування Програми медгарантій на рівні 2022 року буде достатнім, щоб покрити нові напрямки.

Однак у нас є ще декілька викликів. Приміром, щодо хірургічної допомоги, терапевтичної. І якщо в мирний час складність надання структурної меддопомоги була середньою, то зараз травми, опіки, це високовартісне лікування. Так, нам зараз допомагає велика кількість країн світу, які забирають на лікування наших людей. Без міжнародної, волонтерської допомоги ліками, іншими засобами, впоратися було б важко.

 - Ви перенаправлятимете кошти чи залучите міжнародну фінансову допомогу?

- Міжнародну допомогу вже залучаємо. Ми отримали 1,7 млрд доларів, які спрямували на ПМГ. Але є пакети, які стосуються COVID-19, його стаціонарного лікування. Ми бачимо, що це зараз не є таким актуальним, як передбачалося, тому перенаправимо їх на нові напрями.

- Але COVID-19 не зник.

- Так, але має більше ознак сезонного вірусного захворювання. І я дякую кожному українцю, який вакцинувався. Це дало можливість більшою мірою говорити про те, що ми починаємо забувати про COVID-19. Він не зник, але давайте говорити відверто, що й великої кількості хворих також не фіксується.

- Не фіксується, мабуть, тому, що не завжди його тестують і, можливо, для цього не повсюди зараз є можливості?

- Ні, я б так не сказала. Ми з ЕСОЗ бачимо і кількість звернень до сімейного лікаря, і причини звернень. Це не з технічних причин, це точно не про те, що не виявляють або не встановлюють (діагноз — ред.). Зрештою ми бачимо, що по всьому світу така ситуація.

- Ковідний пакет залишиться у Програмі медгарантій 2023 року?

- Програма медгарантій наступного року матиме такі само пріоритетні напрями, що і 2022 року. Це лікування інфарктів, інсультів. Під час війни ми бачимо велику потребу в таких послугах. А також пологи, неонатальна допомога, лікування онкозахворювань, первинна, екстрена меддопомога. Одночасно ми переглядатимемо реабілітацію психологічну, психіатричну допомогу на рівні первинної ланки.

У нас буде декілька нових напрямів. Ми давно планували законтрактувати паталогоанатомічні бюро, перевести на фінансування за послугу. Ми готуємося перевести цей напрям на контрактування.

Як я зазначала, у нас зараз некритична ситуація з COVID-19 у стаціонарах, ми вже розуміємо як лікувати і обсяг фінансової потреби. Але одночасно у нас є надання допомоги по травмі, політравмі, при опіках. Розглядатимемо з експертами, які коефіцієнти застосовувати для того, щоб тариф відповідав тим реаліям, які зараз є, при наданні такої меддопомоги.

ВІДСОТОК ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПОТРЕБУВАТИМУТЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ, БУДЕ ВЕЛИКИМ

- Вже анонсувалося, що з 1 вересня планується запускати пакет психологічної допомоги на первинці. Що буде в цьому пакеті і як отримати таку допомогу? І знову ж таки — підготовка фахівців, чи вистачить їх?

- У нас є немедичні психологи, а також ті, хто закінчив курси психологів. Також у нас вже два роки поспіль ВООЗ, Світовий банк і низка інших організацій працюють з сімейною медициною за окремими сертифікованими напрямами, щодо підвищення їх кваліфікації, щодо надання консультацій з психологічної допомоги. Тому що сімейна медицина - це все-таки сімейна медицина. Вони мають надавати допомогу і в цьому напрямі. Є світові сертифіковані курси mhGAP. І нам допомагали навчати сімейних лікарів. До початку війни це було 500 лікарів, наразі курси тривають. Відсоток людей, які потребуватимуть психологічної допомоги, буде великим.

Давайте поглянемо на свої родини і подумаємо, кому потрібно поспілкуватися з психологом і підтримати свій дух. А ще у нас є сім'ї, які втратили рідних, родини, яких війна роз’єднала, які втратили звичний спосіб життя. Ми можемо уявити, скільком українцям буде потрібна ця допомога. Щоб не сталося так, як після Першої світової війни, коли було втрачене покоління, вже зараз потрібно працювати над тим, щоб ця допомога надавалася.

Це ініціатива першої леді, МОЗ та ВООЗ. У НСЗУ є свої зобов’язання, ми зараз працюємо з експертами ВООЗ і МОЗ над тим, щоб саме на сімейному рівні впровадити ази надання психологічної допомоги. Через сімейних лікарів, які мають сертифікат mhGAP. Їх чітко навчають, як спілкуватися, що виявляти. Можливо, після виявлення необхідно перенаправити пацієнта на другу ланку — психіатричну.

Також у нас є психологи, які мають статус в медичній галузі, і ті, які його не мають. У нас є психологи, наприклад, на освітній ланці, які мають освіту психолога, але закінчували не медичний виш, а загальний заклад за спеціальністю психолога. У нас є психологи-соціальні працівники, але знову ж таки це не медичні психологи. Зараз МОЗ працює над тим, як цим психологам дати доступ до надання психологічної допомоги в медичних закладах, в тому числі на первинному рівні, як їх поєднати з сімейними лікарями, які не мають сертифікату mhGAP. І в таким чином дати можливість цим мультидисциплінарним командам працювати якомога ближче до пацієнта.

Оскільки у нас велика кількість людей потребуватиме консультацій, то ця допомога має бути належною. Це має бути рівень громад і рівень первинки. Я спілкувалася з фахівцями з Ізраїлю, ВООЗ, насправді це ланка первинної медичної допомоги.

- Якщо лікар первинної ланки не отримав сертифікат mhGAP, то на первинній ланці має бути окремий фахівець?

- Ми прописуватимемо у вимогах, що або лікар має отримати сертифікат mhGAP, або має залучатися фахівець, якщо медзаклад хоче укласти договір з НСЗУ за цим пакетом.

Не виключаю, що ми цим пакетом не зможемо абсолютно всю територію покрити. Так, безумовно, десь не буде фахівця, десь не буде сімейного лікаря, який має сертифікат mhGAP, але ми платитимемо, як зазвичай у Програмі медгарантій, за медичну послугу і, відповідно, за виконання тих вимог, які поставлені. Якщо ці вимоги не виконуватимуться, то, безперечно, ми не контрактуватимемо медзаклад. Тому громадам необхідно звернути увагу на те, що вони мають зробити, аби ця послуга була доступною. Вони мають залучити такого фахівця або відправити сімейного лікаря на курси підвищення кваліфікації, щоб отримати такий сертифікат.

- Сімейних лікарів масово направлятимуть на такі курси чи на це немає часу і ресурсу?

- Ресурс зараз готові вкладати багато міжнародних організацій. І завдяки тому, що це є пріоритетом, і завдяки ініціативі першої леді. Насправді це питання часу. Вже на цей час у нас є ресурс, про який я говорила, — психіатри, психіатрична стаціонарна допомога, мобільні бригади. У нас є психіатрія і психологічна допомога на амбулаторному рівні. Ми в Електронній системі охорони здоров’я нанесли всі точки надання такої меддопомоги на мапу. Потім ми можемо на цю мапу додавати сімейних лікарів, які мають сертифікат mhGAP, психологів з інших ланок, які не належать до медичної сфери. Таким чином проаналізувати доступність такої меддопомоги і виявити, де таких фахівців немає.

У пріоритеті - сімейні лікарі саме з цих територій. Вони мають пройти навчання і отримати сертифікат. Це раціональніше використання ресурсу, а я маю на увазі саме часовий ресурс.

- Як отримати психологічну допомогу там, де поки що таких фахівців чи сертифікованих лікарів немає?

- Треба розуміти, що надати таку допомогу можуть там, де медзаклади уклали контракт на такий пакет. Голови громад мають подивитися на це як на можливість отримати додаткову послугу для своїх жителів і стимулювати свої медзаклади виконати вимоги НСЗУ і законтрактуватися. НСЗУ пропонує додатковий ресурс, який має йти на користь пацієнта. Але це наша спільна робота, щоб ця послуга стала доступна для пацієнта.

Нещодавно я побачила допис в соцмережах, коли один із керівників сімейної медицини сказав: “Ну що, починаємо гонку за психологами?”. Це означає, що фінансовий ресурс теж мотивує. Якщо сімейні лікарі знатимуть, що за цю додаткову послугу вони  отримуватимуть додатковий ресурс, це швидше мотивуватиме до навчання, отримання нових знань і укладання контракту з НСЗУ.

- Який додатковий ресурс вони отримують за послугу? Скільки становитиме тариф на психологічну допомогу на первинній ланці?

- Ми маємо вже розрахунки тарифу, але я не хочу спойлерити, доки не побачу, що все опрацьовано в повному обсязі. Однак ми маємо розуміти, що хороша консультація у хорошого психолога коштує дуже дорого, але це й інший рівень психологічної допомоги.

- Що отримає пацієнт, якщо звернеться за такою допомогою?

- Діагностику проблеми, до прикладу, базові консультації, як про себе подбати. Якщо сімейний лікар, який має сертифікат mhGAP, за чіткою діагностикою побачить, що людині необхідна спеціалізована допомога іншого фахівця, ми говоримо про психіатричну допомогу, тоді це також допоможе чітко виявляти проблему і більш точково надавати своєчасну допомогу. Аби не було ускладнених станів, розладів, психіатричних проблем.

- Сімейні лікарі з сертифікатом mhGAP матимуть право призначати медикаментозне лікування?

- Це на рівні психіатричної допомоги. Сімейні лікарі також, відповідно до Програми медичних гарантій, можуть призначати медикаментозне лікування, якщо є виписаний фахівцем детальний план лікування. Ви знаєте, що у нас є програма Доступні ліки. В її рамках ми маємо ліки, які держава безоплатно або з невеликою доплатою гарантує пацієнтам по електронному рецепту сімейного лікаря при психіатричних розладах.

- Ви говорили, що з 1 вересня також плануєте запускати пакет з реабілітації. На це є кошти?

- Ми вже подали розрахунки до МОЗ, зараз проходить погодження з Міністерством фінансів, тому що це додатковий фінансовий ресурс, який має перерозподілитися у Програмі медичних гарантій. Ми не просимо додаткових коштів, це за рахунок економії є можливість перенаправити ці кошти. І якщо будуть розглянуті зміни до постанови, ми готові контрактувати медзаклади.

Важливо розуміти, що економіка в сфері охорони здоров’я завжди пов'язана з такими речами — що більше ми в конкретному проміжку часу не дбаємо про своє здоров’я, то більше інвестицій в охорону здоров’я потрібно буде в майбутньому. Українці взагалі дуже переймаються проблемами інших і забувають про свої. Зараз щоночі люди прокидаються і не через те, що треба піклуватися про дітей, а від того, що чують тривоги. Тільки це одне - вже велике навантаження на психіку. А дуже часто люди забувають про своє здоров'я як таке.

- Почали менше звертатися до лікарів первинної ланки за звичайними речами — аналізами, направленнями на планові обстеження?

- Менше. Ми бачимо це з Електронної системи охорони здоров’я. Хоча також бачимо, що пацієнти з хронічними захворюваннями залишилися на зв’язку зі своїми сімейними лікарями. Важливо, що програма Доступні ліки працює. І це не просто про безоплатні ліки, які пацієнти можуть отримати і зберегти якість свого життя. Це додатковий момент, коли ця програма дозволяє залишатися пацієнту на зв’язку із сімейним лікарем. Це про консультації, додаткові діагностики. Це важливо, тому що люди з хронічними захворюваннями найбільше страждають. За програмою Доступні ліки ми вже в травні-червні фіксували довоєнний рівень виписки. І до останнього періоду ми бачили, що навіть в Донецькій, Херсонській області були виписані рецепти і навіть відпущені ліки. Це справжній героїзм лікарів - працювати в умовах постійної небезпеки.

Тому ми просимо — не відкладайте своє здоров’я, приходьте до сімейних лікарів.

Наталія Молчанова

Фото: Геннадій Мінченко