Є слова, які маємо повторювати, аби не повторювалися трагедії

Спочатку йде знецінення і засміювання, потім "більше позитиву", "ну набридло оці нескінченні причитання і поминки".

Якщо не вдається, то у всьому, що вчинили з нами, звинувачують нас самих і називають свої наративи "неприємною правдою". Тільки "правда" ця залишає один присмак – ми не заслуговуємо на свободу.

По цьому присмаку ти впізнаєш ворога. Бо ворог ніколи не розповість твоїм дітям про твій спротив, він розкаже лише про твою слабкість і помилки. Розправляючись з тими, хто тебе підтримав, ворог розкаже, що горе в їх дім приніс не він, а твоя непокора. Ворог змістить фокус відповідальності за військові злочини і геноцид на кого завгодно. Щоб не пам'ятали, хто віддавав накази, які були і залишаються частиною імперської ідеології. Так було тоді і так Росія чинить прямо зараз.

Пам'ять про приниження, тортури і смерть це не просто погляд в безодню, біль, який ти відчуваєш, а хтось за крок від тебе – ні.

Це частина твоїх реакцій, вибору і вчинку.

І коли ти не даєш ввести себе в оману і відволікти від першопричини, ти ніколи не помилишся з напрямком в якому стріляти.

Ми пам'ятаємо.

Позивний Мауглі

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства