9 листопада. Пам’ятні дати

9 листопада. Пам’ятні дати

Укрінформ
Сьогодні українці відзначають День української писемності та мови.

День встановлений указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій… в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».

Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті временних літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії.

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови - полянського, деревлянського та сіверянського. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латинку в різних варіантах. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

Назву «українська мова» вживали, починаючи з XVI ст., на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах.

Упродовж століть українська мова, так само як і її носій – український народ, зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, зважаючи на те, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус, але зазіхання на неї з боку кремлівських можновладців та місцевих українофобів і русифікаторів не припиняються. Отже, варто докладати зусиль, аби українська мова не тільки зберігалася, але й розвивалася. Нею варто розмовляти, писати, послуговуватися будь-де. В іншому разі вона стане виключно «солов’їною».

Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.

Події дня:

30 років тому, 9 листопада 1989 року, було зруйновано Берлінський мур — стіну-кордон, що стала одним із символів Холодної війни та поділу Німеччини. Як відомо, в ході Другої світової війни, 2 травня 1945 року, Берлін був зайнятий радянськими військами, а після капітуляції Німеччини місто було поділене між Радянським Союзом, США, Великобританією і Францією на чотири окупаційні зони. У травні 1949 року німецькі землі, що перебували в західній зоні окупації, об’єднались у Федеративну Республіку Німеччина, а в жовтні того ж року, в радянській зоні окупації була створена Німецька Демократична Республіка. Відносини між ФРН і НДР загострилися у 1960 році, коли НДР ввів в дію обмеження на відвідування громадянами ФРН Східного Берліна, посилаючись на необхідність припинити ведення ними «реваншистської пропаганди». В той же час тисячі східних німців продовжували виїжджати на Захід. Зрештою, 13 серпня 1961 року, о першій годині ночі, почалося зведення Берлінської стіни - кордон між Західним і Східним Берліном був заблокований військами і до 15 серпня вся західна зона була обнесена колючим дротом. З того дня для відвідування Західного Берліна громадянам НДР був потрібен спеціальний дозвіл. Будівництво та переобладнання стіни тривало з 1962 по 1975 рік, коли вона перетворилась на складну інженерно-технічну споруду довжиною 155 кілометрів. Сама стіна складалася із бетонних сегментів висотою до 5 метрів, зі сторожовими вежами і прикордонними пропускними пунктами. До 9 листопада 1989 року Берлінська стіна слугувала державним кордоном Німецької Демократичної Республіки з Західним Берліном. Фактичне ж об’єднання двох Німеччин відбулося 3 жовтня 1990 року.

9 листопада 1995 року Україна стала 37 країною-членом Ради Європи. Цього дня відбулась урочиста церемонія вступу України до РЄ. Того ж дня Генеральний секретар РЄ Даніель Таршис та член Європейської Комісії Ганс ван дер Брук підписали Спільну програму Комісії європейських співтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, місцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Україні. Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов’язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм та стандартів РЄ, зокрема прийняти відповідні закони та приєднатися до ряду конвенцій. При цьому РЄ висловила готовність надавати всебічну експертну допомогу.

Ювілеї дня:

147 років тому народився Богдан Лепкий (1872-1941), український письменник, педагог, перекладач, літературознавець. Народився в с. Крегулець Гусятинського округу в Галичині (тепер Тернопільська обл.) у родині священика. Навчався у Бережанській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. З 1895 року – вчитель української та німецької мови і літератури у Бережанській гімназії. В 1899–1914 рр. перебував у Кракові. Друкуватися почав з 1895 року. Під час Першої світової війни (1914–1918) вів культурно-освітню роботу в таборах полонених (Венцляр). Після війни деякий час був у Берліні, де став співробітником видавництва «Українське слово». В 1925 році повернувся до Кракова, працював професором Ягеллонського університету. За спогадами сучасників, письменник читав лекції з пам’яті, без допомоги будь-яких записок; був дуже уважним і вибачливим до своїх слухачів, умів збудити в них любов до свого предмету і цим самим переконати їх у цінності української літератури. Петро Карманський, гарний приятель Лепкого, зазначав, що «жодне помітне свято не обходилося без читання ним власних творів. Струнка, гарна й певна себе постава, милий, м’який, ліричний голос, який так легко промовляє до чуття навіть дерев’яних людей, - все те зробило Лепкого найбільш популярною постаттю на галицькому ґрунті». Щороку Лепкий відвідував рідні місця, переважно був у с. Черче недалеко від Рогатина. У 1938-1939 рр. був членом польського сенату у Варшаві. Помер і похований у Кракові. Автор збірок поезій: «Стрічки», «Осінь», «Книжка горя», «Доля»; тетралогії «Мазепа», оповідань, спогадів, літературознавчих критичних нарисів. Богдан Лепкий є автором знаменитої (особливо серед українських емігрантів у Канаді, Америці та Австралії) пісні-реквієма «Журавлі», яка вже встигла стати народною. Цю пісню неперевершено виконувала Квітка Цісик, була вона й в репертуарі Анатолія Солов’яненка.

95 років від дня народження Роберта Франка (1924-2019), один із найвідоміших фотографів ХХ століття. Роберт Франк народився у Швейцарії, але в 1947 році емігрував до США, де прославився книгою фотографій «Американці», в якій представлені фото його масштабної подорожі через усі Сполучені Штати. Згодом Франк був автором фотографій для журналів Harper’s Bazaar, Life, Vogue та режисером фільмів «Мені і моєму брату», «Цукрова гора» та інших робіт.

Роковини смерті:

Цього дня, на 71-му році життя, відійшов у вічність Григорій Савич Сковорода (1722-1794), український просвітитель, філософ, поет, музикант. Народився Григорій Сковорода в селі Чорнухи що на Полтавщині. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників. Три роки (1741-1744) Григорій Савич провів у Петербурзі – співав у місцевій придворній капелі. Але задушлива атмосфера підкилимного суперництва, чвар, добряче перемішена з лестощами – притаманна подібним закладам, була не для нього. Сковорода кидає Петербург, повертається в Київ, а звідти їде до Європи. За п’ять років він відвідав майже всі європейські країни. Після мандрівки повернувся в Україну, працював професором у Переяславі та Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень». Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали основою філософських трактатів. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. 25 років філософ мандрував Україною – шляхами Київщини і Слобожанщини, несучи людям поезії «божественних пісень», філософську мудрість і святу мораль. «Мой жребий з голяками», проголошував він і рішуче відхиляв численні пропозиції з боку духовенства і світських правителів посісти ту чи іншу високу посаду. Так, на запрошення ченців Києво-Печерської лаври прийняти духовний сан і стати «столбом церкви и украшением обители» Сковорода відповів: «Я столботворения умножать собою не хочу, довольно и вас, столбов во храме Божем». Подібна іронічна відповідь прозвучала і на пропозицію з боку Катерини ІІ стати придворним філософом: «Мне моя свирель и овца дороже царского венца». Услід за Сократом він твердив, що справжня мудрість полягає не стільки в пізнанні істини, скільки в тому, щоб жити в істині. Саме тому він забороняв видавати свої книги, хоча називав їх «дітьми», вважаючи істинним філософським результатом «книгу» свого життя.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-