31 серпня. Пам’ятні дати
Супутник «Січ-1», як і його ракета-носій «Циклон» були створені фахівцями Державного конструкторського бюро «Південне» ім. Янгеля і вироблені на ДП «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» у Дніпрі.
«Січ-1» був призначений для спостереження поверхні Землі в інтересах господарської діяльності та проведення наукових експериментів з дослідження іоносфери та магнітосфери.
Прослужив супутник «Січ-1» понад п’ять років, хоча планувалося його експлуатувати тільки один рік. Згодом на навколоземній орбіті супутника-первістка змінили інші українські супутники серії «Січ».
Події дня
Цього дня, у 2015 році, під стінами українського парламенту сталися сутички, в результаті яких загинули чотири бійці Нацгвардії.
Приводом для протестів стало підтримання Верховною Радою в першому читанні зміни до Конституції України щодо децентралізації. Представники «Свободи», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської платформи та УКРОПу, організували мітинг під Верховною Радою з метою не допустити прийняття цього законопроекту. Паралельний мітинг проводила Українська асоціація власників зброї з метою прийняття закону про цивільних обіг зброї та боєприпасів.
Одразу ж після ухвалення депутатами законопроекту, мітингарі почали наступ на будівлю Верховної Ради, яку охороняв кордон правоохоронців. У їхній бік спочатку кидали бруківку, димові шашки, пакети зі сльозогінним газом, а потім і бойову гранату. Тоді у результаті сутичок загинули 4 бійці Нацгвардії та 144 людини отримали тілесні ушкодження. Як з’ясували правоохоронці, заворушення були спровоковані членами ВО «Свобода».
У липні 2016 року Генпрокуратура затвердила обвинувальний акт у кримінальному провадженні за фактом масових заворушень біля Верховної Ради 31 серпня 2015 року. Серед обвинувачених у справі екс-міністр аграрної політики і продовольства Ігор Швайка, голова Київської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Сабій, член ВО «Свобода» Ігор Сосна, член партії «Свобода» Сергій Бойко, Юрій Сиротюк.
У цей день народилися
в Україні…
|
Осип Назарук (1883-1940), письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч, журналіст.
Навчався на юридичному факультеті Львівського університету, був одним з керівників студентського руху в Галичині. У 1915–1918 роках очолював пресову службу та секретаріат Українських січових стрільців на Поділлі. З жовтня 1918 року – член Української Національної Ради ЗУНР. У 1920 емігрував до Відня, згодом переїхав у Канаду і США. В Америці був редактором журналу «Січ» та газети «Америка». Як письменник звертався до історичної тематики («Князь Ярослав Осмомисл», «Проти орд Чингізхана»). Написав ряд публіцистичних творів про Українських січових стрільців, розвідок з питань громадсько-політичного життя.
Андрій Волощак (1890-1973), поет, розробник української абетки шрифтом Брайля.
Народився на Львівщині. Під час Першої світової війни був призваний до австрійського війська, воював в українському підрозділі на східному фронті, в Галичині. У 1914 році Андрій Волощак був поранений і втратив зір. Тоді ж почав писати. Вивчає слов’янську філологію у Цісарсько-королівському німецькому університеті в Празі, потім – у Львівському цісарсько-королівському університеті. Опанувавши шрифт Брайля для незрячих, Андрій Волощак розробив на його основі українську абетку, яка використовується й досі.
Почитати поему Волощака «Довбишеві скарби» http://uartlib.org/downloads/KaraffaKorbut_Dovbush_uartlib.org.pdf
Нестор Нижанківський (1893-1940), композитор, піаніст і музичний критик.
Народився в місті Бережани (Тернопільщина) в родині композитора, диригента, греко-католицького священика Остапа Нижанківського. Навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові, у Віденській музичній академії, у Празькій консерваторії.
Від 1928 року Нижанківський включився у музичний процес Західної України, посівши посаду викладача Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові.
Сам Нестор Нижанківський так визначив риси свого композиторського стилю: «Я є лірик з великою дозою героїзму. Не гармонік, більше контрапунтик. Трошки імпресіоніст – але більше мелодик. …Хочу здобути якнайбільше засобів виразу, щоб було з чим підійти до того сфінкса, який до тепер не розгаданий, а є так приманюючий – до народної пісні…»
Більше дізнатися про Нижанківського: https://zbruc.eu/node/82669
Послухати його твори:
https://www.youtube.com/watch?v=ox77Nh5XDNY
https://www.youtube.com/watch?v=QmpfeCYzIpc
Микола Кумановський (1951-2016), художник і поет.
Народився в містечку Сатанові на Хмельниччині. Батько пережив Голодомор 1933-го, німецький полон. Мати разом із сім’єю після розкуркулення потрапила у заслання до Казахстану, звідки після війни ледь не пішки повернулася в Україну.
У 1975 закінчив факультет кераміки Львівського училища прикладного мистецтва ім. Івана Труша. Перебував під впливом львівського андерґраунду, захоплювався поезією та філософією. У 1977–1979 роках навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, який покинув, вважаючи, що не здобуде там нічого нового.
Микола Кумановський працював бутафором Львівського театру ляльок, художником-постановником Волинського театру ляльок у Луцьку, згодом обіймав посаду головного художника цього театру.
У Луцьку він організовує низку опозиційних совєтському ідеологічному мистецтву виставок, видає культурологічний часопис «Вулик». Але з кінця 1980-х років займається лише творчістю, на життя заробляє розписами храмів.
У 1994 видає збірку художніх творів з власними ілюстраціями «Книга Кострубізмів». Лише на початку 2000-х років до нього нарешті приходить визнання, а у різних містах України проходять численні виставки його творів. Саме роботи Миколи Кумановського стали основою музею сучасного українського мистецтва у Луцьку.
Провідні теми творів художника – трагізм людського буття, швидкоплинність часу, безпорадність існування.
Сторінка у ФБ, присвячена творчості Кумановського, зокрема – літературній Кострубізми. Кумановський
Подивитися твори художника: https://galnet.fm/vin-ukrayinets-ale-ne-u-sharovarah-u-lvovi-predstavyly-metaforychnyj-realizm-mykoly-kumanovskogo/
Едуард Хорошун (1973), військовий хірург, полковник медичної служби ЗСУ.
Народився у Южно-Сахалінську – за місцем служби батька. Військовик у четвертому поколінні, з прадіда.
Закінчив Дніпропетровську медичну академію, потім – військово-медичну академію.
З 2007-го року і до анексії Криму був начальником клініки невідкладної хірургії і пошкоджень у Севастополі. Навесні 2014 року з військами, що не зрадили присязі, вийшов на материкову Україну.
На початку літа 2014 року в Дніпропетровському регіоні налагоджував евакуацію, надання допомоги пораненим, які надходили з району проведення бойових дій.
Потім був головним хірургом 61-го мобільного госпіталю. Під час «Іловайського котла» у госпіталі прооперували за три доби 254 людини.
З кінця 2015 по кінець 2017 рік Едуард Хорошун – начальник Центрального військово-медичного управління, постійно виїжджає на передову для налагодження роботи медиків.
З січня 2018 року знову очолює клініку невідкладної та ендоскопічної хірургії Військово-медичний клінічний центр Південного регіону в Одесі.
Інтерв’ю з військовим хірургом, зокрема про те, чи не було спокуси залишитися в Криму, чи доводилося йому стріляти і рятувати життя ворогів:
https://censor.net/ru/blogs/3147674/eduard_horoshun_predatelstvo_ofitserov_v_krymu_samoe_nizkoe
…і у світі
Марія Монтессорі (1870-1952), італійська учена-педагог, доктор медицини, професор антропології та гігієни.
Розробляла методи розвитку органів чуття у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Прихильниця вільного виховання. Авторка книги «Будинок дитини. Метод наукової педагогіки».
Річард Гір (1949), популярний американський актор, володар багатьох професійних нагород, зокрема «Золотого глобуса» (2003), громадський активіст, а також один із головних голлівудських буддистів. Знявся у фільмах: «Офіцер і джентльмен», «Клуб «Коттон», «Кралечка», «Серпнева рапсодія», «Осінь у Нью-Йорку», «Давайте потанцюємо», «Чикаго». Загалом його фільмографія складається з понад 40 фільмів.
Актор є противником ядерних випробувань, усілякого роду насилля, воєн і конфліктів, відомий він також і своїм вегетаріанством.
