Дві масштабні пожежі на Луганщині знищили пів тисячі селянських будинків, забрали людські життя і випалили майже 30 тисяч га лісу. Після такої катастрофи просто не могли не початися пошуки винних. Їх знайшли дуже оперативно. Щоправда, версії суттєво різняться: від диверсантів з окупованих територій – до обласного керівництва ДСНС.

Укрінформ же в пошуках істини звернувся до фахівця у цій справі – директора Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу пожеж Сергія Зібцева. Його версія нам здалася найбільш логічною.

ШТРАФИ ДЛЯ ЗАХИСТУ ЛІСІВ

Перш ніж починати розмову по темі, кореспондент поцікавився у професора кафедри лісівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергія Зібцева, чим займається очолюваний ним Центр.

- Центр займається питаннями, що пов’язані з ландшафтними пожежами. У першу чергу це законодавство. Ми наразі працюємо з Комітетом Верховної Ради України з екології та природокористування, з Міністерством екології та природних ресурсів; з Державним агентством лісового господарства України і з Державною службою з надзвичайних ситуацій у питаннях покращення законодавства і нормативного регулювання в цій сфері. Ми також проводимо наукові дослідження, переважно з європейськими партнерами – із Глобальним центром моніторингу пожеж та іншими провідними інституціями, в тому числі з Лісовою службою США. Займаємося й практичними питаннями – наприклад, проводимо тренінги для працівників лісових пожежних станцій щодо того, як не допускати лиха у держлісгоспах, певних лісогосподарських підприємствах. Вивчаємо всі питання, що стосуються ландшафтних пожеж – у природних і культурних екосистемах.

Зокрема, ми перші підрахували, що у 2014 році площа пожеж у полях України сягнула одного мільйона гектарів. У 2015-му пожежі охопили 300 тисяч гектарів. У 17-му, 18-му – 400 і 500 тисяч. Тобто щорічно від 300 тисяч до мільйона. Це сільськогосподарські угіддя, поля, степи…

- А щодо лісів?

- Зараз в Україні згорає приблизно 10-15 тисяч гектарів лісу на рік. Але в цьому році згоріла більш ніж десятирічна норма. У Житомирській області 60 тисяч, Чорнобиль – 67 тисяч, Луганщина – 30 тисяч і таке інше. 160-170 тисяч гектарів лісу згоріло тільки у великих пожежах, не рахуючи малих. Яких теж було багато.

- Я читав ваше інтерв’ю від 16 липня, тобто відразу після пожежі навколо Смолянинового Новоайдарського району. Була якась реакція?

- Була. У Верховній Раді створена робоча група з питань недопущення пожеж. Я там виступав двічі, у червні й липні.

- І які були наслідки?

- Розроблені два законопроєкти; зараз вони підготовлені до другого читання. Зокрема по підвищенню штрафів, але й інші заходи передбачено.

ГУРТОМ І ПОЖЕЖУ ЛЕГШЕ ПОПЕРЕДИТИ

Підозра про те, що удосконалити застарілу систему попередження і боротьби з пожежами неможливо, виникала у громадськості вже давно. А Сергій Вікторович підтвердив її з науковою невідворотністю.

- Зрозуміло, що Україна опинилася в абсолютно нових умовах. Тобто клімат у нас вже не український. У Луганській або Одеській областях він тепер ближчий до клімату Італії, Іспанії, Каліфорнії, Австралії. Прем’єр-міністр провів дві наради Державної комісії з техногенної безпеки і надзвичайних ситуацій: одну – в квітні у Чорнобильській зоні, другу – на Луганщині. Дав багато доручень. Дуже великі кошти виділяються на те, щоби посилити складову гасіння. Скажімо, зараз на Чорнобиль з Держрезерву виділено 91 млн грн, на Житомирську область – 10 млн. Але це – спроби залити нове вино в старі міхи. Залатати стару систему неможливо! Ці пожежі, зокрема ваші, луганські, показують, що це просто шлях в нікуди. Тому що коли пожежа сягає такого розміру, то всі методи гасіння, які застосовуються у нас в Україні – застосовувались завжди, так скажемо, – це вже вчорашній день. Однак уряд, та й усі решта, намагаються робити те, що вони вміють, те, що прописано в їхніх нормативних інструкціях. Вони ж діють у межах певних повноважень.

- Ви для того й працюєте із законодавцями, аби поміняти практику?

- Так, треба змінити зміст повноважень. Тому що коли ми проаналізували систему попередження й гасіння пожеж у ландшафтах України, всіх – лісових, степових і таке інше – з’ясувалось, що всі вони пов’язані. Пожежі завжди починає місцеве населення у заплаві, на своєму городі, фермер – на своєму полі. Ось оцей мільйон або півмільйона гектарів – частина їх гасне, але в критичних умовах, як це було 30 вересня на Луганщині, такі пожежі розвиваються і переходять з поля, заплави, пасовища – на ліс. І там набувають нечуваних масштабів. Таких, що вже ніякими засобами погасити їх не-мо-жли-во. І це показують Каліфорнія, Австралія, Греція. Ніякими суперсучасними засобами ці пожежі погасити не мо-жуть. Тому що вогонь при температурі 1000 градусів рухається зі швидкістю легкового автомобіля. Відповідно, посилення складової гасіння є просто невірним шляхом на державному рівні.

У нас виходить, що кожне відомство відповідає за конкретну ділянку проблеми. Але проблема зв’язує всі зони відповідальності. Зв’язує заплаву, пасовище, город, поле, село – і ліс. От тільки відомства не діють за межами своїх повноважень. Тобто ДСНС не діє за межами своїх населених пунктів. Вони – рятувальники, вони рятують людей та інфраструктуру. Вони ніколи не попереджують ландшафтні пожежі – цього немає в їхніх повноваженнях. Лісники борються тільки із лісовими пожежами – і ніколи не гасять загоряння за межами лісів. Служби, яка відповідає за гасіння на межі лісу і населеного пункту, взагалі немає. Скажімо, навесні 2021 року вже треба вживати попереджувальних заходів, щоби не допустити повторних пожеж у тому ж Смоляниновому або в інших селах.

Так от, нема такого органу державної виконавчої влади, який відповідає за безпеку населених пунктів. ДСНС відповідає за безпеку окремих громадян або окремих будинків. У випадку надзвичайної ситуації вони відповідають за евакуацію – але це вже пізно. А от за попередження надзвичайних ситуацій у населених пунктах, зокрема пожеж, не відповідає ніхто. Немає такого відомства. І в цьому вся проблема.

Не вдається за одним столом у тому ж Смоляниновому зібрати: людину, яка палить бадилля на своєму полі; людину, яка захищає ліс від пожеж, – лісника; людину, яка захищає будинки або людей (ДСНС); поліцейського, який має штрафувати першу людину. Якщо вони сядуть за один стіл і кожен розкаже свою історію – вже буде легше зрозуміти, чому виникли такі ситуації. І там ще повинен бути присутнім метеоролог, який має усім розказати, що того, що було раніше, з точки зору погоди – вже немає і ніколи не буде. І час від часу ми матимемо такі самі явища.

В Україні кожну хвилину за температури вище 10 градусів Цельсія з’являються якісь ділянки ландшафту, де горить трава. Якщо подивитися із супутника, то вся Україна, крім Карпат, вкрита отакими невеличкими вогнищами. Та коли починається сильний вітер, то десятки й сотні вогнищ перетворюються на гігантські пожежі, як-от на Луганщині.

- Ви в нашій попередній розмові обіцяли назвати винного у наших пожежах. Це неузгодженість різних структур – чи є більш конкретні особи чи структури?

- Я співпрацював з Житомирською ОДА після того, як там у квітні згоріло 60 тисяч гектарів лісу, розмовляв із губернатором. Навіть у межах наявних повноважень голові обладміністрації досить просто не допустити масштабних пожеж. Уся річ у тому, що не доходять руки. Зрозуміло, що в очільника області тисячі інших справ, всі – нагальні, і все ж… Треба створити таку невелику комісію при ОДА з п’яти чоловік, яка може зібратись протягом години. Головувати має хтось із заступників губернатора. Якщо Гідрометцентр Луганської області бачить, що завтра буде вітер 40-50 кілометрів на годину, і дощу не було два місяці, він повинен поставити до відома людину, яка очолює цю комісію, і попросити зібрати нараду. Тобто: 29 вересня в Сєверодонецьку мала відбутись нарада за участю керівника Головного управління ДСНС в області, начальника Обласного управління лісомисливського господарства, начальника гідрометслужби в Луганській області, заступника глави ОДА. Обов’язково мають бути присутні військові, а також той, хто відповідає за зв’язок із громадами, з головами ОТГ.

Начальник Гідрометцентру повинен сказати: «Завтра ми очікуємо шквальний вітер. Якщо десь почнуть випалювати рослини, навіть на невеличкій площі, плавні загоряться або ще щось – це перетвориться на катастрофу. Давайте думати, що робити».

О восьмій ранку всі служби лісового господарства (а це багато людей), усі служби ДСНС повинні знаходитись на певних стратегічних точках між полем і лісом, між лісом і населеними пунктами. Тобто вони вже повинні там ча-ту-ва-ти. Із заправленими автомобілями, зв’язком – і планом дій. Які хтось має координувати. Бо лісники не слухатимуть ДСНС, а ДСНС – лісників.

- Це точно – один до одного не сильно дослухатимуться.

- Координувати має заступник голови ОДА, який поставить завдання. Лісники мають відповідати, щоб швидка трав’яна пожежа, яка рухається зі швидкістю 30 кілометрів на годину, не зайшла у ліс. Там треба просто стіною вишикуватись і не пустити вогонь далі. Не важко здогадатись, що буде, якщо вони його пропустять. Місцеві лісники й місцеві рятувальники це знають, оскільки вони щоденно гасять такі пожежі.

ПАРАДОКС 2020 РОКУ

- ДСНС повинна вишикуватись на межі лісу і населеного пункту, – пояснює Зібцев. – Громада має бути мобілізована: молоді люди, ветерани, техніка, якісь засоби. Тоді катастрофи не станеться. І всі оці заходи – на пів дня. В реальності така погода і такий вітер тривав на Луганщині півтора дні. От півтора дні на місяць треба перебувати в такій готовності. І тоді навіть у межах повноважень можна вберегти свої ліси і свої села. Але як тільки пожежа зайде в ліс – нічого вже не допоможе, навіть літаки.

- Виникає щось на кшталт ланцюгової реакції?

- Так. При такій швидкості навіть Боїнг-747, який є в американців і який повністю затарюється водою або порошком ретардантом, пожежу вже не погасить.

- Скажіть, на Житомирщині які ліси горіли – хвойні чи листяні?

- Усі. Якщо пожежу залишають без уваги більше, ніж на сім-вісім годин, вогонь досягає температури 800-900 градусів. У квітні неважливо, які там породи – дуб, осика, липа чи сосна. Все буде горіти. У Чорнобилі те саме. Бо дерева стоять безлисті. Звісно, що хвойні швидше загоряються і вогонь розповсюджується скорішими темпами. У квітні різниця невелика, а влітку буде інша картина: у листяних пожежа буде менш інтенсивна, і з нею легше боротися. А хвойні просто неможливо гасити.

- Луганщина засіяна переважно сосною…

- Так. Я в Щасті й у Станично-Луганському районі працював з 1987 року по 89-й. Так що ті ліси я дуже добре знаю. Там результати моїх тодішніх експериментів погоріли.

Ви повинні розуміти: коли я кажу, що лісники мають стати стіною між полем і лісом… Вони ж без зарплатні. Можете просто із цього почати: ці пожежі – пряма відповідальність уряду України. Не цього уряду, а того, що був 2015 року. Із 1 січня 2016 року припинилося фінансування охорони лісів від пожеж. За чотири роки лісові господарства втратили водіїв, персонал – і от результат. Так, винні не лісники, не ДСНС чи ще хтось – винна політика держави.

- А щось оптимістичне можете додати?

- Парадокс, але 2020 рік – дуже гарний для лісів на Поліссі. Тому що це насіннєвий рік, і багато насіння випало з шишки в травні. Посуха була в лютому, квітні й травні. А вже наприкінці весни пішли рясні дощі, й лилися вони два місяці. Був урожай, і не було пожеж, і на півночі країни всі ті ліси, що згоріли, – вони там уже щільно вкриті новим поколінням сосни. Навіть садити не треба.

Михайло Бублик, Сєверодонецьк