10 січня. Пам’ятні дати
10 січня 1951 року, у Нью-Йорку, відбулось офіційне відкриття постійної штаб-квартири Організації Об’єднаних Націй. ООН почала свою роботу у жовтні 1945 року. Перші засідання Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації пройшли в залі Вестмінстерського палацу в Лондоні. Одним із рішень першої сесії стало місце розташування штаб-квартири організації. Існує версія, що вибір пав на Америку, враховуючи безславну долю Ліги Націй, яка розвалилася напередодні Другої світової війни не в останню чергу через те, що з неї вийшли США. Земельну ділянку під майбутнє будівництво у східній частині Мангеттена, на березі затоки Іст-Рівер придбав міліардер Джон Рокфеллер-молодший за 8,5 млн. дол. США. Історично ця територія розміром у 7 га не є американською, а має статус міжнародної зони. Для створення штаб-квартири ООН були запрошені архітектори, дизайнери та інженери з усього світу. Вважається, що ідея створення концептуального дизайну належить французькому архітекторові Ле Корбюзьє. Передбачалося, що комплекс будівель буде вміло поєднувати різноманітність стилів: високі скляні панелі для офісів і низький круглий купол для залу Генеральної Асамблеї. Основний дизайн був реалізований головним архітектором Уоллесом Гаррісоном і його командою. На момент відкриття штаб-квартира ООН вважалася зразком найсучаснішого архітектурного дизайну. 24 жовтня 1949 року відбулась церемонія закладення фундаменту майбутньої штаб-квартири ООН, а за 15 місяців відбулось її офіційне відкриття. Вартість будівництва склала 65 млн. дол. США. Нинішній адмінкомплекс ООН складається з чотирьох будівель: 39-поверхового хмарочосу Секретаріату ООН (додатково з трьома підземними поверхами), який став всесвітньо відомим символом ООН; будівлі Генеральної Асамблеї, де безпосередньо проходять засідання ООН; конференційного корпусу та бібліотеки ім. Дага Хаммаршельда, яка була прибудована у 1961 році. Організація Об’єднаних Націй також має власну пожежну частину і пошту. Відвідувачі з усього світу люблять посилати додому листівки з марками ООН - пошту з такими марками можна відправляти тільки з комплексу Організації Об'єднаних Націй.
Події дня:
Цього дня, у 1863 році, в Лондоні стала до ладу перша в світі лінія метро. В середині ХІХ ст. Велика Британія переживала економічний бум. В самому Лондоні склалася критична транспортна ситуація – навіть сім залізничних станцій, що приймали пасажирів з віддалених районів міста не спасали ситуацію. Зрештою, виникла ідея про будівництво підземної залізниці. Будівництво «Метрополітен рейлвей» почалось у 1855 році, проте було призупинено з фінансових причин. Лише у березні 1860 будівництво поновилося. Відкриття першого у світі метрополітену відбулось о 6-й ранку 10 січня 1863 року, коли від станції Паддінгтон по освітлених гасовими лампами тунелях з інтервалом 15 хвилин по маршруту відправилось шість поїздів з чотирма вагонами кожний. Загалом за перший день було здійснено 120 рейсів і перевезено 38 тисяч пасажирів. Майже відразу Лондонський метрополітен став найпопулярнішим видом транспорту: за перший рік роботи він перевіз понад 9 млн пасажирів. У наступному 1864 році була збудована ще одна гілка на захід від центру Лондона, а у 1865 - на схід. У 1890 році лондонський метрополітен став одним з перших, де почали використовуватися потяги на електротязі. Нині лондонське метро має 270 станцій на 11 лініях загальною довжиною 402 кілометри і щодня воно перевозить близько 5 млн пасажирів.
Ювілеї дня:
85 років від дня народження Роберта Вудро Вільсона (1936), американського фізика, радіоастронома, лауреата Нобелівської премії з фізики (1978, спільно з Арно Алланом Пензіасом). Його роботи присвячені дослідженням Галактики та міжзоряних молекул за допомогою міліметрових радіохвиль. Працюючи над новим типом антен в лабораторії Белла в Нью-Джерсі, Вільсон і Пензіас виявили джерело шумового сигналу в атмосфері, який вони не могли пояснити. Після усунення всіх потенційних джерел шуму, включаючи посліди голубів на антені, шум довелося визнати мікрохвильовим реліктовим випромінюванням. Це відкриття підтвердило модель «гарячого Всесвіту» вперше теоретично розроблену Джорджом Гамовим у 1956 році.
Роковини смерті:
50 років з дня смерті Ґабріели Шанель, відомої під псевдонімом Коко (1883-1971), французького модельєра жіночого одягу, засновниці модного «Будинку Шанель» в Парижі. Прославилась не лише своєю діяльністю у якості законодавиці мод, але й своїми романами з високопосадовими особами і тиранством стосовно оточуючих. Про неї казали, що її подарунки схожі на ляпаси. Мала гострий саркастичний розум, незалежний характер, була надзвичайно працездатною та енергійною; нетерпимою і зверхньою; ніколи не розповідала правди про своє походження. 1920-1939 роки ХХ століття – «золота епоха» Коко Шанель: вона запроваджує моду на тканину джерсі, замінивши нею шовк, випускає парфуми «Шанель № 5» (1921) та знамениту «маленьку чорну сукню» (1926). Наприкінці 40-х років у неї з’явився серйозний конкурент – Крістіан Діор зі своїм новим стилем, але вона знайшла у собі сили витримати удар – у 85 років стала творцем так званого «аскетичного», або ж класичного стилю. Знаменитий рожевий костюм Жаклін Кеннеді був створений саме Коко Шанель. Померла славетна модельєрка, «еталон стилю» у 87 років від серцевого нападу (так само як і Крістіан Діор); похована в Лозанні - «цвинтарі європейської аристократії», як не без гіркої іронії сказав колись про це чудове швейцарське місто Мопассан. За свідченнями сучасників, на схилі літ вона була надзвичайно пихатою, злостивою і владною старою. «Я створювала одяг для жінок усього світу, але тепер вони воліють ходити роздягненими, що тут скажеш…», - констатувала «велика і нестерпна» Коко наприкінці свого довгого життя.
День пам'яті Валентина Глушка (1908-1989), українського вченого з фізико–технічних проблем енергетики, академіка. Творець першого у світі електротермічного ракетного двигуна і багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія» – «Буран». Його двигуни підіймали в повітря літаки (Як-3, Су-6, Су-7), космічні кораблі «Восток», «Восход» і «Союз», станції «Салют» і «Мир», автоматичні зонди до Місяця й планет, ракетоносії «Протон». Загалом під керівництвом Глушка до 1988 року були створені понад 50 рідинних ракетних двигунів та їхніх модифікацій, які застосовували й застосовують нині на 17-ти моделях бойових і космічних ракет. Ось декілька цікавих фактів із життя Валентина Петровича. У 15 років він розпочав листування з Костянтином Ціолковським. Одеського підлітка і видатного теоретика і дослідника повітроплавання й космонавтика поєднували спільні мрії про освоєння космосу за допомогою ракет. Вже через рік – у шістнадцять, Валентин Глушко завершив рукопис своєї першої книги «Проблеми експлуатації планет». Школярем креслить перший проект ракети з рідинним двигуном і намагається побудувати її, публікує науково-популярні статті про космічні польоти: «Завоювання Землею Місяця», «Станції поза Землею». Втім не лише космосом цікавився юний Глушко: у 1920-1922 рр. він навчався в Одеській консерваторії по класу скрипки у професора Столярова. Естетичній складовій у формуванні людської особистості Валентин Петрович надавав не останню роль; мабуть саме тому згодом він справляв неабияке враження на жіноцтво і мав на космодромі репутацію найпершого стиляги й донжуана. Не оминули його і сталінські репресії: 23 березня 1938 року молодого вченого арештували. Після декількох днів на Луб’янці він зізнався, що брав участь в антирадянській організації та шпигунстві на користь Німеччини. Втім, коли його перевели до Бутирської в’язниці, де він мав чекати суду, молодий вчений (на ту пору йому виповнилося 30 років) відмовляється від усіх свідчень і починає писати листи до Вишинського, Сталіна, Берії. Останній наказав переглянути справу, внаслідок чого й було пом’якшено вирок – система вирішила за доцільніше використати вченого в одній із «шарашок». Таким чином, Глушко став головним конструктором казанської «шарашки», де створювали ракетні прискорювачі для літаків. Невдовзі там з’явився Сергій Корольов та інші вцілілі ракетники. Глушко використовував щонайменший шанс аби визволити з таборів і тюрем своїх колег. Він домігся, щоб зеки-конструктори мали найкраще обладнання, щоб їх ліпше годували. А ще, за спогадами колег, з верхньої кишені його робочої куртки завжди виднілася білосніжна випрасувана хусточка.
