Країна без математиків: від популізму – до загрози нацбезпеці

Ось і розпочався новий навчальний рік, що традиційно несе за собою і обговорення освітніх викликів. З огляду на останні новини про підсумки цьогорічної вступної кампанії, здається, що одним із найбільших викликів наступних років у освіті стане повернення престижу точним наукам – математиці, фізиці, хімії… Адже абітурієнтів, які б хотіли вивчати ці дисципліни, з року в рік набагато менше, ніж тих, хто надає перевагу гуманітарному спрямуванню. Десятка найпопулярніших спеціальностей серед абітурієнтів – тому приклад. Цьогоріч це філологія, право, менеджмент, комп’ютерні науки, середня освіта, журналістика, інженерія програмного забезпечення, психологія, маркетинг, економіка.

Якщо подивитися на популярність спеціальності математика, то вона суттєво поступається гуманітарним напрямам. Зокрема, у одному з найпрестижніших вишів країни – університеті Шевченка, за спеціалізацією математика надійшло 269 заяв, а от на журналістику – 1040, на романо-германські мови – 1104. Ситуація у педагогічних вишах взагалі плачевна. Для прикладу, Чернігівський педагогічний університет на спеціальність «Фізика» набрав цього року лише 1 студента, а на спеціальності «Математика (класична)» і «Фізика та Астрономія» взагалі не набрав жодного. Укрінформ з’ясовував, що ж призвело до такої ситуації та як позначиться на Україні відсутність власних фізиків і математиків.

Школа мала б зацікавити, спрямувати, але натомість вбиває інтерес

Глибинні причини незацікавленості абітурієнтів точними науками слід розглядати у комплексі, але здається, що значну роль у цьому відіграє школа. Адже саме там у дитини найчастіше формується зацікавленість певним напрямом – і зазвичай, цю зацікавленість мають формувати педагоги.

З цим погоджується експерт із питань освіти «Інституту майбутнього» Микола Скиба. «Річ не в кількості годин чи інтенсивності програм, а в цікавості. Тобто у тому, чи сприймається наука як цікава сфера, що викликає драйв допитливості, чи ж як сфера, де тебе мучать страшними формулами, які ти хочеш забути як страшний сон, вийшовши зі школи. На жаль, останній сценарій трапляється частіше, що відбирає в учня можливість побачити, як наука використовується в реальному світі. Допитливість і дослідницька поведінка не розвиваються можливістю перевіряти практичні життєві ситуації, і в учня не виникає потреби звертатися до вчителя із запитаннями чи гіпотезами», - вважає експерт.

Власне, цю думку поділяє і Сергій Якубов, науковий співробітник Інституту післядипломної освіти Київського університету імені Б. Грінченка, ментор навчального проєкту “STEAM-інформатика” (поєднання  природничих дисциплін із сучасними технологіями). Він наголошує: учні не розуміють, чому потрібно йти навчатися на спеціальності, пов’язані з точними науками, бо нинішня програма не демонструє, де можна застосувати отримані в школі знання. «Коли діти вивчають вібрацію на уроках фізики, вони не знають, чи в майбутньому їм стане в пригоді ця інформація. А от якби їм розповіли, що ці знання вони застосують, працюючи у відділі, де вимірюють вібрацію крил за певних режимів, на авіаційному заводі ім. Антонова, це була б наочність. Ось знання, а ось їхнє практичне застосування. Тому сьогодні так важливо впроваджувати в програми STEAM-підхід. Щоб учні, вивчаючи біологію, розуміли, як ці знання поєднуються з інформатикою. Наприклад, дрон облітає поле, фотографує рослини, а спеціальна програма аналізує їхній стан і видає рекомендації щодо внесення препаратів. Ось це - наочне поєднання предметів», - говорить Якубов.

Але цього, звісно, неможливо досягнути без високого професійного рівня педагогів, які викладають у школі фізику, хімію, математику… «Якщо викладають люди, які знають ці предмети лиш з підручників 20-річної давнини, не читають англійською, не стежать за сучасними відкриттями, то вони теж нічого не можуть дати молодим людям. Адже потрібно розуміти, чим живе сучасна наука і вміти фахово про це розповісти учням. Тому звісно краще, якщо учителі приходять з наукових установ, які навчалися на факультеті фізики, хімії, пройшли практику в лабораторіях і можуть донести матеріал дітям набагато переконливіше», - відмічає Микола Скиба.

Та Сергій Якубов додає: зарплати на освітньому ринку праці такі, що не стимулюють кращих випускників іти викладачами до шкіл – відповідно, нині відчувається суттєвий дефіцит кадрів. «Сьогодні на ринку праці освітян ситуація, коли на одне резюме вчителя приходить 5 вакансій. Днями я розмовляв з представниками однієї з київських шкіл, то там є запит на 4 вчителів фізики, які навчають за STEAM-підходом, а по факту працює тільки 2. Уявляєте, яке на них навантаження? У регіонах ситуація ще гірша: якою може бути підготовка учнів, коли вчитель викладає і географію, і фізику, і ще підпрацьовує вчителем креслення? Цей увесь ланцюжок своєю чергою призводить до того, що учні не отримують технічних знань, відповідної підготовки, а тому обирають легші й надійніші варіанти для вступу», - резюмує експерт. Власне, це нещодавно визнав очільник Міносвіти Сергій Шкарлет, зауваживши, що фізика, математика, хімія, біологія десятки років пасуть задніх за успішністю серед дисциплін…

Розвиток бізнесу і технологій? Цього не буде без знань з точних наук

Поки Україна не надто відчуває наслідки від нестачі фахівців, які спеціалізуються на точних науках, але найближчим часом ситуація  може змінитися, кажуть фахівці. Чим же це загрожує? Насамперед нестачею людей, які будуть  розвивати науку, а також тих, хто розуміє мову науки, зазначає Микола Скиба. «Такі фахівці потрібні не лише в наукових установах, де буде лише скорочуватися кількість робочих місць - вони потрібні у комерційних компаніях, які зараз активно розвиваються. Українському бізнесу без спеціалістів, які знають фізику, хімію, математику, буде доволі сутужно у світі, де постійно потрібно конкурувати з новими розробками та інноваціями. Це погано в цілому для України, яка мусить купувати технології замість того, щоб бути серед тих, хто їх розробляє», - говорить освітній експерт.

Цю тему нещодавно підняв на своєму Facebook і співзасновник платформи онлайн-освіти EdEra Ілля Філіпов в контексті обговорення необхідності створення президентського університету, зазначивши, що освіта – це інструмент впливу на майбутнє. «Нанотехнологій і штучного інтелекту в президентському університеті просто не буде кому вчитися і викладати, якщо терміново не звернути увагу і ресурси на вирішення фундаментальних проблем в ставленні до точних наук. Від шкіл до університетів. Нехай наступний аргумент віє популізмом, але все ж. На час його відкриття половина школярів в країні цілком можливо не знатимуть арифметику: динаміка здачі ЗНО явно про це говорить (цього року третина випускників провалила ЗНО з математики, не набравши мінімального прохідного балу. – Ред.). Проривні спеціалізації вимагають фундаментальних знань в точних науках: математиці, прикладній і теоретичній фізиці. Технічні факультети КНУ на ВДНГ з надпотужної науковою базою загинаються від нестачі ресурсів, промоції, кадрів, а в аудиторіях взимку 13 градусів і студенти в куртках сидять і гріють руки чаєм. Це окремий маленький приклад, але він - одна з причин низького пріоритету технічних спеціальностей у молодих людей. Навіщо? Якщо до них ставляться як до третього сорту», - зазначив Філіпов.

А от старша наукова співробітниця Інституту математики Академії наук України Ірина Єгорченко в коментарі Укрінформу зауважує, що нині основна проблема не в тому, що мало людей йдуть вивчати математику (за її словами, чистих фізиків та математиків багато непотрібно, а найталановитіша молодь і так виїде за кордон), а в тому, що навіть базову математику рівня 5-го класу більше половини учнів зовсім не вивчають, а після 5-го класу її припиняють вивчати до 90% учнів. 

«Загроза від цього - масова відсутність критичного мислення, віра політикам-популістам - навіть якщо вони відкрито говорять неправду з числової інформації, великі витрати населення замість продуктивного споживання на шахраїв (пірамідальні фінансові схеми тощо), нездатність працівників ефективно працювати навіть на простих роботах, недотримання правил безпеки, потреби в яких люди, які не вивчали математику та фізику, не розуміють, схильність вірити шарлатанам та цілителям та в магічне мислення. Низька продуктивність праці, нездатність підприємців аналізувати свою діяльність та витрати - як результат, неефективність та банкрутство, демотивація наступних поколінь до навчання. Числова неграмотність збільшує і схильність до корупції та збільшення корупції - люди хочуть просто сісти на потоки і мати нескінченний потік грошей, зокрема й тому, що не вміють вести бізнес та аналізувати свої потреби та витрати. Схильність йти у професії, де можна красти та отримувати хабарі», - переконана Ірина Єгорченко.

Вона продовжує, що без базової математики неможливо зрозуміти і закономірності медицини, біології, екології, що призводить до масово нерозумних особистих та суспільних рішень. «Немає достатньої кількості доброчесних кваліфікованих робітників, що призводить до низької якості та низької ефективності у всіх галузях. Реальна загроза національній безпеці це не тільки мало математиків - це надзвичайно мало елементарно освічених інженерів (на багато масових інженерних спеціальностей беруть двієчників і дають дипломи просто так), техніків, кваліфікованих робітників. Приміром, медсестра без арифметики помилятиметься щодо дозувань ліків», - додає вона.

Учена зазначає, що в Україну уже потроху завозять зарубіжних інженерів та кваліфікованих робітників, а за кілька років це стане масовим явищем. «При цьому така ситуація повністю влаштовує керівників української освіти та ректорів ЗВО, які борються за подальше полегшення та профанацію освіти, та подальше зменшення вимог до вступників заради набору будь-яких абітурієнтів. Тому варто розуміти ситуацію, і підприємцям, і батькам. Батькам - що ніхто їхніх дітей в школі вчити не планує. Треба думати самим, як саме вчити. Роботодавцям - планувати завезення робітників чи організовувати навчання. Реальні заходи для виправлення ситуації потребують зміни (або просто виконання) законодавства - що аналогічно неможливе, бо партії орієнтуються на питомо ліниву аудиторію популістів, яка буде проти освіти та вимог до освіти», - песимістично підсумовує Ірина Єгорченко.

Власне, якщо усе залишити так як є, кажуть фахівці, то це стане вироком сучасній освіті, а відповідно – і економіці. Чи буде держава зацікавлена у такому розвитку подій, покаже час, але сподіваємося, що відповідальні  чиновники усе ж вивчали математику.

Юлія Горбань, Київ