Олександр Коляда, генетик, засновник «Школи довголіття»
Через 20 років ви в якійсь лікарні за рецептом зможете отримати укол, щоб модифікувати свої гени з метою продовження життя
05.07.2021 18:53

Якщо в інтернет-пошуковик ввести запит «секрети довголіття», то можна знайти силу-силенну так званих порад, які доволі часто не мають під собою жодного наукового підґрунтя. Як говорить відомий генетик, дослідник старіння та засновник «Школи довголіття» Олександр Коляда, найбільшу увагу преси зазвичай привертають історії довгожительства людей, які були дуже далекі від здорового способу життя. Приміром, багато курили чи постійно вживали алкоголь. Цей феномен наука досі не може розгадати, але вона підходить усе ближче до того, аби встановити, як можна подовжити життя більшості людей.

- Ви завжди наголошуєте, що на довголіття впливає комплекс факторів – гени, здоровий спосіб життя, соціальна і розумова активність, сон і навіть елементарне везіння «не вдавитися холодцем на весіллі». Який із таких факторів ми найбільше недооцінюємо?

- Коли ми говоримо про довголіття, то слід зазначити два спектри. Якщо говорити з позиції, близької до обивателя, тобто нас з вами, тоді важливим є спосіб життя, а найбільш недооціненим буде сон. Бо це те, що ми всі забуваємо робити і про важливість чого розповідається недостатньо, тому що на цьому важко заробити.

А якщо говорити з позиції біології, то виявляється, що більш важливими є внутрішні фактори, тобто генетика.

- Давайте по черзі. Як впливає на організм нестача сну?

В екології є такий закон: уся система не стійкіша за найслабшу ланку в ній. Уявіть собі діжку, зроблену з різних прутів і дощок. Там, де буде дірка в найнижчій з усіх дощок, – це і стане найслабшою ланкою системи, бо вода з цієї діжки буде виливатися. У людини так само – кожна з дощечок «діжки» її життя являє собою певний фактор – генетика, харчування, сон, тощо. І дощечка з тріщиною підводитиме решту системи. Сон дуже часто знаходиться в такому уразливому місці. І дірок у цій дощечці, що відповідає за сон, зазвичай дуже багато. Люди неправильно засинають, прокидаються не тоді, коли хочуть, у них на все не вистачає часу і вони нехтують сном, часто сплять неправильно: під телевізором або в дуже теплому приміщенні. Якщо говорити про тонкощі, то можна згадати про мелатонін, який виробляється вночі і є сильним антиоксидантом. Можна згадати сто таких речовин, які продукуються вночі і є важливими. Тому головне просто запам'ятати, що спати треба достатньо: це від 7 до 9 годин і головне – висипатися.

- А чи потрібно максимально старатися наблизитися до того, щоб лягати із заходом сонця і вставати зі сходом?

- Взагалі-то, людина народжується без інструкції, тому правил як таких особливо немає. До того ж варто розуміти, що всі люди індивідуальні, тому те, що буде правилом для одного, не буде правилом для іншого. Приміром, є сови, а є жайворонки, і це запрограмовано генетично.

- Виходить, поділ на «сов» і «жайворонків» – не вигадка, а факт?

- Так, хоча є ще проміжна ланка – умовно кажучи, «голуби», яким все одно, коли лягати спати і вставати, бо можуть пристосуватися до будь-якого режиму дня. У середньому сов близько 15%, жайворонків близько – 35%, а решта – це голуби.

Коли ви чуєте історії про Наполеона, який нібито спав чотири години на добу, то це, звісно, захопливо, але таких людей долі відсотка

Також є так звані «шортсліпери» і «лонгсліпери», яким аномально мало чи аномально багато хочеться і потрібно спати. Тобто, коли ви чуєте історії про Наполеона, який нібито спав чотири години на добу, то це, звісно, захопливо, але ви ж не Наполеон. Тобто таких людей долі відсотка, і їм дійсно чотирьох годин сну на добу упродовж життя достатньо для того, щоб виспатися. Звісно, вони всіх дратують, нарікаючи, що всі решта довго сплять. Але це не означає, що вони праві, просто бувають мутації в тих генах, де закодований циркадний ритм, який регламентує коли і скільки вам хочеться спати протягом дня.

- Якщо уявити ідеальний день середньостатистичної людини, яка хоче дожити до 100, то який він має бути?

- Він повинен бути правильно організований. Біологія – це наука про різноманітність живих істот, тобто вона вивчає передусім те, чим «Іваненко» відрізняється від «Петренка».

Приміром, якщо вам 10 років, то вам треба їсти одну їжу, якщо вам 50, то іншу, якщо 110 – то ще іншу. Якщо ви запитаєте, скільки треба пити, я відповім, що це залежить від того, живете ви в середніх широтах або ближче до екватора. А якщо в Україні - то чи йдеться про літо або зиму і так далі. Тому найцікавіше криється в такому розмаїтті, і правильний день довгожителя майбутнього має враховувати всі фактори його життя.

У цілому, правильний день довгожителя майбутнього – це, коли ви прокинулися, коли виспалися, коли не пропустили свій сніданок, мали достатньо фізичної активності, вплетеної в повсякденне життя, а це – близько 150 хвилин, якщо вам від 18 до 65 років. А ще двічі на тиждень зробили інтенсивні навантаження, приміром, пробіжку. Це, коли ви їсте кілька разів на день, а не один раз або весь день, і маєте раціоні багато овочів, м'ясо (хоча можна бути і вегетаріанцем), рибу, яку їсте кожен третій день, не палите, йдете спати тоді, коли захотіли. Але підкреслю, що головний секрет довголіття – передусім в персоналізації.

- Мені, наприклад, 28, і я часто чую, що на вигляд значно молодша. І знаю людей, які на вигляд ще молодші в ще старшому віці. Чи може бути це якоюсь ознакою того, що людина повільно старіє і, отже, проживе довго?

- Однозначної відповіді немає. Це може залежати від рис обличчя, які нагадують більш дитячі або більш дорослі, від того, чи проводила людина багато часу на сонці без захисного крему, коли в неї з’явилося сиве волосся тощо, але це не обов’язково вказуватиме на зв’язок із станом здоров’я.

Головний секрет довголіття – передусім у персоналізації

Хоча іноді справа в здоров’ї, що доводять наукові дослідження. Наприклад, у одному з досліджень однояйцевих близнюків виявили, що за їх зовнішністю у пізньому віці, тобто після 60 років, можна було передбачити, хто з них раніше помре. Люди, що народилися як клон один одного, швидше за все мають однакове виховання, батьків і умови життя, але потім їхні дороги розходяться, вони ведуть різний спосіб життя. І якщо їх сфотографувати в 60 років, то хтось буде виглядати трохи краще, а хтось трохи гірше і, відповідно, раніше помре. Тобто спосіб життя накладає на його тривалість деякі відбитки, які можна виміряти за допомогою біологічного віку. Є така концепція, що календарний вік не співпадає з тим, що думає ваше тіло з приводу того, скільки вам років. І його думка більш значима, ніж статистика по країні, якщо ви хочете дізнатися, скільки ви проживете.

- А яка роль стресу у тривалості життя?

- На жаль, ми не маємо відсоткового виміру ні його впливу, ні впливу генетичних чи інших факторів. Ми знаємо, що стрес впливає, що стресувати шкідливо. Точніше маленький і короткий стрес корисний, а от тривалий і глибокий – ні.

У своїй книзі «Ефект теломер» Нобелівська лауреатка Елізабет Блекберн наводить одне зі своїх досліджень впливу стресу на тривалість життя. Є такий показник старіння – довжина теломер (частин ДНК, розташованих на кінці хромосоми), які з кожним роком скорочуються. Блекберн виявила, що у жінок, які виховують дітей з серйозними генетичними проблемами і постійно перебувають у стресі, бо роками бігають по лікарях, опікаються дітьми, переживають через те, що діти не будуть до кінця соціалізовані тощо, теломери коротші. І відповідно якийсь із процесів старіння у цих жінок відбувається швидше. Вона пише, що під час цього дослідження було виявлено, що стрес прискорює процеси старіння і, мабуть, ці дані можна перенести на інші сфери життя.

- Ми періодично чуємо, що відкрито якийсь «ген довголіття». Наскільки наука реально дійшла до того, щоб розгадати цю таємницю?

- Щодо відкриття «гена довголіття», то в популярній літературі можна знайти таке поняття, і це виправдано. Але варто розуміти, що це метафора. Йдеться про сукупний набір генів, які сприяють довголіттю – їх зараз десь 150-250.

Якщо поїздити по різних регіонах і зібрати зразки генів довгожителів, як ми це робимо в експедиціях, то можна дізнатися, що у цих людей деякі гени зустрічаються частіше, ніж у інших. Але поодинокі гени самі по собі нічого не вирішують – має бути деяка велика конструкція з генів. У людини 23 тисячі генів, і близько 200 з них повинні бути правильної форми, а їхні властивості мають так співпасти, щоб це сприяло формуванню сприятливої генетичної платформи для довголіття.

Але це ще не все. Що цікаво: у такому генетичному наборі людини може бути «записано», що, наприклад, тютюн їй суворо протипоказаний, а солодощі – ні. І якщо так станеться, що в оточенні цієї людини всі палитимуть, і вона це теж полюбить, то тютюн для неї стане слабкою ланкою, призвівши до раку легенів, і про довгожительство можна забути. Тобто, довгожительство – це вдало складена генетична конструкція, яка вдало потрапила в умови, які не б'ють по її слабких точках, натомість підживлюють її сильні сторони.

- А чи ми зможемо колись модифікувати ДНК, щоб жити довше?

- Власне, редагування генів вже відбувається – з метою лікування певних захворювань. Але поки втручання в геном з метою подовження тривалості життя – це розкіш. Наука спочатку йде шляхом вирішення більш драматичних наслідків – допомагає діткам, які вмирали в перші роки життя від спадкових захворювань, а потім перейде на рівень люкс-сегменту і подумає про довголіття.

Редагування генів вже відбувається – з метою лікування певних захворювань. Але втручання в геном з метою подовження тривалості життя – поки що розкіш

- Тобто, це стовідсотково станеться, просто є питанням часу?

- Так, звичайно! Я не бачу іншого сценарію розвитку майбутнього, ніж такий, де через 20 років ви в лікарні за рецептом зможете отримати укол, щоб модифікувати свої гени з метою продовження життя.

- Отже, модифікацію ДНК можна буде зробити, коли людина вже сформувалася, а не до зачаття, тобто на рівні статевих клітин?

- Так, хоча технічно це складніше. Взагалі існують три технології. Та, про яку ви говорите, дійсно можлива на рівні заплідненої клітини, коли вводяться речовини, щоб гени запрацювали, так, як ви хочете. На людях такі експерименти поки не дозволені, але це питання часу.

Друга технологія - коли можна взяти у людини частину клітин, наприклад крові, модифікувати їх на чашці Петрі, і потім цій же людині ввести їх назад. Ви отримаєте свої ж клітини, але модифіковані. Ви не будете повністю генно-модифікованим організмом, але якась із ваших тканин - буде. Це успішно зараз роблять для лікування певних видів раку, зокрема раку крові, це називається CAR-T-технологія.

Третій спосіб - коли обирається спосіб доставки, наприклад, вірус. З вірусу прибирають усе шкідливе, вбудовують те, що необхідно, і тоді цим вірусом заражається організм. Припустімо, це миша. Вірус поширюється по всіх її клітинах. У такий спосіб ви, можна сказати, модифікували всю мишу – кожну її клітину. Але тут є питання логістики – як це правильно доставити у всі клітини організму у потрібній дозі.

- А чи можна буде хімічно вплинути на старіння – просто випити якусь пігулку, без використання генетичних технологій?

- Зараз вивчаються на тваринах ліки-сенолітики, які вбивають старі клітини і не зачіпають інші. В ідеалі організм колись можна буде очистити від старих клітин за допомогою деяких молекул. Такі молекули існують і все більш ефективно підбираються під різні організми.

- Якщо говорити про те, що може зробити держава для того, щоб продовжити вік населенню – що це має бути, на вашу думку?

- У глобальних речах держава має зробити все можливе, що пов’язане з доступністю і якістю медицини.

Якщо уважно подивитися на два великих острівця довгожителів – Японію і Швейцарію, то можна зрозуміти, куди нам слід рухатися. Як показало одне з досліджень, довголіття в Японії більше пов'язане з культурними традиціями та способом життя. А от довголіття швейцарців більше пов'язано з розвитком медицини, оскільки це багата країна з високим ВВП, і її мешканці можуть дозволити багато речей для свого здоров'я.

Мені подобається ідея податків на шкідливі продукти. Чому у нас є акцизи на сигарети, на алкоголь, але немає акцизів на газовані напої, наприклад?

В Україні змінити культурні традиції складно, хоча теж було б непогано, тому розвиток медицини – це очевидний шлях. Існує конкретна шкала, за якою визначають, наскільки ефективно працює медицина на основі всіх коштів, які на неї виділяються. У США, наприклад, дуже багато грошей витрачається на медицину, але її ефективність низька порівняно з цими витратами. Тому потрібно знайти ті країни, для яких кожна вкладена копійка результує як додатковий рік життя - і повчитися у них. У цьому переліку є багато європейських країн і деякі азійські.

А щодо порад – є дуже прості, але дієві речі. Наприклад, можна знизити серйозно смертність від гіпертонії за допомогою пропаганди низького споживання солі. Це шлях, який не вимагає грошей – тобто не треба купувати препарати, створювати додаткові ліжка, а слід просто спілкуватися з людьми і говорити, що солити треба втричі менше, ніж ми це робимо в середньому в Україні.

Також мені дуже подобається ідея податків на шкідливі продукти. Чому у нас є акцизи на сигарети, на алкоголь, але немає акцизів на газовані напої, наприклад? Чому не можна гроші, які надходять за кожну куплену пляшку газованої води, направляти на підтримку медицини, яка з її впливом напряму пов'язана. Люди повинні знати, що пити газовані напої (не будемо називати торгові марки) – це шкідливо. Вони перебувають у деякій омані, коли думають, що якийсь солодкий сік – це корисно або що торгова марка газованої води підтримує здоровий спосіб життя, спонсоруючи чемпіонат з футболу. Шкода від сигарет, алкоголю і газованої води не дуже відрізняється. Тож чому ми не вводимо junk food taxes? Насправді у держави є всі можливості, аби прийняти розумні рішення, які можна реалізувати з мінімальними видатками, без необхідності складних реформ, і які дадуть виразний ефект у збільшенні тривалості життя.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-