8 червня. Пам’ятні дати

8 червня. Пам’ятні дати

Укрінформ
Цього дня, 7 років тому, почалась гаряча фаза оборони Луганського аеропорту.

Міжнародний аеропорт «Луганськ» був узятий під охорону бійцями 80-ї львівської десантно-штурмової бригади 7 квітня 2014 року.

Варто зазначити, що на початку російсько-української війни аеропорти на сході України — Луганський, Донецький, Маріупольський, Сєвєродонецький і Краматорський, відіграли виключно важливу роль. Адже більша частина боєздатних військових частин розташовувалась на заході країни. Аеропорти приймали досить велику кількість військових Іл-76 і Ан-26. Причому найдовше функціонував Луганський аеропорт, куди було здійснено 19 рейсів військової авіації.

Після вдалого наступу і звільнення населених пунктів силами АТО на Донбасі на початку червня, проросійські бойовики почали посилено блокувати аеропорт Луганська. Десантники тримали кругову оборону, однак околиці аеропорту повністю вже не контролювали. Фактично гаряча фаза оборони Луганського аеропорту почалась 8 червня 2014 року. Командування АТО вирішило збільшити кількість своїх сил в аеропорту. Однак, 14 червня сталася трагедія: при посадці проросійськими бойовиками був збитий військово-транспортний літак Іл-76. На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу, усі вони загинули.

Ця катастрофа внесла корективи в плани АТО: як наслідок, у липні українські війська змушені були з боями і новими втратами пробивати сухопутний коридор через Щастя до Луганського летовища.

Тим часом бої за летовище ставали все запеклішими. Бойовики неодноразово заявляли про те, що взяли аеропорт під свій контроль, але ця інформація була не правдивою. Становище десантників, що обороняли ЛАП, ставало все складнішим.

14 липня перша колона військ Збройних сил України з боями прорвалася до аеропорту. Одночасно у другій половині липня сили АТО проводили наступ на північному сході Донбасу в результаті якого 21 липня було звільнено місто Рубіжне, 22 липня — Сєвєродонецьк, а 24 липня — Лисичанськ.

На початку серпня українські військові підішли до Луганська. Однак, наказу про штурм міста так і не було. Наприкінці серпня Москва відкрито кинула проти українців свої регулярні війська: 23 серпня почався контрнаступ за всіма напрямами. За кілька днів, через тривалі обстріли російськими бойовиками, інфраструктура Луганського аеропорту була повністю знищена. Військові лишались відрізаними від світу без підкріплення, води та їжі, та головне - без боєприпасів. Останній бій оборони ЛАПу відбувся 31 серпня. Того дня близько сотні українських десантників чинили відчайдушний опір посиленому танковому батальйону Збройних сил РФ. У ніч на 1 вересня 2014 року наші військові отримали наказ і вийшли з руїн аеропорту.

Загалом оборона Луганського аеропорту тривала 146 днів і увійшла в новітню військову історію України як приклад мужності і стійкості українських воїнів. Бої за летовище забрали життя 29 оборонців, ще 49 військових загинули у збитому бойовиками літаку.

Разом з тим, сьогодні з ініціативи ООН відзначається Всесвітній день океанів. День був заснований згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 5 грудня 2008 року з ініціативи учасників Міжнародного саміту з довкілля у Ріо-де-Жанейро (1992) і аналогічного форуму в Йоганнесбурзі (2003). Задля чого був заснований цей День? Задля того, аби нагадати про провідну роль Світового океану в повсякденному житті людства.

Як зазначають в ООН, океан вкриває понад 70% території планети і виробляє близько 50% кисню. Він забезпечує засоби для існування людей і всіх інших організмів на Землі. Крім того, океан відіграє ключову роль в нашій економіці. За оцінками, до 2030 року 40 млн осіб будуть зайняті в галузях, пов'язаних з океаном.

Тема Всесвітнього дня океанів 2021 року - «Океан: життя і засоби для існування».

Ювілеї дня:

163 роки від дня народження Олександра Рогози (1858-1919), українського військового діяча, учасника Української революції 1917-1921 рр. У роки Першої світової війни 1914–1918 рр. – командир 23-го армійського корпусу, командувач 14-ї армії Західного фронту, 4-ї армії Румунського фронту. Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського – військовий міністр. Під керівництвом Рогози було розгорнуто діяльність по створенню Збройних Сил Української Держави. Реорганізував Генеральний штаб, який одразу ж приступив до реалізації нової програми військового будівництва – формування восьми стрілецьких корпусів, створення Академії Генштабу. У військах впроваджувалась українська мова, реформувався Запорозький корпус армії УНР. В листопаді 1918 року Рогозу було усунуто з посади військового міністра, після чого він виїхав до Одеси. У квітні 1919 за відмову перейти на службу до Червоної Армії був розстріляний.

152 роки від дня народження Френка Ллойда Райта (1869–1959), американського архітектора, піонера архітектури модерну, одного з основоположників раціоналізму в сучасній архітектурі. Автор проектів будівель «Дім над водограєм» в Пенсільванії (1936), Музею Гуггенхейма в Нью-Йорку (1956–1959), готелю «Імперіал» в Токіо (1916–1922). Автор книги «Місто, яке зникає». Нині його споруди культурна спадщина. В світі налічується близько 380 його авторських робіт. А ті з них, що відкриті для громадськості, продають квитки на екскурсії на місяці вперед. Райт розглядав будівлю як організм, тісно пов’язаний з довкіллям, елемент простору, що весь час розвивається. «Я відстоюю перед архітекторами свіже відчуття землі, яке повинне бути спрямоване на розвиток ландшафту, а не на його руйнацію», - зазначав архітектор.

120 років від дня народження Бориса Грабовського (1901–1966), українського вченого, творця електронної системи передачі рухомого зображення на відстань (телебачення). Син відомого українського поета-класика Павла Грабовського. Жив і працював в Ташкенті. У 1924 році Грабовський винайшов катодний комутатор, який став основою побудови передавальної телевізійної трубки. 26 липня 1928 році у Ташкенті комісія під керівництвом професора університету Златоврацького приймала експеримент, який здійснювали Грабовський і лаборант Белянській. На маленькому екрані всі побачили обличчя Белянського – це була перша в СРСР і одна з перших у світі трансляція рухомого зображення за допомогою електронного методу транслювання. Лише через 35 років Грабовський дістав листа з Державного комітету з радіоелектроніки СРСР із визнанням пріоритету і патентом на апарат для електронної телескопії.

100 років тому народився Лерой Нейман (1921-2012), американський художник-абстракціоніст, один із комерційно найуспішніших художників світу. Відомий, передусім, як офіційний художник п’яти Олімпійських ігор, а також ряду інших спортивних змагань. Співробітничав з журналом Playboy. Автор 15 книг. Остання побачила світ за декілька днів до смерті художника. Його картини знаходяться у провідних музеях і приватних колекціях світу. За походженням Лерой Нейман напівшвед-напівтурок. Народився в дуже бідній родині в місті Сент-Пол (штат Міннесота, США). Ріс забіякою, проводячи переважно весь час у дворі та на вулиці. Школу не любив, погано вчився, але у малого рано виявився хист до малювання, яке йому дуже подобалося. Він малював шкільним друзям щось схоже на татуювання, оформлював шкільні театральні вечори, підробляв, малюючи рекламні вивіски для місцевих магазинів. Потім була армія, яка все розставила на свої місця: Лерой оформлював плакати для Червоного Хреста і водночас створював пікантні замальовки для солдатів, які розходилися «на ура». Саме тоді він зрозумів, що хоче стати художником. У 1953 році Нейман винайшов свій неповторний стиль – надзвичайно експресивний, живий і яскравий. Він писав маслом, аквареллю, блискуче малював олівцем, працював з шовкографією, літографією і емаллю. Товаришував з легендарним засновником і видавцем Playboy Г’ю Гефнером, спілкувався з Сальвадором Далі. Мав схожі вуса, щоправда, більш «турецькі». Попри імідж затятого ловеласа і плейбоя з 1957 року був у шлюбі. Його дружина Джанет Бірне була його першим і єдиним коханням.

Роковини смерті:

День пам'яті Миколи Колесси (1903-2006), українського композитора, диригента, Героя України (2002), академіка, ректора Львівської музичної консерваторії (1953-1965), людини-епохи в українському мистецтві. Одночасно був диригентом симфонічного оркестру Львівської філармонії, Львівського театру опери та балету, художнім керівником і головним диригентом капели «Трембіта». У 2003 році на урочистостях з нагоди сторічного ювілею митця Мирослав Скорик признався: «Я зобов’язаний йому багато чим, можливо, більше, ніж іншим. Коли в 1955-му я повернувся із Сибіру, він не побоявся – зарахував мене до консерваторії. Пізніше сам підготував як дипломну роботу мою кантату «Весна» на слова Франка…» Серед учнів Миколи Філаретовича Колесси був не тільки Мирослав Скорик. Можна назвати імена Стефана Турчака, Івана Гамкала, Юрія Луціва, Богдана Антківа. Як і багатьом іншим композиторам, за радянських часів Колессі доводилося виконувати речі на замовлення, але Микола Філаретович абстрагувався від слів і писав гарну музику. «Є, наприклад, у мене пісня про колгоспницю, якщо забрати слова, мелодія вельми хороша…», - зауважив композитор.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-