Під час урочистостей з нагоди 30-річчя Незалежності України президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України з врученням ордена Держави вчителю фізики комунального закладу "Харківський фізико-математичний ліцей №27 Харківської міськради Харківської області" Іллі Гельфгату за видатні особисті заслуги перед Україною у розвитку освіти, впровадження інноваційних методів навчання, багаторічну плідну педагогічну діяльність.

Цього року Іллі Марковичу Гельфгату виповнилося 70 років. Він харків'янин, тут народився, навчався і ось уже 46 років працює вчителем фізики, причому дві третини з них – у згаданому ліцеї.

Ліцей №27, що його було створено 30 років тому на базі першої у Харкові фізико-математичної школи, заснованої з ініціативи групи професорів Харківського державного університету (нині національний університет імені Каразіна), є одним з найкращих профільних навчальних закладів України, де готують майбутніх фахівців у галузі точних наук.

Однак сам Ілля Гельфгат, з яким кореспондентка Укрінформу зустрілася в університеті імені Каразіна (там він теж проводить заняття зі школярами як викладач Центру довузівської освіти), оцінює ситуацію більш скромно: "За всі роки роботи вчителем фізики я зрозумів, що моє завдання – навчити дітей любити науку, яка пояснює навколишній світ. І хай не всі з них стануть вченими, але розуміння точних наук допоможе їм, не побоюся цього слова, сконструювати своє власне життя".

РОЗУМІННЯ ТОЧНИХ НАУК ДОПОМАГАЄ ДІТЯМ СКОНСТРУЮВАТИ ВЛАСНЕ ЖИТТЯ

- Звідки у вас така схильність до точних наук? Ви з родини вчених?

- Я з родини технарів. Батько багато років працював начальником цеху, а потім – головним технологом Харківського вагоноремонтного заводу, мама – інженером-конструктором Центрального конструкторського бюро "Строммашина". Навчався у звичайній харківській школі №13, де були хороші вчителі з фізики та математики. Бувало, і в олімпіадах брав участь, був призером Республіканської олімпіади юних фізиків, страшно сказати – 1966 року. Нагороду не зберіг, це була книжка: довідник з фізики, на той момент мені абсолютно незрозумілий. Напевно, тоді ж і зацікавився фізикою. Це визначило вибір професії. Закінчив фізфак університету імені Каразіна, відслужив в армії - у військах ППО, де, до слова, навчився організовувати колективну роботу - і відразу після цього пішов до школи вчителем. Не думав, що на все життя. А тепер, як то кажуть, вже не можу відірватися. І хоча захистив кандидатську дисертацію за темою, пов'язаною з теоретичною фізикою, в науку йти не збираюся. Моя наука - школа, кожен учень по-своєму цікавий.

- Але ж йдеться про найбільш здібних?

- Треба вміти працювати з усіма, причому протягом декількох років, тоді можна очікувати на результат. Але, звичайно, більше спілкуєшся з тими дітьми, у яких видно перспективи. Як їх відрізнити? Хороший учитель це визначає за багатьма ознаками, та хоч по очах, де відбивається інтерес до предмету. Іноді вибираю просто інтуїтивно: ми одне одного чуємо і розуміємо, я навчаю їх, а вони – мене. Часом таке питання поставлять, що в глухий кут заженуть, але я на те і вчитель, щоб і самому розібратися, і їх навчити. При цьому переконаний, що ставити хрест на "неперспективному" учневі не можна. Можна помилитися, а це вже серйозні наслідки для молодої людини. Бувають і сюрпризи: один з моїх учнів, можливості якого у 8 класі багато вчителів-колег оцінювали дуже невисоко, раптом після 11 класу завоював золоту медаль Міжнародної фізичної олімпіади!

- Напевно, у вашому ліцеї до таких сюрпризів звикли, а наскільки випускники готові до вступу до вишу?

- На 100%, і це стало правилом. Якщо говорити про фізику, то цього року були і дві оцінки по 200 балів, і 10 оцінок по 198-199 балів. Лише уточню, що йдеться про учнів моїх колег – у мене цього року не було випускного класу. Є певний рівень, нижче якого ліцей не може опуститися. Наші випускники отримали право навчатися у будь-якому виші, і не тільки харківському. Дуже хотілося б сказати, що більшість вступили до університету імені Каразіна, де діють відразу три факультети, пов'язані з фізикою – фізфак, фізтех і радіофак. Але, на жаль, останніми роками остаточний вибір на користь фізики роблять небагато…

- Важко навчатися у вашому ліцеї?

- Нелегко. У нас серйозний підхід до викладання фізики та математики, є свої відпрацьовані методики. У будь-якому разі, на першому курсі університету наші випускники почуваються досить впевнено. А починаємо з найпростішого. Пам'ятається, одного разу в 5 класі після уроку природознавства, як мені здавалося, дуже зрозумілого дітям, на питання: "Чим відрізняються зірки від планет?" - я отримав приголомшливу відповідь: "Планети круглі, а зірки п'ятикутні". Бувало всяке...

НАЙВАЖЧЕ - РЕФОРМИ, ЯКІ УСКЛАДНЮЮТЬ ЖИТТЯ УЧНЯМ І ВЧИТЕЛЯМ

- Вчитися завжди нелегко, а вчити?

- За роки моєї роботи найважчими, хоча і звичними, виявилися постійні "реформи" освіти - ті, які однаково ускладнюють життя і вчителям, і учням. Бувало, що реформи мали зворотно-поступальний характер, пов'язаний, в тому числі, зі зміною влади. Навколо цих реформ було багато зайвих розмов, а головне питання залишалося в тіні. Це головне питання полягає у тому, що школа неможлива без вчителя. Одне лише порівняння: з початком пандемії "раптом" з'ясувалося, як погано без достатньої кількості кваліфікованих лікарів.

З учителями ситуація вже сьогодні є складною, навіть катастрофічною. Не секрет, що багатьох випускників педагогічних вишів можна побачити і за прилавками нашого знаменитого речового ринку "Барабашово", і в інших далеких від школи місцях. Вступ до педвишів сьогодні можливий і при ганебно низькому балі ЗНО. Якщо так триватиме, то через 15-20 років нові вчителі навіть не зуміють прочитати чергову реформаторську програму.

У школі є й інші проблеми. Так, психологи давно встановили, що учень може протягом семестру якісно і без перенапруги вивчати п'ять-шість предметів. А у нас на учня в семестрі припадає близько п'ятнадцяти. Що ж, багато дітей вирішують проблему просто: вчать всього кілька предметів, а то і нічого не вчать…

До речі, спроби виправдати низькі результати ЗНО впливом дистанційного навчання вважаю недобросовісними, якщо не говорити про сільські школи, де справді можуть бути серйозні проблеми зі зв'язком і технічним оснащенням. У Харкові ж ефективно налагоджений навчальний процес може тривати і в дистанційному режимі, хай і з певними втратами. Маю на увазі те, що у фізиків головні проблеми пов'язані з проведенням експериментів і контролем результатів навчання. Випереджаючи ваше питання про суть експериментів, скажу, що описати коротко і виразно хоч якийсь з них не беруся, це все одно, що описати словами арію оперного співака. Коротше, у дистанційному навчанні є сенс, особливо з урахуванням певної ситуації.

- Тобто, для вчителя сьогодні є і робота, і зарплата. До речі, ви задоволені своєю зарплатою?

- Абсолютно зрозуміло, що зарплату вчителю треба збільшувати. Потроху це вже робиться, але люди втомилися чекати. Правда, тут згадується один історичний анекдот: коли королева Великої Британії пообіцяла вченому збільшити його малу зарплату, він заперечив: "Ваша величносте, не робіть цього, ваші придворні мене виживуть!" Якщо таки підвищать зарплату, чи не повалять до школи "викладачі" з ринків?

- Все ваше життя - ліцей і учні. А що ще, окрім цього? Чи бувають фізики ліриками?

- Безумовно, бувають. Наприклад, відомий наш земляк, фізик, академік АН України, організатор і директор Фізико-технічного інституту низьких температур Борис Вєркін брав дуже активну участь в організації у Харкові масштабних культурних заходів, зокрема, міжнародного фестивалю класичної музики "Харківські асамблеї", яким керує його донька, народна артистка України, професорка Харківського національного університету мистецтв імені Котляревського Тетяна Вєркіна.

Мої досягнення у цьому плані набагато скромніші. Люблю читати, іноді перечитую класику, частенько - детективи. Колись разом з учнями сплавлялися на байдарках по річках України. Але мушу визнати, що вільний час переважно йде на підготовку до уроків: одних завдань скільки треба придумати! Питаєте, скільки? Перерахувати все просто не можу. Давайте обмежимося чинними підручниками і збірниками завдань (у наших посібників не дуже довге життя), перерахувати всі попередні версії, які пропрацювали по 5-10 років, я не можу. (Сьогодні в активі у Іллі Марковича 5 "працюючих" збірників, у кожному з них – кілька сотень завдань, 3 підручники, програма з фізики для 10-11 класів, усі ці матеріали створені ним особисто або ж у співавторстві, - ред.)

ОСВІТА НЕ ПОВ'ЯЗАНА З СЬОГОДНІШНІМ РІВНЕМ ДОБРОБУТУ, А З ТИМ, ЩО БУДЕ РОКІВ ЧЕРЕЗ 15

- Є у вас свій взірець, кумир у світі науки? З кого молодим брати приклад? До речі, я вичитала в мережі, що багато учнів беруть приклад саме з вас. Один із них зізнався, що справжній інтерес до фізики у нього виник після того, як ви назвали фізику наукою припущень.

- Знаю. До слова, цей випускник досяг успіхів в іншій сфері знань. Щодо кумирів, то їх я назвати не можу. А приклад можна брати з дуже багатьох людей. За наявності часу намагаюся розповісти про великих учених різних часів і народів. Як не згадати італійця Галілео Галілея - фізика, механіка, астронома, філософа XVI століття, або англійця Майкла Фарадея, який відкрив у XIX столітті електромагнітну індукцію і створив першу модель електродвигуна. Досягнення науки - це свідчення інтелектуального розвитку суспільства. І школа має до цього розвитку найбезпосередніше відношення.

* * *

Як розповіли кореспондентці Укрінформу в Харківському фізико-математичному ліцеї №27, вчитель Ілля Гельгафт підготував кілька десятків призерів і переможців різноманітних олімпіад, а 16 його учнів стали переможцями олімпіад міжнародного рівня: "Ілля Маркович очолює в ліцеї кафедру вчителів фізики, проводить методичні семінари для колег з Харкова та області, організовує місцеві олімпіади – шукає потенційних учасників для масштабних інтелектуальних турнірів. Щодо особистих рекордів, то у 2018 році відразу п'ять його учнів отримали по 200 балів під час ЗНО з фізики".

Ілля Гельфгат є автором та співавтором низки підручників і навчальних посібників. Так, гриф Міністерства освіти і науки України мають його підручники для 9-11 класів та збірники завдань (у співавторстві із заслуженим учителем України Ігорем Ненашевим, свого часу – головним редактором методичного журналу для вчителів "Фізика в школах України") для 7-11 класів. Серед випускників Іллі Марковича - кандидати наук, викладачі вишів та керівники підприємств. Є й шкільні вчителі. Його учні працюють не лише в Україні, а й у США, а також у країнах Європи та Азії.

Ілля Гельфгат нагороджений орденом "За заслуги" трьох ступенів, нагрудним знаком "Відмінник народної освіти". Він - Заслужений вчитель України та Почесний громадянин міста Харкова. Це йому належать сказані на одній з конференцій слова: "Освіта не пов'язана з сьогоднішнім рівнем добробуту. Вона пов'язана з тим економічним рівнем, який буде через 10-15 років".

Світлана Лігостаєва, Харків

Фото В'ячеслава Мадієвського