16 жовтня. Пам’ятні дати

16 жовтня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні світова громадськість відзначає Всесвітній день продовольства

Метою проведення Всесвітнього дня продовольства є підвищення рівня поінформованості населення щодо світової продовольчої проблеми та зміцнення солідарності у боротьбі з голодом, недоїданням і злиднями.

Щороку для відзначення цього Дня майже у 150 країнах світу проводиться велика кількість заходів – від марафонів і маршів проти голоду до виставок, культурних програм, конкурсів та концертів.

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), нині 821 млн людей у світі голодують, це на 131 млн людей більше, ніж у минулому році – дається взнаки епідемія короновірусу. Понад 2 млрд людей не мають регулярного доступу до безпечної та поживної їжі в достатній кількості.

Події дня

16 жовтня 1918 року, гетьман Павло Скоропадський видав універсал про відродження українського козацтва. Зокрема в універсалі наголошувалось: «Для зміцнення сили держави Української нашої відродити козацтво по всіх місцях його історичного існування на Україні, покладаючись в основі його відродження на ті козацько-лицарські традиції, що донесла нам історія наша з доби минулої боротьби козацької України за свою волю».

Після гетьманського Універсалу про відродження козацтва в пресі друкувалися телеграми зі зборів «селян-хліборобів», у яких вони цілковито підтримували Скоропадського. Однак, в подальшому формуванню козацьких частин завадила зміна воєнно-політичної ситуації в Українській Державі. Вже у середині листопада 1918 року Скоропадський заговорив про федерацію з небільшовицькою Росією, згодом почалось повстання Директорії. А 14 грудня 1918 року гетьман зрікся влади.

У цей день народилися

в Україні

Петро Григоренко (1907-1987), громадський діяч, генерал-майор, один з засновників Української Гельсінської групи.

Григоренко за юнацтва був бійцем Частин особливого призначення, працював на підприємствах Донбасу, потім навчався в Інженерно-будівельному інституті у Харкові, у Військово-інженерній академії та в Академії Генерального штабу у Москві. Учасник боїв на озері Халхін-Гол, Другої світової війни. З 1945 року викладач Військової академії. У 1961 році генерал Григоренко виступає з критикою сталінізму, через три роки створює Спілку боротьби за відродження ленінізму. Генерала заарештували, а згодом виключили з партії, позбавили генеральського звання, бойових нагород і пенсії, а згодом визнали неосудним і ув’язнили до спеціальної психіатричної лікарні. Загалом він провів у спецпсихлікарнях понад 5 років, а в перервах змушений був працювати вантажником у гастрономах. Він став одним з перших, хто відкрито захищав права кримських татар та інших депортованих народів. У листопаді 1977 року Петро Григоренко виїхав до Західної Німеччини, а звідти до США. Там він очолював Закордонне представництво Української Гельсінкської групи і видавав щомісячник «Вісник репресій на Україні», згодом надрукував книгу спогадів «В підпіллі можна зустріти тільки щурів…».

Володимир Кобринський (1873-1958), мистецтвознавець, етнограф, натхненник-організатор і перший директор Музею народного мистецтва Гуцульщини.

Народився в селі Білоберезці (тепер – Івано-Франківської області) в родині вчителя. Зі студентських років захоплювався народним мистецтвом Гуцульщини, збирав вироби народних майстрів краю, старовинні знаряддя праці, документи, заохочував до цього громадськість. 1926 року зібрані ним експонати були розміщені в «Народному домі» Коломиї. Завдяки зусиллям Кобринського у 1928 році колекція вже нараховувала 300 предметів.

У грудні 1934 року відбулося офіційне відкриття Музею народного мистецтва Гуцульщини (нині Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського).

Цей заклад став першим на теренах Західної України музеєм українського народного мистецтва. За його безпосередньої участі створено також музеї у містах Рогатині, Бережанах, Теребовлі, Самборі.

Володимир Шолудько (1955), скульптор, автор першого пам’ятника Симону Петлюрі в Україні.

Народився на Рівненщині. Закінчив Вижницький коледж прикладного мистецтва, Київський державний художній інститут.

У 2001 році Рівне стало першим містом в Україні, де встановлено пам’ятник Петлюрі. Його створили скульптори В.Шолудько та В.Стасюк, архітектор Т.Мельничук.

Працює в галузі станкової та монументальної скульптури в національно-патріотичній та історичній тематиці. Народний художник України.

… і у світі

Давид Бен-Гуріон (справж. Давид Йосиф Грін; 1886-1973), ізраїльський політик, один з творців Держави Ізраїль, перший прем’єр-міністр Ізраїлю (1948-1953, 1955-1963), один з найвідоміших і найяскравіших політичних діячів ХХ століття.

За його керівництва були виграні Війна за незалежність (1948–1949) і Синайська кампанія (1956), відбулося вигнання палестинських арабів на чужину. Бен-Гуріон належав до типу тих політиків, кого прийнято називати «важковаговиками». Переважна більшість сучасників характеризувала його як людину вкрай авторитарну, втім, він себе таким зовсім не вважав.

Якби не було Бен-Гуріона, Ізраїль як держава, звісно що був би, але зовсім іншим ніж є сьогодні. Саме Бен-Гуріон багато в чому вплинув на формування потужного політичного заряду цієї держави. Саме Бен-Гуріон наполіг на тому, щоб на прапорі Ізраїлю була зображена шестикутна «зірка Давида», а не звична менора – найпоширеніша єврейська національна і релігійна емблема. Чому? Тому що саме зіркою Давида позначали нацисти євреїв під час Другої світової війни, вона була символом приниження, своєрідним тавром жертви. І на завершення – цитата самого Бен-Гуріона: «Батьківщину не дають і не отримують у подарунок, не здобувають у результаті політичних угод, не купують за золото і не завойовують кулаками. Її будують у поті чола».

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-