А це літо насправді було «спекотним»? Що воно принесло тим, хто від нього залежав?
Факт є факт – літо цього року було особливим і загалом – не надто комфортним: холодний червень, потім – зливи і спека, коротка передишка в другій половині серпня і відразу – така рання осінь. З одного боку, якщо про врожай говорити, то все добре. Бо саме у 2021 році очікують зібрати 30,7 млн. тонн зернових – маємо рекордний показник за всі 30 років Незалежності – це доконаний факт.
А як позначилося таке нетривіальне літо на повсякденному житті? На городах, кажуть, через дощі та спеку з бур’янів виріс «ліс». А як перенесли всі ці випробування люди з хронічними захворюваннями? А з медом що, справді все погано? Нарешті, про відпочинок. Спочатку холод, ледве не крига, потім страшна спека, аж вода цвіте – що так, що інакше, на пляжі собі на радість не полежиш…
І що найцікавіше з’ясувалося! А у Києві нинішнє літо посіло ніяке не перше, а лише друге місце серед найспекотніших за всю історію досліджень. Як повідомила Центральна геофізична обсерваторія, середня температура повітря влітку 2021 року в столиці склала 22,3 градусів тепла, що на 1,9 градусів перевищило кліматичну норму. Але абсолютний рекорд було встановлено… 140 років тому, аж у 1881-му!
…І ви досі вірите у глобальне потепління, яке звалилося на людство у ХХІ столітті?
«Нікудишній травень, дуже поганий червень, потім – нічого і одразу – рання осінь»
Оксана Соколюк, адміністратор пляжного отелю «Марінвіль», Грибівка, Одеська область:
- Зазвичай сезон у нас розпочинається наприкінці травня, а цього року навіть червень пропав. Хоча вода у морі була ще більш-менш прийнятною, як-то кажуть, підбадьорливою – десь 20 градусів, але ж дощі, вітер, холод… Людей було шкода, вони у нас кілька днів мерзли та спішили додому зі словами: «Поїдемо до Києва грітися». Бо в столицю вже у другій половині червня прийшло тепло, а до нас – ні. А ось у липні з погодою пощастило. До того ж море було чисте, не те, що в Одесі, де люди не могли зайти у воду через водорості. Зате 1 серпня, як за розкладом, до нас припливли медузи, щоправда, небагато. На Яблучний спас 19 серпня трохи похолодало. Але, на щастя, лише на кілька днів. Навіть 1 вересня було 27° тепла, а вода – 23 градуси. А вже наступного дня – справжня осінь.
Якщо не буде звичного для наших місць бархатного сезону, мало хто приїде. Хоча жалітися не виходить: наш отель розрахований на 150 місць, і незважаючи на ковід у минулому році і в цьому – завантаження повне. І відчувається, що зараз люди стали якось менше боятися. А ми відвели більше часу на дезінфекцію номерів, встановили, де можливо, пластикові перегородки між персоналом і гостями, прибиральниці у нас працюють в рукавичках, хоча вони й раніше в них працювали. Пляж у нас широкий, ніхто ніколи на голові один у одного не сидів. І, наскільки мені відомо, жоден відпочивальник ковіду не підхопив.
Із того, чого не було раніше: не поодинокі випадки, коли люди відмовляються від заброньованих номерів, тому що хтось із родини захворів на коронавірус. А ми з чоловіком таки перехворіли взимку, ще минулого року, коли повернулися до Одеси. Сходили у гості до родичів – там і заразилися.
Василь Барабаш, голова ГО «Гільдія медоварів України»:
«Бідним бджолам по кілька кілометрів доводилося літати до полів з медоносами»
– Нарікань на це літо багато. Навесні, коли розквітали сади, було холодно, а під час цвітіння потрібно, щоб ночі були теплими. Але хорошою підмогою для бджіл у деяких регіонах став ріпак. Не встигла зацвісти акація, почалися дощі. Потім були погодні перепади, а коли температура повітря за 30 градусів, – нектар у квітках просто висихає. Під час цвітіння липи прийшли грозові дощі, але озон – це отрута для квіточок, він просто спалює липовий цвіт. До того ж цього літа липа взагалі погано цвіла. Ось і виходить, що ані акацієвого, ані липового меду бджоли до пуття не назбирали. З гречкою у нас давно біда, наприклад, у Київській області її останнім часом вирощують дуже мало. Раніше засівали великі площі фацелією, буркуном, конюшиною, а це не лише кормові культури для тваринництва, а й чудові медоноси.
Для бджіл, по суті, залишилися самі соняшникові поля. Це непогано: соняшниковий мед м’який на смак, він виводить солі, прекрасно впливає на передміхурову залозу у чоловіків. Я вам більше скажу, майже весь мед, який ми імпортуємо, саме соняшниковий. Та селекціонери почали виводити такі сорти цієї культури, які запилюються вітром, а не комахами – мабуть, це економічно вигідніше. От і змушені нещасні бджоли літати по кілька кілометрів, щоб знайти медоноси. Узагальнюючи, мушу сказати, що меду цього року буде не стільки багато, як хотілося б, і він буде в ціні.
Ольга Мачуга, лікар загальної практики сімейної медицини:
«Цього літа люди «згадали» про свої хронічні хвороби, забуті через ковід»
– Через ковід люди майже два роки не лікували свої хронічні захворювання, і ось цим літом стали масово приходити за направленнями до профільних спеціалістів. Минулого року поліклінік боялися більше. Це можна зрозуміти, ніхто ж не хотів зіткнутися в коридорі з ковідним хворим, сидіти з ним поряд в одній черзі. Тож тоді першими прийняли на себе удар медики. Перехворіла більшість із медперсоналу нашої поліклініки, дехто й повторно хворіли. Боляче про це говорити, дві співробітниці померли. Я підхопила коронавірус ще торік, у грудні, адже вакцінацію почали робити лише у березні цього року. Звісно, на ковід хворіють і зараз. Інколи людина сама не знає, що інфікована «короною», і приходить до лікаря зовсім з іншими, на її думку, проблемами. Я бачила, коли немолоді люди з цукровим діабетом другого типу переносили хворобу досить легко, а хтось молодший і здоровіший в родині згорав буквально за декілька днів...
У мене договори укладено приблизно з 1870 пацієнтами, отже дзвінків з різними запитаннями завжди багато – вихідних немає. Влітку, коли так часто різко змінювалася погода, просили допомогти люди, які страждають на сердцево-судинні захворювання. Стараюся вислухати і відповісти усім. Прикро лише, що часто дзвонять по таких дрібницях, які ви навіть не уявляєте.
Анна Гнілицька, дипломований психолог, який останні кілька років вирощує на продаж ягоди:
«Здається, вперше у житті чекала, коли скінчиться це літо зі своїми дощами й спекою»
- У Запорізьку область ми з чоловіком переїхали, коли почалася війна. Тут у нас родичі, ми придбали будиночок із ділянкою, і я вирішила зайнятися сільським господарством – це для мене така собі активна медитація, яка «провітрює» мізки. Вдома у бабусі була хата з садочком, отже зі специфікою я була обізнана. У нас зараз сад, невеликий город, клумба з моїми улюбленими трояндами, зона для відпочинку. А 13 соток я відвела під ягоди: в основному це суниці, а ще – малина, ожина, смородина, аґрус. Ягідник дає приблизно 40-50 відсотків сімейного бюджету. Продаю сама, щоб не втрачати гроші, зазвичай у червні виїжджаю на базар два рази на тиждень, везу десь по 100 кг ягід. Цього літа через неміряну кількість злив, та ще й вперемішку зі спекою, суниця весь час хворіла, а зараз хворіє малина. Це і шкідники, і грибкові захворювання, і просто ягода пеклася на сонці. Стиглу ягоду хімією я не обробляю, а біопрепарати були малоефективні, бо їх весь час змивали дощі. Весь сезон я збирала суницю з двома відерками і зі сльозами – в одне клала хорошу, в інше – пошкоджену. З малиною – та сама історія. Пошкоджену ягоду переробляла на варення та соуси, які ми дуже любимо, а їх надлишок теж продаю. Плодові дерева цього літа – груша, айва, яблуні – захворіли на бактеріальний опік, це таке інфекційне захворювання, коли у дерев всихають гілки разом із плодами. А наприкінці сезону половину нової розсади суниці знищив дощ. Я висадила нову – і знову злива..
Але нічого, я вже собі спланувала, як захистити сад наступного року. Прощавай, літо! Ти було дуже важким для мене цього року, але я вже починаю чекати тебе знову!
Лариса Гаврилова, Київ
