1 травня. Пам’ятні дати

Наразі день 1 Травня, так чи інакше, святкують у понад 80 країнах, щоправда назви цього свята різні: День праці, День весни, Травневий день, Свято весни і праці, Свято встановлення 8-годинного робочого дня і, навіть, День конвалій. Ще 55 країн світу святкують День, присвячений праці в інші дні року. Скажімо, у США він припадає на перший понеділок вересня, а у Японії на 23 листопада. У Австралії «Восьмигодинний день» у різних штатах відзначають у різні дні.

Однак, різняться не тільки назви, а й традиції святкування Першотравневих свят. Приміром, Французи відзначають День Жанни д'Арк, День королеви (Діви Марії) та День конвалій; у англійців день 1 травня асоціюється з Травневим деревом, Зеленим Джеком, Робін Гудом і проводиться як костюмоване народне гуляння; в Іспанії - Зелений Сантьяго, свято закоханих і квітів; у скандинавських країнах у ніч на 1 травня (Вальпургієву ніч), розпалюють багаття, водять хороводи, щоб відвадити тролів та відьом, а сам день називають Днем зозулі. А от в Швейцарії, Чехії, Словаччині, Угорщині перед вікнами дівчат та коханих висаджують травневі дерева.

В Україні щодо Дня праці й досі точаться дискусії. Проте, нині політична складова цього дня поступово відходить, а сьогоднішній день перетворюється на можливість відпочити і насолодитися приходом весни.

Сьогодні у християн східного обряду останній день Страсного тижня перед Великоднем – Велика Субота.

Найочікуванішою подією напередодні Світлого Христового Воскресіння для християн є сходження Благодатного вогню. Благодатний Вогонь, або як його ще називають Святе Світло – це назва вогню, який використовується у Великодній церемонії і символізує вихід з Гробу Світла істинного, тобто воскресіння Господа.

Традиція існує з 4 століття, а перші писемні свідчення про неї з’явилися в 9 столітті. Церемонія сходження Благодатного Вогню відбувається у Храмі Воскресіння Христового в Єрусалимі, більш відомого як Храм Гроба Господнього.

Сама церемонія, за традицією відбувається так: до храму прибувають церковні ієрархи. Вони проходять до невеличкої каплички – Кувуклії Гроба Господнього – місця Його безпосереднього поховання. Перед тим, як впустити туди двох священиків – Єрусалимського патріарха і вірменського архімандрита, ізраїльські поліцейські ретельно перевіряють капличку на наявність джерел вогню. Ієрархи, перед тим як увійти у святая святих, переодягаються у просторі білі одежі без поясів. Пов’язане це з тим, що колись Свята Земля належала Османській імперії і турки не вірили у таке диво, підозрюючи, що саме там священнослужителі ховають сірники.

Єрусалимський патріарх посилено зі сльозами молиться на Гробі Господнім, так само моляться і всі віряни. Через деякий час, у Кувуклії з’являється світло, у храмі починають лунати дзвони. До вірян виходить патріарх і роздає Благодатний Вогонь. Коли вогонь сходе, то в перші кілька секунд не залишає опіків.

Після завершення церемонії сходження Благодатного Вогню, його доставляють до всіх православних країн, де святкується Великдень, зокрема й до України.

Події дня:

Цього дня у 1931 році, у Нью-Йорку, був офіційно відкритий хмарочос Емпайр Стейт Білдінг, споруджений за проектом архітектора Вільяма Лема всього за 15 місяців. Емпайр Стейт Білдінг, назва якого походить від прізвиська штату Нью-Йорк - «Імперський штат», збудований у стилі арт-деко, залишався найвищою будівлею світу до 1972 року. Він має висоту 381 метр, 102 поверхи (першим у світі перевищив показник у 100 поверхів). Розташована будівля на П’ятій авеню між Західними 33-ю і 34-ю вулицями. З оглядових майданчиків хмарочосу на 86 та 102 поверхах відкривається один з найкрасивіших видів на Нью-Йорк. Емпайр Стейт Білдінг вважався найвищою спорудою в світі аж до 1971 року, коли була споруджена перша башта Всесвітнього торговельного центру. Наразі він третій за висотою у США і 22-й у світі. У 1986 році Емпайр Стейт Білдінг одержав статус національної пам’ятки архітектури. Після виходу першого фільму про Кінг-Конга хмарочос став відомим у цілому світі, оскільки саме на його даху відбувалась битва з гігантською горилою.

Ювілеї дня:

140 років від дня народження П’єра Тейяра де Шардена (1881–1955), французького вченого, палеонтолога-еволюціоніста, філософа, теолога, одного з творців теорії ноосфери (у 1922-1923 рр. у Сорбонні слухав лекції Володимира Івановича Вернадського). Член ордену єзуїтів, з 1911 року священик Римо-католицької церкви. Намагався здійснити синтез християнського учення й теорії космічної еволюції. Його ідеї були викладені у посмертно виданих працях «Феномен людини», «Божественне середовище», «Виникнення людини», «Погляд у минуле», «Наука і Христос». Далекий родич просвітителя Вольтера (по матері). У 1929 році був серед учених-археологів, що знайшли неподалік Пекіна скелет представника пізньої групи найдавніших викопних людей – синантропа.

101 рік від дня народження Нонни Копержинської (1920-1999), української актриси. Нонна Копержинська народилася в Києві. У 1938 році вступила до Київського театрального інституту (курс Амвросія Бучми). Закінчувала навчання після війни. З 1946 року - акторка театру імені Івана Франка, де зіграла у десятках спектаклів: Ганна («Безталанна» Карпенка-Карого), Ганна («Фараони» Коломійця), Клара Цаханасян («Візит старої дами» Дюрренматта). Знімалася у фільмах «Доля Марини», «За двома зайцями», «Фараони», «Королева бензоколонки», «Царівна», «Острів любові» та інших.

79 років від дня народження Євдокії Колесник (1942), української співачки (сопрано), народної артистки України, професора Національної музичної академії, оперної примадонни 70-80-х років. На сцені – 35 років. В її репертуарі – 47 оперних партій. Серед найяскравіших – Катерина в опері Дмитра Шостаковича «Катерина Ізмайлова». «Це був 1974 рік. Я трохи боялася братись за цю партію, тому що співала переважно класичні опери, – згадує співачка. – Але після «здачі» спектаклю Шостакович потиснув мені руку… З усіх численних постановок опери нашу він вважав зразковою». Саме за «Катерину Ізмайлову» Євдокія Колесник отримала Державну премію. Артистці взагалі імпонують героїні реальні, земні, із сильним характером. У цій партії, складній не тільки вокально, а й психологічно, співачка досягла найбільшої висоти у своїй творчості. У партії Катерини її вперше почув і всесвітньо відомий німецький диригент Курт Мазур. Зачарований голосом співачки, він запросив її співати головну партію в «Іфігенії в Тавріді» Глюка, що йшла на сцені «Коміше опер». Протягом шести років Євдокія Колесник була єдиною виконавицею цієї ролі, разів десять на рік літала в Берлін на спектаклі. Вона була першою радянською співачкою, яку запросили виконувати німецьку музику в оригіналі (до того ж це був Глюк – композитор досить складний). З цією оперою Колесник їздила також у Лондон і в Грецію. Крім Глюка в Німеччині співачка виконувала Дев’яту симфонію Бетховена, написану для хору, солістів та оркестру, і «Реквієм» Верді. Родом Євдокія Колесник із Кіровоградщини, про сцену навіть і не мріяла. Приїхала до Києва, стала студенткою інституту легкої промисловості, співала в художній самодіяльності. Голос мала дивовижний. Усі хто чув, говорив: «Та ти ж природжена артистка». Дівчина була не з довірливих, але наважилася зайти до консерваторії на прослуховування. Там зустрілася із своїм майбутнім педагогом по вокалу Наталею Йосипівною Захарченко (другою її знаменитою ученицею стала Марія Стеф’юк). 1968 року, коли молода співачка закінчувала консерваторію, її запросили відразу три театри опери та балету – Київський, Одеський, Харківський. Колесник залишилася в Києві.