27 вересня. Пам’ятні дати

27 вересня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні відзначається Всесвітній день туризму 

Всесвітній день туризму заснований у 1979 році з метою пропаганди туризму. Дата цього Дня обрана не випадково: 27 вересня 1970 року набув чинності Статут Всесвітньої туристської організації (UNWTO).

Мета Всесвітнього дня туризму полягає в тому, щоб привернути увагу міжнародного товариства до важливості туризму, його соціального, культурного, політичного і економічного значення.

Як зазначають в ООН, туристична сфера є одним з секторів економіки, що найбільше постраждали в результаті Covid-19. За даними Всесвітньої туристської організації, нині від 100 до 120 млн. робочих місць в туристичній сфері перебувають під загрозою. Конференція ООН з торгівлі і розвитку прогнозує втрати від 1,5% до 2,8% світового ВВП. І саме сільський туризм має стати тим рятівним колом, що допоможе відновитися цій галузі після пандемії.

Події дня

Цього дня у 1781 році на теренах Лівобережної України (колишньої Гетьманщини) влада Російської імперії утворила Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва.

Тріумфальна брама у Новгород-Сіверському з гербами городів, які увійшли до Новгород-Сіверського намісництва. Збудована у 1786 році
Тріумфальна брама у Новгород-Сіверському з гербами городів, які увійшли до Новгород-Сіверського намісництва. Збудована у 1786 році

Україна остаточно перетворювалася на одну з околиць Росії, джерелом постачання різного роду ресурсів (матеріальних, інтелектуальних, духовних тощо). У 1796 році Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва були переформатовані в Малоросійську губернію.

У цей день народилися

Михайло Кравчук
Михайло Кравчук

Михайло Кравчук (1892-1942), всесвітньо відомий математик, член математичних товариств Франції, Німеччини, Італії. Професор Київського політехнічного інституту. Серед учнів Михайла Кравчука – Архип Люлька, Сергій Корольов, Володимир Челомей.

Народився на Волині. Професор Київського політехнічного інституту. Серед учнів Михайла Кравчука – Архип Люлька, Сергій Корольов, Володимир Челомей. У 1923-1933 рроках очолював Комісію математичної статистики НАН України, 1934-1938 – завідувач відділу Інституту математики НАН України. Організатор першої в Україні математичної олімпіади серед школярів (1935). Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології. Автор понад 180 наукових робіт (які згодом спалювали на території заснованого ним Інституту математики). Наукові дослідження стосуються алгебри, математичного аналізу, теорії диференціальних і інтегральних рівнянь, теорії функцій, наближених обчислень, математичної статистики, історії математики. В 1938 році був безпідставно заарештований і виключений з членів НАН України (вченого звинувачували у націоналізмі, шпигунстві, антирадянщині), загинув 9 березня 1942 року у таборі на Колимі. Впродовж десятиліть ім’я видатного українського вченого замовчувалось. 2003 року на території Київського політеху було відкрито пам’ятник Михайлові Кравчуку. На гранітному постаменті викарбувані слова, які часто повторював учений: «Моя любов – Україна і математика».

Михайло Зеленчук (1924-2013), учасник українського національно-визвольного руху, голова Всеукраїнського братства ОУН.

Михайло Зеленчук народився в Івано-Франківській області. З 1944 року брав участь у визвольній боротьбі ОУН-УПА. 8 травня 1955 року був схоплений НКВС, засуджений до розстрілу, який замінили на 25 років таборів. Відбув у Мордовії 16 років і 7 місяців. У 1990 році організував Всеукраїнське братство ОУН-УПА Карпатського краю.

Григорій Світлицький
Григорій Світлицький

Григорій Світлицький (1872-1948), живописець, скрипаль і композитор.

Народився у Києві в родині музиканта, валторніста Київського оперного театру. У чотири роки Гриць почав вчитися гри на скрипці, у п’ятнадцять років був уже оркестровим музикантом.

І все-таки у 1886 році батько віддав сина до рисувальної школи О. Мурашка, де той вчився у М. Пимоненка і М. Врубеля.

Після закінчення цієї школі майбутній художник навчався у Петербурзькій Академії мистецтв у І. Рєпіна та М. Кузнецова, працював у майстерні А. Куїнджі. У 1900 році Григорію Світлицькому було присвоєно звання художника-живописця.

З 1901 по 1917 рік очолював групу по реставрації Ісаковського собору у Санкт-Петербургу. За цю роботу імператор Микола ІІ присвоїв йому почесний дворянський титул.

Революція боляче вдарила по сім’ї Світлицького: померла дружина, трагічно загинув син Юрій, згоріла петербурзька квартира. У 1918 році самотній художник повернувся до Києва, взяв участь у розписуванні Хрестовоздвиженської церкви, в якій він вінчався; викладав у Київському художньому інституті, де згодом став професором.

Григорія Світлицького називали «Поетом місячних ночей», а ще тонким ліриком, творам якого притаманні мелодійне звучання, особлива музична виразність. Одна з найвишуканіших та найпоетичніших картин художника — «Хата в місячну ніч».

За совєтів Світлицький, як і більшість художників, писав роботи на ідеологічну тематику. Одне з таких полотен стало останнім в його житті. На картині “Апасіоната” Владімір Ленін слухає сонату Бетховена. Втім полотно викликало шквал зауважень: вождь на першому плані, рояль далеко, а за вікном – передчуття бурі. Друзі-художники на обговоренні картину похвалили, але партійні функціонери розкритикували впень.

75-річний художник запізнився на це засідання і, крізь причинені двері все чув. Він повернувся додому і того ж дня помер від інфаркту.

Дивитися твори Світлицького: https://sverediuk.com.ua/grigoriy-svitlitskiy-pershiy-narodniy-hudozhnik-ukrayini/

І ще: http://museum.net.ua/kartina/muzykanty/

Тимофій Бойчук (1896-1922), художник,  брат і послідовник Михайла Бойчука.

Народився на Тернопільщині в багатодітній родині селянина-рільника, був на 14 років молодший за свого брата Михайла.

Навесні 1914 року Тимофій Бойчук разом із Михайлом Бойчуком, його дружиною Софією Налепінською та Миколою Касперовичем реставрували іконостас церкви Трьох Святих у с. Лемеші на Чернігівщині. Але закінчити справу перешкодила війна. Як підданих Австрійської імперії, братів-художників інтернували до Уральська, а пізніше до Арзамаса, де вони перебували до революційних потрясінь 1917 року.

Повернувшись до Києва у грудні 1917 року Тимофій, який не переставав багато працювати над рисунком на засланні і зробивши за три роки під керівництвом брата великі успіхи, вступив до майстерні ікони та фрески (пізніше перейменовану на майстерню монументального живопису), яку очолив Михайло Бойчук в Українській Академії Мистецтва.

Хоча художник прожив усього 25 років, його роботи відрізняються особливою майстерністю виконання, оригінальністю і ліричністю, з наголосом на українські елементи. Певно, найвідомішою його картиною є твір «Біля яблуні» 1919-1920 років, який попри  простий напозір сюжет  є хрестоматійним прикладом синтезу іконопису, класичного живопису, і українського народного мистецтва.

На превеликий жаль, більшість творів Тимофія Бойчука були знищені в часи розгрому «бойчукізму». Втім, і того що вціліло, достатньо, щоб виснувати – маємо справу зі значним явищем у мистецтві.

Ірина Мироненко (1960), поетка.

Народилася на Харківщині.

З початку 1970-х років друкується в періодичних виданнях. Закінчила Харківський державний університет імені О. М. Горького.

Поезії Ірини Міоненко притаманні несподіваність метафорики і зримість образів, а головною рисою стилю стилю її віршів є промовистість художньої деталі, яка робить текст сконденсовано-коротким і символічним.

Низка її віршів перекладені польською, німецької, російською, білоруською, грузинською, туркменською мовами.

Почитати вірші Мироненко: http://slovoprosvity.org/2018/05/25/kin-pidpertyj-olivtsem/

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-