Спартак Суббота, науковий керівник Інституту когнітивного моделювання, психотерапевт
Один зі способів віднайти рівновагу під час кризи – допомагати іншим
31.12.2020 10:36

Під час першого локдауну українцям довелося перебувати у вимушеній ізоляції, але є люди, для яких послаблення карантинних обмежень нічого не змінило. Хворі та самотні люди похилого віку, сироти, сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, люди з інвалідністю – це ті, хто перебуває у постійній ізоляції та часто опиняється поза увагою суспільства. Як підтримати цих людей? Які особливості їхньої поведінки? Як підготуватися до зустрічі новорічно-різдвяних свят в умовах пандемії та другого локдауну, при цьому підтримати й інших? Саме на це спрямована національна ініціатива Isolated. В рамках проєкту було запущено спеціальні плакати, що розповідають про способи матеріальної та нематеріальної допомоги тим, хто поряд. Разом з Міністерством охорони здоров’я ініціативу підтримав Інститут когнітивного моделювання.

Психотерапевт, науковий керівник Інституту когнітивного моделювання, радник міністра охорони здоров’я Спартак Суббота розповів нам про особливості поведінки ізольованих людей, ставлення до них, а також про те, як підтримати людей у вимушеній ізоляції напередодні Нового року та Різдва – найкращий час для благодійності.

- Спартак, втілюючи проєкт Isolated/Ізольовані, нам доводиться чути, мовляв, про яку культуру благодійності йдеться у такому економічно бідному та технічно відсталому суспільстві, як наше. Ваша думка стосовно цього. 

- Наше суспільство має свої соціокультурні особливості. Вони полягають у тому, що українці знають, як любити ближнього і вміють це робити, але не бачать у цьому сенсу, оскільки живуть серед недовіри одне до одного, маніпуляцій на почуттях. Їхня любов та увага обмежуються сім’єю, родиною, друзями. 

Бажання бути соціально адаптованим та приносити користь людям – важливе для відчуття реалізованості

- Який вихід?

- На мою думку, важливо розповідати про приклади тих, хто змінює суспільство, примножуючи добро – волонтерів, благодійників, культурологів. Тим самим популяризувати благодійну культуру в Україні. Важливо дати розуміння людям, що допомога та благодійність – це їхня можливість почувати себе реалізованими. 

У кожного є три базових страхи: смерті, новизни і бути викинутими з певної соціальної групи. Наприклад, якщо взяти мене, страх смерті та новизни мені не загрожує – такий тип нервової системи. Ми всі помремо. І невідомість – це нормально. А от бажання бути соціально адаптованим та приносити користь людям – важливе для відчуття реалізованості. Мене багато хто вважає дуже раціональним. Зрештою, так воно і є. Але я вже кілька років на волонтерських засадах співпрацюю з фондом «Таблеточки», проводжу заняття групової терапії з батьками, діти яких померли від онкозахворювань. Чому це роблю? Тому що почуваюся потрібним та реалізованим. 

- У випадку із нашим проєктом йдеться про самотніх хворих людей похилого віку; дітей-сиріт або сімей у складних життєвих обставинах, чиї діти можуть стати сиротами; людей з інвалідністю. (Ясна річ, категорій ізольованих людей значно більше). Очевидно, цьогоріч Сovid-19 посилив їхню ізольованість. Якої найперше допомоги потребують ці люди? Як можна їм допомогти, живучи з ними по-сусідству?

Проблема в тому, що ми вийшли з однієї ідеології – радянської, але не увійшли в іншу

- Як уже говорив: у нашому суспільстві панує високий рівень недовіри одне до одного. Тому часто люди, які в потребі, не хочуть, щоби їм допомагали, і ставляться до допомоги агресивно. Проблема в тому, що ми вийшли з однієї ідеології – радянської, але не увійшли в іншу. Крім того, у нас як суспільства немає спільних цінностей. Маю на увазі, цих системних цінностей, які впливають на благополуччя тієї або іншої держави. Наприклад, мама з малюком їдуть у метро. В Україні нормально малому/малій посміхатися, навіть подарувати іграшку. У Великобританії за таке можна сісти у в’язницю.

Дуже важливо говорити про благочинність, робити це трендом в українському суспільстві

Проте, коли на тротуарі посеред білого дня лежатиме чоловік, ми не підійдемо – вважатимемо його за п’яницю, наркомана, безхатька. У США, для прикладу, найперше подумають, що людина втратила свідомість, викличуть таксі та ще й за власний кошт відвезуть додому.

Наша проблема – недовіри та байдужості – все ж культурного характеру. Тому дуже важливо говорити про благочинність, робити це трендом в українському суспільстві. 

- Як все ж допомогти людям, що знаходяться у вимушеній ізоляції?

Ізольовані люди, зазвичай, переживають безнадію. Очевидно, вони потребують нашої уваги, любові та підтримки

- На початку пандемії українці зіштовхнулися не тільки з обмеженнями. Найперше, що було – це тривога, страх, невпевненість у майбутньому. Розуміючи це, Інститут когнітивного моделювання у співпраці з Міністерством охорони здоров’я та Товариством Червоного Хреста України створили платформу безкоштовної психологічної підтримки «Розкажи мені». 

Проговорити свої тривоги з психологом – один із дієвих способів допомоги. За весь час нашої роботи ми надали 14 тис. годин консультацій, а більшість наших пацієнтів – це люди, які вперше звернулися по допомогу. 

Ізольовані люди, зазвичай, переживають безнадію. Очевидно, вони потребують нашої уваги, любові та підтримки. Але важливо попросити дозвіл їм допомогти. І, можливо, не один раз. 

У психології є таке поняття – вивчена безпорадність, відкрите американським психологом Мартіном Селігманом у 1967 році. Це – відчуття пригніченості, беззмістовності щодо можливих змін. Як приклад, у німецьких концтаборах вели величезні натовпи людей, яких охороняли лише двоє солдат… Тобто, полонені характеризувалися пасивністю, відмовою від спротиву, зневірою, внутрішнім безсиллям, тому не робили спроб втекти.

Знаєте, мені подобається філософія стоїків. Ми дуже часто переживаємо за речі, які не можемо змінити чи контролювати. Стоїцизм вчить нас цілеспрямованого усвідомлення того, що не все залежить від нас. Смерть, повені, землетруси – ми не можемо на це впливати. Але можемо, для прикладу, дбати про своє здоров’я. Психічне у тому числі. Я знаю людей, які могли довго і багато працювати, живучи у дуже скромних, подекуди – бідних обставинах. Чому? Вони мали ціль! У них була мотивація! Життя має бути наповнене змістом. І якщо ви маєте відчуття змістовності життя – хай там що, смак до нього, важливо ним ділитися. Надто з людьми у вимушеній ізоляції, спілкування яких обмежене. Однак, повторюся, для початку слід запитати дозволу в них і тоді вже спілкуватися. 

- У нашій країні відсутня повага до старості, а у тій ж Європі йдеться про так званий третій вік, коли діти виросли, онуки підростають і можна пожити для себе. У нас люди з інвалідністю не є повноцінними членами суспільства – на відміну від цивілізованих країн. Ви вивчали закордонний досвід, тож розкажіть, будь ласка, про ситуацію з ізольованими людьми в Європі та Північній Америці. Чи там вони теж ізольовані?

- У західному світі ізольованість людини – зазвичай, її рішення. Термін – вимушена ізоляція – більш актуальний в українському суспільстві. У США, наприклад, сильна система профспілок, де є свої бюджет та пенсійний фонд і людина з інвалідністю може розраховувати на те, що отримає допомогу від держави. Крім того, існує багато соціальних служб, куди можна звернутися з будь-якої проблеми.

Криза, спричинена пандемією, показала актуальність формування культури ментального здоров’я серед українців

Пригадуєте відоме відео зі Штатів, де під одним дахом поєднали будинок для людей похилого віку та дитячий садок? Так у дітей знайшлося багато люблячих дідусів та бабусь. А у старшого покоління з’явився стимул радіти життю і дбати про когось. Вони бачаться п’ять днів на тиждень: разом займаються музикою, танцями, мистецтвом, готують обіди, прогулюються.

- Ізоляція зовнішня та внутрішня. Окрім тих, які вимушено ізольовані, багато людей через бідність, Covid-19 зайшли у внутрішню ізоляцію. Що робити з цим? 

- Криза, спричинена пандемією, показала актуальність формування культури ментального здоров’я серед українців. Саме тому важливо доносити інформацію про те, що усі проблеми та хвилюючі теми можна обговорити з психологом, особливо – зважаючи на те, що наразі для цього є всі можливості. 

Карантини закінчиться, ми повернемось до звичного життя, головне – пам’ятати, чого ми набули за цей період: виявляли винахідливість, набували нових знань online, вчилися заново цінувати буденні речі, закрили старий бізнес і відкрили новий, як вчинив мій друг, від чого дуже щасливий… Така вже фізіологічна особливість людини, її нервової системи, що вона не вчиться на чужих помилках, аж поки не позбудеться звичних речей, не цінуватиме їх, правильно не вибудує пріоритети.

- Як під час локдауну з 8 до 24 січня не втратити відчуття свят – двох днів Різдва, Старого Нового року, Водохреща, не наражаючи себе та рідних на небезпеку?

Емоції – продукт наших думок. А про що думати – це вже наш вибір

- Різдво, Старий Новий рік, Водохреща – все ж сімейні свята. Зазвичай ми їх святкуємо в сімейному колі, тому тут нічого не змінилося. Лише будьте обережні з рідними літнього віку, а друзів краще привітати по телефону і залишитися вдома. Як бути тим, хто звик зустрічати 31 грудня у барах та ресторанах? Зустріньте вдома і меншою компанією, замовивши доставку з улюблених ресторанів. Треба сказати, що з року в рік ще до пандемії чимало вітчизняних ресторанів пропонували доставку страв – так званий must have – до Нового року та Різдва. Тобто, люди знайдуть спосіб відсвяткувати в цих вимушених обмеженнях. І пам’ятаймо: емоції – продукт наших думок. А про що думати – це вже наш вибір. 

- Пандемія примусово ізольовує людей – як знайти внутрішню рівновагу? Як залишатися відкритим до світу та до чужого болю?

- Один зі способів віднайти рівновагу – це допомагати іншим. Повірте, багато людей знаходяться в гірших обставинах, ніж ми. Насправді для допомоги іншим не так багато й треба. Кошти невипитої чашки кави, тістечка… Якось ми допомагали дітям в інтернатах. Уявіть собі, діти навіть просять іграшки, які колись уже були чиїмись, чи одяг, який хтось носив. Наша маленька жертва – невипита кава – дрібниця у порівнянні з тим, як у кооперації з іншими комусь можна принести радість, зробити радість. 

- Спартак, чому ви погодилися підтримати проєкт Isolated? 

- Є люди, які зараз переживають стан, страшніший за коронавірус – самотність. Ми ставимо собі за мету допомогти їм, оскільки випробування, яке випало на їхню долю, особливо впливає на якість життя. Один із найгірших людських пороків – це байдужість, тож переконаний, що в наших силах – зробити відчутний внесок у боротьбу не тільки з пандемією коронавірусу, але й з байдужістю.

Довідково. Національна ініціатива Isolated/Ізольовані – це проєкт, спрямований на поширення культури благодійності серед українців. Для цього розроблені плакати – для допомоги матеріальної чи нематеріальної – потребуючим людям, які живуть поруч. Партнерами проєкту є Міністерство охорони здоров’я України, Карітас-Київ, Veterano Servicе, Одеський фонд “Добрий Самаритянин” та інші.

Надія Тисячна

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-