8 жовтня. Пам’ятні дати
День юриста - це свято людей, які займаються різноманітною професійною юридичною діяльністю, а саме - адвокатів, прокурорів, суддів, слідчих, нотаріусів, юрисконсультів.
Найбільшою фаховою спілкою працівників Феміди є Союз юристів України – добровільне громадське об’єднання правознавців нашої країни. На сьогодні колективними членами Союзу є понад 30 трудових колективів юридичних установ і організацій, навчальних закладів, редакцій юридичних видань, які займаються правовою діяльністю.
Події дня
Цього дня у 1632 році відбулась Корсунська рада – одна з козацьких рад, що відбувались у зв’язку з посиленням гніту шляхетської Польщі на Україну.
На цю раду зібралися 2 тисячі козаків і козацької старшини. Корсунська рада ухвалила відстоювати православ’я і не пускати «ляхів» у Лівобережну Україну. Також на раді вперше була висунута ідея захисту своїх прав на певній території, що засвідчувало наміри утворити власну козацьку республіку.
У цей день народилися
в Україні…
Іван Піддубний (1871–1949), славетний спортсмен, професійний борець.
Селянин з Черкащини 6 разів поспіль ставав чемпіоном світу. За сорок років виступів Піддубний не програв жодного чемпіонату і отримав світове визнання як «чемпіон чемпіонів».
Кар’єру борця розпочинав у цирку, а вже потім почав професійно займатися боротьбою. Від його виступів шаленіла публіка в Парижі і Мілані, Франкфурті, Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі. Загалом Піддубний виступав у 14 країнах.
Спортсмен усе життя намагався триматися подалі від політики. Після більшовицького перевороту він не підтримував ні білих, ні червоних, ні зелених – натомість їздив по містах і тішив публіку своїми непересічними здібностями. Але не втримався, коли під час паспортизації 1932-1933 років в його паспорті написали «Поддубный», а в графі національність «русский». Його це обурило, й він почав звертатися в різні радянські інстанції, щоб його прізвище і національність написали правильно. Але йому ввічливо відмовили. Тоді борець сам виправив «о» на «і», а «русский» на «українець». За що й потрапив у 1937 році до катівень НКВС у Ростові-на-Дону за статтею «антирадянська агітація та український націоналізм».
В ув’язненні спортсмен піддавався тортурам – рубці на тілі від паяльника у нього залишилися на все життя. «Побував у чортів у пеклі за мову та за паспорт. Але нічого, я ж борець, чемпіон світу, а не тюлька на двох ногах», - сумно жартував Піддубний. Просидів у НКВС декілька тижнів, а потім його випустили. Подейкували, що за нього заступився хтось із високопосадовців. Удруге Піддубного арештували після війни. Цього разу вже за співпрацю з німцями. Піддубний не евакуювався з Єйська (Кубань), в якому жив перед війною. На запитання, чому він не виїхав, відповідав: «Куди тікати? Помирати скоро». Нацисти до світового чемпіона ставилися з повагою, навіть дозволили носити орден Трудового Червоного Прапора; видавали продукти. Працював він у більярдній і часом викидав п’яних німців за комір на вулицю. Останні не ображалися. Відступаючи, пропонували виїхати до Німеччини, але він відмовився.
З в’язниці НКВС Піддубного незабаром звільнили. Знову за браком доказів. Доживав віку уславлений спортсмен у тому ж таки Єйську у страшних злиднях. Грошей не вистачало навіть на хліб, тому змушений був продавати свої медалі.
Володимир Свідзінський (1885-1941), поет, літературознавець, перекладач.
Під час Першої світової війни жив у Галичині, згодом у Вінниці. У 1925 році переїхав до Харкова, працював у Державному видавництві України. Належав до літературної організації «Плуг».
Перекладав твори Арістофана, французьку та польську поезію («З нього був бездоганний перекладач із старогрецької (Гесіод), латинської (Овідій) і німецької мов», - зазначає Юрій Лавріненко у книзі «Розстріляне відродження»).
Його поетичний доробок («Ліричні поезії», «Вересень», «Поезії») невеликий за обсягом, але займає значне місце в українській літературі. «Це – поет неповторний, своєрідний, тонкий. Я маю насолоду від його поезії і думаю, що невдовзі прийде час і на достойне поцінення його творчості критикою і громадськістю» (Микола Бажан, лист до Андрія Чернишова, 1973).
Трагічною була смерть поета: наприкінці 1941 року, коли до Харкова насувався фронт, Володимир Свідзінський був насильно евакуйований разом з іншими діячами культури з міста і спалений енкаведистами у клуні біля Салтова.
Василь Махно (1964), поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. Член міжнародного і українського ПЕН-клубу.
Народився у м. Чортків Тернопільської області. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут, викладав літературу у Тернопільському університеті, згодом — у Ягеллонському (Краків).
У 2000 році виграв Зелену картку та переїхав жити та працювати в США. У Нью-Йорку обійняв посаду ключового науковця НТШ-Америка.
Друкувався у періодичних виданнях. Автор десятка поетичних збірок, двох книжок есеїстики, п’єс. Його вірші, есе та драми перекладено польською, німецькою, сербською, англійською, литовською, чеською, івритом, іспанською.
Критики зазначають, що «з-поміж українських поетів, котрі живуть і працюють як на «материку», так і закордоном, Василь Махно належить до найвідоміших, хоча не для всіх і в усьому прийнятний, його багато перекладають і друкують в Америці, Європі і Росії».
Інтерв’ю з поетом:
https://life.pravda.com.ua/culture/2020/07/11/241589/
Читати вірші Василя Махна: http://poetyka.uazone.net/makhno/
…та у світі
Цього дня народилась Сігурні Вівер (1949), американська кіноактриса, продюсер.
Знімалась у фільмах: «Крижаний вітер», «Ділова дівчина», «Горили в тумані», «Аватар», «Червоні вогні», серії фільмів «Чужий».
Саме роль лейтенанта міжпланетного корабля Еллен Ріплі й зробила Сігурні Вівер знаменитою на весь світ. «Я вдячна Чужому. Цей виродок дав мені все. Утім, я не хотіла зніматися в «Чужому». Я хотіла Шекспіра, Вуді Аллена, Майкла Ніколса».
Сігурні Вівер народилася в сім’ї актриси й керівника телекомпанії NBC. У це важко повірити, але колись їй винесли вирок – забути про артистичні амбіції. Однак дівчина виявила характер і не зважаючи ні на що майже шість років грала в маленьких театрах (зазвичай безплатно). Актрисі було 30, коли їй запропонували роль лейтенанта Ріплі. Зі своєю героїнею Сігурні Вівер провела більш як 10 років. У проміжках між варіантами «Чужого» вона зіграла з десяток незалежних жінок чоловічих професій.
Нині вона разом з сім’єю мешкає на Мангеттені, колекціонує записи Едіт Піаф і старі сорокоп’ятки з арабською музикою (в юності брала уроки танцю живота, хоча потім кинула й почала досить серйозно займатися карате), мріє знятися в комедії, легко згадує про юнацькі страждання, сміється над своїм зростом і невдачами з «Оскаром» (вона була номінована тричі, але безуспішно – за «Чужих», «Ділову дівчину» і «Горил в тумані»).
Джон Леннон (1940-1980), англійський рок-музикант, композитор, співак.
Один із засновників і учасників гурту The Beatles, попідол 60-70-х років ХХ ст., політичний активіст.
Після розпаду The Beatles почав сольну кар’єру, але в 1980 році був убитий одним із фанатів. З усієї бітлівської четвірки Леннон був чи не найсамобутнішим – безбаштовий підліток, що з дитинства вважав себе генієм і всім про це розповідав. «Господи, хіба вони не бачили, що я – геній? Такий самий, як і Ван Гог?», - риторично запитував Джон в одному з пізніх інтерв’ю.
Народився Джон у Ліверпулі. Батьки рано розлучилися, хлопець жив і виховувався у тітки. Середовище було переважно жіночим: тітка, бабця, подруги однієї й другої, іноді на горизонті кометою пролітала мати. Розмови теж, звісно були жіночі: про красунь-розумниць жінок та про сволоту-чоловіків.
Розрадою було читання книг - серед улюблених авторів – Льюїс Керрол і Оскар Уайльд. А ще - гітара. До того ж у Британії почалось загальне захоплення молоді рок-н-ролом. Юний Джон разом із друзями засновує шкільний музичний ансамбль Quarrymen. 6 липня 1957 року відбувається подія, яка для затятих бітломанів є такою ж священною, як для шанувальників класичного театру зустріч Костянтина Станіславського з Володимиром Немировичем-Данченком – Леннон познайомився з Полом Маккартні й прийняв його в Quarrymen. Що відбувалося потім – відомо всім. Але романтику й диваку Леннону стало затісно в акуратному бітлівському костюмчику. Джон відпустив довге волосся, перейшов на психоделіку й зайнявся власною сольною кар’єрою, ставши справжнім кумиром хіппі. Картину доповнювала японська дружина-художниця, котру багато хто з фанів із ревнощів одразу ж звинуватив у розвалі The Beatles, а потім і в смерті музиканта. На сьогодні з четвірки «бітлів» живі лише двоє: Рінго Старр і сер Пол Маккартні. А Джон Леннон, так само як і The Beatles, став легендою і міфом.
