Історичне рішення Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі минулої п’ятниці, 11 грудня 2020 року, стало нехай маленькою, але черговою перемогою на юридичному фронті – Україна проти РФ. Пізно ввечері під час зустрічі заступника генерального прокурора Гюндуза Мамедова з прокурором Міжнародного кримінального суду Фату Бенсудою стало відомо, що МКС ухвалив рішення про завершення попереднього вивчення ситуації в Україні, а це означає, що за його результатами злочини, які відбулися в Криму та на Донбасі, можуть бути повноцінно розслідувані.
Рішення про відкриття розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності в умовах збройного конфлікту має ухвалити судова палата МКС. У компетенції кримінального суду в Гаазі – переслідування в судовому порядку конкретних осіб, відповідальних за воєнні злочини, геноцид і злочини проти людяності. Зібрані докази стали переконливими аргументами для найвищої міжнародної інстанції у сфері кримінальної юстиції. Тож для України – це шанс притягнути до відповідальності військових і посадовців Росії, причетних до трагічних подій в Україні.
Ще одна гарна новина з Нідерландів – у судовому комплексі «Схіпхол» 25 листопада відбулося останнє судове засідання 2020 року щодо справи МН17. І розгляд справи по суті щодо чотирьох обвинувачених має розпочатися вже 1 лютого 2021 року. Про все це ведемо розмовцу з заступником генерального прокурора України Гюндузом Мамедовим, який очолює Міжнародну спільну слідчу групу від України у справі MH17, а також бере участь у переговорах з Іраном у справі про катастрофу літака МАУ.
ІСТОРИЧНЕ РІШЕННЯ
– Пане Мамедов, ми з вами зустрічаємося в Гаазі практично відразу після історичного рішення Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. Що означає це рішення для України і для вас особисто? Розкажіть про цю перемогу.
- Я б назвав це рішення проміжним успіхом України. Про перемогу поки що говорити зарано, хоча, звісно, рішення історичне. І з інституціональної точки зору - адже позиція висловлена найвищою міжнародною інстанцією у сфері кримінальної юстиції, і в сенсі визнання роботи, яку щодня протягом багатьох років виконували і слідчі органи, і прокуратура, і правозахисні організації. Робили з єдиною метою – наблизити момент відновлення справедливості та покарання винних. Коли я летів у Нідерланди, то були внутрішні очікування, що до України я вже повертатимуся з позитивним рішенням.
По-перше, пані прокурор МКС Фату Бенсуда казала про те, що до кінця своєї каденції вона ухвалить рішення з усіх кейсів, що були на попередньому вивченні. Але, звичайно, ми остаточно не знали про позитивну ухвалу. По-друге, ці внутрішні сподівання базувалися на проробленій роботі. Бо на початку цього шляху ми неодноразово чули скептицизм, зіштовхувались із нерозумінням, чому злочини в умовах збройного конфлікту та режиму окупації ми розглядаємо в контексті порушень міжнародного гуманітарного та кримінального права.
Дуже влучно всю хронологію нашої «боротьби» описав мій добрий товариш та колега-правозахисник: розпочинали з вузької стежки, наразі маємо асфальтовану дорогу. Для мене як прокурора найголовніше – це завершення самого правосуддя, дія принципу невідворотності покарання. І тенденція, зокрема, в ЄСПЛ, Міжнародному суді ООН, Міжнародному трибуналі ООН з морського права, а тепер успіх у МКС - свідчать про те, що правосуддя таки твориться.
Саме тому я вважаю, що певна точка неповернення вже пройдена. Правова оцінка Офісу прокурора МКС на цьому етапі дана: справді, в окупованих Криму та Донбасі мають місце воєнні злочини та злочини проти людяності, і це є юрисдикцією Гаагського трибуналу, як у нас його називають. Тобто, попереднє вивчення ситуації в частині збройного конфлікту, яке тривало з вересня 2015 року, завершено. МКС продовжує вивчати інформацію щодо подій на Майдані.
– Розкажіть, що далі, які наступні кроки?
- Якщо спростити, то насправді існує декілька стадій у цьому процесі. Україна пройшла першу, яка складалася з кількох етапів. Ідеться про попередню експертизу, коли давалася початкова оцінка наданої інформації, другий етап – визначення предметної юрисдикції, тобто підтвердження кваліфікації злочину, і в даному разі це воєнні злочини та злочини проти людяності. Третій – визначення компліментарності, ідеться про спроможність МКС здійснювати розслідування. Міжнародний кримінальний суд береться за такі справи, коли національні правоохоронні органи не можуть повноцінно проводити розслідування, наприклад, через брак доступу до окупованих територій чи підозрюваних і свідків. І нарешті, четвертий етап першої стадії – завершення попереднього вивчення та відкриття повноцінного провадження відповідно до інтересів правосуддя.
Тут є важливий момент: якби Україна ратифікувала Римський статут, то четвертий етап був би для України вже початком розслідування. Заяви Прокурора МКС було б достатньо. Але, оскільки ми не є країною-учасником Римського статуту, то прокурор змушена звернутися до Палати попереднього провадження, яка вже і ухвалить остаточне рішення про відкриття.
– Коли судова палата МКС може ухвалити рішення про відкриття повноцінного розслідування? І як воно відбуватиметься?
– Оскільки тривають вибори нового прокурора МКС і на початку лютого ми знатимемо наступника Фату Бенсуди, то вже з ним вестимуться консультації щодо стратегічних питань, пов’язаних, зокрема, і з поданням клопотань в Палату попереднього провадження. Про це заявила пані Бенсуда. За процедурою, для суддів палати вона готуватиме аргументи, достатні для ухвалення рішення. Я ще раз хочу наголосити, якби ми ратифікували статут, то процес повноцінного розслідування міг би розпочатися вже найближчим часом. Без цього орієнтовно процес може тривати до року.
Після відкриття розслідування розпочинається досудова стадія, і Офіс прокурора досліджуватиме конкретні справи та епізоди. Прокурор, зважаючи на обмеженість ресурсів суду, зокрема, спричинену пандемією, не розглядатиме абсолютно всі факти вчинення злочинів, навіть визначені на етапі попереднього аналізу, а обере конкретні справи, щодо яких проводитиметься розслідування. Але у будь-якому разі це вже є гарантією правосуддя, запорукою незалежності та неупередженості. Прокурор проводитиме власне розслідування, незалежно від роботи національних органів. Так, щодо ряду питань співробітничатиме з органами України, і, до речі, у своєму звіті МКС вказує на конструктивну взаємодію з урядом РФ, який поки що ігнорував усі їхні запити, але, в цілому, повноцінне розслідування – це винятково робота Офісу прокурора. Тому цілком може бути, що в Україні буде відкрито представництво прокурора МКС, який здійснюватиме безпосередній збір доказів на території України, як наприклад, це було зроблено в Грузії після відкриття розслідування МКС.
– Ви сказали, що Офіс прокурора МКС обере конкретні справи для розслідування. Чи є вже розуміння, що саме розслідуватимуть?
- У своїй заяві прокурор пояснила, що попереднє вивчення стосувалося трьох великих груп жертв злочинів: учинених в контексті військових дій, під час затримань та в Криму. В опублікованому 14 грудня черговому щорічному Звіті більш докладно розписано, про які саме воєнні злочини та злочини проти людяності йдеться на тимчасово окупованих територіях АР Крим, м. Севастополя та сходу України.
І на Донбасі, і на півострові мали місце та продовжують вчинятися умисні вбивства, катування, посягання на людську гідність. Що стосується суто непідконтрольних районів Луганської та Донецької областей, то вчиняються такі воєнні злочини, як умисні напади на цивільних осіб і об’єкти, завдання ударів по охоронюваних об’єктах, зґвалтування та інші форми сексуального насильства. Щодо Криму, то в МКС є всі підстави вважати, що в період, який передував окупації, і вже в умовах окупаційного режиму місцеві жителі піддаються примусовому вступу до лав збройних сил РФ, умисному позбавленню прав на справедливий суд, насильницькому переміщенню окремих груп населення за межі півострова. Мова йде про засуджених та ув’язнених осіб. Це дуже серйозні злочини з огляду на їхній масштаб, характер, спосіб вчинення та наслідки.
Буквально напередодні виїзду в Нідерланди я був на презентації книжки журналіста Станіслава Асєєва, який 2,5 року утримувався в полоні представниками незаконних збройних формувань, підконтрольних РФ. Він особисто знає, що таке катування і що собою представляє «Ізоляція» в окупованому Донецьку, відома нині у світі не як арт-об’єкт, а як найжорстокіша катівня. То як можна заплющувати очі на всі ці нелюдські тортури? За нашими даними, понад 100 цивільних осіб та військовослужбовців пройшли через її жорна. За фактами катувань у «Ізоляції» в нас у провадженні п’ять справ, уже трьом особам оголошено про підозру за фактом порушень права війни. Серед них відома багатьом особа з позивним «Палич», під керівництвом якої у 2014 році було захоплено територію заводу, яку перетворили на «катувальну базу». За показаннями свідків, «Палич» особисто міг годинами катувати незаконно ув’язнених громадян. Ось такі факти вчинення злочинів та грубих порушень міжнародного гуманітарного права ми теж передаємо до Міжнародного кримінального суду.
А я вам хочу сказати, не так просто такі факти збирати. Свідки, а тим більше жертви, не дуже хочуть давати свідчення. Це для них повторна віктимізація, згадки про пережите – психологічна, а часто і фізична травма. Але ми намагаємося знайти підхід, і нами встановлено 160 незаконних місць несвободи та понад 3,5 тисячі жертв, з яких майже половина – цивільні. Наразі за всіма фактами порушення міжнародного гуманітарного права, і не тільки щодо катувань, ми спільно з громадськими організаціями, такими, як УГСПЛ, Кримська правозахисна група, Регіональний центр прав людини, підготували та передали до МКС 15 аналітичних матеріалів. 9 інформаційних повідомлень стосуються воєнних злочинів та злочинів проти людяності в Криму (3 з них – цього року), 6 – щодо Донбасу.
- Що міститься у цих інформаційних повідомленнях? Це фото, відеодокази, покази свідків?
- Ці подання до МКС – потужна фактологічно-документальна аналітика, яка містить неспростовні докази про тяжкі злочини та правове обґрунтування, чому ці дії підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду.
Наведу приклад. Улітку цього року спільно з правозахисною неурядовою громадською організацією ми подавали інформповідомлення щодо порушень прав власності в окупованому Криму. Моніторили сайти окупаційних судів, проаналізували майже 9,5 тисячі «судових рішень», спілкувалися з жертвами. У результаті ідентифікували майже 4 тисячі постраждалих осіб, у 85% з яких – зафіксоване незаконне вилучення земельних ділянок, у решти – руйнування нерухомості. Ми показали у цій аналітиці систематичність та широкомасштабність незаконних дій окупаційних судових органів. Тобто це така непроста, тривала і, сказав би, монотонна робота, яка в результаті стає повноцінним для дослідження в МКС кейсом.
До речі, ці кейси поповнюються. Ми виявляємо нові факти, і вони стають новими аргументами та доказами порушень міжнародного гуманітарного права, на кшталт примусового призову до лав збройних сил РФ та мілітаризації, пропаганди війни серед дітей.
- Росія відкликала свій підпис під Римським статутом. Чи перешкоджає це переслідуванню російських громадян за злочини, вчинені на території України?
- У рамках МКС розглядається індивідуальна відповідальність, тобто - конкретної особи, наприклад, з вищого політичного або військового керівництва. Україна в рамках національного законодавства не може чинити правосуддя над ними, адже вони мають імунітет. Або, скажімо, може йтися про виконавців злочинів середнього рівня. Тобто прокурор МКС у визначених епізодах може фокусуватися на тих, хто віддавав накази або відповідав за організацію вчинення злочину. А те що РФ відкликала свій підпис під Римським статутом, то це для розслідування нашої ситуації в МКС нічого не означає. Міжнародний трибунал має територіальну юрисдикцію, тобто досліджує факти злочинів, що мали місце на певній території – у нашому випадку на Донбасі та в Криму, тож для МКС не має значення, громадянином якої країни є воєнний злочинець.
Є досвід Гаагського трибуналу щодо колишньої Югославії. В окремих випадках процес тривав до 20 років, щоб притягнути винних до відповідальності, зокрема Мілошевича та Караджича, на що мало хто сподівався в середині 90-х років. Крім того, коли ми говоримо про індивідуальну кримінальну відповідальність, роботу МКС, то це передусім питання якісної міжнародної співпраці. Особи, причетні до вчинення воєнних злочинів, можуть затримуватися на території різних країн. Маємо приклад затримання поблизу Парижа Фелісьєна Кабуги, який є одним з головних обвинувачених у вчиненні геноциду в Руанді. Тому відповідальність – це завжди питання часу, цілеспрямованої та скоординованої роботи.
Ми не підміняємо роботу національних правоохоронних органів Міжнародним кримінальним судом. І схвалене в Гаазі рішення не говорить про те, що все, роботу зроблено, ми склали руки, хай вони розслідують. Ні, робота триває, адже міжнародний суд розслідує злочини тоді, коли національні правові системи не бажають чи не можуть здійснювати провадження. Проводити розслідування щодо осіб, котрі перебувають на підконтрольній території, ми готові і спроможні, ба більше, притягуємо їх до відповідальності. Тут ідеться про неможливість, наприклад, вчиняти процесуальні дії в умовах браку доступу до окупованих територій, свідків чи обвинувачених.
– Хто з керівництва РФ причетний до скоєння воєнних злочинів?
– Усі причетні до скоєння воєнних злочинів у Криму та на Донбасі встановлюються у ході розслідування.
– Скільки може тривати процес у Міжнародному кримінальному суді?
– Процес щодо колишньої Югославії, на жаль, тривав 20 років. Наше ж завдання - співпрацювати. І, до речі, під час нашої зустрічі з Фату Бенсудою вона підкреслила, що задоволена співпрацею, особливо останній рік. Побажала, щоб ми й надалі плідно взаємодіяли. І, звичайно, знову постало питання ратифікації Римського статуту.
Пані Бенсуда сказала, що з низки кейсів, окрім України, Офіс прокурора також завершив стадію попереднього дослідження. Є і ті справи, за якими вже відкрито провадження. Загалом таких близько 15. Мова йде про Грузію, Конго, Уганду, Кенію, Лівію. І постає питання визначення пріоритетності. Ці країни є членами Римського статуту і платять внески, то чи може Україна конкурувати з країнами, що ратифікували статут? Є надія, що так, адже кейс «Ситуація щодо України» справді цікавий і масштабний. Жодна країна у світі, що має збройний конфлікт, не стикалася з гібридним компонентом. З другого боку, ратифікація Римського статуту дала б нам можливість потрапити у пріоритетний пул.
Римський статут – це можливість бути повноцінними членами асамблеї країн-учасників. Україна зможе брати повноцінну участь у роботі органів МКС, висувати кандидатури прокурора та суддів і обирати їх, впливати на ухвалення ключових рішень щодо діяльності суду. Крім того, це і можливість отримання консультацій для національних юрисдикцій саме з методики розслідування таких категорій злочинів.
МН17: РОЗГЛЯД СПРАВИ ПО СУТІ
– Щодо інших подій та проваджень, не менш важливих та резонансних... У Нідерландах, у судовому комплексі «Схіпхол», де від березня триває розгляд справи МН17, 25 листопада відбулося останнє судове засідання 2020 року. Очікується, що розгляд справи по суті щодо чотирьох обвинувачених розпочнеться 1 лютого 2021 року. Як відомо, більшість клопотань захисту Пулатова було відхилено. Водночас суд задовольнив запити адвокатів щодо допиту кількох експертів та свідків, котрі можуть дати свідчення щодо «Бука» та причетності Пулатова до його транспортування. Як ви оцінюєте процес?
- Справді, у кінці листопада суд ухвалив проміжне рішення щодо клопотань сторін процесу щодо проведення додаткових слідчих дій. Направлення таких запитів – важливий елемент права на справедливий суд, що серед іншого означає право сторони захисту подавати докази, що виправдовують обвинуваченого, і надавати свою оцінку доказовій базі, яка доводить його вину. Важливо, що з цим рішенням ми впритул наблизилися до розгляду справи по суті наступного року. Зараз проводяться слідчі дії, рішення щодо яких ухвалив суд. Переважно це допити свідків та експертів. Для нас це надзвичайно цікавий процес.
Це такий якісний приклад заочного притягнення до відповідальності, що в Україні фактично заблоковано через необхідність виконання вимоги про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук. Тобто правосуддя над воєнними злочинцями ми поставили в залежність від рішення міжнародних інституцій. Офіс генерального прокурора неодноразово наголошував на необхідності внесення змін у законодавство. Поки що чекаємо і працюємо далі.
– Кого зі свідків трагедії може почути суд? І за яких умов вони можуть виступити? Які програми захисту діють щодо свідків у справі МН17?
– Зі зрозумілих причин свідкам у справі загрожує реальна небезпека, тому до них застосовано заходи безпеки, наприклад засекречення імен.
– На вашу думку, чи впливає цей процес на життя чотирьох обвинувачених у справі МН17?
– Запевняю вас, що будь-який кримінальний процес впливає на життя людини, особливо якщо ця людина має статус підсудного. Адже за судовим процесом іде покарання.
– Коли буде названо наступних обвинувачених у справі МН17?
– Дуже важливим є встановлення всіх осіб, які причетні до цього страшного злочину. Можу лише повідомити, що завдання учасників спільної слідчої групи не змінилося. Зараз розслідування спрямовано на встановлення екіпажу установки «Бук» та осіб, що перебувають вище за ієрархією.
ДІАЛОГ З ІРАНОМ
– Щодо авіакатастрофи українського літака PS752 в Ірані. Українське слідство не отримало обіцяних Іраном матеріалів та доказів у справі про збиття літака авіакомпанії МАУ. Які саме матеріали не надає Іран? Чи ведеться діалог?
– Скоро рік, як сталася ця жахлива трагедія. Офіс генерального прокурора одразу ж – 8 січня – кваліфікував авіакатастрофу за трьома статтями: умисне вбивство, знищення майна й порушення правил безпеки польотів, що спричинило загибель людей. Це достатньо тяжкі статті, і аналогію ми проводили зі збиттям пасажирського літака рейсу МН17. Я поясню, чому саме за цією кваліфікацією триває розслідування. У літаку МАУ перебувало 176 цивільних осіб, які всі загинули. Це факт. Також встановлено факт застосування військової зброї щодо українського борту, унаслідок чого він, власне, і зазнав падіння. Тобто маємо всі ознаки насильницького заподіяння смерті невинним особам.
Кваліфікація попередня, і ми неодноразово про це казали іранській стороні. Пояснювали, що тільки в результаті повного розслідування та встановлення достатніх фактів, які свідчитимуть про протилежне, ми зможемо говорити про іншу кваліфікацію. Вони категорично не сприймають це. І це зрозуміло, адже їхня версія подій – ненавмисне вбивство, до якого призвела людська помилка. Тому діалог з Іраном, звісно, є, але я б не назвав його конструктивним. У нас нині більш-менш прийнятна форма співпраці – це міжнародно-правова допомога. Офіс генерального прокурора надіслав іранській стороні 5 запитів, але відповіді вони надають вибірково. Тобто на один запит щось дають, в іншому – конкретики ніякої, а в третьому – повторюють тези з першого, умовно кажучи. Ми не задоволені тими відповідями. Їхній зміст здебільшого носить характер технічного розслідування, а не кримінального. А це два різних і паралельних процеси, хоча результат технічного теж буде доданий як доказова база.
Наведу приклад. Уже рік трагедії, але й досі не встановлено всю низку подій і причинно-наслідковий зв'язок із діями конкретних осіб. В Ірані 6 підозрюваних. Але хто вони, яку роль виконували – відповідей ми так і не отримали. Як, до речі, і щодо створення спільної слідчої групи за аналогією з MH17.
– Чи розглядаєте версію «людської помилки», що призвела до трагедії? Наскільки знаю, міжнародне гуманітарне право зобов’язує розрізняти військові об’єкти від цивільних, перш ніж здійснити постріл.
– Невибіркові обстріли заборонені. Але я не можу коментувати версію Ірану щодо людської помилки, адже в нас немає всієї інформації, якою оперують вони у своєму розслідуванні. Тому в нас є об’єктивні сумніви щодо такої трактовки подій. Як прокурори ми повинні спочатку дослідити всі факти, а потім погоджуватися або ні з попередніми версіями. Подобається це комусь чи ні, але ми повинні організувати досудове розслідування і робимо це.
– На вашу думку, які можливі варіанти в цій справі?
– Якщо з боку іранської сторони буде об'єктивне, неупереджене розслідування, то я не виключаю факту передачі їм матеріалів, що є в нас. Вони їх можуть об’єднати зі своєю справою та направити до суду у своїй країні. Нам важливий факт здійснення правосуддя та відшкодування збитків потерпілим.
– Але цього не буде?
– Тому ми і йдемо паралельними процесами. І повірте, результат буде, адже процесуальне керівництво справи здійснює департамент щодо злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту. І в прокурорів є колосальний досвід розслідування фактів, коли немає доступу до території. Але ми все ще чекаємо серйозних кроків з боку Ірану щодо співпраці. Не на словах, а на ділі.
Ірина Драбок, Гаага
Фото Софії Шовікової