7 серпня. Пам’ятні дати

Народився Пантелеймон Куліш у містечку Вороніж на Чернігівщині (нині с. Вороніж Шосткинського району Сумської області). Батько його походив з козацької старшини, належав до дворянства, але втративши права на нього, займався сільським господарством.

Тому в Київському університеті юнак міг бути тільки вільним слухачем.У 1847 році Куліша заарештували як члена Кирило-Мефодіївського товариства відправили на кілька років заслання до Тули.

Після повернення Куліш розгортає активну громадську діяльність, багато пише, розпочинає ряд українських видань, для чого засновує власну друкарню.

Куліш став автором першої української фонетичної абетки, яку ще називали «кулішівка», або «система Куліша». І, хоча згодом до неї були внесені певні зміни, вона стала основою сучасного українського правопису. Літературно-художня та наукова творчість Пантелеймона Куліша дуже різноманітна: він був і поетом, і драматургом, письменником і фольклористом, етнографом і мовознавцем, критиком, редактором і видавцем. Куліш дав можливість українцям ознайомитись із шедеврами світової літератури, переклавши майже всі твори Шекспіра, Ґете, Гейне, Байрона, Шиллера та багатьох інших. Разом з Іваном Пулюєм та Іваном Нечуєм-Левицьким здійснив перший повний український переклад Біблії. Кулішу належить авторство першого українського історичного роману «Чорна рада».

За словами Івана Франка, «Чорна рада» — «найліпша історична повість в нашій літературі». Історична основа роману — події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року — боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького.

Більше про роман «Чорна рада»: https://www.radiosvoboda.org/a/30091692.html

У цей день народилися

Міхал Завадський (1828-1887), український і польський композитор, музичний педагог і піаніст. Працював учителем співу в Києві та Кам’янці-Подільському. Автор понад 500 творів, пов’язаних переважно з українськими темами, зокрема незакінчена опера «Марія», для фортепіано – 12 думок, 42 «шумки», 45 «чабарашок», 4 запорізькі марші, 2 рапсодії, «Українські присядки» та ін.

Леопольд Левицький (1906-1973) – художник, видатний графік.

Народився на Тернопільщині в сім’ї сільського коваля.

Вчився в Академії красних мистецтв у Кракові спочатку на відділі скульптури, а потім графіки.

У 1932 році з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів («Павук», «Тюрма», «Боротьба робітників з поліцією») не сподобалася владі і була закрита. Леопольда на чотири місяці ув’язнили, а згодом виключили з Академії.

Після окупації західноукраїнських земель совєтами 1939 року Левицький очолив у Чорткові міську Раду.

Проте він був передусім багатогранним митцем: графіком, живописцем, скульптором. Більшість його ранніх творів загинула у роки воєнного лихоліття. Надбанням України залишилися лише твори пізнішого періоду.

До них належать велика серія картин про Карпати, роботи, присвячені Григорію Сковороді, які стали його лебединою піснею.

За життя художник не мав жодної персональної виставки. Лише через рік після смерті, 1974 року, відбувся показ його творів у Львові.

Твори Левицького і більше інформації про нього можна знайти тут: https://photo-lviv.in.ua/leopold-levytskyj-shtryhy-i-barvy-zhyttya/

Сторінка в ФБ: Музей Леопольда Левицького

Яна Клочкова (1982) – плавчиня, чотирикратна олімпійська чемпіонка, десятикратна чемпіонка світу, рекордсменка.

Народилася у Сімферополі у родині спортсменів-легкоатлетів.

Піком її кар’єри стали перемоги на Літніх Олімпійських іграх 2000 та 2004 років у комплексному плаванні. На кожній Олімпіаді вона виборола по дві золоті нагороди. Відтоді вона є найрезультативнішою українською олімпійкою.

Дмитро Тритейкін (1974-2017) – рятувальник, підполковник служби цивільного захисту.

Народився у місті Авдіївка Донецької області.

Начальник 15-го Державного пожежно-рятувального загону ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, м. Авдіївка.

Виконував завдання в умовах бойових дій, під обстрілами надавав допомогу мешканцям міста. 2016 року нагороджений орденом «За мужність».

30 січня 2017 року, внаслідок обстрілів Авдіївки російсько-терористичними угрупованнями, місто залишилось без електрики, води і тепла. Було оголошено надзвичайний стан, розгорнуто пункти обігріву та надання гуманітарної допомоги. А 2 лютого район школи № 2 та стадіон «Хімік», де для людей було розгорнуто пункт життєзабезпечення, обстріляли терористи. Під артилерійський обстріл потрапив і службовий автомобіль ДСНС.

Водій Сергій Горбань загинув на місці. Підполковник Тритейкін дістав важкі осколкові поранення у живіт. Переніс загалом 7 операцій, але 21 лютого підполковник Тритейкін пішов із життя.

Рятувальника поховали в рідній Авдіївці. Без Дмитра залишились дружина та донька.