19 лютого. Пам’ятні дати

19 лютого. Пам’ятні дати

Укрінформ
Шість років тому, в ніч на 19 лютого 2014 року, під час Революції Гідності відбувся штурм Майдану, захоплення і підпал будівлі Федерації профспілок України.

Після тривалих бійок ввечері 18 лютого, мітингарів відтіснили на Майдан. В ніч з 18 на 19 лютого протистояння стало ще запеклішим. Напередодні, беркутів ці оточили протестувальників з боку Інститутської вулиці та Європейської площі. Почався штурм. Аби захиститись, активісти підпалювали шини. Через деякий час їм вдалось утворити суцільну смугу полум’я, яка заважала пройти правоохоронцям. Люди кидали до вогню все, що знаходили.

Силовики пригнали до Майдану водомети, намагаючись загасити полум'я, але спроби були марними. Майданівці відбивались бруківкою, піротехнікою та «коктейлями молотова». Разом з тим, беркутівці намагались штурмувати барикади навіть БТРами, але невдало.

О першій ночі загорівся Будинок профспілок. Активісти, що вибігали з нього, повідомляли, що в середину з даху й з першого поверху зайшли бійці «Беркуту», які навмисне спричинили пожежу. Коли полум’я охопило більшу частину будівлі, в середині ще лишались люди. Їх рятували за допомогою підйомного крану та мотузок. Пожежу вдалося погасити лише 20 лютого.

Зранку 19 лютого правоохоронці знову розпочали штурм Майдану. Як наслідок, того дня загинуло 8 осіб, завдано тілесних ушкоджень 206 особам, з них 35 – тяжкі, 31 – середньої тяжкості.

Київ продовжував перебувати у транспортному колапсі: під’їзди до міста охороняли автоматники, метро не працювало через оголошену владою так звану терористичну загрозу. Припинилося і залізничне сполучення з Львівською та Івано-Франківською областями.

Кривавий штурм Майдану сколихнув регіони України. Оскільки влада ігнорувала вимоги протестувальників, відбулося масове захоплення будівель силових структур у Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Луцьку.

Події дня:

19 лютого 1954 року, Крим увійшов до складу України. Цього дня Президія Верховної Ради СРСР видала указ про виведення Кримської області зі складу РРФСР і передачу її Українській РСР. 26 квітня 1954 року на основі свого указу, ВР СРСР прийняла закон про передачу Криму Україні і затвердила ці зміни у Конституції країни. Рівно через 60 років, 20 лютого 2014 року, Росія цинічно анексувала Кримський півострів. Насильницька анексія Криму не визнається ані Україною, ані міжнародними організаціями. Нині, згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», територія Кримського півострова вважається тимчасово окупованою територією.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного герба України. Відкритий конкурс щодо створення проекту Державного герба України, відповідно до Постанови Верховної Ради, був оголошений 24 червня 1991 року (тобто ще за існування СРСР). Під егідою Комісії з питань культури і духовного відродження ВР було створено робочу групу–журі з народних обранців, істориків, мистецтвознавців, музейників. 4 жовтня 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу. Для участі в ньому надійшло понад 200 робіт (усі вони тепер зберігаються в Центральному державному архіві органів центральної влади та управління). Важливо, що 192 з них містили зображення тризуба у різних контекстах. Переміг у конкурсі проект історика–геральдиста Андрія Гречила та художника Івана Турецького. На думку Гречила, тризуб у графічній традиції періоду правління Великого князя Володимира був прийнятий не випадково, оскільки «саме за князя Володимира всі етнічні українські землі були об’єднані в одній державі. У 1918 році тризуб також було обрано гербом УНР як символ соборності українських земель. Такий герб має ідею поновлення традиції державності». Наразі Великий Державний герб України досі не затверджено.

Ювілеї дня:

547 років від дня народження Миколая Коперника (1473–1543), польського астронома, творця геліоцентричної системи світу. Навчався в Краківському університеті, потім в університетах Болоньї, Падуї, Феррарі. Коперник здійснив революційний переворот у природознавстві, пояснивши видимі рухи небесних світил обертанням Землі навколо Сонця. Своє вчення виклав у праці «Про обертання небесних сфер» (1543), що складається з 6 книг. У якості епіграфа до цього твору він взяв слова, що за легендою були накреслені на дверях академії Платона: «Нехай не входить сюди той, хто не знає математики». В 1616 р. праця Коперника була внесена католицькою церквою в «Індекс заборонених книг». І ця заборона тривала понад 200 років. В Україну відомості про геліоцентричну систему почали проникати лише в ХVІІ ст. Ієромонах київського Братського монастиря Єпифаній Славунецький – людина надзвичайно освічена, з двома помічниками переклав «Космографію» Янсона Блеу. Це було перше джерело, де було викладено теорію Коперника. Невдовзі переклали і «Селенографію» Гевелія, у якій також йшлося про вчення Коперника.

Цього дня народився Бенісіо дель Торо (1967), пуерто-риканський актор, володар премій Оскар, Золотий глобус, BAFTA і нагороди Каннського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль. Бенісіо дель Торо народився в Пуерто-Рико в родині юристів. Коли хлопцю було 9 років, його мати померла. У віці 13 років він із батьком переїхав до Месербурга, штат Пенсільванія, США. Після закінчення школи-інтернату Бенісіо вступив на факультет права Каліфорнійського Університету у Сан-Дієго, але покинув його задля навчання акторській майстерності у Нью-Йорку. Наприкінці 1980-х почав зніматися у невеликих ролях у телесеріалах. Першу роль у кіно актор виконав у фільмі про Джеймса Бонда «Ліцензія на вбивство». Ця роль, як і наступні у кінострічках «Індіанський утікач» (1991), «Порцеляновий місяць» (1991), «Христофор Колумб: Відкриття» (1992), «Гроші ні за що» (1993), «Безстрашний» (1993) і «Плавання з акулами» (1994), не принесла йому популярності. Успіх прийшов до Бенісіо дель Торо у 1995 році, після ролі Фреда Фенстера у фільмі «Звичайні підозрювані», за яку він отримав нагороду «Незалежний дух». 1996 року він знову здобуває цю нагороду за роль Бенні Далмау у стрічці «Баскьят». Його акторську славу укріпила і роль доктора Гонзо у фільмі «Страх і ненависть у Лас-Вегасі», який набув статусу культового. Після двох років неактивності дель Торо 2000 року повернувся на екран з ролями одразу у чотирьох стрічках. Першою став «Шлях зброї», де Бенісіо дель Торо також виступив режисером, а автором сценарію був Крістофер МакКвері, з яким актор працював над «Звичайними підозрюваними». За кілька місяців вийшов «Трафік» Стівена Содеберга, за роль у якому дель Торо отримав Оскара, Золотий глобус, BAFTA, приз Берлінського кінофестивалю. 2003 року актор виконав головні ролі у фільмах «Загнаний» Томммі Лі Джонса і «21 грам» Алехандро Гонсалеса Іньярріту. За роль у другому він був номінований на Оскар і BAFTA, а також отримав приз глядацьких симпатій Венеціанського кінофестивалю і нагороду «Незалежний дух». 2008 року Бенісіо дель Торо отримав нагороди Каннського кінофестивалю і Гойя за роль Че Гевари у стрічці «Че».

Роковини смерті:

Рік тому пішов з життя Карл Лагерфельд (1933-2019), німецький дизайнер. Лагерфельд народився в Німеччині в Гамбурзі. У 1952 році переїхав до Парижа і вступив до школи при Синдикаті високої моди. Свою першу премію Карл отримав за дизайн пальто в 1955 році, після чого його запрошують на посаду асистента П'єра Бальмена. У 1958 році Лагерфельд стає арт-директором модного Будинку Жан Пату (Jean Patou), а з 1963 року працює з будинками моди Chloe, Krizia, Fendi, створюючи для кожного абсолютно різні колекції. Свою лінію - Karl Lagerfeld Impression - він представив тільки в 1974 році. У різні роки Лагерфельд був директором Будинку Chanel, співпрацював з Клайсом Штайльманом і був головним дизайнером Будинку Chloe. Крім дизайну, кутюр'є захоплювався фотографією. Він також встиг опублікувати кілька книг.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-