13 серпня. Пам’ятні дати
Варшавська битва тривала з 13 по 25 серпня і закінчилась переконливою перемогою польського війська, що фактично вирішило результат російсько-польської війни і змусило Росію підписати принизливий для неї Ризький мирний договір.
Варто зазначити, що у російсько-польській війні українці виступали союзниками Польщі. Як відомо, у грудні 1919 року розпочалась друга російсько-українська війна. А вже на весні 1920 більшовицька Росія стала реальною загрозою для Польщі.
22 квітня 1920 року представниками Польщі і Української Народної Республіки був Підписаний Варшавський договір, складовою частино якого була військова конвенція щодо спільних польсько-українських дій проти більшовицьких військ на території України. В квітні-травні об’єднані польсько-українські війська швидко просунулись вглиб України, і на початку травня увійшли до Києва. Однак їх переможний рейд в червні був зупинений: контрудар більшовицьких військ в Білорусі змусив Польщу перекинути війська з України. Водночас 9 липня росіяни зайняли Проскурів, 12 - Камянець-Подільський і почали просуватися до Львова, який захищали три польські дивізії і українська армія під командуванням генерала Михайла Омельяновича-Павленка.
11 липня 1920 року радянським представникам у Великій Британії було вручено ноту лорда Керзона з пропозицією встановити кордон на лінії Гродно - Брест - Рава-Руська - Перемишль (нині відома як «лінія Керзона»), але Москва її відхилила і продовжила наступ.
13 серпня 1920 року 200-тисячна більшовицька армія розпочала наступ на Варшаву. Основний тягар оборони міста лежав на армії Північного фронту під керівництвом генерала Юзефа Галлера. У кровопролитних оборонних боях за Радзимін, Зєльонкі та Оссув поляки знекровили противника. Тим часом Юзеф Пілсудський, зібравши на південному сході від Варшави групу свіжих частин, 16 серпня розпочав переможний контрнаступ польських військ. Протягом кількох наступних тижнів поляки розгромили між Віслою та Німаном кілька червоних армій.
В цій битві проти більшовиків важливу роль відіграли військові формування армії УНР. Так, під стінами фортеці Замостя 6-та січова дивізія армії УНР під командуванням генерала Марка Безручка та інші українські підрозділи зупинили і не дали можливості ще одній більшовицькій армії йти на Варшаву, що мало важливе стратегічне значення для вдалого контрнаступу польсько-українських військ по всій лінії фронту восени 1920 року.
Провал наступу на Варшаву змусив більшовицьку Росію у жовтні 1920 року укласти з Польщею перемир'я і 18 березня 1921 року підписати з нею Ризький договір, за яким Москва поступалась західними територіями України та Білорусі. Крім того, Радянська сторона зобов’язувалась виплатити Польщі 30 мільйонів золотих рублів у золотих монетах чи зливках (у річний термін; стаття ХІІІ договору), а також повернути, вивезені починаючи з 1 січня 1772 року з території Польщі до Росії, цінності – воєнні трофеї, книги, археологічні знахідки, художні колекції, архівні зібрання тощо.
Ризький договір формально діяв до 17 вересня 1939 року, коли перед окупацією Західної України і Західної Білорусі його в односторонньому порядку денонсував СРСР.
Події дня:
13 серпня 1899 року, у Києві, в приміщенні на вул. Олександрівській (нині – вул. Грушевського, 6), розпочав свою діяльність Музей старожитностей і мистецтв. Нині – Національний музей історії України. Саме 13 серпня 1899 року музей розпочав свою роботу виставкою, присвяченою ХІ Всеросійському археологічному з’їзду, що саме тоді проходив у Києві. Цю дату прийнято вважати днем заснування музею. Офіційне ж відкриття його експозиції відбулося 30 грудня 1904 року. З цього часу він почав називатися Київським художньо-промисловим і науковим музеєм. Першим музейним відділом став археологічний, його очолив першовідкривач трипільської та черняхівської культур, відомий український археолог Вікентій Хвойка. Важливу роль у формуванні колекції музею відіграв перший його директор Микола Біляшівський. Значно поповнилися музейні фонди завдяки діяльності завідувача історичного та етнографічного відділів Данила Щербаківського. Музей підтримували родини меценатів Терещенків та Ханенків. Вони фінансували археологічні експедиції, сприяли формуванню історичних та етнографічних колекцій. Нині за кількістю і значенням колекцій Національний музей історії України є одним із провідних музеїв нашої держави. Фондові зібрання НМІУ налічують понад 800 тис. од. І представляють історію України від найдавніших часів до сьогодення.
Ювілеї дня:
154 роки від дня народження Джованні Аньєллі (1866-1945), італійсько промисловця, засновника автомобільної фірми «Fiat» (1899), одного з найвідоміших і найвпливовіших європейців першої половини ХХ ст. Джованні Аньєллі народився в містечку Віллар-Пероза, де його батько був мером. Коли Джованні виповнилося лише 5 років, батько несподівано помер. Після служби в армії Джованні Аньєллі повернувся в рідне місто й теж став мером. Цю посаду він обіймав аж до самої смерті. 1 липня 1899 року Аньєллі разом з іншими підприємцями заснував автомобільну фабрику в Турині, відому як «Fiat». За частку акцій, які в наш час оцінюються в мільярди євро, в 1899 році він заплатив лише 400 доларів. Через рік він став директором нової компанії, а в 1920 році – її головою. Перший завод «Fiat» відкрився в 1900 році, на 3 роки раніше від знаменитого заводу Форда (після відвідин фордівського заводу Аньєллі встановив у себе перший у Європі автозбірний конвеєр). У ньому працювало лише 35 співробітників, які збирали 20 автомобілів. У 1903 році «Фіат» збирав 135 автівок, а до 1906 – понад тисячу. Сьогодні «Фіат» – це найбільший промисловий концерн Італії, який має чимало філій по всьому світі, де працює майже двісті тисяч працівників. Після Першої світової війни компанія, яка до того знаходилася на 30-му місці, опинилася в трійці лідерів серед італійських промислових компаній. Під час Першої світової війни і в перші повоєнні роки концерн займався виробництвом літаків і танків, таких як Fiat 3000. У 1923 році промисловець придбав футбольний клуб Ювентус, який і дотепер належить сім’ї Аньєллі. Того ж таки 1923 року Аньєллі був обраний сенатором. Утім, найголовнішою справою для нього був Fiat, який він мріяв вивести на міжнародний ринок. У 1919-1920-х роках заводи Fiat пережили ряд серйозних страйків, організованих комуністами Антоніо Грамші та Пальміро Тольятті. Фактично до управління концерном Джованні Аньєллі повернувся тільки після приходу до влади Беніто Муссоліні, але в 1945 році його як прибічника фашистського режиму знову усунули від управління концерном. Невдовзі після цього Джованні Аньєллі помер. Не менш відомим за діда був і його внук (повний тезка) – Джанні Аньєллі (1921-2003). У квітні 2009 року торговельна марка Fiat Professional встановила історичний рекорд продажів, досягнувши частки 14,9 % на ринку Західної Європи. Ця цифра вивела Fiat на перше місце серед виробників комерційних автомобілів. Крім цього, Fiat 12 разів був удостоєний міжнародної нагороди Європейський автомобіль року – більше, ніж будь-яка інша автомобільна компанія. З січня 2014 концерну Fiat належить виробництво американської автомобільної марки Chrysler.
121 рік від дня народження Альфреда Хічкока (1899-1980), англо-американського кінорежисера, продюсера. Автор кінофільмів, що давно стали класикою жанру трилера: «Птахи», «Шантаж», «Леді зникає», «Сімейна змова», «Психо», «Запаморочення». За 50 років кінокар’єри зняв 55 фільмів. «Для мене єдиний спосіб позбавитися страхів – зняти про них фільм», – казав Хічкок. За чотири місяці до смерті режисера королева Єлизавета ІІ нагородила його званням лицаря-командора Ордену Британської імперії, він отримав титул «сер».
Сьогодні святкує свій день народження Степан Процюк (1964), український письменник, якого вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів. В літературу Степан Процюк прийшов у 1991 році у складі літгурту «Нова генерація», куди він входив разом із Іваном Андрусяком та Іваном Ципердюком. Згодом став співтворцем літпроекту «Інша література». Автор збірок віршів («На вістрі двох правд», «Апологетика на світанку»), есеїв («Канатоходці», «Тіні з'являються на світанку», «Аналіз крові»), романів («Інфекція», «Жертвопринесення», «Тотем», «Маски опадають повільно», «Під крилами великої Матері» тощо), книжок для підлітків («Марійка і Костик», «Залюблені в сонце», «Аргонавти», «Варвари», «Сорок цистерн любові»).
Роковини смерті:
110 років з дня смерті Флоренс Найтінгейл (1820-1910), англійської сестри милосердя, засновниці системи підготовки кадрів середнього і молодшого медичного персоналу у Великій Британії. Під час Кримської війни Флоренс Найтінгейл організувала у Туреччині догляд за пораненими солдатами союзників (коаліції Франції, Османської імперії, Великобританії і Сардінії). Згодом вона заснувала перші курси сестер милосердя Англії. Сьогодні Найтінгейл відома як фундатор професії медичних сестер і ініціатор реформи шпиталів. Вона прожила довге життя. Навіть ставши інвалідом, не відмовилася від ділової поїздки до Індії, де навчала медсестер догляду за пораненими. Флоренс працювала і тоді, коли вже не могла вставати з ліжка. У 1907 році король Едуард VII вручив Найтінгейл орден «За заслуги». Нині кожні два роки Міжнародний комітет Червоного Хреста вручає 50 медалей імені Флоренс Найтінгейл – найвищу нагороду для медичних сестер. Її у 1912 році заснувала Ліга Міжнародного Червоного Хреста і Червоного Півмісяця для медсестер і волонтерів медичної служби, що відзначилися у роки війни або в мирний час.
